Лінгвопсихологічні особливості вивчення іноземних мов у школах німецькомовних країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвопсихологічш особливості вивчення іноземних мов у школах німецькомовних країн

Марія Тадеєва, доктор педагогічних наук, професор, завідувач; Лариса Купчик, старший викладач кафедри іноземних мов та українознавства Національного університету водного господарства та природокористування

Анотація

У статті проаналізовано основні лінгвопсихологічні особливості вивчення іноземних мов у німецькомовних країнах на сучасному етапі, до яких належать оптимальний вік запровадження вивчення першої іноземної мови в школі та вплив фактора «стать» на вивчення іноземних мов. Виокремлено роль мотивації та необхідність її збереження серед учнів середньої і старшої школи при вивченні щонайменше двох іноземних мов, піднято питання послідовності вивчення іноземних мов.

Ключові слова: іноземні мови, лінгвопсихологічні особливості, вік, стать, мотивація, послідовність вивчення мов.

В статье дан анализ основных лингвопсихологических особенностей изучения иностранных языков в немецкоязычных странах на современном этапе, к которым относят оптимальный возраст начала изучения первого иностранного языка в школе и влияние фактора «пол» на изучение иностранных языков. Выделена роль мотивации и необходимость ее сохранения среди учащихся средней и старшей школы при изучении как минимум двух иностранных языков, поднят вопрос последовательности изучения иностранных языков.

Постановка проблеми. Сучасне суспільство вирізняється значними імміграційними й глобалізаційними процесами, що істотно впливають на мовну освіту та формування мовної пропозиції у школі. В результаті економічного, технологічного, наукового і культурного розвитку суспільства виникла погреба в оволодінні англійською мовою як мовою глобального спілкування.Тому у 90-х роках минулого століття постало питання адаптації навчальних планів шкіл до потреб сучасного глобалізованого суспільства та створення Загальноєвропейських рекомендацій із мовної освіти, що призвело до запровадження обов'язкового вивчення щонайменше двох іноземних мов у школі. Крім того, вивчення першої іноземної мови було перенесено на більш ранній етап - у початкову школу.

Метою статті є прагнення розкрити лінгвопсихологічні особливості вивчення у школі кількох іноземних мов; проаналізувати, який вік є найопти- мальнішим для початку вивчення іноземної мови; визначити роль мотивації в іншомовній освіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Лінгвопсихологічні особливості навчання іноземних мов школярів висвітлюються в наукових працях таких психологів, педагогів га лінгводидакгів, як І.А. Зимня, О.М. Леонтьев, М.І. Тадеєва. А. Хенні-Хоті (A. Haenni-Hoti), К.Ле Папе Рейсін (Ch.Le Pape Racine), Г.-Ю. Крумм (H.-J. Kmmin). E. Леннеберг (E. Lenneberg), В. Штадельманн (W. Stadelmann), Ґ. Штьоклі (G. Stockli) та ін.

Виклад основного матеріалу. Запровадження обов'язкового вивчення двох іноземних мов зумовило введення до навчальних планів із першого або третього класу початкової школи предмета «Іноземна мова». Це викликало неабиякі суперечки серед психологів і лінгводидакгів щодо психологічної готовності учнів молодшої школи до вивчення іноземних мов.

Яким же є найоптимальніший вік для початку вивчення іноземних мов у школі? Незважаючи на складність запитання, дослідниками доведено, що вік є важливим аспектом у вивченні другої іноземної мови. Так, Е. Леннеберг (Е. Lenneberg) [13] зазначає. що впродовж людського життя виокремлюють період, після якого вивчення мови може бути недосконалим або недоцільним. Зокрема науковець називає оптимальним вік від двох до дванадцяти років. Д. Руусканен (D. Ruuskanen) [14], професор англійської філології університету Вааса (Фінляндія), зауважує, що науковці досі сперечаються стосовно того, коли закривається «вікно вивчення мов», якщо воно взагалі закривається. Він також припускає, що для вивчення мов існує «оптимальний» вік. коли розум дитини ще «відкритий та гнучкий, незасміче- ний зайвою інформацією», незважаючи на погляди суспільства щодо того, які мови є «престижними», а які - «малопрестижними». Останнє впливає на мотивацію: учні захоплюються говорінням «престижною» мовою, адже в протилежному випадку вони можуть стати об'єктом негативного ставлення з боку однолітків. Якщо ж розум дитини заповнюється значною кількістю нової інформації, непов'язаної з опануванням другої/іноземної мови, залишається мало «оброблювальної пам'яті» для її вивчення.

На сьогоднішній день оптимальним часом для вивчення дитиною як першої, так і другої мови є період від народження до трьох років (якщо для батьків ці мови є рідними). Наступними сприятливими періодами є вік від 2 до 7 років та від 10 до 13 років (якщо ними не послуговуються батьки чи оточення). Саме це стало причиною просування введення предмета «Іноземна мова» у курикулярні плани початкових шкіл, де навчаються діти 10-11 років.

Д. Анноссамі (D. Annoussamy), аналізуючи психофізіологічні особливості чинника «вік» у вивченні другої мови, стверджує, «що найсприятливішим періодом є вік від 2 до 5 років. У цей період існує взаємозв'язок між розвитком і самопрограмованим навчанням дитини. У п'ять років її мозок достатньо розвинений, щоб доповнювати загальні положення винятками. Відбувається перехід від координації до субординації, формується організоване, цілісне і послідовне мовлення. Якщо восьмирічний школяр може впоратися з абстрактними поняттями, швидко, не відчуваючи труднощів, вивчити загальні положення, збагативши свій словниковий запас новими поняттями, то дванадцятирічний - з легкістю опановує лінгвістичні структури, оскільки у нього вже відсутня повна асиміляція, притаманна дітям перших років життя, мозок яких надзвичайно пластичний і готовий до сприйняття будь-яких мовних одиниць. Ця здатність з віком уповільнюється, адже вивчення другої мови у цей період - це процес зазвичай не інтуїтивний, а розумовий. Натомість такі школярі легше опановують іншомовне письмо, хоча в них і виникають певні труднощі у сприйнятті й продукуванні усного мовлення іноземною мовою [5, с. 90-91]. Крім того, результатом навчання є не лише накопичення знань чи опанування мови, а й створення навчального потенціалу та стратегій, які потрібно закласти у ранньому дитинстві, допоки мозок дитини відзначається надзвичайною пластичністю. Для набуття різноманітних змістів, типів поведінки та емоцій є «часові віконця», як і для оптимального вивчення мов та набуття стратегій оволодіння ними, що позитивно впливає на навчальну потужність мозку [15, с. 4-5].

Означені вище положення підтверджують результати дослідження швейцарської дослідниці А. Хенні Хоті (A. Haenni Hoti) в рамках проекту NFP-56, що стосуються віку вивчення мов. Доведено, що учні, яким у п'ятому класі було дванадцять чи більше років, показали значно слабші результати, ніж учні, вік яких був до одинадцяти років [9, с. 17]. Проте у питанні щодо ідеального віку для вивчення іноземних мов потрібно розмежовувати наступне: маленькі діти мають надзвичайні переваги у вимові, яку вони швидше імітують, а не аналізують. До вивчення іноземних мов такі діти підходять менш когнітивно. а сам процес засвоєння подібний до опанування першої мови.

У свою чергу, відома швейцарська дослідниця у сфері лінгводидактики К. Ле Папе Рейсін (Ch. Le Pape Racine) зауважує, що раннє вивчення іноземної мови відбувається через слухання, ритм, звучання, мелодію (просодику), наслідування, гру. спроби і невдачі з акцентом на аудіювання, а пізніше - й читання [11, с. 17].

Щодо вивчення іноземних мов, Р. Катомас (R. Cathomas) визначив вікову різницю між дітьми, з одного боку, та учнями старших класів і дорослими - з іншого, стверджуючи: «Старшим школярам та дорослим притаманна здатність думати, аналізувати й накопичувати інформацію, що сприяє швидшому вивченню мови. Якщо ефективність визначається потребою в часі, що є необхідною передумовою для вивчення другої мови, то підлітки і дорослі переважають над малими дітьми. Однак малі діти мають кращу вимову, глибше вникають у культурні тонкощі, а також із легкістю вивчають другу мову за допомогою ігрових методів [7, с. 203].

Австрійська дослідниця М. Фельбербаур (М. Felberbauer) дотримується точки зору, що іноземні мови мають бути включені до навчального плану початкової школи, починаючи з восьмирічного віку. Окрім того, поступово повинні створюватися умови для раннього старту вивчення іноземних мов. що базуються на впровадженні нових ефективних методик викладання, зокрема використання методики мовного портфоліо молодшого школяра. Особлива роль належить також інтегрованому навчанню іноземної мови в системі початкової освіти, що дасть змогу: збагатити й розширити вивчення інших предметів початкового циклу, таких як рідна мова, математика, природознавство, малювання, музика: вдосконалити всебічний розвиток дитини, зокрема посилити її мотивацію до навчання: допомогти дітям навчитися вчитися, забезпечуючи опанування ними стратегій для класифікації, порівняння, продукування, систематизації та вирішення проблеми [8].

Загалом, швейцарські лінгводидакти відзначають. що вивчення мов дається легше дівчаткам, ніж хлопчикам. «Хлопці, порівняно з дівчатами, мають набагато нижчі результати» [9, с. 19]. Проте з упровадженням CLIL (content and language integrated learning - інтегроване навчання змісту і мови) можна більше зацікавити хлопців, оскільки пропонуються близькі для них теми, а іноземні мови можна поєднати із предметами математико-природничого циклу [6, с. 16]. Методика цього навчання робить акцент не на граматиці й ізольованому вивченні слів, а на змісті й спілкуванні, що є важливою перевагою для слабких учнів [6, с. 14].

У 1997 році в Люксембурзі відбулася Міжнародна конференція «Early Learning and After», присвячена вивченню іноземних мов у ранньому віці. У 1998 році за результатами цієї конференції міністри освіти держав-учасниць прийняли резолюцію про стимулювання навчання іноземних мов у ранньому віці за сприяння програми SOCRATES «Foreign Languages in Primary and Pre-School Education: Contents and Outcomes» (іноземні мови у початковій і дошкільній освіті: зміст і результати), що стосується змісту й результатів навчання іноземних мов у молодших класах і дошкільних закладах.

Уведення другої іноземної мови у навчальні плани, на думку В. Штадельмана (W. Stadelmann), не варто розпочинати пізніше, ніж через два роки після початку вивчення першої іноземної мови, оскільки зменшується період ефекту трансферу. Формування синергії викликатиме труднощі, якщо вивчення другої іноземної мови буде перенесено на пізніший етап навчання [15, с. 6].

Формуючись як особистість в оточенні сучасного багатомовного і міжкультурного простору, молодший школяр із достатнім розумінням сприймає інформацію про норми поведінки й культуру мовлення. Навчання етикету носіїв мови, що вивчається, має для учнів молодшого шкільного віку не лише пізнавально-комунікативне, а й виховне значення, оскільки діти у досить ранньому віці здатні розрізняти соціолінгвістичні нюанси мовлення. У ході ситуативної взаємодії вони можу ть досягнути максимальної точності на фонетичному рівні, дещо меншої - на лексичному та морфолого-синтаксичному рівнях.

Тому в ході організації заняття з іноземної мови погрібно, в першу чергу, враховувати вікові особливості учнів й відповідно до цього формувати хід заняття. Із методичної точки зору, доречними для використання на заняттях іноземної мови в початковій школі є ігри й наочність, що допомагають сформувати комунікативні вміння. Набуття мовної компетенції повинно реалізовуватися відповідно до вікових особливостей, інтересів та уподобань учнів початкової школи. У зв'язку з цим використання пісень, римованих віршів, простих діалогів, креагивних навчальних пропозицій та ігор спонукає молодших школярів до дії, підвищує їх мотивацію до вивчення іноземної мови та значно урізноманітнює заняття. Оскільки заняття іноземної мови вирізняється великою кількістю нової для дітей інформації, необхідним є створення довірливої й невимушеної атмосфери, в якій молодші школярі зможуть комунікувати іноземною мовою без страху допустити помилку, адже лише в такій атмосфері може розвиватися допитливість і мотивація.

У лінгводидакгику поняття «мотивація» запозичено із психології. Російські психологи О. Леонтьев та І. Зимня визначають мотивацію як сукупність чинників, що психологічно пояснюють поведінку людини. Крім того, мотивація визначає вибір людини, надає їй сил і витривалості, робить дії цілеспрямованими [1; 2].

Для підтримки мотивації молодших школярів учителі німецькомовних країн використовують різноманітні моделі навчання, зокрема моделювання життєвих ситуацій спілкування дітей із носіями мови та їхніми іноземними ровесниками, моделювання мовленнєвої взаємодії тварин, а також людей із тваринами на основі казкових сюжетів тощо. Адже «якщо вважати задоволення від власної справи, особисту зацікавленість у вивченні предмета не периферійними проявами, а інтегральними складовими організації навчання у молодшій школі, тоді можна очікувати успішних результатів» [16, с. 58].

Саме мотивація викликає цілеспрямовану активність, що визначає вибір засобів і прийомів для досягнення мети. Вона є найважливішим «пусковим механізмом» при вивченні іноземних мов [4, с. 105-106]. Основою пізнавального інтересу є дитяча цікавість, що зумовлює спершу інтуїтивну, а згодом і свідому мотивацію до навчання. Якщо мотивація переростає у пізнавальний інтерес, то процес оволодіння мовою набуває творчого характеру, що у значній мірі залежить від учителя. Вивчення іноземної мови потребує від учнів напруженої розумової діяльності, уваги, здатності осмислювати абстрактні поняття, вміння робити узагальнення. Не всім дітям іноземна мова дається легко, іноді виникає зневіра та послаблення інтересу до предмета [З, с. 524].

Лінгводидакги Швейцарії та Австрії наголошують на важливості врахування послідовності введення іноземних мов у навчальні плани. Так. на думку австрійського дослідника Г.Ю. Крумма (H.-J. Krumm), якщо школярі починають вивчати іноземні мови з англійської, це може призвести до фатальних наслідків: після англійської мови, що очевидно є легкою і універсальною у застосуванні, їх важко мотивувати вивчати інші мови. Тому доцільніше розпочинати з мови сусідів чи мігрантів, а англійську пропонувати лише шести-восьмиріч- ним учням [10, с. 28-29]. Ті, хто вивчає як першу іноземну німецьку, французьку, іспанську чи якусь іншу мови, як правило, мають ще достатньо мотивації вивчати й англійську як другу іноземну мову.

К. ле Папе Рейсін (Ch. Le Pape Racine) заперечує, що одним із мотивів вивчення англійської мови є її легкість, та стверджує, що ця думка швидко змінюється, як тільки розпочинаються заняття й зростають вимоги, а схильність до вивчення предмета залежить від змісту, способу та успіхів у навчанні [12, с. 61-62].

Також відмітимо, що учні німецькомовної частини Швейцарії є менш позитивно налаштованими на вивчення французької мови, аніж діти мігрантів. Однак французька мова переважає над англійською. На запитання щодо кількості мов, що повинні вивчатися в школі, приблизно 55% німецькомовних учнів прихильно ставляться до вивчення двох іноземних мов, 26% - англійської мови і 16% надали перевагу вивченню лише французької мови. Натомість приблизно 65% учнів із сімей мігрантів забажали вивчати французьку й англійську мови, 19% - лише французьку і 12% - англійську [17].

Загалом, як зазначає М. Тадеєва, з метою досягнення позитивного результату необхідно: ставити учнів у ситуацію самостійного вибору мети навчання, пов'язувати навчальну інформацію з життєвим досвідом школярів, розвивати в дітей пізнавальні мотиви, інтерес до предмета; використовувати на уроці загадки, головоломки, ігри, наочність: застосовувати більше активних, творчих методів навчання: чітко конструювати навчальний матеріал, що полегшує сприйняття; чергувати різноманітні типи розумових завдань: проводити вікторини тощо [З, с. 525].

Проаналізувавши вищезазначене, можна зробити висновок про те, що лінгводидакти і психологи не мають єдиної відповіді на запитання щодо віку, коли варто розпочинати вивчення іноземної мови, та послідовності вивчення іноземних мов у школах. У розрізі іншомовної освіти не варто забувати про такий чинник, як стать, що є вищим мотиваційним інтересом учнів, зокрема дівчат, до вивчення мов. Загалом навчальний матеріал, дидактичні підходи та стратегії навчання мають чітко відповідати віку учня і таким чином спонукати його до вивчення іноземних мов.

іноземний мова стать мотивація

Список використаної літератури

1. Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку / И.А. Зимняя. - М.: Русский язык. 1989.-219 с.

2. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции / А.Н. Леонтьев. - М.: Изд. МГУ, 1971. -40 с.

3. Тадеєва М.І. Підвищення ролі мотивації при вивченні іноземної мови в сучасній школі / М.І. Тадеєва // Парадигма творення в сучасній науці: на шляху до інтегрованого світогляду: матеріали науково-практичної конференції (28-29 листопада 2008 р„ Острог) / відп. за вип. В.М. Жуковський. - Острог: НУ «Острозька академія», 2010. - Вип. 2. - С. 520-527.

4. Тадеєва М.І. Розвиток сучасної шкільної іншомовної освіти в країнах-членах Ради Європи: монографія / М.І. Тадеєва. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2010. - 432 с.

5. Annoussamy D. Psychological Aspects of Language Acquisition / D. Annoussamy // Journal of the Indian Academy of Applied Psychology. - 2006. - Vol.32. - No.2. - P.'84-92.

6. PH Zug. Argumentation fur zwei Fremdsprachen auf der Primarstufe / PH Zug. - 2013. - 24 s.

7. Cathomas R. Wer ist denn wirklich uberfordert? / R. Cathomas // Fremdsprachenlemen in der Schule. Bern: hep Verlag / A. Metry, E. Steiner & T. Ritz (Hrsg.). -2009.-S. 193-209.

8. Felberbauer M. Der Englischunterricht an der Grundschule. Ein Beitrag zum interkulturellen Lemen / M. Felberbauer // Der fremdsprachliche Unterricht Englisch. - 1991. - 25 (1). - S. 10-14.

9. Haenni Hoti A. Schlussbericht: Friihenglisch - Uberforderang oder Chance? Eine Langssclmittstudie zur Wirksamkeit des Fremdsprachenunterrichts auf der Primarstufe, NFP 56 / A. Haenni Hoti. - 2009

10. Krumm H.-J. „Bunt ist besser als nur Deutsch“. Mehrsprachigkeit und europaische Identitat / H.-J. Krumm // Bogenreiter-Feigl E. (Hrsg.)? Paradigmenwechsel? Sprachenlemen im 21. Jalirhundert: Szenarios - Anforderangen - Profile - Ausbildung. Dokumentation der Auftaktveranstaltung von SAPA 21. - Wien: Verband Osterreichischer Volkshochschulen, 2008. - S. 23-40.

11. Le Pape Racine Ch. Mut zur Mehrsprachigkeit in der Schule / Ch. Le Pape Racine // Fremdsprachenlemen in der Schule / A. Metry, E. Steiner & T. Ritz (Hrsg.). - Bern: hep Verlag, 2009. - S. 35-51.

12. Le Pape Racine Ch. Uber Nutzen und Lembarkeit der englischen und franzosischen Sprache / Ch. Le Pape Racine // Babylonia. - 2006. - 1. - S. 60-62.

13. Lenneberg E. Biological foundations of language / E. Lenneberg. - New York: M. Wiley, 1967. -489 p.

14. Ruuskanen D. Babel's Child / D. Ruuskanen // EDS UP. - Issue №10.

15. Stadelmann W. Sprachunterricht im Dienste der mehrsprachlichen Bildung: Sprachenlemen im Brennpunkt / W. Stadelmann. - S. 4-7.

16. Stockli G. Fremdsprachen in der Primarschule: Am Anfang steht die Motiviemng / G. Stockli // Babylonia. - 2006. - Nr. 1. - S. 57-59.

17. Stockli G. Motivation im Fremdsprachenunterricht. Eine theoriegeleitete empirische Untersuchung in 5. und 6. Primarschulklassen mit Unterricht Englisch und Franzosisch / G. Stockli. - Oberentfelden/Aarau: Sauerlander, 2004. - 138 s.

Размещено на Allbest.ru