Україна в контексті європейського освітнього простору, місце українського народу у цьому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ, МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЦЬОМУ ПРОСТОРІ

Дмитро Луцик

Постановка проблеми. Актуальність цієї публікації полягає у тому, що входження України в Європейський освітній простір не повинно негативно вплинути на використання власного досвіду в галузі освіти. На мою думку, національний характер освіти ми маємо не тільки зберегти, але й посилити. Європа повинна “впізнати” і побачити в нас надійних, перспективних, головне привабливих і прогнозованих партнерів.

Сьогодні Україна юридично і фактично входить у Європейський освітній простір на основі Болонської конвенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Аналіз проблеми місця України в контексті європейського освітнього простору відображено в працях відомих вчених, а саме: В. Андрущенка, Ю. Амосова, М. Євтуха, В. Журавського, І. Зязюна, Г Климова, В. Кременя, К. Корсака, С. Клепка, М. Михальченка, В. Огнев'юка; систему вищої освіти країн Європи та принципи і шляхи їх інтеграції в європейський освітній простір розглядають такі науковці: І. Бабин, Я. Болюбаш, В. Бурега, М. Згуровський, О. Коваленко, Ю. Рашкевич, М. Степко, Ю. Терещенко, Т Фініков. Більшість науковців позитивно оцінюють курс національної вищої освіти на євроінтеграцію через приєднання до Болонського процесу, при цьому вдаються до критичного аналізу всіх його аспектів, що можуть мати як позитивні, так і небажані наслідки.

Метою статті є визначення місця українського народу в контексті європейського освітнього простору.

Виклад основного матеріалу. Входження України в Європейський освітній простір являється закономірним явищем. Адже ми споконвіку європейська нація. І всі інтегральні процеси, які здійснює Україна в галузі економіки, політики, культури, спеціальної сфери, не могли обминути і освіту.

Раз Україна увійшла в Європейський освітній простір, то, звичайно, ми повинні поступово в освітню галузь вводити європейські освітні стандарти. І треба сказати, що в цьому плані зроблено чимало.

Якщо говорити про вищу школу, то відповідно до Сорбонської декларації, ми наближаємось до підготовки спеціалістів двох рівнів: бакалавра і магістра. При цьому бакалавр матиме диплом з повною вищою освітою і, випливаючими з цього результатами, він зможе продовжити навчання у магістратурі, докторантурі будь-якої держави.

Ми вже запровадили в практику систему кредитів (ECTS) і модульну систему навчання навчальних і професійних досягнень студентів. Водночас студенти нашої країни подекуди мають можливість отримати кредити з дисциплін європейських ВНЗ, у яких хотіли б продовжити навчання. Ми також повинні наблизитись до якості освітніх послуг, ВНЗ повинні стати ареною для співробітництва студентів і викладачів.

Звичайно, заслуговують на увагу методи навчання в європейських країнах з акцентом на самостійний пошук розв'язання проблем, творчого підходу у процесі навчання, мотиви і засоби навчання.

Комп'ютеризація навчання, безкоштовний Інтернет, зразкові бібліотеки, в яких за допомогою комп'ютера за лічені хвилини студент отримає відповідну літературу для навчання у США, Англії, Німеччині та інших країнах.

Заслуговує на увагу, що студенти в деяких країнах отримують наперед від викладачів ксерокопії лекцій, плани лабораторних робіт, іншу інформацію. Це дає можливість реалізувати “принцип випереджаючого навчання”. Одним словом, студент приходить на лекцію підготовленим і готовий дискутувати з викладачем.

Демократизація і гуманізація навчального процесу в країнах Європи дає можливість більш повно себе реалізувати кожному студентові.

Ми зараз часто ведемо мову про те, що тільки обмін студентами і викладачами з ВНЗ Європи (дещо робиться в цьому плані) дає можливість більш повно зрозуміти сутність освіти в європейських країнах і в Україні, що є спільного і відмінного між цими освітніми системами. Але в цьому плані робиться дуже мало. Заслуговує на увагу і те, що в США, європейських країнах ВНЗ є центрами науки. Адже в них зосереджені найкращі, найпотужніші наукові сили, там створені всі організаційні, технологічні, матеріальні засоби для проведення наукових досліджень і це дає помітні результати.

Але слід пам'ятати, що основою інтеграції навчальних закладів, починаючи від загальноосвітньої школи і, закінчуючи ВНЗ є зміст освіти. Адже зміст освіти - це серцевина навчального процесу, серцевина підготовки висококваліфікованих фахівців. Зміст освіти - це конкретно окреслена система наукових знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти учні і студенти впродовж навчання у навчальних закладах.

Це наукові знання про історію, культуру, звичаї і традиції кожного народу, науку і виробництво, економіку, політику тощо. Наші учні і студенти в цьому плані із розумінням засвоюють європейські стандарти освіти. Тому під час формування інтегрованого змісту освіти виникають і будуть виникати чималі труднощі.

Інтегруючись в освітній Європейський простір, ми повинні пам'ятати, що Україна, український народ впродовж історії не стояли на узбіччі світової цивілізації, українська нація внесла відчутний внесок у світову науку, літературу, культуру, мистецтво та інші галузі.

Ми не злізли сьогодні з пальми і не повинні чекати, що нам запропонують у галузі освіти європейські чиновники. Ми повинні пропонувати європейським освітнім системам свої моделі змісту освіти, свої педагогічні технології, свої досягнення у всіх сферах життєдіяльності.

Треба пам'ятати, що українська система освіти не гірша від системи освіти будь-якої європейської країни. У закладах освіти працюють талановиті учителі, доценти, професори, академіки. Випускники шкіл мають великий вибір щодо вибору спеціальності, бо в нас розвинута широка мережа вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Крім цього оплата за здобуття вищої освіти (хто навчається на комерційних умовах) незрівняно нижча від оплати за навчання в США, Англії, Німеччині та інших країнах.

Високий світовий рейтинг української системи освіти утверджується тим, що наші студенти, учені займають провідні, призові місця на європейських і Всесвітніх олімпіадах. Загальноосвітній розвиток, теоретична підготовка учнів і студентів вищі, ніж у будь-якій іншій країні. Але практична підготовка в них краща.

Я поділяю думку Віктора Андрущенка, академіка НА Наук, заслуженого діяча науки і техніки України, ректора Київського національного університету імені Драгоманова про те, що “Поза сумнівом національний характер освіти ми маємо не лише зберегти, але й посилити...” [2, 64].

Але для того, щоб Європа “впізнала” нас, збагнула місце українського народу у світовій цивілізації, треба, щоб вони (гімназисти, магістранти, професори) знали внесок України в європейську цивілізацію. Адже, правду кажучи, ми більше внесли в європейську цивілізацію, ніж взяли від неї. Але про це в Європі не знають. Часто ідентифікують Україну з футболістом Андрієм Шевченком. Ось чому дуже важливо, щоб під час формування інтегрованого змісту освіти чиновники від освіти пропонували свої стандарти.

Пошлюсь на деякі факти. Вектор європейського напрямку був визначений гетьманами: Іваном Виговським, Іваном Мазепою, Пилипом Орликом, П. Сагайдачним. До речі, Пилипові Орликові належить авторство першої у світі Конституції під назвою “Конституція прав і свобод Запорозького війська”. У майбутньому зміст цієї конституції, її ідеї використовували європейські законодавці.

Знаним європейцем був син Пилипа Орлика Григорій Орлик. Григорій Орлик продовжував політику батька щодо відновлення незалежності України. Але поставленої мети він не досяг Надалі він присвятив своє життя військовій справі у Франції.

З його іменем зв'язані перемоги Франції у війнах з іншими державами. У 1741 р. йому присвоєно маршала Франції. У Франції увіковічнили Григорія Орлика, називавши його іменем головний аеродром “Орлі”.

Ще раніше велику історичну місію у долі Європи виконав виходець з села Кульчиці Самбірського району Юрій Кульчицький. У 1683 р. він став героєм оборони Відня від турецьких завойовників. Турецькі війська були розгромлені, тим самим було врятовано Європу від турецького поневолення.

Водночас слід відзначити, що Україна, український народ, створивши впродовж історії високу культуру, духовність, науку, освіту і т.д., зробив вагомий внесок у світову скарбницю людських цінностей. У цьому відношенні ми також маємо чим іти в Європу.

Скажімо, заслуговує на увагу новий проект під назвою “Нова розповідь для Європи”, в якому наголошується, що ЄС - не тільки економіка, фінанси, соціальні проблеми, а й культурна єдність і спільні цінності в глобалізованому світі. Цей проект започатковував глава європейської комісії Жозе Мануел Барроз. Звертаючись до людей мистецтва, культури, літератури, освіти, учених, закликав підключитись до спільного вивчення історії, спільні цінності та культурні аспекти, що об'єднували і об'єднують людей для їх загального збагачення. Це стосується і до нашої держави, яка повертається до рідної хати.

Ми також поділяємо думки Юрія Щербака, дипломата, публіциста, письменника, доктора медичних наук, який стверджує, що Україна знає що вона хоче принести в Європу. “Перш за все - величезну культурну спадщину і наше мистецтво. Ми маємо могутню культурну спадщину і наше мистецтво. Ми маємо могутню культуру, яка повинна бути нашим експортним продуктом, нам треба експортувати високу інтелектуальну продукцію, а не обмежуватися сировинною базою” [5, 325].

Хочу відзначити, що в основі всіх культурних, мистецьких, інтелектуальних і інших здобутків лежить освіта. В галузі освіти ми маємо чим пишатися.

В Україні освіта і педагогічна наука розвивались на рівні світових стандартів. Ще в Київській Русі системи навчання і виховання базувались на засадах любові до батьківщини, гуманного ставлення до людини, поваги до старших, сумлінної праці, мужності, хоробрості та релігійності.

З прийняттям християнства виникли потреби у відкритті шкіл. У літописах (988) підтверджується про відкриття князем Володимиром шкіл „книжного навчання”, розширив мережу шкіл Ярослав Мудрий. А його внучка Анна перша в Європі відкрила жіноче училище. Заслуговують на увагу видання книг педагогічного характеру: “Ізмарагд”, “Пчела”, “Злата Матица”, “Домострой”, “Повчання Володимира Мономаха дітям” і інші. У цьому плані ми випереджали Європу.

Небачених успіхів у галузі освіти було досягнуто в часи Запорізької Січі. На відміну від інших держав, там зародилась система освіти, в яку входили різні типи навчальних закладів. Про це писали іноземці, наприклад Павло Алепський - сирійський диякон, подорожуючи Україною в 1654 - 1656 рр. писав “українці люди вчені, всі вони, навіть жінки і діти вміють читати та знають богослужіння та церковний спів”. Разом з тим у Львівських школах у XVI ст. зародилася класно- урочна система навчання. Так, що українці подарували світові урок. А чеський учений Ян

Амос Коменський у своїй праці “Велика дидактика” науково обґрунтував цю систему навчання.

У майбутньому, педагогічні праці К.Д. Ушинського, АС. Макаренка, Григорія Ващенка, ВО. Сухомлинського не тільки збагатили педагогічну думку в Україні, але їх ідеї використовувалися і використовуються в Європейському масштабі.

Крім того, Острозька Академія, Львівський університет, Києво-Могилянська академія були одним з перших вищих навчальних закладів у Східній Європі.

Шлях до Європи в царині науки проклав наш земляк Юрій Котермак, який в Західній Європі називав себе Юрій Дрогобич. Закінчивши Краківський університет і отримавши науковий ступень магістра він продовжив свої студії у Болонському університеті, який в середні віки славився на весь світ. Після закінчення навчання в університеті 15 жовтня 1478 р. йому було присвоєно доктора вільних мистецтв (доктора філософії і доктора медицини). А 24 березня 1481 року його було обрано ректором цього ж університету. До речі, його учнем був великий польський учений Микола Коперник.

А Степан Дропан в 1491 році запровадив книгодрукування, за 100 років раніше від Івана Федорова (справжнє прізвище Федорович). На кінець XVII ст. в Україні було 20 друкарень, у Росії - одна.

Світові відомі такі вчені, як Іван Пулюй, співвідкривач променів ікс, який пізніше, цей винахід запатентував Рентген. Фундатором математичної школи був Михайло Остроградський.

Світове значення мають його наукові досягнення в галузі математичного аналізу, математичної фізики, аналітичної механіки.

Володимир Вернадський зробив значний внесок у світову науку. Він заснував геохімію, біогеохімію, радіогеологію. Чимало праць присвятив мінералогії, кристалографії і природознавству. З його ініціативи в 1918 р. було засновано Українську академію наук, він став його першим президентом.

У галузі космічної науки здобули світове визнання: Юрій Кондратюк, якого ідеї і практичні розрахунки, викладені у праці “Завоювання міжпланетних просторів” (1929), були використані американськими вченими для підготовки польоту на місяць.

Усім відоме ім'я Сергія Корольова. Власне під його керівництвом створені космічні кораблі “Восток”, “Восход”, на яких здійснено політ у людини космічний простір.

Вагомий внесок у літакобудування вніс Ігор Сікорський. Він сконструював і підняв у повітря свій перший літак - С-2. У 1919 р. емігрував до США, де створив нові типи літаків і гелікоптерів.

Гордістю українських хліборобів є учені- хлібороби В. Ремесло, П. Лук'яненко, Ф. Киреченко, садівники брати Симиренки.

Відомим у світі офтальмологом був Володимир Філатов. Серед інших нововведень в офтальмологію, є розроблений ним у 1 912 р. метод пересадки рогівки. Фундаментальним відкриттям Філатова була тканинна терапія. Його дослідження з проблем лікування глаукоми, трахоми, травм ока мали європейське значення.

Далеко за межами України відомі прізвища видатних українських економістів: Тадея Рильського, Михайла Тугана Барановського, Сергія Подолинського, Дмитра Пікти та інших.

Завдяки українській діаспорі і виступів наших митців у країнах світу, звучать музичні твори А. Гулака- Артемовського, М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, М. Вербицького, Д. Бортнянського, П. Майбороди, В. Івасюка, М. Скорика, І. Білозіра та інших сучасних українських композиторів.

Гордістю української нації є Соломія Крушельницька, яка виступала в найкращих оперних театрах світу, своїм голосом підкорила найвибагливіших слухачів. Подібну місію вже в радянські часи виконував А. Солов'яненко. Сьогодні провідною солісткою Віденської опери є С. Лук'янець.

Фундатори українського професійного театру: І. Карпенко-Карий, Саксаганський, М. Кропивницький, М. Заньковецька і інші своїм мистецтвом не поступались європейським театралам.

Незважаючи на переслідування і заборони української мови, українською мовою написані геніальні твори Т. Шевченка, І. Франка, П. Куліша, Л. Українки, М. Драгоманова, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, М. Рильського, В. Сосюри, Б. Лепкого та інших. Взагалі українською мовою створено літературу європейського рівня.

Це стосується і сучасних письменників: Ліни Костенко, Оксани Забужко, Марії Матіос, Юрія Андруховича, Василя Шкляра, Юрія Винничука і інших. Нас порадувала новина, яка надійшла з Вроцлава. Там нагороджено Оксану Забужко літературною премією “Ангелус” за роман “Музей покинутих секретів”. Приємно, що першим цієї престижної премії центральної Європи в 2006р. був нагороджений Юрій Андрухович за роман “Дванадцять обручів”.

Відомий всьому світові був скульптор і художник Олександр Архипенко. Живучи в Франції, Німеччині, США, він ніколи не забував про Україну. За його життя відбулось 110 виставок. Найкращі музеї світу надавали зали для його творів. Більше тисячі його творів ввійшли до скарбниці світового мистецтва.

Живопис і декоративно-ужиткове мистецтво А. Горської, І. Гончара, В. Зарицького, К. Білокур європейського рівня.

Пишучи цю статтю я прагнув довести, що український народ упродовж віків збагачував європейську культуру, духовність тощо.

болонський конвенція європейський освіта

Література

1. Закон України "Про вищу освіту" // Освіта України. - 2002. - №17. - С. 2 - 8.

2. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. - Київ: Генеза, 1996. - 368 с.

3. Бібік Н. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти //Початкова школа. - 2010. - №9. - С. 1 - 4.

4. Овчарук О. Компетентність як ключ до оновлення змісту освіти / Оксана Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. - К.: "К.І.С. ", 2003. - С. 13 - 41.

5. Щербак Ю.Н. Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі XXI століття. - К: Грамота, 2003. - 560 с.

6. Якименко С.І., Якименко П.В. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя. - К, 2011. - С. 31.

Размещено на Allbest.ru