Підходи до класифікації сімейних духовно-моральних цінностей учнів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Підходи до класифікації сімейних духовно-моральних цінностей учнів

Скріннік Є. О.

Розглянута проблема формування цінностей особистості та педагогічне значення виховання сімейних духовно-моральних цінностей. Висвітлена аксіологічна проблема класифікації цінностей, їхня взаємодія та взаємозв'язок, роль у сімейному вихованні як складника формування повноцінної духовно-моральної особистості.

Ключові слова: сімейне виховання, цінності, сімейні духовно-моральні цінності, класифікація цінностей.

сімейний виховання духовний цінність

Актуальною проблемою сьогодення постає питання сім'ї, шлюбу та виховання дітей. На жаль, треба зазначити, що у наш час спостерігається тенденція значної негативної зміни ціннісних орієнтирів, яка безпосередньо впливає на виховання майбутнього покоління.

Протягом тривалого часу розвитку цивілізованого суспільства, його увага була зосереджена на пошуку ідеалів, ціннісних орієнтирів, які б сприяли реалізації духовно-моральних пріоритетів. Цінності синтезують у собі певні поняття, приклади та вимоги, що встановлюють орієнтир і сприяють адекватному оцінюванню дійсності.

Аналіз публікацій. Проблему цінностей особистості досліджували філософи, мислителі і педагоги різних країн та епох (М. Бердяев, П. Блонський, К. Вентцель, Г. Гельвецій, О. Духнович, П. Каптерєв, Я. Коменський,

Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, П. Юрке- вич та ін.). У сучасних науково-педагогічних дослідженнях шляхи і чинники формування сімейних цінностей розглядаються через: формулювання мети виховання (А. Богуш, О. Вишневський, Н. Миропольська, О. Сухомлинсь- ка); виявлення духовних потреб і вікових особливостей морально-духовного розвитку особистості (В. Киричок, Ж. Петрочко, К. Чорна). Педагогічний аспект формування сімейних духовно-моральних цінностей учнів різного віку розкривається в роботах Ю. Азарова, Ш. Амонашвілі, С. Акутіної, А. Бойко, Є. Бондаревської, Р. Капралової,Караковського, Б. Лихачова, А. Макаренка, І. Мар'єнка, А. Мудрика, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської,Шацького та інших вітчизняних і зарубіжних учених. Проблемі класифікації цінностей свої праці присвятили Г. Ріккерт, Л. Ерштейн, К. Роджерс, Д. Леонтьев, М. Рокич, В. Сержантов, Л. Рубінштейн, В. Тугаринов, Л. Володіна, С. Акутіна, В. Сластьонін, Г. Чижаков, А. Русецький, Л. Загрекова та ін.

Мета статті - висвітлення аксіологічної проблеми класифікації сімейних цінностей, їхньої ролі в сімейному вихованні як чинника формування повноцінної духовно-моральної особистості.

Виклад основного матеріалу. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Культура є основою суспільного життя, а цінності - осередком духовного життя суспільства.Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби. Ці категорії невід'ємні одна від одної. Культура народу визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів соціуму [8].

Кожне покоління використовує накопичений досвід, опановує досягнення і рухається далі, до створення нових цінностей. У культурі існують три види цінностей: цінності-ідеали; цінності - властивості речей, виявлені в результаті взаємодії з цінностями-ідеалами; цінності - речі, що мають ціннісні властивості [7].

Світ цінностей - це світ практичної діяльності. Наше емоційне ставлення до явищ зовнішнього буття, їхня оцінка здійснюється в практичному житті. Ціннісна свідомість не встановлює, чим є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення він має для нас особисто, в чому його безпосередня цінність [2]. Прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне, добро і зло не існують в об'єктивному світі самі по собі, вони сприймаються нами як оцінки [11].

Отже, саме з дослідження характеру і структури людської діяльності починається аксіологічний аналіз природи цінностей. Вони включають у себе когнітивний та емоційний компоненти, знання та оцінку. Ці компоненти мають протилежні логічні властивості. Знання фіксують суще, цінності - належне; в знаннях людина абстрагується від своєї зацікавленості, в оцінці, навпаки, стверджує свій інтерес. У знаннях людина усвідомлює предметну вираженість світу, в оцінці з'ясовує, чи відповідає дійсність її потребам [12]. Оцінювання дійсності має зворотнє щодо пізнання спрямування на оцінювача. Тому ціннісний рівень свідомості має потужний духовний потенціал самовдосконалення людини, її самотворення [13].

Однією з найактуальніших проблем аксіології як науки про цінності особистості є питання класифікації цінностей. Класифікація являє собою співпідпорядкованість і взаємодію елементів певної системи, їхній ієрархічний порядок. Продуктивну спробу класифікувати цінності, на думку С. Акутіної, зробив один із представників Баденсь- кої школи Г. Ріккерт. Він запропонував «відкриту» систему цінностей як «вчення про світогляд», що припускає постійне корегування змісту окремих цінностей [1].

Класифікація цінностей відбувається з точки зору багатьох різноманітних наукових позицій. Більшість науковців, що присвятили свої праці цій класифікації, вказують на те, що одні цінності знаходяться на вищих ступенях ієрархії, ніж інші, з низки виявлених причин. Також існує спроба об'єднати цінності в окремі групи у відповідності з тими чи іншими підставами, тобто створити зовнішню їхню класифікацію. Цінності класифікуються за змістом, характером, походженням, спрямуванням. Найрозповсюдженішим варіантом стала класифікація цінностей за напрямами:

за змістом діяльності, у якій реалізуються цінності (побутові, професійні, виробничі);

за обсягом змісту вирізняють індивідуальні, колективні або групові, загальнолюдські цінності;

за сферами суспільного життя визначають матеріально-економічні, соціально-політичні та духовні цінності;

за значенням особистості та людства в цілому поділяють на вищі (абсолютні) та нижчі (відносні).

Вищі цінності відображають фундаментальні відносини і потреби людей, становлять основу індивідуального світогляду. Вищими цінностями є: здоров'я, сім'я, любов, свобода, світ, держава, праця, істина, честь, свідомість, пізнання, творчість тощо. У порівнянні з нижчими, вищі

цінності мають швидше орієнтаційний, аніж регулятивний характер. Вищі цінності - це емоційно-образні узагальнення провідних соціокультурних орієнтацій, що визначають усі сфери життя людини. Це цінності суспільного ладу, спілкування, діяльності, самозбереження, цінності особистих якостей, а також загальнолюдські цінності [14]. Існування вищих цінностей завжди пов'язане з виходом за межі приватного життя індивідуума. Вищі цінності переконують у винятковості самого індивідуума, усього того, чим визначається його життя, з чим нерозривно пов'язана його доля. Ось чому вищі цінності мають загальнолюдський характер [7].

Нижчі (відносні) цінності є засобами досягнення будь-яких вищих цілей, вони непостійні, гнучкі, схильніші до впливу обставин, зміни умов ситуації [1].

Далі розглянемо детальніше групи цінностей, об'єднаних основними сферами громадського життя, а саме - матеріальних, соціально-політичних і духовних [15].

Матеріальні цінності - це вартісне значення природних об'єктів і предметів, тобто засобів праці й речей безпосереднього споживання. Природні цінності трактуємо як блага, які містяться в природних багатствах. Предметні цінності, створені людиною, означають споживчу вартість продуктів праці, культурної спадщини минулого, предметів релігійного поклоніння тощо [13].

Соціально-політичні цінності означають ціннісне ставлення до соціальних і політичних явищ, подій, політичних актів і дій. Соціально-політичні цінності - це й соціальні блага, що є в суспільно-політичних явищах, і прогресивне значення історичних подій (революцій, угод, договорів тощо). Критеріями ціннісного значення в таких випадках є суспільне благо, політична воля, братерство, мир тощо [1].

Духовні (суб'єктивні) цінності - це нормативна, рекомендаційно-оцінкова сторона явищ суспільної свідомості, що виражається через відповідні форми, служить нормативом орієнтації людини в соціальній і природній реальності. Духовні цінності можна класифікувати відповідно до традиційних форм суспільної свідомості [7].

Моральні цінності розглядаються вченими як явища моральної культури, за допомогою яких задовольняються суспільні та індивідуальні потреби в подоланні суперечностей між поведінкою особи й інтересами суспільства. Моральними цінностями вважається те, що відповідає моральним запитам суб'єктів і приносить їм моральне задоволення. Моральні цінності відображають не лише сформоване реальне буття, але й потреби в досконаліших формах громадського життя. Моральні цінності - своєрідне вираження ідеалів, прагнення до здійснення яких підсилює діяльнісний характер моральних орієнтацій. Моральні орієнтації трактуються як міра відповідності людським діям, взаємовідносинам, соціальним і моральним вимогам даного етапу суспільного прогресу [3]. У цьому контексті моральний розвиток підростаючої особистості - це процес поетапного розвитку її моральної волі, коли особистість поступово відокремлюється у своїх діях від безпосередніх впливів зовнішнього середовища і від переважання власних імпульсивних бажань [5].

Духовно-моральні цінності розглядаються вченими як вищі цінності людини; головною категорією, що їх визначає, є категорія добра (блага), яка охоплює сукупність дій, принципів, норм моральної поведінки. Духовно-моральні цінності формуються на основі тих реальностей і вчинків, які людина оцінює і схвалює, тобто сприймає як добрі, благі, гарні. Становлення духовно-моральних цінностей у суспільстві має історичний характер. Важливість формування духовно-моральних цінностей визначається тим, що вони як вищий сенс людського життя виконують функцію регуляторів поведінки, охоплюють усі аспекти людського буття, є складниками національних цінностей, цінностей сім'ї, праці, освіти, суспільства [12].

Аналіз комплексу джерел з проблеми дає змогу виявити, що під духовно-моральними цінностями вчені розуміють світоглядні уявлення й установки, засновані на громадянській відповідальності й правовій самосвідомості, гуманному ставленні до себе й до іншої людини, головною визначальною категорією яких є вища цінність добра, на основі якої особистістю будується сукупність дій, принципів і норм моральної поведінки.

На основі духовно-моральних цінностей формується нормативно-ціннісна орієнтація особистості,у ній є й вимога того, як вирізняти й оцінювати існуючі явища. Без регулярного і невпинного задоволення духовно-моральних потреб, без відносно постійного залучення до духовно-моральних цінностей, без оволодіння ними в людини порушується психіка, змінюється характер його поведінки. Наскільки велика роль духовно-моральних цінностей у житті людини і суспільства наочно показують кризи моралі, переоцінка її цінностей. У сучасних умовах йде процес руйнування старих ідеалів, принципів моралі, втрачають виправданість колишні прагнення і дії людини, у неї вселяються розгубленість і невпевненість. Людина в кризі пригнічена почуттям втрати, у неї ніби зникає ґрунт під ногами. Втрата духовно-моральних цінностей - це втрата морального здоров'я кожної людини і суспільства в цілому [15].

У наш час, колиглобалізаційні процеси трансформують культуру і спосіб життя людей, відбувається переоцінка цінностей, у першу чергу сімейних.

Традиції сімейного виховання складалися впродовж багатьох століть і зміцнювалися в ході історичного розвитку людства. З давніх-давен українці розглядали сім'ю і рід як святиню, а виховання дітей - як святий обов'язок батьків: завдяки вихованню в родині народ продовжував себе в своїх дітях, генезував свій національний дух, характер, менталітет, традиційну родинно-побутову культуру [10]. Тож нині педагоги та психологи особливу увагу приділяють цінностям, що формуються в умовах сімейного соціуму. Актуальним постає питання про науково обґрунтовану стратегію пошуку засобів, концептів, механізмів, що призводять до дії весь комплекс виховних настанов й ціннісно-особистісних орієнтацій на формування майбутнього покоління.

Під цінностями сімейного виховання вчені розуміють духовно-моральні орієнтири, що відображають виховний ідеал і визначають мету, зміст, умови, засоби і методи сімейного виховання. До сімейних цінностей вони відносять: сім'ю, побудовану на демократичних засадах; любов; свободу дитини; дисципліну; достатні гігієнічні умови життя; позитивний приклад батьків; загальноосвітню і педагогічну підготовку батьків, єдність, свідомість, і систематичність їхнього виховного впливу; спільну працю; спільне дозвілля; природу; гру; традиції; усну народну творчість; мистецтво; національну культуру [1]. Сімейні духовно-моральні цінності - це світоглядні уявлення і моральні установки, побудовані на розумінні інституту сім'ї, взаємовідносин людей у родині, відповідальної шлюбної та сімейної поведінки індивіда в традиційній духовно-моральній культурі народу, що забезпечують культурне і демографічне відтворення суспільства і держави. Сімейні духовно-моральні цінності зосереджують у собі сукупність ідеалів і норм, що є складниками культури взаємовідносин між людьми. Саме сімейні цінності є важливим компонентом духовно-моральних цінностей.

Визначальними в ієрархії цінностей сучасної сім'ї є такі: автотелічні (цілі, що досягаються особою самостійно, для себе), життєві (здоров'я людини, матеріальний добробут), моральні (цінності людських взаємовідносин) і духовні (ставлення до релігії, вищих ідеалів, прекрасного) [9]. А. Русецька вказує, що в процесі виховання духовно-моральних цінностей необхідно ґрунтуватися на таких засадах: культивування сімейних цінностей, раціональної та дружньої взаємодії членів сім'ї у вирішенні моральних і екзистенціальних проблем, партнерських взаємовідносин і поваги до індивідуальності кожного члена сім'ї, захисту родини від негативних громадських впливів, любові, спільної відповідальності членів сім'ї за її добробут і функціонування, поваги до досвіду старшого покоління, підтримки дружніх стосунків із родичами та близькими.

Л. Володіна в своєму науковому дослідженні зробила спробу визначити низку нових понять і систематизувати поняття, пов>язані із сімейними цінностями:

духовні цінності - узагальнені смислові утворення, що відрефлексовані суб'єктом сприйняття і стали орієнтиром в різних життєвих ситуаціях;

моральні цінності - смислові утворення, що відображають окремі аспекти узагальнених сенсів і стали орієнтиром в аспектно-конкретних життєвих ситуаціях;

національні духовні та моральні цінності - пов'язані з культурою певного етносу;

абсолютні духовні цінності - духовні універсали, що виконують роль світоглядних орієнтирів сім'ї: це ті об'єктивні явища, в структуру яких вона органічно вписана (рід, нація, товариство, держава, природа);

базові духовні цінності - духовні константи, збережені в часовому вимірі, які визначають весь зміст моральних характеристик сімейного виховання (кровне споріднення, дитя, мати, батько, будинок, сімейний лад, любов, цнотливість, природні багатства, земля, праця, хліб, здоров'я, Батьківщина, соборність, добро, віра, надія, некористолюбство, краса);

домінуючі духовні та моральні цінності - найзначущі, які здобули головну вартість для сімейного виховання у різні історико-культурні періоди;

пріоритетні духовні та моральні цінності - головні для різних соціальних факторів (держави, релігії, громади, педагогічної науки, суспільно-педагогічного руху) у їх впливі на сімейне виховання;

традиційні духовні та моральні цінності - стійкі, що переходять з одного покоління до іншого, успадковані від попередніх поколінь, попереднього досвіду сімейного виховання;

нові духовні та моральні цінності - утворюються під впливом обставин, що змінюються;

сучасні духовні та моральні цінності - проявляються в даний час як результат поєднання традиційних і нових цінностей;

позитивні духовні та моральні цінності - визнані в якості значущих у конкретний історичний період;

загальні духовні та моральні цінності - ідентичні національним (загальнонаціональним);

локальні духовні та моральні цінності - ідентичні регіональним [4].

У рамках наукового дослідження розділяємо точку зору С.Акутіної, яка поділяє сімейні духовно-моральні цінності на родові й видові.Абсолютними духовно-моральними цінностями є: людина, любов, повага, цнотливість, істина, культура, добро, віра, надія, краса, соборність. Також вона виділяє видові духовно-моральні цінності: природно-географічні (природні умови і ресурси, праця), суспільно-державні (Батьківщина, свобода і рівність, правда, безпека, гідність, мир, професіоналізм), культурно-національні кровні цінності сім'ї (кровне споріднення, діти, мати, батько, будинок, здоров'я, сімейний лад, традиції, звичаї, обряди, сімейна творчість). Зі зміною умов цінності можуть переходити з одного виду значимості в інший. З розвитком суспільства виникають нові цінності і, навпаки, втрачають значимість або йдуть у небуття інші цінності. Цінності тісно взаємозв'язані і взаємодіють одна з одною не тільки в межах будь-якого виду, але й між видами, у групах і між групами. Нарешті, у кожному з видів цінностей у свою чергу розрізняється безліч різновидів [1].

Висновок

Отже, запорукою фізичного і духовного здоров'я особистості дитини сім'я, побудована на духовно-моральних основах любові, віри, щирості, вірності, взаємоповаги, самопожертви, взаємної турботи, тепла сімейних відносин, спільності сімейних цілей, відповідальності, праці, свободи, патріотизму. Інтегруючи свої виховні зусилля з іншими соціальними інститутами, сім'я виступає провідною ланкою цілісного педагогічного процесу. Тому класифікація сімейних духовно-моральних цінностей залишається важливою педагогічною та аксіологічною проблемою, що потребує подальшого вивчення та вдосконалення.

Список використаних джерел

Акутина, С.П. Формирование у старшеклассников семейных духовно-нравственных ценностей во взаимодействии семьи и школы : дис. докт.пед. наук : 13.00.01 / С. П. Акутина.- Н. Новгород, 2010. -511 с.

Бакиров, B.C. Ценностноесознание. - Харьков, 1985. - 224 с.

Блюмкин, В.А. Мир моральних ценностей. - Москва, 1981. - С. 4-36.

Володина, Л.О. Духовно-нравственныеценностивоспитания в русскойсемьево- второйполовине XlX -начале XX в. : автореф. дис. канд. пед наук : 13.00.01 / Л.О. Володина. - Вологда, 2006. - 26 с.

Дробницкий, О.Г. Понятиеморали. - Москва, 1974. - С. 358-361.

Загрекова, Л. В. Воспитание и егосущность в контекстеидейправославнойпедаго- гики [Текст] / Л.В. Загрекова // Духовно-нравственноеобразование и воспитание в традицииправославия: историческийопыт, актуальностьвозрождения в культуре- современнойРоссии: материалымеждунар. науч.-практ. конф. «Славянскийнауч- ный собор «Урал. Православие. Культура» : в 3-х ч. / Челяб. гос. акад. культуры и искусства; мин-вокультурыЧеляб. обл. -Челябинск, 2008. - 4.1. - С.64-69.

Золотухина-Аболина, Е.В. О специфике высших духовних ценностей // Филос. нау- ки-1987-№ 1. - С. 11-18.

Малахов, В.А. Цінність як категорія культури // Філософська думка - 1982. - № 5. - С. 76-85.

Русецка, A.M. Формирование культурних ценностей у ребёнка в польскойсемье [Текст] : автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.02 / A.M. Русецка. - Москва, 2007. - 45 с.

Стельмахович, М.Г. Народне дитинознавство / М.Г. Стельмахович. - Київ : Знання Украіни,1991. - 48 с. - (Педагогічна серія, №2).

Столович, Л.Н. Природа эстетическойценности. - Москва, 1972. - С. 39-57.

Размещено на Allbest.ru