Структура діагностичних умінь соціального педагога

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах реформування вищої освіти в Україні особливої ваги набуває питання про новий якісний рівень підготовки фахівців, до рівня їх професійних знань та умінь. Соціальний педагог є відносно новою та молодою спеціальністю, відтак існує потреба у таких фахівцях, котрі б володіли сучасними технологіями соціально-педагогічної роботи, спрямованими на покращення соціального функціонування підростаючого покоління [3, с. 295].

Професійна діяльність соціального педагога вимагає наявності у нього складних комплексних умінь, які включають здатність творчо комбінувати всі можливі компоненти діяльності, оперативно змінювати напрями діяльності, враховувати проміжні результати, умови, що змінюються, вплив зовнішнього середовища. Сформованість професійних умінь соціального педагога впливає на якість кваліфікаційної характеристики майбутнього фахівця. Уміння і навички, набуті в студентські роки, стають важливою умовою постійного удосконалення професійної майстерності [3].

Л. Савенкова наголошує, що сформованість умінь є кінцевою метою педагогічного процесу, його завершенням у професійному навчанні Результат професійної підготовки фахівця - це очікувані та вимірювальні конкретні досягнення випускників, які визначають, що здатний робити випускник після завершення навчання [7].

Метою статті є представити структуру діагностичних умінь соціального педагога.

Проблемою удосконалення процесу професійної підготовки соціального педагога сьогодні займаються багато науковців. Серед них Л. Міщик, І. Звєрєва, А. Капська, В. Поліщук, які досліджують теоретичні та методологічні основи професійної підготовки соціального педагога в Україні. Особливості підготовки соціальних педагогів за рубежем та можливості застосування цього досвіду в Україні вивчали С. Когут, Н. Гайдук, О. Пришляк. Значна частина наукових досліджень присвячена вивченню особистості соціального педагога, формування у них необхідних професійних якостей (комунікативних, рефлексивних та ін.). До их належать дослідженя Р. Вайнола, З. Фалинська, О. Пожидаєва, В. Багрій, І. Ковчина, О. Гомонок та ін.)

А. Капська відзначає, що різні види соціально-педагогічної роботи потребують від спеціаліста певного набору професійних і особистісних якостей, які дають можливість йому якісно надавати допомогу клієнтам [6]. Соціальний педагог, відповідно до «Соціальних стандартів і нормативів здійснення соціальної роботи ЦССМ» повинен здійснювати психодіагностику клієнтів; проводити прикладні психологічні дослідження; здійснювати консультування клієнтів; розв'язувати педагогічні проблеми сім'ї та її членів з питань виховання та розвитку дітей; виявляти неблагополучні сім'ї; виявляти дітей, підлітків та молоді, схильних до девіантної поведінки; організовувати соціальний супровід клієнта та соціально-позитивну діяльність дітей і молоді; аналізувати рівень матеріально-побутового забезпечення клієнта; здійснювати соціальне інспектування неблагополучних сімей; здійснювати соціально-педагогічний патронаж. Для успішного їх здійснення потрібні уміння: проводити психодіагностику особистості, здійснювати соціально-психологічну діагностику, обирати методики для обстеження відповідно до результатів діагностики, володіти технологіями обробки, систематизації та інтеграції отриманих результатів; проводити оглядово-аналітичне вивчення ситуації, особистості, її поведінки, здійснювати оглядово-критичний аналіз і зробити висновки стосовно проблеми, дати теоретичне обґрунтування проблеми, здійснити емпірично-описове та емпірично-пояснювальне дослідження, розробити методичне забезпечення психологічного дослідження та шляхи застосування результатів у практиці; володіти методами спостереження, опитування, біографічного, незакінчених речень, проективних методик, нестандартизованого інтерв'ю) [6, с. 45].

В структурі соціально-педагогічної діяльності О. Безпалько [2] виділяє наступні, відносно самостійні, функції: комунікативна, організаторська, прогностична, охоронно-захисна, діагностична, попереджувально-профілактична, корекційно-реабілітаційна, соціально-терапевтична. Вважаємо, що діагностичні вміння, формування яких є об'єктом нашого дослідження, необхідні для якісної реалізації кожної із цих функцій. Жодна з них не може бути успішно реалізована без діагностичних умінь.

Діагностична функція - одна з основних в діяльності соціального педагога. Головним її завданнями є: одержати повну інформацію, необхідну для постановки діагнозу і забезпечити кваліфіковану реалізацію наступних етапів (підетапів); уточнити соціально-педагогічну проблему клієнта; підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності в кожній ситуації [2, с. 38]. соціальний педагог професійний

Для реалізації даної функції майбутній соціальний педагог повинен знати теоретичні засади психолого-педагогічної діагностики, особливості діагностування об'єктів соціально-педагогічної діяльності, методологію та методи соціально-педагогічної діагностики, принципи діагностичної діяльності, напрями психолого-педагогічної діагностики. Для успішної реалізації даної функції соціальний педагог, на її думку, повинен набути таких вмінь: визначати пріоритетні напрями та об'єкти психолого-педагогічної діагностики, добирати оптимальний діагностичний інструментарій, розробляти програми психолого-педагогічного діагностування як окремої особистості так і мікрогруп, аналізувати та узагальнювати результати діагностичної роботи, використовувати результати діагностування в проектах професійної діяльності.

Соціальна діагностика - необхідний напрям соціально-педагогічної діяльності, початок роботи соціального педагога з будь-якою категорією клієнтів і будь-яким типом соціальних проблем. Жоден соціальний педагог не займається тільки соціальною діагностикою, але кожний соціальний педагог разом з іншими обов'язками повинен виконувати функції соціального діагноста [5]. Відмінною рисою діагностики є і те, що вона визначаються не тільки знаннями, але і навичками та уміннями, зокрема й діагностичними, які потрібно формувати та розвивати.

Як було зазначено вище соціальна діагностика використовується в різних сферах життєдіяльності людей. Соціальний педагог, як зазначає І. Парфенович [5], є автором або учасником прикладних психолого-педагогічних, соціологічних, економічних досліджень, займається консультуванням у вирішенні соціальних проблем, корекцією й реабілітацією, формами й методами терапевтичного впливу. Але частіше всього в діяльності соціального педагога діагностика виступає в якості вихідної, самостійної сфери діяльності. З соціальної діагностики стану клієнта повинні починатися і нею ж закінчуватися дії соціального педагога.

Разом з тим виникає ще проблема підготовки студентів, майбутніх соціальних педагогів, до діагностичної діяльності, одним із провідних завдань якої стає формування відповідних умінь у майбутніх соціальних педагогів.

На думку багатьох дослідників основою формування професійних умінь є діяльність. А діяльність, як зазначає О. Леонтьєв, не існує інакше, як у формі дій чи ланцюга дій. У дослідженнях П. Гальперіна, Н. Тализіної знаходимо теорію поетапного формування розумових дій наступними етапами:

- попереднє знайомство з дією, з умовами його виконання;

- формування дій в матеріальному вигляді з розгортанням усіх операцій, які в нього входять;

- формування зовнішньо-мовної дії;

- формування внутрішньомовної дії;

- перехід в глибоко згорнуті процеси мислення.

Сутність засвоєння знань і умінь ґрунтується на теорії поетапного формування розумових дій, а саме процес системного оволодіння розумових дій, що відбувається в процесі інтеріоризації, тобто переходу всередину відповідної розумової дії. Психічна діяльність є результатом перенесення зовнішніх матеріальних дій у план відображення, сприймання, уявлення і понять [3].

М. Фалько [8, с. 5] в теоретичній моделі діагностичних умінь майбутнього педагога виділяє такі групи вмінь: аналітико-синтетичні та інформаційні вміння (вміння аналізувати, синтезувати, узагальнювати, класифікувати наукову інформацію; вміння здійснювати інформаційний пошук в системі Internet; вміння описувати педагогічні явища; вміння використовувати науковий тезаурус); власне діагностичні вміння (вміння визначати конкретний предмет діагностики; вміння розробляти діагностичний інструментарій і чітко описувати техніку його використання у педагогічному процесі; вміння самодіагностики рівня готовності до соціально-педагогічної діяльності); прогностично-проектувальні вміння (вміння моделювати педагогічну діяльність; вміння передбачати наслідки педагогічного процесу; вміння прогнозувати шляхи виправлення недоліків); креативно-інноваційні вміння (вміння знаходити нове в педагогічних явищах; вміння робити вибір методичної концепції власної праці; вміння прогнозувати соціально-педагогічну діяльність).

Інший підхід до структури діагностичних умінь знаходимо у дослідженнях О. Кривоноса [3]. Основними компонентами структури науковцем виділяються такі: мотиваційно-ціннісний - зацікавленість діагностикою (педагогічною, соціальною), схильність до діагностичної діяльності в соціально-педагогічній сфері, усвідомлення мети та мотивів цієї діяльності; змістово-проектувальний - теоретичні знання, навички, пізнавальна активність; когнітивно-операційний ступінь засвоєння діагностичними вміннями, науково-методологічними основами їх використання в професійній діяльності; особистісно-рефлексивний (власний стиль, здатність оцінювати власну діяльність та її результати, самоосвіта). Зазначені компоненти утворюють єдине ціле і знаходяться у тісній взаємодії.

С. Мартиненко [5, с. 148], досліджуючи проблему діагностичної діяльності педагогів запропонувала дві складові підготовки до неї - діагностичні знання та діагностичні вміння. Сутність діагностичних знань полягає у: знаннях про природу діагностичної діяльності (роль діагностичної діяльності в системі роботи педагога, її місце в системі педагогічної діяльності, знання про зміст, методи, засоби та функції діагностичної діяльності, специфіку здійснення процедури діагностування тощо); знаннях теорії педагогічної, психологічної діагностики (об'єкт, роль прогнозування в діагностиці, побудова гіпотез у діагностичному дослідженні та дотримання етичного аспекту тощо); знаннях технології діагностичної діяльності (про методи збору діагностичної інформації, організації діагностичного спостереження, опитування, правила складання тестових завдань тощо). Діагностичні вміння складаються з таких компонентів: когнітивні (вміння аналізувати, класифікувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки тощо); технологічні (вміння визначати мету і розробляти конкретні завдання діагностичного вивчення, підбирати діагностичний інструментарій, накопичувати і обробляти діагностичну інформацію, здійснювати самодіагностику) [4, с. 149].

Для нашого дослідження важливим є досвід С. Балашової [1, с. 10], яка вивчала проблему професійної підготовки майбутніх вчителів в умовах педагогічного коледжу, зокрема формування в них дослідницьких умінь. Нею обґрунтована така структура дослідницьких умінь майбутнього вчителя, у якій виділено: інформаційні вміння (уміння здійснювати інформаційний пошук, уміння працювати з книгами, довідниками та іншими першоджерелами; уміння працювати з технічними джерелами інформації); аналітико-синтетичні уміння (уміння аналізувати, синтезувати інформацію; уміння виділяти головне, суттєве; уміння описувати явища (процеси); уміння систематизувати та класифікувати інформацію); креативні вміння (уміння генерувати ідеї, висувати припущення; здатність до фантазії, уяви; уміння переносити знання, уміння у нові проблемні ситуації; уміння виділяти протиріччя; здатність до подолання інерції мислення); прогностичні вміння (уміння передбачати наслідки педагогічного процесу; уміння здійснювати ретроспективний аналіз педагогічного процесу; здатність до екстраполяції) [1, с. 9].

На основі аналізу наукової літератури нами визначена наступна структура діагностичних умінь соціального педагога. (Див. Рис. 1).

Рис. 1. Структура діагностичних умінь соціального педагога