Холістичний підхід дозволяє цілісно підійти до дослідження системи освіти з подальшим виокремленням для вивченням (у разі необхідності) її частин. Завдяки холістичному підходу досягається цілісність як у створенні теорії, так і в її реалізації на практиці. Забезпечення виконання національною системою моніторингу якості освіти усіх її завдань нині стає можливим лише за рахунок інтегрованих даних, їх зведення до єдиної Інформаційної системи управління освітою (ІСУО) та аналізу у часі відповідно до поставлених цілей і з врахуванням усіх факторів впливу. Ефективність кожного етапу означеної діяльності значною мірою визначається 'їх розглядом з позиції системної цілісності.

Метою даної статті є дослідження запровадження холістичного підходу до моніторингу якості загальної середньої освіти як такої системи, що має різні об'єкти, використовує різні форми оцінювання, різні джерела інформації, та тільки у їх взаємодії та інтеграції отриманих даних може виконувати свої ключові завдання.

Розуміння основних сфер функціонування моніторингу якості освіти випливає із сформульованого на основі вітчизняних і зарубіжних джерел визначення освітнього моніторингу: "Моніторинг якості освіти - спеціальна система збору, обробки, зберігання й розповсюдження інформації про стан загальної середньої освіти, прогнозування на підставі отриманих об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку, а також та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для органів управління освітою з поліпшення якості освітньої системи та підвищення ефективності управління нею" (Лукіна Т.О., 2007, с.54), або жне менш ємнісного, але коротшого визначення А.Н. Майорова "Освітній моніторинг - це система організації збору, збереження, обробки і розповсюдження інформації про діяльність освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану і дозволяє прогнозувати її розвиток" (Майоров А.Н., 2005).

Базуючись на вище приведених визначеннях, можна виділити три основні сфери функціонування освітнього моніторингу:

1) Забезпечення підзвітності.

2) Поліпшення освітньої системи.

3) Сертифікація певного рівня якості відповідно до встановлених критеріїв і стандартів.

Забезпечення підзвітності в системі загальної середньої освіти є надзвичайно важливим принаймні з двох причин. По-перше: отримання безкоштовної середньої освіти в державних та комунальних навчальних закладах гарантується Конституцією України (стаття 53), а отже, громадяни повинні отримувати достовірну і порівнювальну інформацію про реальні умови і стан забезпечення цього конституційного права. По-друге, фінансування системи загальної середньої освіти здійснюється на загал за кошти державного і місцевих бюджетів, що формуються з податків громадян, а отже суспільству має бути надана об'єктивна інформація щодо ефективності використання вкладених в освіту ресурсів.

У сфері поліпшення освітньої системи передбачається постійний супровід відстежування динаміки стану системи на всіх її рівнях функціонування: індивідуальному, локальному (інституційному), місцевому, регіональному, державному (національному) та визначення шляхів покращення цього стану (Ляшенко О.І., 2007). При цьому докладно аналізуються, суспільний контекст функціонування системи, вхідні ресурси, процеси в системі, освітні результати і наслідки (Taeuber R. C., 1987).

Сертифікація здійснюється для того, щоб зафіксувати осягнення особою або інституцією офіційно встановлених відповідних стандартів і норм. В системі загальної середньої освіти в Україні для учня передбачена державна підсумкова атестація у формі іспитів, результати якої викладені у свідоцтві про неповну загальну середню освіту (на етапі завершення школи ІІ ступеня) та атестаті про загальну середню освіти (на етапі завершення школи ІІІ ступеня). З 2006 до 2010 року однією з форм державної підсумкової атестації було зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень, яке на даний час є основною формою проведення вступних випробувань до вищих навчальних закладів, а результати його фіксуються у сертифікаті, що видає Український центр оцінювання якості освіти.

Для вчителя як суб'єкта освітнього процесу передбачена атестація із встановленням відповідної кваліфікаційної категорії.

Для навчальних закладів системи загальної середньої освіти передбачена атестація (не рідше ніж один раз на десять років).

У системі моніторингу якості освіти використовують три типи джерел даних:

дані про навчальні досягнення (іспити, моніторингові дослідження якості освіти);

дані освітньої статистики (статистична інформація за певними групами показників/ індикаторів);

дані опитувань (анкетування різних цільових груп, експертні опитування).

Дані про навчальні досягнення отримують шляхом проведення педагогічних вимірювань у формі іспитів, поточного і підсумкового, внутрішнього і зовнішнього оцінювання. Для отримання об'єктивної та порівнювальної інформації про навчальні досягнення застосовують зовнішнє оцінювання, тобто оцінювання інституцією ззовні, а не тією, яка навчала учнів, проводять оцінювання за єдиними процедурами і з допомогою стандартизованого тесту. Технології тестування дозволяють одночасно і економічно ефективно оцінювати значну кількість учнів. У залежності від цілей тестування формується тест як інструмент вимірювання.

Для забезпечення цілісності системи моніторингу якості освіти важливо забезпечити інтеграцію даних про навчальні досягнення до ІСУО в якості окремих показників, що дасть можливість виявити певні причинно-наслідкові зв'язки між успішністю навчання та різноманітними характеристиками освітніх систем різного рівня.

Дані статистики згруповані за відповідною системою показників (індикаторів), що демонструють кількісну інформацію про ключеві аспекти стану, функціонування та результативності освітньої системи називаються освітньою статистикою (Тайд - жман А., Невілл Т. (ред. ), 2003). У національних системах моніторингу якості освіти, як правило, формується власна система показників, за якою проводиться аналіз. Також, впродовж останніх двох десятиріч вже склалися і постійно оновлюються загальновизнані системи показників, вироблені ЮНЕСКО і ОЕСР, і вони є основою для розробки національних систем освітніх показників (Паращенко Л.І., 2004).

Проте, дуже важливим кроком, поряд з виробленням національної системи освітніх показників, є формування Інформаційної системи управління освітою (ІСУО), яка здатна забезпечувати збір необхідних даних, їх генерацію, обробку, аналіз та обмін ними між різними рівнями управління. Міжнародний досвід демонструє, що, як правило, на національному рівні існують окремі інституції (наприклад, Національний інститут освітньої статистики у США), відповідальні за формування і роботу ІСУО (National Center for Education Statistics).

В Україні збором, генерацією і розповсюдженням статистичних даних в усіх галузях займається Державний комітет статистики. Проте немає системного підходу щодо всебічного аналізу статистики за визначеною національною системою освітніх показників. Існують окремі групи показників включені до тематичних статистичних звітів.

На нашу думку, це спричинено відсутністю єдиної Інформаційної системи управління освітою як складової системи моніторингу якості освіти в країні. Не розроблено і технології електронного збору, генерації та аналізу даних, а також взаємодії баз даних на різних рівнях управління освітою. Проте, існує позитивний досвід окремих інституцій, зокрема Українського центру оцінювання якості освіти, Науково-дослідного інституту прикладних інформаційних технологій, а також окремих регіональних управлінь освіти щодо створення функціональних баз даних за окремими показниками освітньої статистики.

Велике значення для ефективного має також функціонування такої інформаційної системи на рівні школи, про що свідчить міжнародний досвід та позитивні приклади діяльності окремих вітчизняних навчальних закладів.

Дані опитувань є важливим джерелом інформації якісного характеру. Сюди належать як експертні опитування (інтерв'ю, експертні висновки) з певної проблематики, так і комплексні опитування (анкетування) різних цільових груп - суб'єктів освітнього процесу. Важливим завданням при цьому є вироблення валідного, надійного, прийнятного інструментарію та дотримання процедур, що забезпечать отримання об'єктивних результатів. Слід також визначитися з підходами до аналізу та інтерпретації отриманих даних.

Серед об'єктів освітнього моніторингу, зважаючи на базові складові системи освіти, що сукупно творять якість, можна виділити таких п'ять основних (Scheerens J., Glas C., Thomas S., 2007): система загальної середньої освіти (національного чи регіонального рівнів, усі її характеристики); програми (навчальні, виховні); навчальний заклад ( (далі по тексту: школа), усі його характеристики і аспекти роботи); учитель (рівень кваліфікації, методи викладання, оплата праці); учень (його діяльність і навчальні досягнення).

Отже, для виконання ключових завдань в системі моніторингу якості освіти необхідно працювати з різними об'єктами, різними джерелами даних. Саме на перехресті сфери функціонування, об'єктів і джерел даних виникають різноманітні форми моніторингу (Scheerens J., Glas C., Thomas S., 2007). Форми моніторингу можна розділити на групи за джерелами даних. А саме:

1. На отримання даних про навчальні досягнення спрямовані: міжнародні порівняльні дослідження якості освіти; національні моніторингові дослідження якості освіти; іспити; внутрішньо шкільне оцінювання (підсумкове і поточне); самооцінка школи; звіт школи перед громадою.

2. Для збору, збереження і обробки даних освітньої статистики та інших даних, пов'язаних з управлінням, використовуються: інформаційні системи управління освітою різних рівнів, які здатні здійснювати між собою обмін даними; ІСУО школи.

3. Дані опитувань застосовуються для наступних форм моніторингу: міжнародні та національні експертні обговорення; експертні висновки; опитування цільових груп; інспектування школи; самооцінка школи; атестація школи; мотивуючий моніторинг діяльності учня вчителем.

Огляд форм моніторингу загальної середньої освіти у відповідності до завдань, об'єктів та джерел даних представлено у Таблиці 1 ( (Scheerens J., Glas C., Thomas S., 2007, c.8) адаптовано з врахуванням особливостей вітчизняної системи освіти).

Як видно з Таблиці 1, моніторинг щодо кожного з об'єктів здійснюється сукупністю різних його форм. Так, наприклад, для моніторингу якості роботи школи широко застосовують моніторингові дослідження, в рамках яких відбувається, як правило, і зовнішнє оцінювання навчальних досягнень і вивчення думки суб'єктів освітнього процесу. Проте повну інформацію можна отримати, маючи також статистичні дані, проаналізовані за відповідною системою освітніх показників і генеровані у шкільній та регіональній інформаційній базі управління освітою. Важливою складовою моніторингу є також внутрішня самооцінка навчального закладу та зовнішнє його інспектування.

Підсумковим етапом в оцінювання роботи школи є її атестація за певними критеріями, визначеними нормативно-правовими документами. Наявні, на даний час, такі критерії та їх інтерпретація потребують доопрацювання. Розроблена цілісна система моніторингу якості освіти могла б суттєво покращити як інформаційну базу для атестації навчальних закладів так і технологію її проведення.

Значною проблемою, яка потребує вирішення для створення дієвої системи моніторингу якості освіти в країні, є її інституційне забезпечення. На нашу думку, окрім необхідної взаємодії між вже наявними в Україні інституціями до повноважень яких входить управління освітою, Українським центром оцінювання якості освіти, що має повну технологічну базу для проведення широкомасштабних моніторингових досліджень якості освіти, необхідно створити нову спеціалізовану інституцію.

Існує позитивний зарубіжний досвід роботи таких спеціалізованих інституцій, наприклад Національного центру освітньої статистики у США (National Center for Education Statistics). До повноважень такої інституції мало б належати: формування єдиної інформаційної системи управління освітою на державному рівні; надання відповідних програмних продуктів до управлінь освіти різного рівня і навчальних закладів для функціонування ІСУО різних рівнів; забезпечення збору даних, отриманих різними формами моніторингу, обміну даними, 'їх інтеграцію, обробки та аналізу. До функцій такої інституції належала б також розробка якісного інструментарію та алгоритмів обробки отриманих даних при застосуванні різноманітних форм моніторингу.

Висновки

Форми моніторингу в національній системі моніторингу якості освіти

Для реалізації цілісного підходу до системи моніторингу якості освіти в країні необхідно розробити дієву модель його інституційного забезпечення. Така модель повинна передбачати відповідну взаємодію органів управління освіти всіх рівнів, Українського центру оцінювання якості освіти, який вже володіє технологічною базою для проведення моніторингових досліджень на національному рівні, а також регіональних підрозділів, які проводять моніторинг на місцевому рівні. Особливо важливе місце в цій моделі має посісти спеціалізована інституція, яка буде формувати єдину інформаційну систему управління освітою на державному рівні, здійснювати збір, інтеграцію, обробку та інтерпретацію даних, забезпечувати програмними продуктами та відповідним інструментарієм для проведення моніторингу якості освіти в країні.

Саме холістичний підхід до системи моніторингу якості освіти дозволяє повною мірою використати вже існуючі в країні форми оцінювання якості освіти, активно запроваджувати нові, поєднувати отримувану інформацію з різних джерел із метою забезпечення підзвітності в освіті, виявляти рівень якості освіти і формувати стратегію розвитку освіти для поліпшення цієї якості.

Література