Інформаційна культура майбутнього працівника пенітенціарної служби та організація процесу її формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційна культура майбутнього працівника пенітенціарної служби та організація процесу її формування

Сова Маргарита Олександрівна,

доктор педагогічних наук, завідувач кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби

Проаналізовано наукові підходи до розкриття сутності та змісту інформаційної культури майбутнього фахівця, розкрито її специфіку в курсантів пенітенціарних навчальних закладів, запропоновано поетапну організацію процесу формування інформаційної культури за умов проектної діяльності.

Ключові слова: інформаційна культура; інформаційне середовище пенітенціарної системи; інформаційне забезпечення кримінально-виконавчої діяльності; проектна діяльність; проектний практикум.

Проанализированы научные подходы к раскрытию сущности и содержания информационной культуры будущего специалиста, раскрыта её специфика у курсантов пенитенциарных учебных заведений, предложена поэтапная организация процесса формирования информационной культуры в условиях проектной деятельности.

Ключевые слова: информационная культура; информационная среда пенитенциарной системы; информационное обеспечение криминально-исполнительной деятельности; проектная деятельность; проектный практикум.

The article analyzes the scientific approaches to the disclosure, and the content of the information culture of the future expert, revealed its specificity for cadets in educational institutions of penal system, the organization of a stepwise process of formation of information culture in terms of project activities.

Key words: information culture; information environment of the penitentiary system; information support criminal-executive activity; project activity; project work.

інформаційний культура пенітенціарний навчальний

Глобальна інформатизація та технологізація країн світової спільноти призвели до перетворень в усіх сферах життєдіяльності й, зокрема, модернізації органів і установ пенітенціарної служби України. У зв'язку з цим одним зі стратегічних завдань реформування вітчизняної пенітенціарної служби є оновлення системи інформаційного забезпечення, упровадження новітніх інформаційних технологій, включення в транснаціональну систему володіння інформацією.

У сучасний період глибокої духовної й соціально-економічної кризи суспільства, що характеризується зростанням рівня злочинності, відбувається удосконалення форм і методів злочинної діяльності, її “технізація” та комп'ютеризація. Звідси виникає потреба у підвищенні ефективності діяльності працівників пенітенціарної служби щодо запобігання та боротьби зі злочинністю засобами інформаційних технологій.

Розв'язання цієї проблеми слід здійснювати на основі законів України “Про науково-технічну інформацію” № 3322-ХП; “Про національну програму інформатизації” № 74/98-ВР; “Про Концепцію Національної програми інформатизації” № 75/98-ВР “Про інформацію № 1642-Ш, котрі розкривають питання інформатизації як першочергового напряму розвитку суспільства та вищої освіти з орієнтацією на формування інтелектуального потенціалу майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах.

Інформатизація кримінально-виконавчої діяльності вимагає від майбутнього пенітенціариста компетентності в прийнятті рішень на основі багатокритеріального оцінювання, яке за обсягом інформації про об'єкти або суб'єкти перевищує можливості людського мозку з її оперативного оброблення. Під час прийняття відповідальних рішень, коли ціна помилки пенітенціарного працівника може бути досить високою, виключення з обліку навіть частини суттєвих показників кількості та якості інформації неприпустиме. Тому перед вищою освітою постало завдання формування інформаційної культури майбутніх працівників пенітенціарної служби, що передбачає розвиток у них здатності до: а) набуття, оброблення й створення інформації; б) обслуговування комп'ютерної техніки та впровадження інформаційних технологій; в) використання сучасних засобів електронного зв'язку; г) надання консультативних та науково-інформаційних послуг (проектування, програмування, системна аналітика, моделювання та прогнозування кримінально-виконавчих процесів, банку даних інформаційних ресурсів пенітенціарної служби).

Очевидно, що вияв нових напрямів формування інформаційної культури майбутнього фахівця у вищих навчальних закладах вимагає відповідних знань щодо особливостей інформаційних потоків у пенітенціарній системі, уміння самостійно вести інформаційний пошук з різних джерел, ефективно використовувати інформацію у своїй діяльності. Для цього випускник навчального закладу не тільки повинен сам володіти інформаційними знаннями, а й уміти самостійно організувати процес пізнання з використанням новітніх технологій, що має відповідати цілям і завданням, реаліям і перспективам реформування пенітенціарної системи в Україні.

Посідаючи одну з ключових позицій у системі кримінально-виконавчих органів і установ держави, пенітенціарна служба забезпечує виконання завдань із протидії злочинності, екстремізму, забезпечення суспільного порядку, захисту соціальних та інших прав громадян тощо. Специфіка напрямів діяльності, покладених державою на органи та установи Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України, серед найважливіших з яких є боротьба зі злочинністю, зумовлює відповідні вимоги до працівника пенітенціарної служби і, як наслідок, визначає цілі, зміст, форми та методи формування інформаційної культури майбутнього пенітенціариста.

Разом із тим слід зазначити, що перехід до інформатизації та комп'ютеризації навчання ще не виконує завдань ефективної інформаційної підготовки. Спостерігається певний парадокс: процеси інформатизації та комп'ютеризації зростають, а обсяг знань - зменшується. Така суперечлива ситуація зумовлює потребу вирішення питання переходу від комп'ютерної грамотності до інформаційної культури майбутнього фахівця.

Аналіз наукових досліджень і публікацій дав змогу з'ясувати різне бачення науковців на процес формування інформаційної культури фахівця. Плеяда науковців розглядають її з позицій культурологічного підходу, зокрема як складову частину загальної культури особистості, системну характеристику людини (М. Вохришева, Н. Зінов'єва, Ю. Зубов, А. Суханов), адепти соціального підходу - як ступінь оволодіння соціальною інформацією, сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивну взаємодію людини в інформаційному процесі (К. Колін, А. Ракітов, А. Урсул); прихильники структурного підходу - як наявність знань про структуру та функціонування інформаційного середовища, а також сформованість умінь і навичок для взаємодії з інформацією (Т. Богданова, Г. Воробйов, Н. Розенберг).

Організацію та автоматизацію інформаційного забезпечення управління установами докладно вивчають О. Сазонець, Н. Сіренко, О. Тарабрін.

Дослідженню цього питання в галузі юриспуденції та органів внутрішніх справ присвячено праці О. Дулова, В. Коновалова, В. Романова, О. Столяренко. Вивчення цих питань дає змогу зробити узагальнення про те, що інформаційне забезпечення юридичної та правоохоронної діяльності з виконання завдань, покладених на них законом, є багатоаспектним явищем, що стосується інтересів як окремих громадян, так і соціуму взагалі. Воно набуває суспільної значущості та впливає на формування сприятливої соціально-економічної атмосфери в суспільстві.

Питання формування інформаційної культури майбутнього фахівця в умовах професійної освіти висвітлено в працях В. Беспалько, О. Меркулова, Н. Тверезовської, Т. Полякова; критерії та показники сформованості інформаційної культури, методики її діагностики - в дослідженнях Д. Касаткіна, Н. Кузьміна, А. Маркова та Т. Паніна.

Проте інформаційна культура як складова свідомості сучасного пенітенціариста не знайшла широкого висвітлення в наукових дослідженнях. Так пенітенціарист, з одного боку - особистість, яка несе службу з виконання покарань, створює проекти духовного й правового оздоровлення суспільства з використанням інформаційних і технічних систем, з другого, - працюючи постійно з колективами злочинців, є особистістю, яка вміє успішно співпрацювати й підтримувати відносини з персоналом та громадськими спільнотами, працювати з документацією, тобто володіти інформаційною культурою.

Специфіка професійної діяльності працівника пенітенціарної служби полягає в тому, що вона здійснюється в інтересах життєзабезпечення суспільства засобами спеціальних механізмів (правових, морально- психологічних, організаційних), а її зміст і форма визначаються державою залежно від умов і тенденцій суспільного розвитку.

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробленні етапів формування інформаційної культури майбутнього працівника пенітенціарної служби в процесі проектної діяльності.

Розглядаючи сутність і зміст феномена “інформаційна культура”, звернімо увагу на те, що в цьому понятті головним є слово “культура”, яке містить найбільше смислове навантаження.

Усвідомлення інформаційної культури як відносно самостійного аспекту культури стало можливим із позицій культурологічного підходу. Його представники розглядають форми її вияву як у поведінці окремої особистості, так і в процесах інформаційного обміну в суспільстві. Звідси інформаційна культура (ІК) інтерпретується як галузь культури, що пов'язана з функціонуванням інформації в суспільстві та формуванням інформаційних якостей особистості [1].

У руслі цього підходу існують численні тлумачення інформаційної культури, серед них: “інформаційна компонента людської культури в цілому”; “спосіб життєдіяльності людини в інформаційному суспільстві як складова процесу формування культури людства”; “якісна характеристика життєдіяльності людини з отримання, передачі, збереження та використання інформації, де пріоритетними є загальнолюдські духовні цінності”.

Розгляд інформаційної культури в культурологічному аспекті передбачає її взаємодію з культурою виробничою, технологічною, політичною, правовою, економічною, етичною, естетичною, бібліографічною. У цій сукупності інформаційна культура виконує специфічну роль, оскільки інформаційна складова пронизує всю культуру.

Завдяки становленню інформаційного підходу такий феномен виділяється як особливий, відносно самостійний аспект культури. Так, Е. П. Семенюк, розглядає інформаційну культуру як рівень практичного досягнення інформаційної взаємодії, міру досконалості в оперуванні необхідною інформацією з використанням новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій та їх продукту - електронних інформаційних ресурсів.

Згідно з думкою прихильників інформаційного підходу, поняття “інформаційна культура особистості” - це сукупність знань, умінь і навичок, пошуку, збирання, аналізу інформації, тобто всього того, що належить до інформаційної діяльності, спрямованої на задоволення інформаційної потреби. При цьому саму інформацію розглядають як культурну цінність [3].

Розмежування інформаційної культури на інформаційну грамотність та інформаційну компетентність розрізняє здібності людини вільно володіти й користуватися комп'ютерними технологіями, з одного боку, і достатній рівень теоретичних і практичних знань для об'єктивного аналізу інформаційних потоків, з другого. Важливим є не просто знання як таке, а й можливість його трансляції та практичного втілення з допомогою різних механізмів комунікації та соціальної пам'яті.

Сучасний розгляд інформаційної культури значною мірою зумовлений наявністю досвіду й розкривається з позицій діяльнісного підходу, в якому досвід освоюється через зміст освіти в єдності знань, умінь і навичок, а вивчення й засвоєння нової інформації здійснюється, спираючись на колишній досвід, отриманий у процесі діяльності.

В умовах інформатизації суспільства зростає необхідність в удосконаленні процесу формування інформаційної культури в майбутніх фахівців, яка набуває загальноосвітнього та метапредметного характеру. Застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій створює нові інформаційні можливості для пошуку, аналізу й оброблення інформації. У цьому аспекті діяльнісний підхід дає змогу визначити інформаційну культуру як ступінь досконалості особистості або суспільства в усіх видах людської діяльності, пов'язаної з інформацією: її отриманні, нагромадженні, кодуванні й переробленні, у створенні на цій основі якісно нової інформації, її передачі, практичному використанні [3,с. 3].

Для позначення особливостей інформаційної культури доцільно розглянути її як систему. У зв'язку з цим системний підхід надає можливість його представникам тлумачити інформаційну майбутнього фахівця як “культуру взаємодії з інформацією”. Така характеристика означає ступінь оволодіння інформаційними операціями та засобами їх здійснення у різних видах діяльності.

Взаємодія з інформацією відбувається на певних рівнях. В одних випадках взаємодія спрямована на вивчення, запам'ятовування інформації, в інших - на сприйняття інформації без її оцінювання, що надає їх пасивного характеру. Проте будь-яка взаємодія має сприяти оптимальній діяльності в інформаційному середовищі.

З позицій системного підходу Е. А. Медведєва інтерпретує інформаційну культуру як систему знань, умінь і навичок, досягнутий рівень яких дає змогу людині вільно орієнтуватися в інформаційному просторі, брати участь в його формуванні та сприяти інформаційній взаємодії [2, с. 59].

Педагогічний підхід до розкриття сутності та змісту поняття інформаційної культури майбутнього фахівця значною мірою пов'язаний із проблемою її формування. Серед педагогічних інтерпретацій цього феномена на увагу заслуговують такі визначення:

культура споживання й вибору, пошуку й перероблення, освоєння й використання, передачі та поширення інформації, створення бібліографічної інформації, культура користування комп'ютерною та організаційною технікою (Л. К. Лободенко);

сукупність знань, умінь і навичок з пошуку, перероблення, збереження та створення інформаційних об'єктів з використанням характерних для цієї галузі нових інформаційних технологій, з усвідомленням необхідності використання інформаційних ресурсів сучасного суспільства в професійній діяльності (Т. Л. Богданова).

Досягнення високого рівня сформованості інформаційної культури особистості є продуктом її творчих здібностей, виступає змістовною стороною суб'єкт-суб'єктних і суб'єктних-об'єктних відносин, зареєстрованих з допомогою різних матеріальних носіїв [4, с. 48].

Як продукт творчих здібностей майбутнього фахівця інформаційна культура виявляється в таких аспектах: а) в умінні набувати інформацію з різних джерел як з друкованої літератури, так і з електронних комунікацій, подавати її у зрозумілому вигляді та уміти ефективно використовувати;

б) в оволодінні основами аналітичного оброблення інформації; в) у конкретних способах діяльності з використання технічних засобів (від арифмометра до ПК і комп'ютерних мереж); г) у здатності використовувати сучасні комп'ютерні та інформаційно-комунікаційні технології, базовою складовою яких є численні програмні продукти; д) у знанні особливостей інформаційних потоків у професійній діяльності; е) в оволодінні основами ергономічної та інформаційної безпеки.

Отже, у межах педагогічного підходу інформаційна культура майбутнього фахівця - це інтегрована здатність, яка виявляється в освоєнні, володінні, використанні та творчому перетворенні інформації зі застосуванням традиційних, комп'ютерних та інформаційно-комунікаційних технологій, а також практичною реалізацією набутого досвіду в освітній і професійній діяльності.

Аналіз наукових підходів до інтерпретації інформаційної культури майбутнього фахівця дає підставу інтерпретувати цей феномен як рівень:

життєдіяльності в інформаційному суспільстві та інформаційну складову процесу формування культури людства (культурологічний підхід);

сформованості знань, умінь і навичок, що дає змогу здійснювати оптимальну інформаційну діяльність з набуття, збереження, кодування та перероблення інформації, а також створення на цій основі якісно нової інформації, її передачі та практичного використання (інформаційний підхід);

досконалості в оперуванні необхідною інформацією з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та їх продуктів - електронних інформаційних ресурсів в різних видах діяльності (діяльнісний підхід);

досягнень в інформаційних взаємодіях, зумовлений цінностями культури, що дає змогу вільно орієнтуватися в інформаційному просторі, брати участь в його формуванні (системний підхід);

системних знань, умінь і навичок, що забезпечують цілеспрямовану діяльність щодо задоволення інформаційних потреб, ефективного пошуку та творчого перероблення інформації у сукупності інформаційних ресурсів, уміння вибирати, оцінювати та створювати нову інформацію з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій (педагогічний підхід).

Специфіка інформаційної культури пенітенціариста визначається особливостями його професійної діяльності, а саме: а) пізнавальним характером діяльності, що вимагає виконання не тільки складних мисленнєвих завдань, а й організації їх практичної реалізації; б) правовою регламентацією діяльності пенітенціариста різними нормативно-правовими актами, що зумовлює підвищену відповідальність працівника пенітенціарної служби за свої рішення та дії; в) наявністю у пенітенціаристів повноважень, визначальними умовами використання яких є правомірність і доцільність, що значною мірою залежить від особистісних якостей працівника, рівня його професійної підготовки; г) екстремальним характером діяльності, що здійснюється в умовах протидії кримінальному середовищу, дефіциту часу й значного перевантаження роботою.

Слід зазначити, що інформаційна культура працівника пенітенціарної служби пов'язана, з одного боку, з процесами глобальної інформатизації всіх аспектів життєдіяльності сучасного суспільства, що виражається в швидкому зростанні інформаційних ресурсів, у тому числі відкритих для загального доступу з використанням ЗМІ, професіоналізації злочинної спільноти, застосуванні новітніх інформаційних технологій у злочинній діяльності, а з другого - в широкому використанні сучасних інформаційних технологій і в діяльності пенітенціарної системи. Доступність і широкий діапазон використання інформаційних технологій є важливим чинником, що зумовлює якісну трансформацію злочинної діяльності, її “віртуалізації”, переходу від традиційних ієрархічних форм організації до мережевих. Нині ці технології виступають основою інформаційного забезпечення кримінальної діяльності. Таким чином здатність до набуття, оброблення, створення, збереження та ефективного використання інформації виступає не тільки підґрунтям інформаційної культури пенітенціариста, а й системотворною ланкою у взаємозв'язках пенітенціарної служби з діяльністю держави щодо виконання покарань, запобігання злочинності та боротьби з нею. За таких умов здійснюється якісне перетворення як характеру професійної діяльності працівника пенітенціарної служби, що містить здатність ефективно діяти у динамічно мінливому інформаційному середовищі в умовах протидії злочинності, так і вимог щодо рівня його інформаційної культури як складової професійної компетентності.

Викладені позиції зумовлюють необхідність визначення змісту й структури інформаційної культури працівника пенітенціарної служби, удосконалення змісту, форм і методів її формування.

Узагальнення викладених теоретичних положень дає змогу інтерпретувати інформаційну культуру працівника пенітенціарної служби як складову його професійної культури, котра виступає інтегрованою якісною характеристикою особистості пенітенціариста й становить динамічну систему професійно значущих властивостей і якостей особистості, що визначають успішність виконання фахівцем своїх посадових обов'язків у інформаційному середовищі пенітенціарної системи, самостійність в інтегруванні загальнонаукових і спеціальних знань під час набуття, пошуку та оброблення інформації, здатність до творчого пізнання і перетворення кримінально-виконавчої дійсності з використанням інформаційних технологій, а також самовдосконалення та саморозвитку в умовах інформаційного суспільства.

Відповідно до змістової характеристики інформаційної культури працівника пенітенціарної служби було визначено структуру досліджуваного феномена, що включає такі взаємопов'язані компоненти.

Мотиваційно-ціннісний компонент забезпечує формування системи мотивів, інтересів, намірів, що спрямовують, організовують і мобілізують вольові зусилля фахівця на пізнавальну й практичну діяльність з оволодіння цінностями суспільства, й містить потреби, мотиви, цілі, ціннісні орієнтації та установки майбутнього пенітенціарного службовця.

Когнітивно-інформаційний компонент характеризує сформованість загальнонаукових і професійних знань майбутнього пенітенціаріста, його уявлення про характер й умови професійної діяльності, особливості інформаційних процесів та їх реалізації в пенітенціарних закладах. До складу когнітивного компоненту належать читацька культура, комп'ютерна та інформаційна грамотність.

Читацька культура передбачає досягнення певного рівня сформованості читацьких умінь і навичок, а саме: широкої читацької ерудиції, оволодіння нелінійними способами читання мультимедійних матеріалів, освоєння необхідних теоретичних знань і вмінь, сформованості здатності до оцінювання та інтерпретації інформації.

Комп'ютерна грамотність містить оволодіння уміннями й навичками роботи з комп'ютером, виконання завдань з допомогою ЕОМ, розуміння основних положень інформатики та ролі інформаційних технологій у розвитку пенітенціарної системи та суспільства. Комп'ютерна грамотність означає набуття досвіду пошукової діяльності у сфері програмного забезпечення й технічних ресурсів.

Інформаційна грамотність передбачає уміння визначити мету й завдання інформаційної діяльності, передбачати її кінцевий результат, працювати з інформацією незалежно від засобів доступу, уміти її обробляти та поширювати, вдосконалювати способи роботи з інформацією.

Операційно-діяльнісний компонент визначає рівень сформованості умінь і навичок, необхідних для виконання професійних завдань працівника в інформаційному середовищі пенітенціарної системи. Сформованість цього компонента передбачає бібліографічну та інформаційну компетентність пенітенціариста.

Бібліографічна компетенція пов'язана зі створенням вторинної бібліографічної інформації про документи та є необхідною для їх ідентифікації, використання, оволодіння елементарними бібліографічними знаннями.

Інформаційна компетенція - це готовність самостійно здійснювати різні операції з набуття, оброблення та перероблення інформації. Інформаційна компетенція припускає оволодіння комплексом додаткових знань, умінь і навичок щодо: а) процесу інформатизації; б) правового поля інформатизації, проблеми авторського права, свободи слова, інформаційної безпеки;

в) особливостей сучасних інформаційних ресурсів, окремих документів, масивів документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо); г) декодування різних носіїв інформації, достоїнства та хиби традиційних і електронних засобів збирання, систематизації, збереження та пошуку інформації; д) використання сучасних інформаційних технологій.

Інформаційно-правовий компонент призначено для висвітлення інформації про наявність у працівника пенітенціарної служби системних знань про закони та правові акти, що регламентують порядок здійснення інформаційних процесів у професійній діяльності; професійне ставлення до права та пенітенціарної практики, використання інформаційних ресурсів і технологій у практичній діяльності згідно з правовими приписами та принципами законності.

Інформаційно-світоглядний компонент становить систему узагальнених поглядів фахівця на світ і сферу професійної діяльності як його складову, відображає ціннісне ставлення працівника пенітенціарної служби до об'єктів, фактів і явищ інформаційного середовища професійної дійсності, до роботи з інформацією.

Інформаційний світогляд включає здатність освоїти інформаційну картину світу як систему символів і знаків, прямих і зворотних інформаційних зв'язків, вільно орієнтуватися в інформаційному суспільстві, адаптуватися до нього. Формуванню інформаційного світогляду сприяє оволодіння способами спілкування з системами штучного інтелекту, ведення діалогу в людино- машинних системах “гібридного інтелекту”, користування глобальними та локальними інформаційно-обчислювальними мережами.

Професійно-особистісний компонент містить професійні та особистісні якості й властивості працівника пенітенціарної служби, котрі визначають спрямованість його інформаційної культури, суб'єктивну позицію щодо адаптації та модернізації технологій пошуку, оброблення та використання інформації, оптимального використання розмаїття програмного забезпечення та інформаційних технологій у пенітенціарній практиці.

На підставі вказаних змістових і структурних характеристик інформаційної культури майбутнього фахівця пенітенціарної служби формування цього феномена - тривалий і неперервний процес, що відбувається протягом усієї професійної діяльності працівника й детермінується динамікою розвитку як світового інформаційного простору, так й інформаційного середовища пенітенціарної системи.

За таких обставин слід наголосити на неперервності процесу формування інформаційної культури працівника пенітенціарної служби в системі професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Проте було б доцільно розглянути напрями процесу формування інформаційної культури курсантів в умовах пенітенціарних навчальних закладів, а саме такі: 1) дидактичний (організація навчального процесу в логіці інформаційно-розвивального навчання); 2) інформаційно-технічний (оснащення і програмне забезпечення навчання); 3) професійний (інформаційна підготовка фахівця).

Досвід показує, що процес формування інформаційної культури майбутнього фахівця у вказаних напрямах певною мірою здійснюється під час вивчення спецкурсу “Комп'ютерний користувач”, що припускає організацію проектної діяльності курсантів за відповідними рівнями.

Базовий рівень передбачає введення в проектну діяльність. Для цього необхідно розглянути вже знайомий матеріал на новому професійно- мотиваційному рівні, в якому домінують комп'ютерні інструменти майбутньої професійної діяльності.

Спеціальний рівень інтегрує курс інформатики з одним з предметів професійного циклу.

Професійний рівень ґрунтується на використанні методу проектів, завдяки якому професійно-орієнтоване комп'ютерне навчання набуває практичної реалізації, що, у свою чергу, вимагає активного застосування інструментарію інформаційних технологій у професійній галузі.

Практичні роботи зі спецкурсу “Комп'ютерний користувач” рекомендують проводити в формі проектних завдань. Кожний проект має своє змістовне наповнення, що відображає галузь інформаційних технологій та предмета професійного циклу. Оформлення проекту курсанта за пропонованим сценарієм може мати різну реалізацію: у прикладному матеріалі з подальшим цифровим зображенням та додатковим переробленням в електронному середовищі, у прикладних програмах, презентаціях. У сценарії проекту відображаються три рівні: здобуття загальних відомостей з користування комп'ютерними технологіями; тренування умінь і навичок у комп'ютерному практикумі; виконання мініпроектів із тем курсу.

Таким способом реалізуються три етапи розвитку навчального проекту з кожної теми курсу - понятійний, репродуктивний та рефлексивний, відповідно до послідовності яких розробляється проектне завдання.

На першому - понятійному - етапі проектування передбачено набуття курсантами нових знань за готовим зразком (проектом) зі сформованим інформаційним кодом, вхідним потоком, моделлю оброблення інформації та маркетування інформаційного вихідного потоку. У межах понятійного проекту в майбутніх фахівців формуються теоретичні й практичні вміння водночас. Викладач регулює складність навчання, пропонуючи курсантам три рівні складності, регламентує час роботи за комп'ютером відповідно до практичної частини проектування.

Другий - репродуктивний - етап проектування спрямований на закріплення умінь відбору необхідної інформації, складових для використання запропонованої моделі оброблення інформації. Завдяки цьому формується потрібний вихідний інформаційний потік. Курсант працює з готовим інформаційним шаблоном, запропонованим комп'ютерним середовищем або підготовленим викладачем. Разом із тим він може сам оцінити свою роботу за зразком необхідного результату діяльності та скоригувати знання, уміння та навички.

Третій - рефлексивний - етап має на меті активізувати творчість курсантів. Проектування виступає як самостійна діяльність курсантів, яка ґрунтується на теоретичному узагальненні, самостійному використанні знань, умінь і навичок за обраною або побудованою курсантом моделлю оброблення інформації. Контроль знань, умінь і навичок у проектному завданні відбувається комплексно за темами навчального модуля з елементами проміжного контролю та коригуванням вибору рішення у співпраці з викладачем, іншими курсантами або комп'ютерною програмою.

Якщо зорієнтувати курсанта на проблему, розв'язання якої потребує вивчення та демонстрації різних знань з навчального предмета, то підсумкова проектна діяльність покаже спектр його основних знань і уявлень про сучасну технологію оброблення інформації у професійній діяльності.

Спецкурс “Комп'ютерний користувач” складається з чотирьох ліній проектування, які розуміють як варіанти вивчення інформаційних технологій з допомогою проектних завдань.

“Інформація та комп'ютер”. Незалежно від профілю спеціальності курсанти мають бути ознайомлені з видами інформації в інформаційному потоці (текст, число, графіка, звук), уміти аналізувати інформаційний потік і синтезувати види інформації в новий потік. Поняття комп'ютерної інформації та уявлення про ЕОМ, заходи інформації, а також основні операції над подвійною інформацією (арифметичні й логічні) підводять до вивчення апаратних частин комп'ютера.

“Інформаційні структури”. Акцент у цьому напрямі вивчення курсу ставиться на ознайомленні з інформаційними структурами, освоєнні методів їх моделювання, розгляді понять: список, стек, доступ до списку (прямого та послідовного), таблиця, адреса клітинки, інформаційне дерево, шлях доступу до інформаційної одиниці, значення між інформацією, побудова інформаційних рядків і полів. Реалізація моделей інформаційних структур здійснюється як у середовищі програмування, так і в конструктивних прикладних середовищах. Певна річ, розвиток цієї лінії можна показати в розробленні різних класифікаторів, специфікацій та інформативних баз даних, зокрема в соціально- орієнтованих професіях, котрі обслуговують значні масиви інформації.

“Комп'ютерний інструментарій”. Розділ містить традиційні пакети для оброблення тексту, числа, графіки та звуку. Це програми-редактори та інтегровані програмні середовища. Вивчаючи модель використання цих інструментів набору, виправлення, збереження та висновку на зовнішні пристрої готового інформаційного продукту (тексту, малюнка, результатів розрахунку, звукового супроводу), можна підтримувати певний наочний напрям: пояснювальні записки та діаграми, ілюстрації, рекламні проспекти для навчальних закладів, візитні картки, емблеми, плакати, звукове оформлення виставок, позаурочні заходи, статистичний аналіз інформаційного оброблення з теми, соціологічні опитування, моніторинг успішності. Головна мета лінії - оволодіння зовнішніми пристроями для введення інформації, висновку, оформлення різних інформаційних об'єктів.

“Комп'ютеризація праці”. Ця лінія включає до навчання інформаційні технології, професійні конструктивні та інтегровані пакети, призначені для конкретного профільного використання. Фактично - це набори інформаційних шаблонів для визначень моделі оброблення інформації. Мета навчальної роботи реалізується в таких пакетах: навчити курсантів визначати, за якою саме моделлю можна обробити цей процес; вибрати інформаційне середовище для роботи; після вибору оптимальних шаблонів обробити процес й отримати наочне рішення, яке показує параметри процесу, сприяє його розвитку. Основою цієї лінії інформативного навчання є моделювання, що включає використання готових шаблонів з оброблення інформації на комп'ютері та розроблення власних зразків у професійному середовищі.

До складу проектного практикуму за розглянутими лініями належать такі компоненти: а) інструментальні середовища алгоритмічних і об'єктних мов програмування; б) система управління базою даних (СУБД) для науково- дослідних робіт у галузі оброблення великих інформаційних потоків і документообігу, юридичні бази, кошторисна документація, специфікація, балансова документація; в) науково-досліницька система (НДС) для діловодства, редакторської та видавничої роботи, поліграфії та художньо- дизайнерських робіт; г) автоматична система управління (АСУ) для управління автоматами, маніпуляторами, верстатами з програмним управлінням, технологічними лініями й процесами, статистичними та фінансовими процесами; д) Автоматичне робоче місце (АРМ) для автоматизації робочих місць дизайнера, художника, архітектора, візуальної творчості, аудіоверстки; е) комп'ютерна верстка й моніторинг якості, здоров'я, техніки безпеки та охорони праці, екології; ж) мистецтво презентації для створення електронного ролика за проектом, книги, виступу, лекції та передачі; з) мережа технологій, вивчення способів апаратної та програмної реалізації мережного обслуговування на рівні локальної та глобальної мережі.

Аналіз наукових підходів дає змогу розглядати поняття “інформаційна культура” майбутнього фахівця пенітенціарної служби як: складову професійної культури, що визначає якісну характеристику професійної діяльності в інформаційному середовищі; систему знань, умінь і навичок щодо використання інформаційних технологій і технічних засобів для отримання, оброблення та передачі інформації, що характеризує досягнутий рівень інформаційної компетентності та комп'ютерної грамотності; здатність до пошуку, сприйняття, оцінювання, перероблення інформації, створення нової інформації, її використання в усій сукупності інформаційних ресурсів.

Досягненню оптимальних результатів процесу формування інформаційної культури майбутніх працівників пенітенціарної служби сприяє програмно- методичне забезпечення проектної діяльності майбутніх фахівців. Розроблення програм і методичних рекомендацій включає такі види педагогічної роботи:

а) створення та коригування навчальних посібників для курсантів з організації проектної діяльності, що функціонує на базі інформаційних технологій;

б) удосконалення форм і методів навчання на основі оптимального поєднання традиційних та інноваційних технологій (технології методу проектів і новітніх технологій); в) активізація інтелектуальної, пізнавальної, самостійної діяльності курсантів завдяки застосуванню нових форм і методів навчання;

г) комп'ютеризація освітнього процесу з допомогою методичного забезпечення формування інформаційної культури майбутнього фахівця.

Практична реалізація навчально-методичного комплексу розширює можливості інтегрування методу проектів у навчальний процес, формує у курсантів уміння використовувати комп'ютер як засіб професійного проектування, сприяє досягненню синтезу спеціальних знань з інформаційних ресурсів суспільства, розвиває компетенції в застосуванні комп'ютерних й інформаційних технологій на практиці, що в сукупності забезпечує успішність процесу формування інформаційної культури майбутнього працівника пенітенціарної служби.

Перспективи подальших досліджень можуть бути спрямовані на розроблення новітніх методів і засобів психолого-педагогічного впливу на формування інформаційної культури в курсантів різних освітньо- кваліфікаційних рівнів.

Список використаних джерел

Вохрышева М. Г. Формирование науки об информационной культуре / М. Г. Вохрышева // Проблемы информационной культуры : Методология и организация информационно-культурологических исследований : сб. ст. ; науч. ред. : Ю. С. Зубов. - М. : Магнитогорск, 2007. - Вып. 6. - С. 55-61.

Медведева Е. А. Основы информационной культуры / Е. А. Медведева // Социс. - 2004. - № 11. - С. 59-63.

Семенюк Э. Л. Информационная культура общества и прогресс информатики / Э. Л. Семенюк // НТИ. - Сер. 1. - М., 2006. - № 7. - 58 с.

Соснина Т. Н. Словарь трактовки понятия “Информация” / Т. Н. Соснина, П. Н. Гончуков. - М. : Наука, 2007. - 48 с.

Смагина Е. А. Проблемы формирования информационной культуры студентов : моногр. /Смагина Е. А. - Балашиха, Московская обл. : ИСЭПиМ, 2010. - 210 с.

Никитина Е. О. Информационная культура личности как одна из составляющих общей культуры человека / Е. О. Никитина // Современные гуманитарные исследования. - 2009. - № 6. - С. 182-184.

Размещено на Allbest.ru