Класифікація методів особистісно орієнтованого навчання як теоретико-методична засада визначення видів навчальних текстів

1. - Метод організації пізнавальної діяльності; 2. - Метод організації практичної діяльності; 3.- Метод організації творчо-пошукової діяльності; 4. - Метод організації ціннісно-смислової діяльності; 5. - Метод організації комунікативної діяльності.

Представлена вище система методів особистісно зорієнтованого навчання є адекватною меті й змісту сучасної шкільної освіти та відповідає психологічним потребам особистості в просуванні на шляху саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації. Кожний з методів має власну внутрішню структуру за тими етапами і прийомами, за якими він здійснюється. Відповідність етапів та прийомів здійснення кожного методу до потреб, ставлень учнів, меті та змісту освіти забезпечує ефективність і продуктивність навчання. У свою чергу, ефективність і продуктивність діяльності дозволяє учням досягати не тільки функціональних результатів навчання, але й психологічних. Так, на психологічному рівні результатом продуктивної навчальної діяльності учнів стає позитивна «Я - концепція» кожного. Образ себе, здатного до пізнання, праці, творчості, співчуття й спілкування, надбаний учнем у навчанні, забезпечує позитивні результати самоідентифікації, самоусвідомлення, самопізнання, самореалізації, ціннісну і соціальну орієнтацію учнів, їх самоактуалізацію. Отже, ми розглянули систему методів особистісно зорієнтованого навчання, а тепер щодо підручників.

У системі особистісно зорієнтованого навчання підручник має стати і для учителя і для учнів засобом організації різних (вказаних вище) видів навчальної діяльності, а через це - виконувати у комплексі інформаційно-пізнавальну (освітню), розвивальну (операційно-діяльнісну), аксіологічну (орієнтовно-виховну), комунікативну функції навчання. Таким засобом організації діяльності він стане за умови, що в ньому у комплексі будуть міститися наступні види текстів: інформаційно-пізнавальні, інструктивні, проблемно-розмірковуючи, ціннісно-спрямовані, інтерактивні (комунікативно-орієнтовані). Так, реалізація методу організації пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння нового матеріалу буде ефективною тільки за умов наявності необхідної предметної інформації у тексті підручника. При цьому нова навчальна інформація в тексті підручника має надаватися у репродуктивному варіанті і складатися з прийомів надання і розкриття фактів, понять і закономірностей певної науки, а тим самим надавати учневі зразок прийомів і способів репродуктивного викладення інформації (інформаційно-пізнавальний вид тексту як засіб організації пізнавальної діяльності учнів).

Спостереження за педагогічною практикою свідчать, що ефективне застосування шкільного підручника як засобу навчання відбувається за тих умов, якщо тексти, що являються джерелом нових знань, надані у такій формі і у такій спосіб, що актуалізують психологічну потребу особистості у пізнанні, актуалізують пізнавальне ставлення учнів до дійсності. Як що надана інформація і прийоми її викладення викликають безпосередній інтерес і зацікавленість учнів, відповідають їх пізнавальним можливостям. Тоді учителю не приходиться витрачати час і сили на адаптування навчальних текстів до рівня розвитку учнів. Нажаль, ті прийоми надання нової інформації, які характеризуються дієвістю, яскравістю, емоційністю, впливовістю (сюжетна розповідь, картинний опис, розгорнута образна характеристика, пояснення), у сучасних підручниках замінено прийомами скороченого повідомлення нової інформації та майже конспективного її доведення до учнів. Відсутність живих подій, образів, яскравих картин природного або людського буття знищує позитивне ставлення учнів до нових знань, а слідом - і до способу пізнання - пізнавальної діяльності.

Отже, автори навчальних текстів мають володіти словом і надавати наукову інформацію у такому вигляді і естетичній формі, такими прийомами словесного методу, щоб інформаційно-пізнавальні тексти ставали ефективним засобом актуалізації пізнавальної потреби в учнів, засобом виховування їх інтересу до процесу пізнання, засобом розвитку пізнавального ставлення учнів до дійсності, забезпечували б їх успіх у пізнанні, тобто виконували б належну їм інформаційно-пізнавальну функцію.

Метод організації практичної діяльності учнів як засіб засвоєння учнями нових способів дії (умінь) ефективно організовується за допомогою підручника, як що його автори заздалегідь визначили і втілили розвиваючу спрямованість даної навчальної книги. Так, наприклад, якщо текст параграфа розбито на смислові частини (1,2,3, і т.д.) але вони не мають в тексті конкретних назв, то тоді кожну смислову частину учні мають можливість (за практичним завданням учителя) назвати самостійно. Таким чином учитель може за допомогою підручника формувати в учнів уміння визначати у тексті головне, складати план тексту. Отже, коли текст параграфу та надані у підручнику ілюстрації, схеми, карти і т. ін. методичне забезпечення створюються як засіб організації практичної діяльності учнів, і до них додаються спеціальні практичні завдання, задачі, вправи, спрямовані на формування умінь, то такий підручник забезпечує учителю можливість використовувати у навчанні метод організації практичної діяльності учнів. А отже - актуалізувати їх практичну потребу, практичне ставлення до дійсності, розвивати їх практичний інтелект, забезпечувати досвід успішної практичної діяльності на уроках, результатом якої є оволодіння новими способами дії (уміннями) і розвиток особистого образу «Я - умілий».

Таким чином, текст підручника має обов'язково містити тексти інструктивного характеру (пам'ятки), в яких розкривається спосіб і порядок тієї дії, що буде відпрацьовуватися на уроці. Вочевидь, що інструктивні тексти так само, як і інші види текстів, мають свої дидактичні функції. Серед них: розвивальна функція (текст скерований на розвиток практичних предметних і загальних умінь і навичок, на розвиток практичного інтелекту учнів); операційно-діяльнісна функція (текст є засобом організації практичної діяльності учнів); орієнтовно-виховна (текст є засобом актуалізації практичного ставлення школярів до дійсності, засобом актуалізації і розвитку відповідних потреб); пізнавально-інформаційна - у тому сенсі, що інструктивний текст надає учням інформацію про спосіб і порядок дії. При цьому головною функцією, безперечно, є розвивальна.

Метод організації творчо-пошукової діяльності учнів як засіб засвоєння учнями алгоритму вирішення проблем, розвитку їхнього метакомпоненту мислення буде тоді краще спрацьовувати у навчанні, коли підручник буде створювати для цього найліпші умови. Що для цього потрібно? Потрібно, щоб автори підручників визнавали творчо-пошуковий компонент змісту шкільної освіти, усвідомлювали алгоритм вирішення проблем у якості окремого об'єкту засвоєння, сприймали шкільний підручник як головний засіб щодо організації творчо-пошукової діяльності учнів. Так, наприклад, назва певного параграфа може бути представлена у вигляді формулювання проблеми, а його текст - у вигляді проблемного викладення нового матеріалу, у вигляді зразку вирішення цієї проблеми. Тобто - мають бути застосовані проблемно-розмірковуючи тексти. Або ж у підручнику до навчальних текстів репродуктивного характеру надаватимуться завдання проблемного характеру, чи параграф має цілу низку кросвордів, сканвордів, чайнвордів або інших форм проблемних завдань та задач, спрямованих на організацію творчо-пошукової діяльності учнів.

Творчо-пошукову діяльність ми поділяємо на види, адже вона може бути пов'язана: а) з інформаційним компонентом змісту історичної освіти і спрямована на пошук сутності чи структури наукових фактів, понять, зв'язків («Чи являються події «оранжевої революції» саме революцією? Доведіть свою думку»); б) з ціннісно-смисловим компонентом змісту освіти й спрямована на пошук етико-естетичних смислів наукової інформації якщо їх визначати з різних точок зору, з різних світоглядних, наукових, релігійних, національних, соціальних, особистісних позицій («Олександр Македонський - добра людина?»); в) з операційним компонентом змісту освіти і спрямована на пошук нового способу дії, відповідного до завдання, характеру навчального матеріалу й засобів навчання («Знайдіть новий засіб вирішення ...»). При цьому змінюються об'єкти пошукової діяльності, але її пошуковий характер залишається спільною рисою для усіх її видів. Відповідно до видів творчо- пошукової діяльності, що вказані вище, у підручнику до кожного параграфу мають застосовуватися різні типи проблемних питань, завдань, задач.

За таких умов підручник стає для учителя ефективним засобом застосування методу організації творчо-пошукової діяльності учнів у навчанні, тобто виконуєрозвивальну функцію. При цьому - актуалізує творчо-пошукові потреби, стає засобом розвитку їх креативного інтелекту, забезпечує надбання досвіду творчо-пошукової діяльності на уроках, результатом якої є оволодіння алгоритмом вирішення проблем і розвиток особистого образу «Я - здатний до вирішення проблем».

Метод організації ціннісно-смислової діяльності як засіб усвідомлення і переживання учнями власних цінностей і етико-естетичних смислів наданої інформації буде тоді більш ефективно застосовуватися учителем у навчанні, коли підручник буде створювати для цього як найкращі умови. А саме: буде містити тексти ціннісно-спрямовані (аксіологічного характеру). При цьому ціннісно-спрямовані тексти це ті, які містять таку за своїм змістом наукову інформацію, яка буде необхідною і достатньою, щоб визначити її етичні, естетичні, духовні смисли, що надасть можливість учням усвідомити ці смисли і відповідно пережити (наприклад - «рабство» як жахливе явище людського буття у минулому і у сьогоденні, як тяжкий психологічний стан людини, як соціальне зло, що стоїть на заваді прагнення людини до свободи...). У такому разі текст виконуватиме орієнтовно-виховну функцію навчання. Головне завдання методу організації ціннісно-смислової діяльності полягає в тому, щоб особистісні сенси життя, особистісні ціннісні орієнтації й ставлення учнів спочатку актуалізувати (забезпечити їх емоційне переживання), а потім перевести з емоційного, несвідомого рівня на рівень усвідомлення. Сутністю ціннісно-смислової діяльності є оцінка - акт усвідомлення та переживання явищ дійсності з тих чи інших позицій.

Оцінка у свою чергу завжди є актом вибору між позитивним і негативним значенням. Тому в тексті підручника мають бути тексти, що відтворюють різні точки зору, різні світоглядні або наукові позиції. При цьому параграф підручника має містити ціннісно-смислові (оцінні) завдання, за допомогою яких учитель моделює ситуацію вибору, організовує ціннісно-смислову діяльність учнів. Отже, таким чином текст підручника виконує орієнтовно-виховну функцію. Представники філософської й психологічної науки наголошують на особливій значущості ситуації вибору як для актуалізації морально-естетичних ставлень особистості, так і для визначення особистістю власних життєвих смислів: «Особистість не існує поза системою власних виборів, ними створюється» [7. с. 24]. Таким чином, ситуація вибору, що створюється за допомогою текстів аксіологічного характеру і ціннісно-смислових завдань, допомагає учням відчути своє власне ставлення до того, що пізнається. Ситуація вибору являється механізмом розвитку аксіологічної свідомості людини, надає індивіду можливість «тренуватися» бути особистістю. Автори підручників мають це усвідомлювати і використовувати в процесі підручникотворення.

Метод організації комунікативної діяльності як засіб засвоєння учнями норм, правил, технік ефективного та комфортного спілкування буде тоді більш ефективно застосовуватися учителем у навчанні, коли підручник буде створювати для цього відповідні умови. Про що йдеться? Про те, що система завдань у підручниках має надавати учителю можливість організовувати групову, парну взаємодію учнів між собою, забезпечувати зміну ролей між учителем та учнями. Тобто у підручниках мають міститися завдання інтерактивного характеру та інструкції щодо їх виконання (інтерактивні тексти), а ще така доступна і ясна за формою надання наукова інформація, яка стане основою для організації інтерактивної (комунікативної) діяльності учнів на уроці, тобто забезпечить реалізацію комунікативної функція інтерактивного тексту.

Отже, класифікація методів особистісно зорієнтованого навчання є ще однією теоретичною засадою для процесів підручникотворення, бо вказує на ті різні види текстів, які є засобами організації відповідних видів навчальної діяльності учнів. Отже, підручник має стати головним засобом організації різних видів навчальної діяльності учнів, які обов'язково у комплексі мають бути організовані у навчанні, щоб воно стало способом розвитку, становлення, зростання особистості.

Література

1. Антонова С.Г Редакторская подготовка изданий / Антонова С.Г, Васильев В.И. - М.: Логос, 2004. - 496 с.

2. Бабанский Ю.К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе / Ю.К. Бабанский. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.

3. Паламарчук В.Ф. Взаимосвязь образования, воспитания и развития учащихся на уроке / В.Ф. Паламарчук. - К.: Рад. шк, 1982. - 133 с.

4. Паламарчук В. Від творчої особистості - до нових технологій навчання / Валентина Паламарчук, Світлана Рудаківська // Рідна шк. -1998. - № 2. - С. 52-62.

5. Практический интеллект / Р. Стернберг, Дж. Форсайт, Дж. Хедланд и др. / под общ. ред. Р. Стернберга; пер. с англ. К. Щукина, Ю. Буткевич. - СПб.: Питер, 2002. - 265 с. - (Мастера психологии). - 272 с.

6. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир / С.Л. Рубинштейн. - СПб. [и др.]: Питер, 2003. - 508 с. - (Мастера психологии).

7. Шевеленкова Т.Д. Исследование личностного способа существования человека в современном мире / Т.Д. Шевеленкова // Психология личности в условиях социальных изменений. - М., 1993. - С. 21-26.

Размещено на Allbest.ru