Андрагогічні принципи підготовки вчителів до роботи з обдарованими дітьми

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНДРАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

В умовах високої динаміки сучасного інфосвіту, освіта поступово змінює свій статус і вектори розвитку навчального процесу. Це обумовлено тим, що індустрія інновацій охопила сьогодні всі сфери життєдіяльності людини та галузі виробництва. У цьому процесі головними факторами постають не матеріальне виробництво і концентрація капіталу, а інтелект новаторів і вчених, творче виробництво знань. Креативність виявляється рушійною силою та цінністю інноваційної економіки «суспільства знань». Орієнтація на інновації становить основу діяльності не лише високотехнологічних і наукових галузей, але й системи освіти, рівень якої поряд з інноваційною системою країни є показником її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Отже, проблема обдарованості, творчості, креативності має займати центральне положення у державній освітній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей, стимулюючи творче виробництво знань. Але цей процес має низку не розв'язаних задач, особливо тих, що стосуються підготовки вчителів до роботи з обдарованими дітьми. Серед них відсутність: єдиного підходу до розуміння феномену обдарованості; єдиних вимог до особистості вчителя у роботі з обдарованими дітьми; системи формування у вчителів необхідних компетентностей, зокрема креативної, а також психофізіологічні особливості дорослої людини, такі як стереотипність та замкненість мислення, ангажованість свідомості соціально-професійними, економічними чинниками. Вирішення зазначених проблем має забезпечити андрагогіка, як модель неперервної освіти, що формує в особи здатність до інноваційного мислення, соціальної та професійної мобільності, потребу в самоосвіті, здатність реагувати на непередбачувані, змінні умови й можливість впливати на них. Отже розробка андрагогічних принципів підготовки вчителів до роботи з обдарованими дітьми сприятиме формуванню когерентного креативного освітнього простору.

Останніми роками обґрунтуванням інноваційних методик та технологій андрагогіки займалися М. Громкова, М. Галущинський, Б. Гершунський, С. Гончаренко, А. Даринський, І. Зязюн, В. Кремень, В. Луговий, Л. Лук'янова, Н. Ничкало, В. Онушкін, В. Подобєд, В. Пуцов, Н. Протасова, С. Сисоєв, М. Скрипник. Проблему психологічної готовності вчителів до роботи з обдарованими дітьми досліджують В. Афанасьєва, Н. Білик, О. Вишневський, Л. Корецька, В. Левенець, А. Маркова, В. Панок, Г Тригубець. Форми і методи підготовки педагогічних кадрів до роботи з обдарованими дітьми у системі післядипломної освіти досліджуються у працях І. Волощука, Л. Даниленко, В. Демченко, Л. Квадріціуса, Л. Коржа, В. Сластьоніна, Н. Устинова та інших вчених. Дослідження освітнього процесу, що має відкритий та нелінійний характер репрезентовано у працях О. Астафьєва, В. Войцеховича, Л. Бевзенко, В. Буданова, Н. Кочубея, Н. Князевої. Креативні виміри освіти проаналізовано В Власенко, В. Ільїним, Г Ільїною, М. Ілляховою, М. Ліпіним, О. Шамраєм та іншими вченими.

Ґрунтуючись на положеннях, викладених у працях зазначених вчених, приходимо до висновку, що андрагогіка має специфічні ознаки та особливості, стратегічною метою якої є відкриття нових технологій освіти, самоосвіти, виховання й вдосконалення дорослої людини та інтенсивне впровадження їх до соціально-педагогічної практики. Між тим принципи та технології самовдосконалення вчителів й формування у них креативної компетентності для роботи з обдарованою молоддю залишаються малодослідженими.

Мета статті - дослідити андрагогічні принципи підготовки вчителів у роботі з обдарованими дітьми. Це дозволить розв'язати основні андрагогічні проблеми, такі як: стериотипізація мислення, актуалізація креативності, розвиток творчого потенціалу особистості, а й представити андрагогіку як модель інноваційної освіти, орієнтовану на практичну герменевтику індивідуальних випадків.

Андрагогіка, як наука про освіту дорослих, навчає людину швидкої адаптації до суспільних перетворень, змін на ринку праці та освітніх трансформацій, а також забезпечує шляхи самовдосконалення, самоосвіти й формування креативного мислення. За матеріалами ЮНЕСКО [7], пріоритетним завданням освіти дорослих є забезпечення людини комплексом знань та вмінь, необхідних для активної творчої діяльності, підвищення її компетенції та постійного самонавчання протягом життя. Ефективність професійної та особистісної самореалізації, самовдосконалення людини залежить від формування та змін у ціннісній структурі особистості. Оскільки особистісні цінності мають тенденцію змінюватися під впливом різних обставин, сформоване відношення вчителя до власної професії спрямовує його до активного особистісно-професійного розвитку, творчого пошуку, що зорієнтовані на високі професійні звершення. Ю. Калиновський [4] аналізує андрагогіку як дисципліну, що дозволяє дорослим, які готуються до соціальної професійної творчості, виховувати здатність до самостійного і відповідального мислення. Відповідно, стратегічною метою андрагогіки є відкриття нових технологій освіти, самоосвіти, виховання й вдосконалення дорослої людини та інтенсивне впровадження їх до соціально-педагогічної практики.

Група вчених з Ноттінгемського університету розробила андрагогічну систему освіти, головною метою якої є розвиток критичного, творчого мислення, інтегрованого з чуттєвою сферою людини. Головні положення теоретичних підходів ноттінгемської групи до навчання дорослих полягають у тому, що потенційні можливості постійного розвитку мислення і почуттів у дорослих виявляються в якісних змінах розумових структур. У дорослих переважає творче та критичне мислення, що сприяє всебічному розвитку, на відміну від некритичного сприйняття чужих думок. Одним з основних компонентів успішного навчання дорослих є постійна реінтеграція когнітивної та емоційної сфер, де знання є відкритою системою, що постійно оновлюється множинністю потоків інформації.

У нестабільних умовах людина змушена безпосередньо приймати нестандартні, креативні рішення, переборювати невизначеність ситуації, самовизначатися, тобто, вчитися бути суб'єктом власного життя. Але самодетермінація є складним процесом для дорослої людини. Основна проблема полягає у специфіці когнітивних та емоційних процесів. Доросла людина без особливих зусиль здатна самостійно поставити проблему, застосувати до її вирішення апробованої схеми, прийняти на себе відповідальність за події, подальший розвиток справи тощо. Але коли йдеться про здатність до оновлення знання, нестандартного підходу до розв'язання проблем, визнання критики, аналіз власного професійного розвитку, пошуки засобів саморозвитку упродовж подальшої професійної життєдіяльності, вона натикається на перепони, що визначають замкненість її мислення, ангажованість свідомості соціально-професійними, економічними, психофізіологічними чинниками. Дж. Лерер, аналізуючи нейрофізіологічну структуру людського мислення, зазначає, що «ми створюємо шаблони за підсумками досвіду взаємодії, що мають принести успіх у майбутньому (в особистісних відносинах, політиці, бізнесі, азартних іграх тощо). Коли людина розпізнає знайомий шаблон поведінки, «мозок виробляє біохімічний гормон задоволення - дофамін. Коли ми слідуємо своїм шаблонами і при цьому успішні у власній системі координат, отримуємо додаткову порцію дофаміну» [6]. Основна проблема полягає у тому, що коли людина помиляється або все відбувається не так, як того бажаємо, ми не отримуємо очікуваного задоволення і запам'ятовуємо ситуацію. Наступного разу у нас будуть інші очікування.

Біохіміки стверджують, що наша «система винагороди» працює, постійно навчаючись. Ми самі вибираємо випробування і, якщо їх проходимо, то, незалежно від результатів, відчуваємо задоволення - «це змушує нас і далі йти на помилки, нам здається, що так краще розуміємо світ» [6].

Зокрема, А. Шюц, розмірковуючи про структуру мислення, стверджував, що кожен крок людини у тлумаченні світу постійно спирається на попередній досвід, власний та інших людей. Цей безпосередній та опосередкований досвід утворює певну єдність у формі запасу знання людини, що, у свою чергу, слугує їй схемою для кожного відповідного кроку тлумачення світу. Кожний такий акт є тлумаченням в середині переважно добре знайомої дійсності. Крім того, людина упевнена у тому, що відомий світ і надалі залишатиметься таким самим, відповідно, і досвід зберігатиме свою значущість. З цього припущення випливає - попередні успішні дії можна повторювати. Доки структура світу може сприйматися як константа, доти попередній досвід залишатиметься актуальним та зберігатиметься здатність впливати на світ у визначений спосіб. «Актуальний досвід переживається мною переважно як щось безсумнівне у своєму ядрі, хоча він, безперечно, є принципово «новим». Послідовність переживань у природній настанові типово створює ланцюг самозрозумілостей» [9], - зазначає А. Шюц.

Виходить, що доросла людина переживає світ як упорядковану систему певних стосунків, хоча її суб'єктивні тлумачення суспільних порядків залежать від її позиції, що частково нав'язується та визначається біографічним ланцюгом власних рішень. Людина завжди перебуває в певній соціальній ситуації, в якій структури її релевантності об'єднуються зі спогадами про минуле, колишні рішення, розпочаті дії у цілісну систему планів.

Визначаючи характерні ознаки стереотипного мислення, відомі синергетики В. Аршинов, В. Буданов та В. Войцехович [2] вважають, що розуміння хаосу, як деструктивного явища; розгляд випадковості як другорядного, побічного фактору, що не має принципового значення у пізнанні та розвитку; розуміння нестійкості та нерівноваги виключно як негативних та руйнівних факторів; твердження, що процеси, які відбуваються у світі та суспільстві, є незворотними за часом та передбачуваними на необмежено великі проміжки часу; уявлення про те, що процеси та явища мають жорсткий причинно-наслідковий зв'язок; розвиток є лінійним, поступальним, безальтернативним, а минуле становить лише історичний інтерес; твердження, що результат зовнішнього керуючого впливу є однозначним і лінійним, передбачуваним наслідком прикладених зусиль, що відповідає схемі «вплив - бажаний результат», - призвели до кризи лінійного мислення на яку стала синергетика, як наука про дослідження відкритих самоорганізаційних систем.

Відповідно, можна виокремити і основні положення синергетики: випадковість є головним механізмом самоорганізації; ускладнення структур відбувається через нерівно важність, флуктуації, біфуркації; у відкритих, дисипативних нерівноважних системах можуть виникати темпоральні структури, які є зворотними; у результаті біфуркаційних змін майбутнє передбачити майже неможливо, оскільки можливі багатоваріативні сценарії.

Так, фундамент основних принципів андрагогіки, як синергетичного процесу, визначають наступні положення: людина у кожний момент своєї життєдіяльності є частиною тієї чи іншої потенційної, можливої ситуації, невизначеність якої вимагає самовизначення, прийняття оптимальних рішень. У поточних життєвих ситуаціях присутня суб'єктивна невизначеність, нерозуміння людиною можливостей ситуації, в якій вона перебуває, що робить її іграшкою або жертвою стихійного розвитку обставин. Людина має оволодіти стихійним хаосом, засвоєнням нових життєвих альтернатив, можливостями перетворення себе на активного суб'єкта власного життя.

Принцип самоосвіти. Оскільки самоосвіта пронизує процес навчання та саморозвитку особистості, забезпечує його неперервність та ефективність, то основною метою андрагогіки є не навантаження особистості знанням, а забезпечення умов для його самостійного оновлення. Таке самостійне перетворення передбачає внутрішню активність, що виводить особу за межі встановлених стандартів, стереотипів, суспільної необхідності. Відповідно, андрагог має спрямовувати, стимулювати особу до самоосвіти, допомагати їй орієнтуватися в інформаційних потоках та адекватно використовувати нове знання. Адже освічена людина - це та, яка вміє вчитися, змінюватися, розуміє, що кожне знання є лише вірогідним, ненадійним, відносним, необхідним і є лише процесом пошуку знань. В андрагогіці замість традиційних контролюючих та дисциплінуючих форм впливу на особистість виступає досягнення високого рівню зацікавленості особистості у самоосвіті. Створюються умов для виникнення у дорослої людини стійкої потреби керувати власним професійним розвитком, здатності вибудовувати і корегувати його залежно від обставин, що змінюються.

Принцип самодетермінації. Життєдіяльність людини перебуває у постійній необхідності вибору, тобто, містить частку невизначеності. В оптимальному усуненні цієї невизначеності й полягає самодетермінація людини, тобто, самовизначеність людиною власної поведінки, свободи волі, внутрішньої мотивації. У процесі життєдіяльності людина завжди опиняється у багатовимірності соціальних, психологічних станів, буденних, інформаційних потоків, наукових, світоглядних орієнтацій. Перебуваючи на перетині змінних станів, потоків, орієнтацій людина не завжди може адекватно відреагувати на відповідну динаміку, тобто, визначити новоутворену ситуацію як самостійну реальність і діяти відповідно до її специфіки. У такому разі доросла людина втрачає здатність мислити відповідно до ситуації та застосовує набуті й визначені як успішні схеми дій, тобто, її поведінка стає неадекватною до ситуації.

Андрагогіка сприяє підготовці дорослої людини до ефективної поведінки в станах неповної визначеності, вчить оптимальним переходам з однієї ситуації до іншої, вмінням контролювати зміщення домінант діяльності в умовах різних впливів, спрямовує процес самоактуалізації та ефективного отримання бажаного результату або не допущення небажаного.

Принцип самоактуалізації досвіду. Згідно з цим принципом, андрагогіка спрямована на індивідуальний досвід слухача. Якщо інформація, знання, на яких акцентується увага, далекі від практичної діяльності, нехтують досвідом слухача, не відповідають його освітнім потребам, то ефективність процесу освіти знижується. Умови та організація навчання дорослої людини мають відповідати її індивідуальним запитам та враховувати її особистісний досвід. Тобто, андрагогіка має використовувати досвід слухача як одне з джерел навчання.

Принцип самокорекції. Особливістю андрагогіки є те, що вона має віковий характер та має враховувати специфічні особливості мислення дорослої людини. Розробники андрагогічної моделі навчання О. Пєхота та В. Пуцов вважають, що з «віком мотивація до набуття нових і знань помітно слабшає» [7], також погіршується сприйняття нового матеріали й слабшає оперативність, гнучкість процесів мислення. Посилаючись на вчення про динамічну рівновагу особистості та середовища Ю. Панасюка, дослідники зазначають, що у цьому випадку йдеться про «гомеостаз - тенденцію психіки зберігати власний «статус кво» при змінах (не принципового характеру) в оточуючому середовищі, на основі принципу саморегуляції» [7]. Відповідно, механізм, що підтримує гомеостаз дорослої людини, активно функціонує й перешкоджає будь-яким впливам на систему у вигляді змін. Освіта дорослих має допомогти людині усвідомити «метаморфози свідомості», позбутися стереотипного визначення себе як «джерела всіх знань» та звільнитися від суб'єктивних фільтрів, що утворюють оціночні судження й перешкоджають сприйняттю нового.

Принцип актуалізації результатів навчання. Для дорослої людини навчання не є ціллю, а засобом вирішення життєвих проблем та досягнення інших цілей. Тому навчання має будуватися не за предметними, а за проблемними ситуативними ознаками. Результативність андрагогічної освіти не вимірюється бездоганним володінням знаннями або вміннями. Для слухача рівень розвитку вмінь визначається його здатністю до творчості, креативності, інноваційності, мобільності у застосуванні знань, умінь та навичок до оптимального вибору способу діяльності. Самоактуалізація особистості досягається шляхом стимулювання внутрішньої активності, що дозволяє вийти за межі встановлених стандартів розуміння власної діяльності. Тому андрагогічний процес спрямовано на оволодіння кожним методологією постійної та ефективної актуалізації результатів навчання, вміння перетворювати зовнішні умови відповідно до власних поточних потреб.

Принцип інтерсуб'єктивності. Визначальним в освіті дорослих є особливий характер взаємодії між андрагогом та слухачами. Це інтерсуб'єктивна взаємодія, що завжди організується як діалог на основі звернення андрагога до внутрішнього досвіду та життєсвіту особистості. Цей процес характеризується досягненням взаємодовіри та взаємоповаги, де кожен є особистістю зі власними цінностями, почуттями та думками. При цьому утворюється атмосфера не конкуренції або змагання, а комфортної взаємодії для розв'язання практичних завдань, безпосередніх проблем, планування та управління андрагогічним процесом. Такий спосіб взаємодії не лише відображає настрої, переживання, інтенції учасників андрагогічного процесу, а й формує специфічну смислову царину, в якій кожен є автором такого смислоутворення. Відповідно, утворюється насичене активне середовище, що самоорганізується, в якому визначається саморозвиток особистості.

Принцип самоорганізації життєвого часу. Рефлективна особистість прагне до самовдосконалення заради досягнення високих результатів у професійній діяльності. Андрагогіка має допомогти фахівцю побачити його найближчі та віддаленні життєві та професійні перспективи. Для збільшення продуктивності та ефективності діяльності людина має забезпечувати самоорганізацію та самоконтроль життєвого часу. Андрагог має навчити слухача ефективно планувати власний час, допомогти зрозуміти справжні цілі і скласти план їхнього досягнення, розробити власну систему самоуправління часом. Також дорослій людині у власній життєдіяльності важливо позбавитись від монотонності та рутини повсякденності, тому вона має вміти відводити час під різні види діяльності. Таким чином, життєвий час стає стратегією для реалізації величезної варіативності сценаріїв власного життя та множинності перспектив. Можливість здійснити певну кількість планів, розпочати дії є обмеженою часом. Людина може одночасно робити тільки щось одне, вона мусить включитися до наданої для неї послідовності подій у зовнішньому світі. Тому вона мусить вміти не лише планувати дії, розробляти часову послідовність вчинків за ступенями терміновості, а й створювати безліч альтернатив відповідно до власних можливостей та до неявних тенденцій когерентного середовища. Це забезпечує відкритість майбутнього та здатність мислити креативно.

Принцип розвитку креативного мислення. С. Кіров визначає: «Креативність і творче мислення є невід'ємними компонентами професійної підготовки фахівців-слухачів, оскільки це створює можливості для вчителів вивчати і використовувати новітні досягнення світової практики, та робити внесок до розробки тих чи інших проблем з урахуванням наявного і набутого досвіду» [5]. Життєдіяльність особистості одночасно є процесом накопичення можливостей їх наступних, тимчасових актуалізацій або кінцевих проявів. Реалізація попередніх можливостей завжди виявляється передумовою появи нових. Цей плинний, нестійкий комплекс флуктуацій, змін та взаємопереходів, нелінійних процесів упорядкування та хаотизації, актуального і потенційного є умовою появи самоорганізації, виникнення нового.

Нове виникає в результаті флуктуацій як емерджентне, непередбачуване, у вигляді багатовимірного спектру можливих шляхів. Готовність до виникнення нового, до вибору з альтернатив уможливлює нелінійне мислення, креативність як здатність переорієнтовуватися на нові виміри, забезпечувати подальший саморозвиток. Креативність є своєрідною технологією генерації нового. Шляхом трансформації і керованого розширення сприйняття реальності як майбутнього, креативність здатна системно організувати теперішнє. Підтримуємо думку Д. Чернавського [8], про те, що креативність - творче конструювання у режимі самоорганізації процесу мислення. У цьому сенсі креативність відрізняється від творчості, як генерації нового знання, вмінням використання існуючих актуальних властивостей, зв'язків, відносин, хоча і прихованих. Креативність передбачає створення, проектування таких властивостей з існуючих елементів. Андрагогіка має забезпечити вищий ступінь розвитку креативного мислення особистості, що зможе створювати альтернативні шляхи розвитку власної діяльності, безпосередньо приймати нестандартні, творчі рішення, долати невизначеність ситуації.

Принцип розвитку творчого потенціалу. Як відомо, творчість - це діяльність зі створення чогось якісно нового, оригінального у свідомості й соціальній практиці. Вона характеризується продукуванням нових результатів, здатністю по-новому розв'язувати завдання. Творча діяльність спрямована на майбутнє, вона не вписується до усталених норм й стереотипів мислення. Вона спрямована не на здійснення дії, а на реалізацію потенційних можливостей. Креативне, нелінійне мислення є умовою творчої діяльності особистості. Творчість характеризується некерованою спонтанністю, креативність - керованою продуктивною уявою. Відповідно, творчий потенціал є ресурсом творчих можливостей людини, здатністю людини до здійснення творчих дій, творчої діяльності в цілому. Перш ніж вимагати від дорослої людини інновацій, потрібно створити умови, аби вона усвідомила власні акмеологічні резерви, креативні ресурси та можливості їхньої реалізації, як це знання можливо конструктивно використовувати при вирішенні зовнішніх і внутрішніх особистісних і професійних задач. Таким чином, андрагогіка є системою збудників і супроводу професійного саморозвитку та становлення професійної індивідуальності особистості.

Отже, готовність вчителя до роботи з обдарованими учнями є результатом його цілеспрямованої системної підготовки, що фундується на головних андрагогічних принципах: самоосвіти, самодетермінації, самокорекції, актуалізації результатів навчання, інтерсуб'єктивності, організації життєвого часу, розвитку креативного мислення та розвитку творчого потенціалу. Зазначені принципи є базовими у підготовці вчителів до роботи з обдарованими дітьми та визначають зміст підвищення кваліфікації вчителя у цілому. Зважаючи на це, необхідно виходити не з окремих елементів, принципів навчання, а з цілісної моделі професійної діяльності спеціаліста та його підготовки в системі неперервної освіти. Процес такої підготовки передбачає реалізацію синергетичного підходу, що уможливлює створення креативного середовища, в якому реалізуватимуться інноваційні ресурси як вчителя, так і обдарованого учня. Вчитель, що навчається та навчає, повинен оволодіти способами самодетермінації, самоактуалізації і самореалізації. Лише достатньо високий рівень розвитку андрагогіки зможе впливати через освіту дорослих на цивілізаційні, інноваційні процеси суспільства. Відтак, зростаючий освітній потенціал особистості та суспільства повинен забезпечити потужні позитивні зрушення в економічній, інтелектуальній та духовній сферах.

Важливою умовою підготовки вчителя до роботи з обдарованими учнями є формування креативного середовища, в якому становлення та розвиток цілісної, креативної особистості і спрямовано на реалізацію інноваційної діяльності. Розуміння андрагогіки як моделі освіти, що формує в особи здатність до інноваційного мислення, соціальної та професійної мобільності, потребу в самоосвіті, здатність реагувати на непередбачувані, змінні умови й можливість впливати на них є синергетичним. При застосуванні принципів синергетики до системи освіти дорослих можливо розв'язати основні андрагогічні проблеми, такі як: стериотипізація мислення, актуалізація креативності, розвиток творчого потенціалу особистості. Це дозволить створити інтегровану теоретико-методологічну модель андрагогіки, як інноваційної освіти, орієнтовану на практичну герменевтику індивідуальних випадків.

З позицій синергетики, на переконання В. Буданова, освіта перетворюється на «нелінійну ситуацію відкритого діалогу, прямого та зворотного зв'язку, на процес, що сприяє пробудженню власних сил того, хто навчається, співробітництву з собою та іншими учасниками освітнього процесу» [2]. Такий процес, на відміну від традиційної моделі засвоєння знань, розкриває креативні ресурси людини та формує у неї здатність змінювати способи власної діяльності у складних, нестабільних умовах.

андрагогічний вчитель обдарований педагогіка

Використані літературні джерела

1. Акопова М. А. Проблема актуализации инновационного (творческого) мышления в системе постдипломного образования [Текст] / М. А. Акопова, Н. Г Ферсман // Науч.-технич. ведомости СПб государственного политехнического университета. - 2010. - № 105. - С.148-152.

2. Аршинов В. И. Синергетическая парадигма. Многообразие поисков и подходов [Текст] /В.И. Аршинов, В. Г Буданов, В. Э. Войцехович. - М.: Прогресс-Традиция, - 2000. - 536 с.

3. Буданов В. Г. Синергетические стратегии в образовании [Текст] / В. Г. Буданов // Философские проблемы образования. - Москва. РАГС. 1996.

4. Калиновский Ю. И. Введение в андрагогику. Мобильность педагога в образовании взрослых: монография [Текст] / Ю. И. Калиновский. - М., - 2000. - 214 с.

5. Киров С. Г Андрогогические аспекты формирования корпоративной компетентности современного специалиста [Текст] / С. Г. Киров // Человек и образование.- 2010.- № 1.- С.28-49.

6. Лерер Дж. Как мы принимаем решения [Текст] / Дж. Лерер; [пер. с англ. М. Бабичевой]. - М.: Астрель: CORPUS, 2010. - 352 с.

7. Пєхота О. М. Андарагогічні проблеми у підготовці викладачів для системи післядипломної освіти [Текст] / О. М. Пєхота, І. В. Пуцов, Л. Я. Набока, А. М. Старєва. - К.: Видавничий дім «Букрек», 2006. - 96 с.

8. Чернавский Д. С., ЧернавскаяН. М. Проблема творчества с точки зрения синергетики [Текст] / Д.C.Чернавский, Н. М. Чернавская- [электронный ресурс] - режим доступа к ресурсу: http://spkurdyumov. narod.ru/CherSyn10.htm

Размещено на Allbest.ru