Дослідження комунікативної компетентності студентів педагогічних спеціальностей

Актуальність теми пов'язана з завданням вищої школи щодо підготовки професійно компетентних фахівців педагогічної сфери. Професійна компетентність педагога складається з трьох основних блоків: педагогічної діяльності як професійної активності вчителя, у якій за допомогою різних засобів впливу на учнів реалізуються завдання навчання та виховання; педагогічного спілкування як комунікативної взаємодії педагога з усіма суб'єктами навчально-виховного та освітнього простору, спрямованої на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків; та особистості вчителя як системо-утворюючого блоку професійної компетентності педагога.

Особистість педагога визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності, успішність виконання основних професійних функцій: інформаційної (точність, логічність подачі інформації, вміння виділяти головне, доступність інформації, зв'язок інформації з практикою й уміння прогнозувати засвоєння матеріалу учнями], перцептивної (вміння сприймати психічний стан учнів і «бачити» особистість учня], комунікативної (стиль спілкування, педагогічний такт, експресивні якості, контакт з учнями], розвивальної (робота з формування і розвитку прийомів і способів розумової діяльності учнів, їх особистості та учнівського колективу], контролюючої (різні способи контролю засвоєння інформації, об'єктивне оцінювання, навчання самоконтролю]. Реалізація на практиці цих функцій одночасно - досить складне завдання, виконання якого потребує високого рівня професійної компетентності педагога.

У структурі особистості об'єктом уваги дослідника є комунікативні здібності як індивідуально-психологічні властивості особистості, що виявляються у комунікативній діяльності, є умовами її успішного виконання, спричиняють відмінності у динаміці оволодіння необхідними для особистості знаннями, навичками і вміннями, а також закладають основи комунікативної компетентності, яка визначається як здатність до ефективного використання всіх засобів комунікації (вербальних, невербальних].

Комунікативна компетентність є об'єктом наукового дослідження, предметом - комунікативна компетентність студентів педагогічних спеціальностей. Дослідження проводиться у рамках наукової теми кафедри загальної та вікової психології Миколаївського національного університету (надалі - МНУ] імені В. О. Сухомлинського «Формування професійної компетентності випускників вищої школи різної професійної спрямованості».

Аналіз досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання цієї проблеми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми здійснено у попередній статті автора [1].

У процесі підготовки у вищому закладі освіти спеціаліста педагогічної сфери повинен відбуватися розвиток його професійних умінь, у тому числі комунікативних. Професійні комунікативні вміння визначаються як зумовлена знаннями і навичками готовність особистості успішно досягати свідомо поставленої мети професійної комунікативної діяльності у мінливих умовах її протікання. Комунікативні вміння, які студенти-педагоги мають на момент вступу до вищого навчального закладу, виступають відносно професійних комунікативних умінь як загальні до спеціальних.

За результатами емпіричного дослідження, проведеного у вересні 2013 року на базі МНУ імені В. О. Сухомлинського, майже сімдесят відсотків першокурсників 2013/2014 н. р. трьох педагогічних спеціальностей на момент вступу до університету мали середній, високий і дуже високий рівні прояву комунікативних схильностей [2, с. 122]. Комунікативна схильність визначається як прагнення студентів до комунікативної діяльності, а також природна здібність до неї.

Дослідження було продовжено з метою перевірки результату шляхом порівняльного аналізу з даними 2012/2013 н. р., які отримано під час проведення практичних занять із загальної психології. Результати відображено у табл. 1. Респонденти - студенти однієї з педагогічних спеціальностей, яким викладалася психологія фахівцями кафедри загальної та вікової психології.

Загальний відсоток студентів із середнім, високим і дуже високим рівнями розвитку комунікативних схильностей не змінився (70% і 69%), однак, певні розбіжності у кількості респондентів з низьким рівнем, більш низьким, ніж середній, високим і дуже високим мають місце (від 16% до 28,5%). Студенти-першокурсники 2013/2014 н. р. із дуже високим рівнем комунікативних схильностей (7 осіб) мають дуже високий та високий рівень організаційних схильностей, що позитивно впливає на їх навчально-пізнавальну активність. Аналіз результатів навчальної діяльності цих студентів за підсумками першого семестру та матеріали спостереження за поведінкою на заняттях з психології підтверджують об'єктивність отриманих даних.

Слід відзначити, що всі вони походять з учительських династій. Це з'ясувалося під час оприлюднення результатів індивідуального дослідницького завдання з вікової психології щодо створення «родового дерева», написання історії свого роду. Можна припустити, що для розвитку комунікативних здібностей (формування комунікативних схильностей) важливе значення мають природні, успадковані особливості людини, але слід враховувати, що роль задатків, як природжених анатомо-фізіологічних особливостей нервової системи, у розвитку здібностей ще далеко не з'ясована.

З метою дослідження залежності рівня розвитку комунікативних схильностей від природженого і соціального ввели додатковий параметр: спрямованість особистості студентів-педагогів на навколишній світ (екстраверсія) чи на свій внутрішній світ (інтроверсія). Результати відображено у табл. 2.

Студентам з низьким рівнем комунікативних схильностей, а також з рівнем нижче середнього і середнім, притаманна інтроверсія; високий і дуже високий рівень виявлено у екстравертів та амбівертів.

У п'ятдесяти відсотків першокурсників 2012/2013 н. р. виявлена амбіверсія, у сорока - екстраверсія, у десяти - інтроверсія. У 2013/2014 н. р. відсоток амбівертів складає 60,9 одиниць; екстравертів - 30,4; інтровертів - 8,7. Студенти-першокурсники 2013/2014 н. р. із дуже високим рівнем розвитку комунікативних й організаційних схильностей (сім осіб] є екстравертами та амбівертами.

Таблиця 1

Результати дослідження рівня розвитку комунікативних й організаційних схильностей (КОС) студентів-педагогів