Критерії професійно значущих якостей учителя технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИТЕРІЇ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЇ

Анотація

педагогічний професійний учитель технологія

Розглядаються критерії професійно значущих якостей учителя технології як одна із важливих технологічних вимог щодо вивчення ефективності їхнього розвитку. Відповідно до професійно значущих якостей учителя технології (культура професійної самосвідомості, технологічна культура, комунікативна культура, креативна культура) автором визначені інтегративні компоненти: світоглядно-культурологічний, технологічний, комунікативний і креативний. Кожний компонент включає систему критеріїв: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, суб'єктно-діяльнісний і рефлексивний. Побудована, таким чином, система критеріїв забезпечує технологічний цикл: «мета - зміст - способи - результат», що відповідає структурі педагогічного процесу.

Ключові слова: світоглядно-культурологічний, технологічний, комунікативний і креативний компоненти, критерії.

Аннотация

Ирина Ковальчук. Критерии профессионально значимых качеств учителя технологии.

Рассматриваются критерии профессионально значимых качеств учителя технологии как одно из важных технологических требований в изучении эффективности их развития. Согласно профессионально значимым качествам учителя технологии (культура профессионального самосознания, технологическая культура, коммуникативная культура, креативная культура) автором определены интегративные компоненты: мировоззренческо-культурологический, технологический, коммуникативный и креативный. Каждый компонент содержит систему критериев: ценностно-мотивационный, когнитивный, субъектно-деятельностный и рефлексивный. Построена, таким образом, система критериев обеспечивает технологический цикл: «цель - содержание - способы, - результат», что соответствует структуре педагогического процесса.

Ключевые слова: мировоззренческо-культурологический, технологический, коммуникативный и креативный компоненты, критерии.

Annotation

Iryna Kovalchuk. The criteria of professionally significant qualities of a teacher of technology.

The article considers the criteria for professionally significant qualities of a teacher of technology as one of the most important technological requirements to study the effectiveness of their development. According to the significant qualities of a teacher of technology (the culture of professional self-consciousness of a teacher, the technological culture, the communicative culture, the creative culture) the author defines the integrative components: the outlook and culturological component, the technological component, communicative and creative components. Each component contains a set of criteria: value and motivational, cognitive, subject and activity and reflexive. It was found out that the structure of each of the criteria had logical interrelation that corresponded to the technological cycle: «aim - content - means - result» and reflected the structure of comprehended system of the educational process.

Key words: outlook and culturological, technological, communicative and creative components, criteria.

Постановка проблеми

XXI століття нерідко називають століттям якості, адже це властивість будь-якої системи, що забезпечує її існування, визначає її стан, розвиток і вдосконалення. В умовах виходу технологічної освіти учнів на нові стратегічні напрями, з'являються і нові погляди на професійно значущі якості (далі - ПЗЯ) вчителя технології. Отже, важливим завданням післядипломної освіти є спрямування сучасного вчителя технології на їх розвиток. Однак, зазначена проблема так і залишатиметься на рівні декларування, якщо не буде відповідних технологічних ресурсів, що дозволятимуть отримувати об'єктивну інформацію про стан досліджуваного феномену. Отже, одним із ключових питань у її розв'язанні є виявлення критеріїв професійно значущих якостей учителя технології, що виступають важливою умовою оцінки їхнього вихідного рівня, визначення подальших освітніх потреб, побудови індивідуальної освітньої траєкторії, виявлення динаміки розвитку, здійснення самооцінки та відповідної самокорекції.

Аналіз сучасних досліджень і публікацій

Значний унесок у створенні необхідного теоретичного фундаменту критеріального підходу в освіті зробили В.І. Байденко, Г.В. Єльникова, В.І. Загвязинський, І.Ф. Ісаєв, Н.В. Кузьміна, П.І. Підкасистий, В.О. Сластьонін, І.В. Челпанов, В.Д. Шадріков, В.Є. Шукшунова та ін. Критеріям оцінки окремих якостей майбутнього вчителя технології приділена увага у дисертаційних дослідженнях Н.В. Гусак, Т.Р. Наруліної, Т.В. Обухової, В.В. Солов'я та ін. Разом з тим, проблема критеріїв оцінки професійно значущих якостей учителя технології у післядипломній освіті недостатньо досліджена і потребує подальшого вивчення та розвитку.

Метою статті є дослідження теоретичних засад критеріального підходу у науково-педагогічній літературі та розроблення системи критеріїв ПЗЯ вчителя технології у післядипломній освіті.

Виклад основного матеріалу дослідження

Погляд на проблему виявлення критеріїв як способу оцінки результатів освіти і, зокрема, професійно значущих якостей учителя у сучасній педагогічній літературі є надзвичайно актуальним. Проте, зазначена проблема й досі залишається складною, неоднозначною, адже якісні характеристики вихованості, інтегративні за своєю сутністю, носять міждисциплінарний характер і навряд чи піддаються механічному вимірюванню та однозначній інтерпретації результатів.

Актуалізуючи функції виховання і розвитку у професійно-технічній освіті, А.А. Киверялг пропонує доповнити розгляд її результативності не тільки за рівнем засвоєння системи знань, умінь і навичок, а також за допомогою інших взаємопов'язаних між собою елементів. До них учений відносить:

- систему знань, що забезпечує діалектико-матеріалістичне розуміння світу;

- систему загальних інтелектуальних і практичних умінь і навичок, що дозволяють ефективно вирішувати конкретні завдання професійної діяльності;

- основні риси творчої діяльності, що забезпечує готовність до пошуку у трудовому процесі розв'язання нових проблем, до самовдосконалення, до раціоналізаторської та винахідницької діяльності;

- систему світоглядних і поведінкових якостей особистості [4, с. 5].

Погоджуємось із зазначеною думкою вченого, адже в основі здійснення освітньої функції вчителем технології є не розрізнене технологічне, технічне, соціокультурне, екологічне, трудове навчання, а забезпечення єдності функцій навчання, виховання та розвитку в цілісності індивідуальних, соціальних, духовних, професійних якостей людини, що проявляються у світоглядних переконаннях, ставленнях, сформованих цінностях, культурі.

З уведенням у науковий обіг поняття «якість» та усвідомленням усієї складності даного багатоаспектного феномену, надходить розуміння того, що його вивчення можливе за умов дроблення на одномірні складові, які піддаються безпосередньому вимірюванню через вибір сукупності показників, стандартів і визначення критеріїв.

Існуюче у педагогічній науці розуміння категорії критерію, визначається як параметр оцінки, на основі якої виникає можливість порівняння якості чи процесу за встановленою нормою, або еталоном. Зазначимо, що критерій, виступаючи у ролі мірила або норми, слугує ідеальним зразком, що відповідає вищому, досконалішому або бажаному рівню досліджуваного явища. Кількісну характеристику властивостей, що входять до складу якості, прийнято називати показниками, які виступають орієнтиром у виявленні динаміки розвитку якості.

У визначенні критеріїв важливим є врахування сутнісних характеристик досліджуваного явища, дотримання вимог, існуючих у теорії і практиці педагогічної освіти, що відображають специфіку професійно-педагогічної культури. Суттєвими, на наш погляд, є вимоги, сформульовані І. Ісаєвим та Л. Подимовою, зокрема:

- критерії повинні бути розкриті через низку якісних ознак (показників), за мірою виявлення яких можна судити про більший чи менший ступінь прояву даних критеріїв;

- критерії повинні відображати динаміку вимірюваної якості у часі й культурно-педагогічному просторі;

- критерії повинні, по можливості, охоплювати основні види педагогічної діяльності;

- критерії повинні відображати основні закономірності формування особистості;

- за допомогою критеріїв повинні встановлюватися зв'язки між усіма компонентами системи, яку досліджують;

- якісні показники повинні виступати в єдності з кількісними;

- критерії повинні бути розкриті через низку специфічних ознак, які відображають усі структурні компоненти [3].

Проаналізуємо досвід відбору критеріїв під час професійної підготовки вчителя, представлений у сучасній педагогічній науці. В.О. Сластьонін [9], актуалізуючи формування суб'єктної позиції майбутнього вчителя, пропонує розглядати критерії сформованості особистості крізь призму наступних характеристик:

1. Розуміння соціальної ролі та функцій учителя в суспільстві.

2. Наявність суспільно важливих мотивів у виборі професії вчителя й педагогічного ідеалу.

3. Глибина оволодіння поняттями професійної честі, професійного обов'язку, почуття належності до вчительства і гідності за свою професію.

4. Прагнення до високого професійного рівня оволодіння такими знаннями: суспільно-економічними; психолого-педагогічними; спеціальними. А також оволодіння професійними вміннями і навичками на різних ступенях навчання.

5. Наявність потреби в педагогічному спілкуванні з дітьми, рівень культури спілкування, розвиток реальних форм прояву даної потреби.

6. Ступінь оволодіння активними формами і видами виховної діяльності і практичної участі в ній.

7. Наявність і динаміка особистісних професійних значущих якостей: вимогливості, педагогічної гідності, компетентності, професійної відповідальності тощо.

8. Ступінь прояву і рівень практичного оволодіння організаційною функцією педагогічної праці.

9. Сформованість почуття педагогічного колективізму, розуміння його функціонального значення.

10. Наявність і динаміка потреби в професійній самоосвіті й розвитку.

В. Гусак для оцінки рівня сформованості професійної компетентності майбутнього вчителя трудового навчання визначає комплекс наступних критеріїв: мотиваційно-ціннісний; операційно-когнітивний; комунікативний; аналітикорефлексивний [2, с. 126].

В.В. Соловей у технологічній підготовленості майбутнього вчителя трудового навчання визнав найоптимальнішими критерії оцінки: засвоєння технологічних знань і методики їхнього застосування; сформованість технологічних умінь; технологічного мислення; технологічної поведінки; мотивації вивчення технологічних дисциплін [10, с. 142].

Т.Р. Наруліна [5, с. 41] у дослідженні критеріїв оцінки рівня розвитку професійно значущих якостей майбутнього вчителя технології пропонує керуватися такими критеріями як: мотиваційний, технологічний, креативний, методологічний, комунікативний, рефлексивний.

Готовність до професійної діяльності майбутнього вчителя технології та підприємництва Т.В. Обухова [6, с. 134] визначає засобами оцінки рівня розвитку професійних якостей, покладаючись на критерії: знання, вміння, індивідуальні професійні якості, до структури яких входять підприємливість і активність, ініціативність і рішучість, самостійність, відповідальність, новаторство, комунікативність, самосвідомість (потреба в оновленні знань), мотиваційно-ціннісне ставлення до педагогічної діяльності.

Таким чином, у сучасній педагогічній науці існують різні підходи до визначення критеріїв. У результаті проведеного аналізу структури та вимог до критеріїв оцінки професійної готовності вчителя, теоретичного та емпіричного досвіду їхнього відбору, представленого у науковій літературі, виокремимо основні положення, якими будемо керуватися у побудові системи критеріїв ПЗЯ вчителя технології:

1. Вибір критеріїв зумовлюється змістом і структурою ПЗЯ вчителя технології, виявлених нами на етапі теоретичного дослідження. До складу ПЗЯ вчителя технології входять: культура професійної самосвідомості вчителя, технологічна культура, комунікативна культура та креативна культура.

2. Критеріальність оцінки ПЗЯ вчителя технології забезпечується системним підходом, за снованим на чотирьох параметрах: 1) визначенні суб'єктом потреб, мети, завдань і мотивації, тобто усвідомленні для чого та для якого результату призначений критерій; 2) виявленні змістового наповнення, саме того, що вже здобуте, або що необхідно засвоїти, відповідно культурним нормам для переходу на якісно вищий рівень; 3) здатності до застосування або оволодіння методами та засобами діяльності, тобто знаходженні відповіді на питання як?; 4) усвідомленні результативності - рефлексії досвіду, з метою його оцінки, корекції та вибору напряму вдосконалення;

3. Критерії ПЗЯ вчителя технології розглядаються у взаємозв'язку із розвитком цілісності людини-професіонала, основною метою якого є реалізація технологічного, культурологічного, психолого-педагогічного компонентів у їхній єдності й взаємодії зі сполученими системами «біо», «соціо», «дух», що сприятиме систематизації знань, суджень, розробленні програми професійного зростання та появі нових структур у суб'єктивному досвіді педагога.

У ході дослідження виявлено, що деякі з вищезазначених критеріїв можуть бути застосовані для оцінки рівня ПЗЯ вчителя технології, проте в умовах післядипломної освіти вони мають певні відмінності, що вимагає їхнього перегляду та доповнення.

Зупинимось на визначенні основних критеріїв ПЗЯ учителя технології.

Інноваційне наповнення культурно-технологічного середовища породжують нові протиріччя та вимагають оновлення системи професійних поглядів учителя: з одного боку, усвідомлення і розуміння себе і свого місця у соціокультурному просторі, з іншого, осмислення цілісної наукової картини світу. Одним із важливих факторів гармонізації взаємодії вчителя та культурно-технологічного середовища є сформованість культури професійної самосвідомості вчителя, яка одночасно виступає джерелом професійного самовдосконалення.

Визначальним інтеграційним критерієм культури професійної самосвідомості вчителя технології у нашому дослідженні ми обрали світоглядно-культурологічний. Свідомість і самосвідомість людини формується під впливом пізнання, сприйняття та взаємодії з навколишнім світом. Найважливіша ознака світу - його цілісність у нескінченній множинності своїх частин. Отже, повнота і якість самосвідомості залежить від повноти сформованого світогляду, який включає пізнання і розуміння людиною як самої себе, так і устрою та об'єктивних законів навколишнього світу: природи, відносин між людиною і природою, відносин між досягненнями матеріального та духовного світу та ролі духовної культури у цих відносинах.

Взаємодію людини з навколишнім світом можна уявити як процес, що має два протилежні напрями: один вектор свідомості у своїй єдності «думка-дія, рух», «думка-слово, комунікація», спрямовується у буття і, таким чином, відбувається попередньо усвідомлена дія, виникає проект; другий вектор, навпаки, проникає із буття у свідомість, має своє відображення у свідомості, відповідно формується «думка-рефлексія» - усвідомлення дії після її здійснення. Ці два напрями хоча й протилежні, але вони єдині та цілісні і не існують окремо. Якщо з'являється протиріччя між зовнішньою нормою-вимогою та внутрішньою невідповідністю, виникає розрив у вигляді недостатності знань або здібностей, унаслідок чого з'являється потреба у його подоланні. Саме ці обставини стають важливим джерелом самовдосконалення особистості, сприяють розвитку освітнього процесу, формують світогляд і гармонізують відносини людини зі світом.

Відповідним виразом світогляду як духовної культури людини є переконання, що мають зовнішні прояви у поведінці, вчинках, судженнях, знаннях, сформованих ідеалах, ставленнях, знаках, оцінках, потребах, цінностях, інтересах, життєвих позиціях, пов'язаних із діяльністю, в тому числі й професійною. Вчитель, за таких умов, виступає, з одного боку, проектувальником своїх дій, з іншого, їх оцінщиком, набуваючи, при цьому, нової якості - суб'єктності, яка у єдності з відповідальністю та рівнем духовної культури особистості стає безпосереднім індикатором зрілості світогляду особистості. Отже, духовна культура є, таким чином, внутрішнім регулятором поведінки, потреб і цінностей людини.

Важливою складовою професіоналізму вчителя технології постіндустріального періоду є технологічна культура, професійно значуща якість, особливості якої, на думку В.П. Овечкіна [7, с. 143], полягають у розкритті сутнісного потенціалу людини, її самореалізації, подоланні протиріч і проблем технологічного розвитку, сукупності екосистемних принципів і норм, на основі паритетності інтересів людини, суспільства, природного та штучного світів. У цій культурі людині відводиться пріоритет співпраці, розуму та розсудливості.

Таким чином, для оцінки технологічної культури вчителя має стати технологічний критерій, основними проявами якого виступають технологічне мислення, засноване на розумінні та цілісному сприйнятті наукової картини світу, технологічних знаннях, уміннях, сформованих цінностях, уміннях включати технологічний об'єкт у систему нових зв'язків, доповнювати новими елементами.

Значну роль в ефективній професійній діяльності вчителя технології відіграє комунікативна культура, яка є основним фактором виховання соціальних і потенційних професійно значущих якостей у підростаючого покоління. Комунікативна культура вчителя зумовлює організацію спільної колективної діяльності, побудову взаємовідносин, що відповідають соціокультурним моральним нормам і досягненні цілей технологічної освіти. Однак для цього потрібні спеціальні знання, здібності, індивідуальні якості. Крім того, розвиток комунікативної культури вчителя технології є засобом професійного самовдосконалення та успішної самореалізації.

На нашу думку, заслуговує на увагу досвід дослідження комунікативної культури Л.А. Аухадєєвої [1, с. 159]. У своєму дослідженні вона відбирає найзначущі показники, що характеризують комунікативну культуру з різних сторін, серед них: комунікативні здібності; організаторські здібності; комунікабельність; інтегративні комунікативні вміння; культура мови.

Освітня галузь «Технологія» інтегративна за своїм змістом і вимагає системного, взаємопов'язаного у своїй цілісності інтегративного мислення, яке може бути властиве лише креативному рівню. Як відомо, проявами креативної культури є відкритість новому, продукування оригінальних ідей, відсутність шаблонів, уміння переносити знання в нові умови. Що спонукає людину до творчості? З цього приводу існують різні точки зору.

Досліджуючи педагогічну творчість учителя, С.О. Сисоєва відзначає індивідуально-творчі критерії педагогічної діяльності: розроблення принципово нових підходів до навчання, виховання і розвитку учнів; раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів і засобів навчально-виховного процесу у світлі нових завдань, зокрема, з метою розвитку талантів та обдарованості учнів; комплексне і варіативне використання в професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; бачення нової проблеми у зовні знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її рішення; застосування науково-доказового вибору дій у конкретній педагогічній ситуації; проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково-дослідної роботи із творчого узагальнення свого досвіду і досвіду колег; володіння формами і методами управління творчою навчальною діяльністю учнів; реалізація принципів педагогіки співробітництва; прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення в нестандартних особливо конфліктних) ситуаціях; органічне конструювання навчально-виховного процесу [8].

Треба додати, що творчість учителя, як прояв нового, можна пов'язувати також із глибоким філософським осмисленням ситуації, відбору, систематизації та аналізу значущих факторів, що сприяють встановленню нових продуктивних зв'язків між закономірностями і явищами, розумінню їхньої сутності, і як наслідок, появі нових смислів професійної діяльності.

Враховуючи вищезазначене, компонентами ПЗЯ вчителя технології визначимо: світоглядно-культурологічний, технологічний, комунікативний і креативний, які відповідають професійно значущим якостям учителя технології, а саме: культурі професійної самосвідомості, технологічній культурі, комунікативній культурі та креативній культурі. Кожний компонент має своє вираження у сукупності критеріїв: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, суб'єктнодіяльнісного та рефлексивного. Надамо коротку узагальнену характеристику зазначеним критеріям.

Завданням ціннісно-мотиваційного критерію є мобілізація глибоких мотиваційних сил, виявлення пріоритетних і значимих традиційних цінностей учителя разом з пошуком нової системи цінностей, мотивів, потреб як засобів породження нових смислів професійної діяльності, нової орієнтації в освіті, відкриття перспектив розвитку єдиної цілісності людини-професіонала. Ціннісно-мотиваційною основою у професійному розвитку вчителя технології виступає переосмислення цілей і завдань оновленої системи освітньої галузі «Технологія», оптимізація процесу виховання у формуванні особистості, побудова нових взаємовідносин «людина - індивід - особистість», «людина - природа», «людина - людина», «людина - суспільство», «людина - штучний світ, культура (техносфера), «людина - духовний світ». Визначення вчителем своїх адекватних освітніх потреб, інтересів є основною умовою запуску процесу самовдосконалення, що проявляється у вигляді формули: «я знаю для чого» і має безпосередній зв'язок зі змістом.

Когнітивний критерій передбачає забезпечення розуміння сутності, структури, нормативних вимог до реформування освітньої галузі «Технологія», відповідних ПЗЯ вчителя технології, розширення професійного та технологічного світогляду у логіці взаємопов'язаних елементів: знання про природу та розуміння своїх природних якостей як індивіда; інформація про суспільство і усвідомлення своїх особистісних якостей; уявлення про духовний світ і розуміння прояву себе як людини розумної. Оволодіння вміннями пізнавати і структурувати інформацію відповідно до змісту навчального предмета та навколишнього світу, «планетарної моделі», поєднувати у діяльності репродуктивне знання з продуктивним, знаходити необхідну інформацію для розв'язання проблем.

Суб'єктно-діяльнісний критерій можна представити як обумовленість суб'єктної позиції вчителя технології через усвідомлення способів взаємодії людини і культури; безпосереднього здійснення професійних дій, здатності самостійно ними управляти, координувати, передбачаючи вирішення питання «як»? Суб'єктність як властивість учителя, разом із системами «біо - соціо - дух», розкривається у здатності організовувати, перетворювати, творити свій, авторський освітній процес, а також змінювати свій внутрішній образ у єдності функцій навчання, виховання та розвитку.

Рефлексивний критерій включає усвідомлений самоаналіз результативності позитивних змін у структурі професійно значущих якостей, що проявляється у зростанні освітньо-професійних цілей, потреб та інтересів до розширення спектру та систематизації світогляду, появі нових смислів, оволодінні різноманітними інноваційними способами педагогічної діяльності, виявленні та подоланні недоліків, умінні адекватно оцінювати свої результати, співставляти мету і результат.

Ідеальним результатом самовдосконалення вчителя технології на шляху розвитку ПЗЯ має стати: зростання рівня професійної усвідомленос ті та професійного мислення; оволодіння системним підходом у професійному самовдосконаленні, відповідно до сучасних уявлень про наукову картину світу; гармонійна взаємодія вчителя з динамічним культурно-технологічним середовищем у єдності та рівновазі сполучених систем «біо - соціо - дух».

Висновки

У результаті проведеного теоретичного аналізу, зазначимо, що у педагогічній літературі не існує єдиного підходу до вибору критеріїв професійно значущих якостей учителя технології. У ході дослідження відповідно до ПЗЯ вчителя технології нами були визначені інтегративні компоненти: світоглядно-культурологічний, технологічний, комунікативний і креативний. Структуру кожного з компонентів складають критерії: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, суб'єктно-діяльнісний, рефлексивний. Зазначена критеріальна структура кожної ПЗЯ у своїй цілісності має логічний взаємозв'язок, що утворює технологічний цикл: «мета - зміст - способи - результат» і, таким чином, відображає алгоритм освітнього процесу, створює умови для усвідомленого професійного розвитку педагога на засадах системного підходу. Отже, побудована система критеріїв є підґрунтям для наступного етапу нашого дослідження: встановлення показників і рівнів ПЗЯ вчителя технології у післядипломній освіті.

Література

1. Аухадеева Л.А. Формирование коммуникативной культуры современного учителя в процессе вузовской подготовки: дис.... докт. пед. наук: 13.00.01. / Людмила Александровна Аухадеева. Казань, 2008. 470 с.

2. Гусак Н.В.Формування професійної компетентності майбутнього вчителя трудового навчання в процесі фахової підготовки в педагогічних училищах: дис.... канд. пед. наук:13.00.04 / Наталія Володимирівна Гусак. Слов'янськ, 2009. 232 с.

3. Исаев И. Ф. Школа как педагогическая система: основы управления / И.Ф. Исаев. Белгород: Изд-во БелГУ, 1997. 144 с.

4. Кыверялг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике / А.А. Кыверялг. Таллин: Валгус, 1980. 335 с.

5.Наруліна Т.Р. Развитие профессионально значимих личностных качеств будущого учителя технологии: дис.... канд. пед. наук 13.00.08. / Танзиля Равильевна Нарулина. Иркутск, 2009. 216 с.

6. Обухова Т.В. Формирование профессиональных качеств и предпринимательской активности выпускников высшей школы: дис.... канд. пед. наук 13.00.08 / Татьяна Валерьевна Обухова. М. 207 с.

7. Овечкин В.П. Теоретико-методологические основы проектирования содержания технологического образования учащихся: дис. докт. пед. наук: 13.00.01 / Владимир Петрович Овечкин. Ижевск, 2006. 423 с.

8. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: [монографія] / С.О. Сисоєва.К.: Полиграфкнига, 1996. 406 с.

9. Сластёнин В.А. Программно-целевой подход к формированию социально активной личности учителя / В.А. Сластёнин // Теория и практика высшего педагогического образования: межвуз. сб. науч. трудов / общ. ред. В.А. Сластёнин. М.: Москов. гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина, 1984. С. 3-15.

10. Ю.Соловей В.В. Технологічна підготовка майбутніх вчителів трудового навчання у процесі вивчення спеціальних дисциплін: дис.... канд. пед. наук: 13.00.04 / Віктор Володимирович Соловей. Київ, 2012. 206 с.

Размещено на Allbest.ru