Методика формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності в процесі льотної практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності в процесі льотної практики

Сучасний стан розвитку ЗС України та реалії ХХІ ст. вимагають якісно нових підходів до підготовки офіцерського складу, налагодження і впровадження сучасних психолого-педагогічних, організаційних і соціально-психологічних технологій, які могли б забезпечити ефективне розв'язання завдань цього реформування [2].

У цьому контексті особливе місце посідає проблема формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності в частинах та підрозділах ВПС ЗС України, актуальність дослідження якої обумовлена: застосуванням принципово нових форм і методів воєнної боротьби для досягнення політичних цілей на геополітичному рівні [2;8]; зростанням ролі людського фактору у сучасних збройних силах будь-якої країни та специфічними вимогами професії воїна-авіатора до морально-психологічної сфери особистості [3;4;6]; реформуванням українського війська.

Мета публікації полягає в обґрунтуванні методики формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності у ВВНЗ та доведені її ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових джерел показав, що маються певні дослідження з проблем підготовки льотчиків і формування у них готовності до професійної діяльності. Це такі проблеми: дослідження у галузі професійного відбору льотчиків та інших фахівців (Т.Т. Джамгаров, Є.О. Мілерян, К.К. Платонов та ін.); формування психологічної готовності до діяльності (О.Ф. Генов, М.І.Дяченко, Л.О. Кандибович та ін.); психологічна та психофізіологічна підготовка льотчиків військовій авіації (Д.В. Гандер, П.А. Корчемний, М.М. Рудний та ін.); педагогічні основи професійної підготовки пілотів (П.В. Картамишев, Р.М. Макаров та ін.). В дисертаційних дослідженнях останніх років (О.В. Бикова, Т.В. Бунєєв, С.О. Кубіцький, І.В. Платонов та ін.) теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено структуру готовності особистості до діяльності в умовах ЗС України та МВС, але проблема психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності залишається недостатньо розробленою.

Відповідно до мети і завдань дослідження нами розроблена методика його проведення, визначені критерії оцінювання одержаних результатів і обґрунтування достовірності вибраних показників. Під час дослідження здійснено теоретичне і експериментальне обґрунтування методики формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності у процесі їх льотної практики, виявлені організаційно-методичні умови оптимального її застосування у професійній підготовці і проведено експертну перевірку ефективності цієї методики.

План-програма дослідження передбачала проведення попереднього діагностування стану психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при традиційних формах її формування з метою з'ясування основних тенденцій, проблем і перспектив розвитку; визначення ПВЯ офіцерів-льотчиків, що забезпечують ефективність всіх компонентів їх професійної діяльності; визначення компоненту професійної діяльності, що максимально забезпечував би практичну спрямованість професійної підготовки та ефективність професійної діяльності у підрозділах ВПС; обґрунтування методики формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності та її експериментальну перевірку під час льотної практики, визначення напрямів подальшого дослідження і впровадження отриманих результатів у практику підготовки майбутніх льотчиків.

Формуючий експеримент проводився протягом 2002-2003 року на базі ХІ ВПС і охоплював 1 експериментальну групу та 2 контрольні групи. Відповідно до цього у експерименті було задіяно 38 курсантів, із них 12 курсантів експериментальної групи, 5 офіцерів військової частини А-4104, які безпосередньо керують льотною практикою курсантів інституту на протязі останніх 5 років.

Формуючий експеримент складався із низки послідовних фаз: вибір контрольних та експериментальних груп; проведення занять за інноваційною методикою у експериментальній групі в межах існуючого ВПП, додаючи теоретичну частину методики факультативно, практичну частину у межах тематичного плану підготовки, але змінюючи форми і методи проведення занять під час теоретичної та наземної підготовки; цілеспрямована організація льотної практики на основі нашої технології; консультування курсантів експериментальної групи щодо цілей, смислу, змісту, методик і форм психологічної підготовки до польотів, проведення вправ ідеомоторного та аутогенного тренування, мобілізування курсантів на активні практичні дії під час льотної підготовки; оцінювання експертами рівнів сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв'язані квазіпрофесійних завдань льотної практики (курсантів всіх груп після закінчення експерименту за розробленими критеріями).

Серед загально-організаційних факторів у експериментальній групі забезпечувався вплив на наукову організацію праці інструкторів і курсантів, серед діяльнісних факторів були змінені практична спрямованість дисциплін та методика їх опанування, постійно підтримувалась мотивація курсантів до учіння та до майбутньої льотної діяльності і через неї формувалася відповідальність за кінцеві результати власної навчальної діяльності.

Найбільшій зміні підлягали організаційно-методичні фактори за рахунок удосконалення змісту професійної підготовки, дидактичної обробки навчального матеріалу, оптимального вибору форм, методів, прийомів і засобів навчальної діяльності курсантів та їх підпорядкування загальній ідеї нашої методики, зміщення акценту в керівництві роботою курсантів з традиційних форм і методів роботи на співробітництво з ними.

За генеральну сукупність прийнято щорічний випуск офіцерів-льотчиків за даною спеціалізацією у ХІ ВПС, виходячи з того, що він є єдиним ВВНЗ, який готує таких військових фахівців. Ця сукупність курсантів розподілена нами на три академічні групи чисельністю 12, 13, 13 курсантів відповідно. На початку експерименту групам були надані відповідні номери 1, 2, 3. Для розподілу їх на експериментальні і контрольні було проаналізовано їх успішність. Данні свідчать, що різниця середніх оцінок за різними дисциплінами коливається і в середньому за курс навчання складає 0,08; 0,04; 0,04. Це не перевищує 5% від загальної середньої успішності.

На другій фазі експерименту у експериментальній групі проводились заняття за створеною методикою, яка відрізнялась проектно-технологічним підходом до подання матеріалу, що вивчається. Крім того увага зверталась на індивідуальну, самостійну роботу курсантів, діалогічність форм навчання, самоконтроль і взаємоконтроль, заохочування ініціативи та творчості.

Формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності під час льотної практики відбувалось шляхом:

- створення атмосфери зацікавленості навчальною діяльністю курсантів, репрезентуючи ті різновиди діяльності, які моделювались у навчальному процесі не тільки з боку їх корисності для професійної діяльності, а й корисності в інших сферах; мотиваційним фактором для учіння курсанта під час льотної практики була перспектива отримання високого рангового порядку у ланці (кращий - середній - поганий - неперспективний), високого рейтингу по підсумках навчання та відповідно особистісного та кар'єрного зростання у майбутній льотній діяльності й на командних посадах;

- опанування знаннями про провідні положення професійної надійності льотного складу та психологічної готовності курсантів до льотної діяльності, їх сучасної моделі (під час проведення лекцій, самостійного опрацювання літератури); вивчення суті, специфіки та технології формування даної властивості особистості військового льотчика у процесі теоретичного навчання (для цього був розроблений теоретичний модуль, який з експериментальною групою був проведений факультативно);

- організації самостійної підготовки, під час якої відпрацьовувались варіанти дій у нештатних ситуаціях та особливих випадках у польоті, визначались моделі діяльності;

- оволодіння методикою проектування і моделювання окремих видів діяльності військових льотчиків, виконання дій за алгоритмом з частковим конструюванням рішень, формування стереотипних умінь виконувати комплекс дій у рамках конкретного заходу льотної підготовки (під час пілотування на тренажерах);

- оволодіння методами спеціальної психологічної підготовки до польотів і програвання службових ситуацій (під час наземної підготовки);

- формування навичок і вмінь конструювати власні дії професійної діяльності залежно від умов і навичок пілотування літака, проводити самоаналіз власної професійної діяльності (наземна та льотна підготовка);

- застосування проблемно-пошукового методу, методу аварійних ситуацій, методу додаткового психофізіологічного навантаження, створення нетипових ситуацій льотної діяльності (наземна підготовка).

На практичних заняттях розв'язувались два види завдань: на відпрацювання окремих етапів наземної та психологічної підготовки, видів професійної діяльності офіцерів-льотчиків; комплексні.

Метою перших була побудова моделей окремих видів професійної діяльності офіцерів-льотчиків, під час яких курсанти оволодівали прийомами спеціальної психологічної підготовки, які необхідні для підготовки до польоту, відбувалося формування початкових простих умінь і навичок, закріплення орієнтовної основи дій під час ідеомоторного тренування.

Комплексні завдання ускладнювали мету навчальної діяльності: курсанти вчилися переносити знання та уміння у реальні умови військової частини під час льотної практики.

Достовірність отриманих даних визначалась проведенням експерименту у природних умовах навчання курсантів під час льотної практики, за винятком проведення факультативного курсу з курсантами експериментальної групи.

Для експертизи застосовувався метод індивідуальної експертної оцінки, під час якої експерти оцінювали рівні сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв'язані квазіпрофесійних завдань льотної практики. В якості експертів обирались особи із числа офіцерського складу, які не менш 5 років залучались до льотної підготовки курсантів (5 чоловік). Це гарантувало нам надійність оцінювання інформації.

Алгоритм вибору статистичних критеріїв проводився за загальною класифікацією завдань дослідження і методів їх розв'язання (О.В. Сидоренко) [7, с. 34], шляхом застосування методів математичної статистики.

Для статистичного обґрунтування результатів експертної оцінки нами застосовувався дисперсійний аналіз. Фактором впливу на рівень сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності у процесі їх навчання була обрана методика, яка застосовується при їх підготовці (“Х”). Під її дією вивчалася відмінність результативної ознаки “У” (рівень психологічної готовності до льотної діяльності при розв'язанні квазіпрофесійних завдань). У контрольних групах заняття проводились за традиційною методикою.

Порівняльний аналіз проводився за результатами експертної оцінки за розробленими нами параметрами (табл. 1), які були визначені згідно з висновками досліджень науковців в галузі авіаційної психології та педагогіки (В.О. Пономаренко, Д.І. Шпаченко, Д.В. Гандер, Б.Л. Покровський, Н.Ф. Лук'янова та ін.) на основі виділення педагогічного та психологічного аспекту при встановлені критеріїв оцінювання рівнів психологічної готовності льотного складу до професійної діяльності.

Ми погоджуємося, що з точки зору педагогічного аспекту рівень психологічної готовності може бути визначений через оцінювання психічних утворень - знань, навичок і вмінь (когнітивний та операційний компоненти психологічної готовності курсантів до льотної діяльності), які складають професійну майстерність та дійсно являються показниками навченості майбутніх військових льотчиків [6, с.185]. Особлива увага приділялась сформованості операційного компонента також тому, що практично-реалізаційний (технологічний) компонент професійної діяльності військового льотчика (згідно з експертним опитуванням) зайняв в ієрархії важливості компонентів цієї діяльності вищий щабель ніж інші. Також відгуки експертів про підготовленість молодих офіцерів-льотчиків, результати тренажерної підготовленості випускників та їх самооцінка рівня розвиненості операційного компоненту психологічної готовності до льотної діяльності свідчили про його низьку сформованість по відношенню до інших компонентів. У зв'язку з цим, з визначених нами параметрів 4 відносяться до операційного компоненту, 1 - до когнітивного, 1 - до емоційно-вольового та 1 - до мотиваційного компоненту психологічної готовності курсантів до льотної діяльності.

педагогічний офіцерський психологічний

Таблиця 1. Параметри, за якими експерти оцінювали рівні сформованості психологічної готовності курсантів до льотної діяльності при розв'язані квазіпрофесійних завдань льотної практики

Перевага результатів експериментальної групи очевидна (сума балів експериментальної групи - 1855, контрольної 1 - 1785, контрольної 2 - 1833). Але рівень значущості цієї різниці необхідно довести.

Розв'язання завдання щодо оцінювання ефективності тієї чи іншої методики можна подати у вигляді такого алгоритму:

1. Обчислення середнього значення суми балів для кожної групи: 155, 141, 137.

2. Визначення загального середнього значення для трьох груп за формулою (1):

= 144

де n1, n2, n3 - обсяг кожної вибірки.

3. Визначення факторної, загальної і випадкової дисперсій. Для цього складається допоміжна таблиця. Факторна дисперсія обраховується за формулою (2):

()2= 12*100+13+13*49= 1200+13+637=1850,

де ni - численність Я-й групи, у нашому випадку кількість курсантів усіх груп, які отримали експертні оцінки дорівнює - 12, 13, 13 відповідно.

Загальна дисперсія обраховується як (3):

()2= 2695

Випадкова дисперсія являє собою різність загальної і факторної дисперсії і дорівнює (4):

-= 2695-1850=845

4. Визначення кореляції, яка показує, як впливає на формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності методика, що використовується в експерименті (5):

0, 686

Вплив інших факторів нами визначено за таким кореляційним відношенням (6):

0, 314

На основі отриманих даних можна зробити такий висновок, що формування у курсантів психологічної готовності до льотної діяльності на практиці на 68,6% залежить від методики їх навчання у ХІ ВПС. Згідно зі шкалою вимірювання коефіцієнта кореляції це високий ступінь залежності.

Дисперсійний аналіз дає можливість виявити вплив не тільки фактора, за яким зроблено групування значень ознаки “У” (оцінки курсантів за фактором впливу тієї чи іншої методики їх навчання), а й інших факторів. Крім того, за його допомогою можна об'єктивно оцінити достовірність отриманого висновку, що полягає у перевірці наявності суттєвих розбіжностей між груповими середніми, яку, за пропозицією П.М. Воловика [1, с. 93-102], можна провести за критерієм Снедекора (Fc). Мета цього обчислення - знаходження величини відношення між факторною і випадковою дисперсією, які відповідають одному ступеню свободи.

Дисперсійний аналіз дозволяє провести порівняння ефективності нашої методики з традиційним навчанням у ХІ ВПС. Для цього слід визначити величину нормованих різниць середніх значень для кожної групи. Дані операції ми проводили до групових дисперсій кожної із груп. Розрахунки проводились за формулою (7):

,

де х - середнє значення у першій групі;

у - середнє значення у другій групі;

n1 - кількість курсантів у першій групі;

n2 - кількість курсантів у другій групі.

Відповідні значення наведені у табл. 2.

Таблиця 2. Розрахункові дані для визначення нормованих різниць середніх значень результатів експертної оцінки курсантів

Нами отримані такі дані: T1 = 7,49 (порівнювались експериментальна й перша контрольна групи); T2 =10,18 (порівняння експериментальної й другої контрольної груп).

Для порівняння розрахункових даних за таблицею значень розподілу Стьюдента знайдемо табличну величину нормованої різниці, яка складає tтаб=2,22. Отримані дані відповідають умові T>tтаб, тобто відповідні середні групові значення суттєво різняться. Отримані нерівності переконливо свідчать про те, що у нашому випадку наша методика та традиційна система навчання курсантів на льотній практиці дають суттєво різні результати, при чому найбільш ефективною є методика, за якою відбувалася професійна підготовка експериментальної групи.

Висновки

1. Розроблена методика формування в курсантів психологічної готовності до льотної діяльності на практиці дала позитивні результати. Вона є дієвою та ефективною.

2. Дана методика впроваджена у навчальний процес Харківського інституту ВПС. Вона отримала позитивні відгуки від викладачів кафедр інституту та льотчиків-інструкторів військової частини А-4104, курсантів експериментальної групи.

3. Подальшого поглибленого і системного дослідження вимагають такі проблеми підготовки воїнів-авіаторів: узгодження видів підготовки курсантів за обсягом та напруженістю, оптимізація міжпредметних зв'язків.

Перспективи подальших розвідок. Одним з напрямів подальшої роботи є виявлення кореляційних зв'язків між окремими заходами навчально-виховного процесу і психологічною готовністю курсантів до льотної діяльності.

Размещено на Allbest.ru