Концептуальні засади цільової підготовки генеральних конструкторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади цільової підготовки генеральних конструкторів

Авдєєнко О.В.

Тернюк М.Е.

Викладені концептуальні засади цільової підготовки генеральних конструкторів для промислового комплексу України. Встановлені головні цілі, принципи, положення та умови підготовки фахівців вищої кваліфікації в складі науково-навчально-проектно-виробничої структури для пріоритетних напрямків інноваційного розвитку цього комплексу.

Изложены концептуальные основы целевой подготовки генеральных конструкторов для промышленного комплекса Украины. Установлены главные цели, принципы, положения и условия подготовки специалистов высшей квалификации в составе научно-учебно-проектно-производственной структуры для приоритетных направлений инновационного развития этого комплекса.

Conceptual basis of chief designer's special training for industrial complex of Ukraine were stated. Main purposes, principals, states and conditions of training of high qualification specialists consisting of: scientific-training-project-manufacturing structure for priority directions of innovation development of the present complex were determined.

Постановка проблеми. Сучасне виробництво має інтегративний характер. В ньому формуються системи галузевого, макроекономічного та глобального значення. Саме ці системи забезпечують прискорений і ефективний інноваційний та соціально-економічний розвиток країни, визначають її місце в світовій структуризації.

Для України, що поставила за мету вихід у число технологічно розвинених країн [1], створення таких систем має першочергове значення.

Вказані системи повинні очолювати генеральні конструктори - фахівці вищої кваліфікації (кандидати і доктори наук), здатні формувати і реалізовувати державну, галузеву та регіональну промислову політику, розробляти і запроваджувати науково-технічні рішення на рівні кращих світових зразків.

На сьогодні з 50 відомих світові макротехнологій в Україні реалізовані і є конкурентоспроможними лише кілька. Одна з причин цього - недостатня кількість кадрів, здатних до створення та реалізації повного інноваційно-інвестиційного циклу, включаючи генерування, відпрацювання та впровадження великомасштабних інновацій.

Цільова підготовка таких кадрів в Україні не проводиться.

Вищі навчальні заклади готують молодих спеціалістів. Галузеві заклади післядипломної освіти інстутиціонально не спроможні готувати фахівців такого рівня. Аспірантури і докторантури вищих навчальних закладів готують кандидатів і докторів наук переважно для науково-педагогічної діяльності. Відомчі розмежування з промисловістю та особливості змісту і сфер діяльності генеральних конструкторів не дозволяють вузам практично вирішувати питання цільової підготовки генеральних конструкторів на базі цих підрозділів. Аспірантури і докторантури більшості академічних інститутів, хоча за своїм рівнем і відповідають вимогам підготовки кадрів вищої кваліфікації, є спеціалізованими і зорієнтованими на фундаментальні дослідження.

У той же час фаховій діяльності генеральних конструкторів на вищих рівнях промислової ієрархії властиві виняткові якості, зокрема, пов'язані з умінням:

– знаходити в умовах багатомірної невизначеності рішення, що відповідають потребам стратегічного соціально-економічного та науково-технічного розвитку;

– створювати та впроваджувати лідерні розробки шляхом інтегрування найновіших різноаспектних знань;

– організовувати та координувати роботу численних колективів, кожен з яких має свої локальні цілі і можливості, що часто протирічать головній меті створення інновації.

Набуття таких якостей вимагає спеціальної підготовки.

В зв'язку з цим для цільової підготовки вказаних фахівців необхідно створити навчальний заклад нового типу - академію генеральних конструкторів з відповідними інституціональними формами, змістом, методами та засобами навчання і виховання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Академія генеральних конструкторів є структурною складовою освітньої системи галузі, цільові дії якої відносяться до педагогічної сфери.

Основні питання, пов'язанні зі створенням і функціонуванням педагогічних систем та забезпеченням процесів відтворення галузевих освітніх закладів детально викладені у роботах багатьох авторів, серед яких А.С. Батищев, В.С. Безрукова, В.П. Беспалько, І.Б. Васильєв, Т.О. Дмитренко, О.Е. Коваленко, Н.В. Кузьміна, Є.В. Лузик, Л.Н. Нечепоренко, І.П. Підласий, І.Ф. Прокопенко, В.П. Симонов.

Зазначеними та іншими авторами створені загальні підходи до вирішення абсолютної більшості педагогічних проблем професійно-технічної освіти. Висвітлена теорія і методи загальнонаукової підготовки в інженерній вищій школі. Розроблений загальний функціональний системно-структурний підхід до моделювання педагогічних систем [2].

Опублікована значна кількість державних та регіональних концепцій вищих навчальних закладів з виховання молоді [3].

Прийняті основні нормативно-правові документи щодо розвитку освіти і промисловості [1, 4, 5, 6].

Вказане складає головну наукову та нормативну базу для вирішення завдань цієї статті.

Постановка завдання. Метою цієї статті є викладення та обґрунтування концептуальних засад цільової підготовки генеральних конструкторів у спеціально створеному навчальному закладі нового типу - академії, як одній із інституцій галузевої меритократичної освіти.

Розглядаючи академію генеральних конструкторів як ієрархічну педагогічну систему з певним цільовим призначенням, вертикально та горизонтально інтегровану з іншими системами, в цій статті розвиваються питання щодо:

– мети діяльності цього закладу, еталонів, продуктів та результатів освіти;

– головних принципів і базових положень, пов'язаних з організацією діяльності академії;

– інституціонального складу академії та її вертикальної і горизонтальної інтеграції;

– основних умов підготовки генеральних конструкторів для роботи в промисловості на рівні глобальних, макроекономічних та галузевих технологій;

– змісту, програм, форм і методів навчання та виховання генеральних конструкторів.

При цьому головну мету діяльності академії генеральних конструкторів по її базовому навчально-виховному напрямку визначено, виходячи з положень Послання Президента України до Верховної Ради України 2002 р. [1], Національної доктрини розвитку освіти [4], Концепції державної промислової політики України [5] та Державної програми розвитку промисловості України на 2003-2011 роки [6].

Структура системи розглядається у трьох вимірах: надсистема - система - підсистеми. Вимоги систем більш високого ієрархічного рівня по відношенню до своїх підсистем розглядаються як обмеження (умови реалізації) різних видів.

З урахуванням наявних розробок [2, 3] в якості обмежень (умов) створення і функціонування академії за базовим напрямком виділяються такі складові:

– глобальні, соціально-економічні, науково-технічні і промислові прогнози - для мети освіти та її еталонів;

– системно-ієрархічні - для інституціонального складу;

– професійні - для змісту освіти і програм підготовки генеральних конструкторів, визначення вимог до підсистем "слухачі" та "педагоги", результатів освіти та її продуктів;

– педагогічні - для форм і методів навчання та виховання.

Виклад основного матеріалу. Метою створення академії генеральних конструкторів є цільова післядипломна підготовка генеральних конструкторів (їх резерву), які очолюють (будуть очолювати) наявні та ті, що утворюються, глобальні, макроекономічні та галузеві (міжрегіональні, регіональні) комплекси в промисловості України. При цьому в якості еталонів виступають фахівці, які мають теоретичну підготовку доктора (кандидата) наук, здатні до практичної інноваційної діяльності на рівні макротехнологій із застосуванням лідерних та проривних стратегій і доказали це створенням відповідного кластеру реальних інноваційно-інвестиційних проектів, що вирішують промислові проблеми стратегічного значення.

При таких еталонах вихідними продуктами академії є не просто фахівці, що підтвердили необхідний рівень знань, захистивши (подавши до захисту) дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора (кандидата) технічних, економічних наук чи державного (у відповідній галузі) управління. Це фахівці з підготовленими кластерами інноваційно-інвестиційних проектів, призначених для впровадження за місцем їх роботи у складі сформованих у процесі навчання груп (команд) з метою суттєвого вдосконалення чи формування нової глобальної, макроекономічної або галузевої технології.

Результатом діяльності нового навчального закладу повинна стати реалізація місії - розширене відтворення основного складу науково-технічної промислової еліти країни, здатної в умовах глобалізації і відкритого ринку забезпечити на конкурентних засадах прискорений інноваційний розвиток промисловості, формування її нового складу на базі розробок, що відносяться до 5-го, 6-го та наступних технологічних укладів.

Головні принципи і базові положення, пов'язані зі створенням і організацією діяльності академії генеральних конструкторів витікають із призначення (місії) цього закладу та мети діяльності.

Головні принципи - це вимоги надсистеми до академії, як системи. У свою чергу академія формує вимоги-принципи до своїх підсистем. За базовими аспектами діяльності академії головні принципи можна сформулювати наступним чином:

– відповідність діяльності академії загальним законам розвитку та гуманістичній спрямованості;

– здатність до саморозвитку;

– вертикальна та горизонтальна інтегрованість у системи, призначені для реалізації повних інноваційно-інвестиційних циклів макротехнологічних рівнів;

– орієнтація на світове лідерство із застосуванням кращих стратегій розвитку;

– спрямованість на формування інноваційних промислових структур 5-го, 6-го та наступних технологічних укладів.

Перший із зазначених принципів відбиває загальні вимоги надсистеми (суспільства, промисловості, науково-навчально-проектно-виробничого інноваційного комплексу) щодо відповідності загальним законам розвитку та спрямованості дій.

Другий - це відображення головної умови сталого розвитку академії як автономної складної системи.

Третій принцип пов'язаний з умовою реалізації мети в складі і у відповідності з потребами надсистеми. Він передбачає інтеграцію навчального закладу у науково-навчально-проектно-виробничу інноваційну структуру (горизонтальна інтеграція) та його підпорядкування головному органу управління промисловістю (вертикальна інтеграція).

Четвертий принцип відображає умову здійснення діяльності у конкурентному середовищі.

П'ятий принцип орієнтує на діяльність, що реалізує головні пріоритети промислового розвитку.

Виходячи із вказаних принципів та враховуючи можливу варіативність рішень, можна сформулювати наступні основні положення та умови підготовки генеральних конструкторів.

Перше. Академія готує фахівців двох рівнів: кандидатів і докторів наук.

Кандидат наук - це науковий ступінь, який присвоюється особам, що мають повну вищу освіту на рівні магістра, глибокі фахові знання і захистили дисертацію у відповідності з вимогами ВАК України, яка розв'язує конкретні наукові завдання і має велике значення для відповідної (технічної, економічної чи іншої) галузі науки.

Доктор наук - це вищий науковий ступінь. Він присвоюється кандидатам наук, що мають глибокі фахові знання і значні досягнення у відповідній галузі науки, підтверджені публікаціями у спеціальних виданнях. Присвоєння цього ступеня здійснюється після захисту докторської дисертації (або положень монографії), містять нові науково обґрунтовані результати у галузі відповідної науки, які у сукупності розв'язують велику наукову або науково-практичну проблему.

Головною умовою виконання цього положення є організація ефективної діяльності академічної аспірантури та докторантури.

Друге. Орієнтація науково-дослідних робіт на вирішення пріоритетних завдань розвитку промисловості макротехнологічних рівнів.

Це необхідно для забезпечення дій майбутніх головних конструкторів по напрямах, визначених потребами ефективного розвитку промисловості.

Умовами реалізації цього положення є інтеграція академії генеральних конструкторів з головною науковою організацією галузі по стратегії промислового розвитку та включення слухачів академії в наукову діяльність цього закладу на пріоритетних напрямках.

Третє. Орієнтація підготовки на практичну реалізацію інноваційної розробки (кінцевий результат).

Це положення витікає з необхідності досягнення конкретних результатів розвитку промисловості. Головною умовою його виконання є відповідна організація науково-навчального процесу, контроль і діагностика результатів.

Четверте. Надання слухачам випереджуючих знань.

Це положення зумовлене потребами створення лідерних інновацій. Головними умовами його реалізації є фундаменталізація і енциклопедизація знань та організація впливу на слухачів інституціональним складом надсистеми, в яку інтегрована академія.

П'яте. Створення належної мотивації.

Мотивація сприяє підвищенню ефективності навчального процесу, покращенню ставлення до справи викладачів та слухачів академії.

Умовою реалізації цього положення є застосування комплексу засобів морального та матеріального стимулювання.

Шосте. Профільний відбір викладачів і слухачів академії за спеціальними методиками.

Це необхідно у зв'язку із великим впливом макротехнологічних інновацій на розвиток суспільства та стан природного середовища.

Зазначене положення може бути реалізоване за умови розробки і застосування ефективних методів профільного відбору кадрового складу та слухачів академії.

Сьоме. Гранично висока інтенсивність навчально-виховного процесу.

Вона зумовлена обмеженістю часу на навчання і надання слухачам великого обсягу інформації.

Умовами реалізації тут є: застосування інтенсивних педагогічних технологій [7], суміщення навчання з науково-проектно-виробничою діяльністю, раціональною організацією циклу підготовки та використанням інших способів забезпечення вищої продуктивності функціонування систем [8].

Вказані головні принципи, базові положення і умови можуть бути забезпечені тільки при формуванні належного інституціонального складу академії та організації раціональних процесів її комунікації з іншими об'єктами надсистеми. За призначенням та підпорядкованістю для академії надсистему утворюють: суспільство (держава), промисловість та науково-навчально-проектно-виробничий інноваційний комплекс. Горизонтально академія інтегрується з науково-дослідною установою, яка є головною організацією галузі з питань стратегії її розвитку, з проектною організацією та інноваційно-виробничими підприємствами.

Сама академія також повинна бути раціонально структурована. На рівні навчальної системи ієрархію утворюють: навчальна частина - відділення - кафедри - викладачі (професори-наукові керівники). Така ієрархія відповідає традиції. Вона забезпечує поєднання галузевої та функціональної спрямованості навчального процесу.

Важливою є організація практичних занять та вивчення передового досвіду. Орієнтація на світове лідерство вимагає транснаціональної інтеграції академії і застосування методів практичної демонстрації збірних еталонів інновацій, які на момент навчання сформовані у світовій промисловості.

При визначенні змісту навчання і виховання генеральних конструкторів необхідно керуватись відповідними підсистемними принципами. Найважливішими з них є: гуманістичної спрямованості дій; ідеологічного і політичного плюралізму; орієнтації змісту виховання на формування правосвідомості та законослухняності; системності навчання та виховання [2].

Зміст і програми навчання генеральних конструкторів повинні виходити з того, що згідно з Національною доктриною розвитку освіти, освіта має активно сприяти формуванню нової ціннісної системи суспільства - відкритої, варіативної, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності. Це досягається шляхом викладання циклу гуманітарних дисциплін. В той же час слухачам академії необхідні вищі професійні знання.

Професійне навчання і виховання слухачів складається із загально-професійного, конкретно-професійного та акмеологічного.

Загально-професійне навчання полягає в подальшому розвитку здатностей слухачів до сприйняття і логічної переробки інформації, покращення особистісних характеристик, які сприяють посиленню професійного інтересу та освоєнні різноманітних форм і методів управління.

Зазначений напрям реалізується за допомогою викладання дисциплін соціо-психологічного та управлінського циклів із застосуванням традиційних форм навчання і виховання (лекційні курси, бесіди, практичні та семінарські заняття, підготовка рефератів, виступи з доповідями, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, участь у організаційно-діяльнісних іграх та інші).

Конкретно-професійне навчання і виховання полягає у формуванні у слухачів професійно-важливих якостей та спеціальних професійних знань, умінь планувати свою діяльність та організовувати чужу працю і координувати діяльність субпідрядних організацій, спроможності працювати в групі. Цей напрям навчання і виховання здійснюється шляхом викладання спеціального циклу фундаментальних та науково-технічних дисциплін (фундаментальні закони будови і розвитку техніки, методи регулярного і евристичного синтезу інновацій, прогнозування та інші), вивчення інноваційних систем різних країн світу, підготовки доповідей, організації ділових ігор, практичних занять з розв'язання задач і розгляду ситуацій, що відбувались у минулому, та інших.

Акмеологічне навчання і виховання спрямоване на формування у слухачів потреби в самовдосконаленні, самореалізації творчого потенціалу, самоорганізації діяльності для досягнення професійної майстерності.

Цей напрямок вимагає вивчення спеціальних дисциплін. До форм його реалізації слід віднести: лекційні курси та тренінги, зустрічі з відомими вченими та генеральними конструкторами, що розробили і реалізували лідерні проекти, бесіди, виконання спеціальних науково-дослідних робіт, вивчення спадщини видатних генеральних конструкторів, відвідання передових конструкторських бюро, експозицій виставок.

Підготовка майбутніх генеральних конструкторів до роботи може здійснюватись на основі загальних та спеціальних підходів до навчання та виховання за допомогою відомих засобів: навчально-пізнавальних, комунікативних, трудової діяльності в науково-навчально-проектно-виробничій інноваційній сфері; масової інформації, соціального спілкування [3].

Методи виховання генеральних конструкторів повинні формуватись з врахуванням професійного спрямування цих фахівців та готовності здійснювати підготовку і реалізацію високоефективних рішень по створенню і застосуванню інновацій вищих рівнів.

Слухачів можна розглядати як осіб, що в установленому порядку зараховані до аспірантури (докторантури) і навчаються з частковим (або повним) відривом від виробництва з одночасним заняттям науково-дослідною та проектно-виробничою діяльністю.

Навчання слухачів здійснюється в науково-навчально-проектно-виробничому комплексі відповідного рівня, підпорядкованому Міністерству промислової політики України та Національній академії наук України.

Вказаним слухачі мають право займатися на основі професійної освіти, зданих екзаменів та іспитів при відборі для подальшої підготовки. Загальні вимоги до аспірантів та докторантів визначені нормативними документами України, спеціальні - положенням про академію.

Професійна компетентність і якості генеральних конструкторів повинні мати різноаспектні складові (компетенції).

Виходячи з другого поняття системи, та того, що людина має три іпостасі: фізичну, соціально-професійну та морально-духовну [9], розглядаючи генерального конструктора як суб'єкта науково-навчально-проектно-виробничої інноваційної системи, можна виділити необхідні складові якостей (компетенцій) і визначити елементи системи (надсистеми), які їх формують (табл.).

освіта академія генеральний конструктор

Таблиця

Якості (компетенції) суб'єктів навчання та формуючі їх елементи

Як видно з наведеної таблиці даних, формування потрібних якостей (компетенцій) суб'єктів навчання проводиться з допомогою всіх елементів інноваційної системи та над системи, тобто забезпечується ефект комплексного інституціонального впливу. При цьому навчання і виховання майбутніх генеральних конструкторів організовуються з використанням дієвих підходів: особистісного, індивідуального, диференційованого, суб'єктно-об'єктного, діяльнісного, творчого та вербального.

Позаурочну індивідуальну роботу повинні вести наукові керівники суб'єктів навчання (аспірантів і докторантів).

Наукові керівники в своїй діяльності керуються принципами науково-педагогічного менеджменту. Серед них: педагогічної спрямованості, конкретності та діагностичності і цілеспрямованості, функціональної доцільності, комплексності управлінських впливів, кооперації і поділу управлінської роботи, системного самовдосконалення на основі передових досліджень теорії і досягнень в практиці вибраної сфери діяльності [10].

Реалізація цих принципів здійснюється на основі застосування різноманітних методів.

Вибір цих методів залежить від специфіки академії. Ефективними для неї є методи психолого-педагогічного впливу: поради, прохання, побажання, вимогливе розпорядження, заохочення, подяка.

Крім індивідуальної виховної роботи слухачі академії генеральних конструкторів повинні залучатись до колективних заходів, таких як: участь у технічних аудитах і наукових конференціях, діяльності клубів, гуртків та інших.

Вся виховна робота повинна бути спрямована на розвиток у слухачів активності, відповідальності та інших якостей, притаманних лідерам галузевого, макроекономічного і глобального масштабів.

Висновки

Генеральні конструктори є науково-технічною промисловою елітою держави. Їх цільова післядипломна підготовка є важливою умовою переходу України до когорти технологічно розвинених країн.

Перспективи подальших досліджень. Необхідно виконати розробки щодо: утворення стійких циклів саморозвитку академії; визначення ефективних методів комунікації академії та її структурних підрозділів з іншими підсистемами загальної інноваційної системи; вдосконалення методів контролю та діагностики функціональної готовності викладачів і слухачів академії до професійної діяльності на відповідному рівні.

Література

1. Європейський вибір. Послання Президента України до Верховної Ради України 2002 р. - К.: Преса України, 2002, - 96 с.

2. Васильев И.Б. Профессиональная педагогика. Конспект лекций для студентов инженерно-педагогических спеціальностей Харьков, 2001, 151 с.

3. Макаренко О.А. Концептуальні засади підготовки майбутніх інженерів-педагогів до виховної діяльності у закладах професійно-технічної освіти. Проблеми інженерно-педагогічної освіти./Збірник наукових праць. Випуск 9. Харків. УІПА, 2005, с. 14-22.

4. Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. №374/202 //Освіта України. - 2002 р. №33, с. 4-6.

5. Концепція державної промислової політики України. Указ Президента України від 12 лютого 2003 р. №102-203.

6. Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 р. №1174.

7. Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічні технології. Навчальний посібник. - Харків: Колегіум 2006. - 222 с.

8. Беловол А.В. Тернюк Н.Э., Способы управления производительностью полифункциональных машин и их систем. Вісник Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2000, с. 7-9.

9. Щедровицкий Г.П. Философия. Наука. Методология.//Ред. сост. А.А. Пископпель, В.Р. Рокитянский, Л.П. Щедровицкий. - М.: Школа культурной политики 1997, 656 с.

10. Васильев И.Б. Профессиональная педагогика. Конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей. В 2-х ч. - Харьков, 2003. - Ч. 2. - 175 с.

Размещено на Allbest.ru