Майстерність педагога в процесі духовно-економічного виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 372.833.1(046)

ББК 74.260.896я437

КЗ “Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” ЗОР

МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГА В ПРОЦЕСІ ДУХОВНО-ЕКОНОМІЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

В18 О.В. Варецька,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри

педагогічної майстерності

Анотація

У статті розглядається сутність поняття “майстерність педагога в процесі духовно-економічного виховання молодших школярів” на основі теоретичного аналізу різноманітних підходів до поняття “педагогічна майстерність” та авторського поняття “духовно-економічне виховання молодших школярів”.

Ключеві слова: педагогічна майстерність, духовно-економічне виховання молодших школярів.

Аннотация

В статье рассматривается сущность понятия “мастерство педагога в процессе духовно-экономического воспитания младших школьников” на основе теоретического анализа различных подходов к понятию “педагогическое мастерство” и авторского понятия “духовно-экономическое воспитание младших школьников”.

Ключевые слова: педагогическое мастерство, духовно-экономическое воспитание младших школьников

Annotation

The article considers the point of the notion “teacher's mastery of moral-economic upbringing in elementary school” on the basis of theoretical analysis of various approaches to the notion “teacher's mastery” and author's notion “moral-economic upbringing in elementary school”.

Key words: educational mastery, moral-economic upbringing in elementary school.

Постановка проблеми. Нові економічні умови, високі вимоги до інтелектуального, духовного та професійного розвитку вчителя вимагають від нього постійного оновлення знань, підвищення педагогічної майстерності, набуття досвіду економічного виховання на духовній основі. Адже саме завдяки діяльності вчителя відбувається становлення громадянина як особистості й фахівця, зміцнюється інтелектуальний та духовний потенціал нації.

Учитель як посередник між суспільством і особистістю має передати дітям усе найкраще від попередніх поколінь, застерегти від суспільних недоліків і хвороб, сформувати знання, світогляд, ідеали, громадянську позицію, прищепити духовні цінності.

Учитель як людина, що дивиться в майбутнє, має спрямувати свою діяльність на формування особистості, активність якої розгорнеться в інших соціально-економічних умовах.

Учитель, як управлінець, конструктор найскладнішого процесу - творення особистості, повинен уміти щодня вирішувати складні проблеми у творчій діяльності, приймати нестандартні рішення, застосовувати оригінальні методи та технології.

Такі пріоритети діяльності набувають особливої актуальності в умовах економічної й духовної кризи, вимагають оволодіння вчителем майстерністю у здійсненні духовно-економічного виховання.

Аналіз останніх публікацій, в яких започатковано розв'язання проблеми. Надбанням кожного вчителя є передові ідеї з формування педагогічної майстерності Я. Коменського, П. Каптерєва, А. Макаренка, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін.

Загальнопедагогічні засади формування педагогічної майстерності вчителів розкрито І. Багаєвою, Є. Барбіною, В. Гриньовою, І. Зязюном, Н. Кузьміною, Т. Сущенко та ін. Науковці М. Кухарєв, О. Мороз, В. Сластьонін, Н. Тарасевич, І. Харламов та інші дослідили шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя.

Дедалі більше науковців наголошують на необхідності економічної освіченості педагогів. Питання підготовки вчителів до економічного виховання школярів розглянуті І. Сасовою, О. Падалкою. Наукові основи безперервної підготовки педагогічних кадрів до економічного виховання школярів розробив О. Шпак. Проте кількість досліджень з підготовки вчителів до економічного виховання молодших школярів є обмеженою. Більшість науковців не торкаються духовно-економічного змісту. Не знайшли свого висвітлення питання майстерності педагога у здійсненні духовно-економічного виховання молодших школярів.

Соціальна значущість проблеми, недостатня її розробленість у теорії та практиці педагогіки зумовили мету статті: визначити сутність майстерності педагога у процесі духовно-економічного виховання молодших школярів, її особливості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для досягнення поставленої мети ми розглянемо сутність духовно-економічного виховання молодших школярів, наукові підходи до визначення поняття “педагогічна майстерність”, що дасть можливість виокремити суттєві характеристики майстерності педагога у процесі духовно-економічного виховання молодших школярів.

Поняття “духовно-економічне виховання молодших школярів” є новим в сучасній педагогічній науці. Воно виведено на основі аналізу понять “економічне виховання”, “духовне виховання” з урахуванням вікових особливостей молодшого школяра. Його сутність розуміється як “процес перетворення духовно збагачених економічних знань в усвідомлені морально-ціннісні ставлення, якості та соціально значущі економічні вчинки молодших школярів” [2, с. 7].

Безумовно, процес духовно-економічного виховання є складним. Його здійснення вимагає від педагога особливої майстерності, характеристики якої слід виокремити, розглядаючи різні підходи до сутності такого феномену як “педагогічна майстерність”.

У педагогічній науці в кожний історичний період особливості майстерності вчителя привертали увагу вчених. Цьому питанню присвячені праці П. Каптерєва, А. Макаренка, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін.

Слід зауважити, що К. Ушинський розглядав педагогіку, педагогічну майстерність як мистецтво. Він зазначав, що самих теоретичних знань учителю замало, необхідно ще оволодіти практичним мистецтвом викладання.

Така сама думка простежується в працях П. Каптерєва, який ще на початку ХХ сторіччя визначив основні риси педагога - “наукову підготовку вчителя” й “особистий учительський талант”. “Перша риса має прояв у рівні знання вчителем предмета, у рівні наукової підготовки із цієї спеціальності, споріднених предметів, у широкій освіті; потім - у знайомстві з методологією предмета, загальними дидактичними принципами і, нарешті, у знанні дитячої натури, з якою вчителю доводиться мати справу” [3, с. 600]. Друга - містить педагогічний такт, педагогічну самостійність і педагогічне мистецтво. Разом зі спеціальними вчительськими властивостями (“розумовими”) педагог виокремив необхідні особистісні морально-вольові властивості вчителя (об'єктивність, уважність, чуйність, сумлінність, стійкість, витримка, справедливість, справжня любов до дітей). Цінним є те, що важливою характеристикою педагога П. Каптерєв вважав здібність до моделювання особливого практичного простору, змістом якого був би природний процес інтелектуального й духовно-морального становлення особистості. Іншими словами, гуманістичний образ вчителя він пов'язував з педагогічною майстерністю, яка базується на гуманістичному проектуванні, саморозвитку та самовихованні, духовно-ціннісній складовій.

Головну роль у професійному зростанні вчений відводив самому вчителю, акцентуючи на необхідності самоаналізу професійної діяльності. Отже, не оперуючи самим поняттям, П. Каптерєв звертався до феномену педагогічної рефлексії, що на сьогодні розглядається як один з провідних критеріїв гуманістичних переконань учителя і як особистості, і як професіонала, а також як складова педагогічної майстерності.

Учений наголошував на значущості особистісного ресурсу вчителя, адже ніщо не може замінити живої особистості вчителя, його власної самодіяльності й мистецтва: “без неї метод мертвий, без неї справжнього живого успішного навчання ніколи не буде”. У зв'язку із цим вчитель обов'язково “є особистістю, цілісною людиною й діє на вихованців” [3, с. 595]. Саме тому ціннісно-смислове призначення праці вчителя виявляється в його впливі на особистості своїх учнів, який виходить далеко за межі освітнього простору й “не може пройти без наслідків для складу особистості учнів” [3, с. 607].

Акцент, зроблений П. Каптерєвим, щодо важливості особистості і майстерності педагога націлив наші наукові пошуки на визначення сутності, особливостей майстерності педагога (знань, форм і методів, особистісних якостей, здібностей вчителя) у здійсненні духовно-економічного виховання, суттєвого впливу на формування духовно-ціннісної сфери особистості школяра.

У наукових дослідженнях радянського періоду знаходимо визначення поняття “педагогічна майстерність” яке прирівнюється до поняття “мистецтво”. Так, “Педагогічна енциклопедія” тлумачить майстерність як високе мистецтво виховання й навчання, що доступне кожному педагогу, який працює за покликанням і любить дітей.

Таку саму позицію обстоював А. Макаренко, який розглядав педагогічну майстерність як високе мистецтво навчання й виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого становлять знання, уміння та здібності. Вирішальними в практиці педагог визначає такі “дрібниці”: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця, ... як усміхнутися, як подивитися. ...цього можна й треба навчати, і в цьому є й повинна бути велика майстерність” [5, с. 151]. Взагалі А. Макаренко за рівнем виховного впливу на особистість поряд з колективом ставив майстерність учителя.

В. Сухомлинський ототожнював майстерність і мистецтво виховання, сутність яких полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, навіть перед найпосереднішим вихованцем ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, заявити про своє “Я”, черпати сили з джерела людської гідності, відчувати себе духовно багатим [9, с. 80].

Для нашого дослідження важливим є те, що В. Сухомлинський акцентував на майстерності й мистецтві морального виховання особистості, яке полягає в тому, щоб моральні цінності розкривалися перед дітьми в яскравих образах, що захоплюють думку й хвилюють душу [9, с. 130], щоб пробудити в людині здатність переживати найвищу радість від усвідомлення того, що дав, створив, приніс щось гарне, необхідне, корисне людям [9, с. 437], щоб перші почуття смутку, тривоги, стурбованості дитина переживала, спостерігаючи і приймаючи близько до серця [9, с. 476].

Близької думки дотримується Г. Хазяїнов, який тлумачить сутність поняття “майстерність учителя” як високе мистецтво здійснення навчальної діяльності на основі знань, особистісних якостей та педагогічного досвіду, що виявляється в комплексному вирішенні завдань освіти, виховання та розвитку учнів. Науковець акцентує на тому, що для зростання педагогічної майстерності вчителя важливо, щоб її складові, такі як особистість педагога, знання, педагогічний досвід, об'єднувалися в діяльності. Ми вважаємо, що таке поєднання слід враховувати при визначенні сутності майстерності педагога у духовно-економічному вихованні.

О. Мороз та В. Омельяненко тлумачать поняття “педагогічна майстерність” як досконале, творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів [6, с. 4]. Як бачимо, науковці акцентують на діяльності вчителя на рівні містецтва, наголошують на інтелектуальному розвитку й духовному збагаченні школярів.

Другим підходом до визначення поняття “педагогічна майстерність” є діяльнісний. Його знаходимо у працях Н. Кузьміної. Вона однією з перших здійснила фундаментальні дослідження проблеми педагогічної майстерності, яку тлумачить як вищий рівень діяльності, “володіння професійними знаннями, уміннями й навичками, що дають змогу успішно досліджувати ситуацію (об'єкт і умови діяльності), формулювати професійні завдання, виходячи із цієї ситуації, і вправно їх розв'язувати відповідно до головної мети науки або виробництва” [4, с. 21]. Обов'язковим є виокремлення спеціальних знань, необхідних вчителю для духовно-економічного виховання. Такими знаннями є психолого-педагогічні та економічні, які входять до компонентів специфічного різновиду майстерності педагога.

Привертає нашу увагу визначення І. Зязюна, який розглядає педагогічну майстерність, як “вияв найвищої форми активності особистості вчителя у професійній діяльності, активності, що ґрунтується на гуманізмі й розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії в кожній конкретній ситуації навчання й виховання” [7, с. 25]. Гуманізм вчителя є стрижнем, який обумовлює якість здійснення духовно-економічного виховання.

Третій підхід пов'язаний з розумінням вчителем методів педагогічної праці. Він простежується у визначеннях В. Сластьоніна та І. Харламова. Зокрема, В. Сластьонін розуміє сутність педагогічної майстерності як найвищу форму професійної спрямованості особистості, виокремлює теоретичні знання та основані на них уміння як головний, об'єктивний зміст педагогічної майстерності [8, с. 97]. Це свідчить про важливу ознаку майстерності педагога у здійсненні духовно-економічного виховання, як володіння вміннями, спеціальними методами перетворення духовно-збагачених економічних знань на усвідомлені ставлення молодших школярів.

На думку І. Харламова, педагогічна майстерність є доведена до високої досконалості навчальна й виховна вправність, яка відображає особливу відшліфованість методів та прийомів використання психолого-педагогічної теорії на практиці, завдяки чому забезпечується висока ефективність навчально-виховного процесу [12, с. 11]. Ми маємо врахувати необхідність відшліфовування названих спеціальних методів педагогічної діяльності.

Наступним підходом до визначення поняття “педагогічна майстерність” є особистісний. За твердженням Ю. Азарова, особистісні якості вчителя є домінуючими в педагогічній майстерності. Другий підхід також можна простежити в В. Миндикана, який розглядає педагогічну майстерність як систему властивостей особистості, котра індивідуально формується, усвідомлюється та використовується, дає вчителеві змогу досягти високого рівня навчання й виховання школярів завдяки розвитку узагальнених професійних умінь.

Такої самої думки дотримується М. Кухарєв. Він розглядає педагогічну майстерність як сукупність певних якостей особистості вчителя, які зумовлені високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості, здатністю оптимально вирішувати педагогічні завдання. До структури науковець включає три компоненти: особистісні якості педагога, психолого-педагогічну підготовленість і здатність оптимально вирішувати педагогічні завдання. М. Кухарєв акцентує на тому, що справжні педагоги-майстри відрізняються особливою, тоншою чутливістю до особистості вихованця.

Для здійснення духовно-економічного виховання особливе значення мають духовно-економічні якості особистості вчителя (щедрість, толерантність, людяність, доброзичливість тощо). Однак, ці якості мають поєднуватися з іншими компонентами майстерності вчителя.

Поєднання діяльнісного й особистісного підходів можна знайти у визначенні багатьох науковців, зокрема в Н. Тарасевич, яка визначає педагогічну майстерність як “комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності” [10, с. 10]. Як і І. Зязюн, Н. Тарасевич виокремлюють у структурі педагогічної майстерності такі складові: гуманістичну спрямованість діяльності вчителя, його професійну компетентність, педагогічні здібності й педагогічну техніку. Наявність педагогічних здібностей є визначальним для діяльності вчителя щодо духовно-економічного виховання.

Поєднуючи діяльнісний й особистісний підходи, Т. Сущенко розуміє педагогічну майстерність як філігранне відпрацювання вже відомих шляхів виховання та навчання, здатність педагога досягати вершин виховання й навчання, докладаючи мінімум зусиль. При цьому науковець наголошує на вагомості особистісного самовираження, ставлення до життя самого вчителя. Позиція Т. Сущенко є найбільш близькою до нашого бачення сутності майстерності вчителя у духовно-економічному вихованні молодших школярів. Цей процес вимагає від педагога особливого відчуття рухливості, духовної сутності процесу виховання, особистісного духовного самовираження в діяльності, економічних вчинках.

Особистісно-діяльнісного підходу дотримується Є. Барбіна. На її думку, “педагогічна майстерність” - це процес і результат творчої професійної діяльності, інтеграція особистісних якостей конкретного виконавця з діяльнісною сутністю відповідної професії, інтегрований показник рівня готовності конкретної людини до виконання професійних обов'язків учителя та вихователя, технічне й технологічне забезпечення реалізації у справі її гуманістичної спрямованості” [1, с. 37]. Суттєвим для розуміння сутності майстерності педагога у здійсненні духовно-економічного виховання є його готовність до цієї діяльності.

Цікавим, на нашу думку, є визначення Г. Троцко, за яким показниками майстерності є готовність і бажання учня вчитись (виховуватись) у цього вчителя. Науковець визначає поняття “педагогічна майстерність” як такий морально-психологічний, емоційно-вольовий феномен, користуючись яким вихователь може вводити учнів у процес пізнання навколишнього світу, допомагає оволодіти знаннями, активізує розумові здібності, виховує благородні почуття, громадянську й людську гідність, віру у великі можливості саморозвитку та самовиховання [11, с. 21]. Показником майстерності вчителя у духовно-економічному вихованні є перетворення духовно-збагачених економічних знань молодших школярів на усвідомленні ставленні, якості та соціально значущі вчинки.

З аналізу наукових джерел випливає такі висновки: у сучасній педагогічній літературі досі не існує єдиного трактування поняття “педагогічна майстерність”, проте простежується певна спільність поглядів науковців. Так, основою педагогічної майстерності вчені вважають спрямованість учителя на оволодіння знаннями, які включають широку загальну, психолого-педагогічну, соціальну, спеціально-наукову підготовку. Поряд зі знаннями, необхідною умовою досягнення високого рівня професійної діяльності виділяються здібності, що, у свою чергу, передбачають сформованість професійних умінь. Інтегральним компонентом майстерності педагога є його особистість, особистісні якості.

Отже, ми переконалися, що науковцями досліджено проблеми розвитку педагогічної майстерності різних категорій освітян: викладача вищої школи, вчителя літератури, керівника дитячого хореографічного об'єднання, майбутніх учителів музики, майстерність учителя в педагогічній підтримці п'ятикласника тощо. Проте педагогічна майстерність у здійсненні економічного виховання на духовній основі ще не була в центі уваги дослідників. Не існує жодного тлумачення сутності майстерності педагога в процесі духовно-економічного виховання молодших школярів.

Ми розуміємо майстерність педагога в процесі духовно-економічного виховання молодших школярів як органічне поєднання духовно-економічних якостей особистості вчителя, педагогічних здібностей, економічних та психолого-педагогічних знань, філігранно відпрацьованих умінь, що надає вчителю можливість у нових ринкових умовах сприяти перетворенню духовно збагачених економічних знань на усвідомлені ставлення, якості та дії молодших школярів, втіленню їх у соціально значущі вчинки.

Показником майстерності духовно-економічного виховання вчителя початкових класів є готовність і бажання молодшого школяра опановувати духовно збагачені економічні знання, а також рівень сформованості усвідомленого морально-ціннісного ставлення, якостей та соціально значущих економічних вчинків молодших школярів.

Перспективи подальшої розробки проблеми полягають у виокремленні та характеристиці складових педагогічної майстерності духовно-економічного виховання молодших школряів.

духовний економічний виховання педагогічний

Література

1. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования / Е.С. Барбина. - К. : Вища школа, 1997. - 154 с.

2. Варецька О.В. Підготовка учителів початкових класів до економічного виховання школярів у системі післядипломної педагогічної освіти : автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.04 / О.В. Варецька ; Класичний приватний ун-т. - Запоріжжя, 2008. - 20 с.

3. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки. Теория образования / П.Ф. Каптерев // Избранные педагогические сочинения / под ред. А.М. Арсеньева. - М., 1982.

4. Кузьмина Н.В. Основы вузовской педагогики : учеб. пособ. для студ. ун-та. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1972. - 311 с.

5. Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори. Статті, лекції, виступи / А.С. Макаренко ; за заг. ред. Е.Н. Мединського та І.Ф. Свадковського. - Київ ; Харків : Радянська школа, 1947. - 284 с.

6. Мороз О.Г. Перші кроки до майстерності / О.Г. Мороз, В.Л. Омельяненко. - К., 1992. - 111 с.

7. Педагогічна майстерність : підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін. ; за ред. І.А. Зязюна. - 3-тє вид., допов. і переробл. - К. : СПД Богданова А.М., 2008. - 376 с.

8. Сластенин В.А. О критериях формирования социально активной личности будущего учителя / В.А. Сластенин // Формирование социально активной личности в условиях развитого социализма. - М. : Изд-во МГУ, 1983. - С. 147-155.

9. Сухомлинский В.А. Избранные произведения : в 5 т. / В.А. Сухомлинский. - К. : Рад. школа, 1979. - Т. 1. - 686 с.

10. Тарасевич Н.Н. Обретение педагогического мастерства / Н.Н. Тарасевич // Советская педагогика. - 1990. - № 11. - С. 73-77.

11. Троцко Г.В. Педагогічна майстерність / Г.В. Троцко. - X. : Вид-во ХДУ, 1995. - 117 с.

12. Харламов И.Ф. О педагогическом мастерстве, творчестве и новаторстве / И.Ф. Харламов // Советская педагогика. - 1992. - № 7-8. - С. 11-15.

Размещено на Allbest.ru