Кореляція базових понять компетентнісного підходу в українській професійній освіті

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Кореляція базових понять компетентнісного підходу в українській професійній освіті

Кочерга К. С.

Проведений порівняльний аналіз поглядів провідних, вітчизняних та іноземних фахівців, авторитетних міжнародних організацій, що дає змогу виявити особливості означених наукових термінів, установити взаємозв'язок між цими поняттями й обґрунтувати їхнє розмежування та запропонувати власні трактування досліджуваного феномену.

Ключові слова: знання, уміння та навички, компетентнісний підхід, компетентність, компетенція, структурні компоненти компетенції.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Формування особистості з високим рівнем інтелектуальної культури, зорінтованої на неперервний саморозвиток, яка визна пріоритет загальнолюдських цінностей і здатна забезпечити свою діяльністю сталий розвиток людства в майбутньому - одним із стратегічних пріоритетів і завдань української професійної освіти. Одним зі шляхів вирішення зазначеної проблеми оновлення вищої освіти, перенесення уваги з процесу навчання на його результат, орінтація змісту й організації навчання на компетентнісний підхід і пошук ефективних механізмів його запровадження. На сьогодні, компетентнісний підхід одним із важливих концептуальних положень змісту освіти, реалізація якого зумовлена дотриманням низки умов, основними серед яких : чітке усвідомлення суб'ктами навчального процесу дидактичної специфіки, закладеної в поняття «компетентність»; чітке визначення вимог до кінцевого рівня сформованості базових компетентностей випускників і до основних етапів його формування; послідовність реалізації компетентнісного підходу на різних етапах і рівнях формування змісту освіти.

Актуальність дослідження обумовлена пошуком власного бачення у розв'язку стрижневого питання компетентнісного підходу, а саме: розуміння суті, осмислення природи фундаментальних понять - «компетенція» і «компетентність», які в українській професійній освіті досить дискусійними. Різнобічність, глибина та різноплановість суті цих понять заважають науковцям знайти виважене спільне рішення у розумінні і тлумаченні їхнього змісту і сутності. Лише формування чіткої дефініції окреслених понять зумовить використання стандартизованих підходів у його впровадженні та допоможе виконати необхідні умови концептуального положення головної ідеї змісту освіти. компетентнісний професійний освіта

Мета: провести об'ктивний аналіз енциклопедичних видань, провідних фундаментальних педагогічних робіт науковців і авторитетних міжнародних експертних організацій, усвідомити суть досліджуваної проблеми, надати власне трактування понять «компетенція» і «компетентність».

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Ідеї компетентнісного підходу в освіті предметом наукового пошуку багатьох російських учених, тому питаннями структури і сутності понять термінів «компетенція» і «компетентність» у галузі освіти займались: І. Г. Агапов, В. А. Болотов, І. О. Зимня, А. В. Хуторський, С. Е. Шиїтов та ін.; характеристику його складових знаходимо й у дослідженнях вітчизняних науковців: С. М. Бондар, М. С. Головань, І. І. Драч, О. В. Овчарук, Н. В. Нагорна, О. І. Пометун та ін. Визначення «компетенції» та «компетентності» дають такі міжнародні організації як ЮНЕСКО, Освітня комісія Ради Європи, Міжнародний департамент стандартів Експерти програми «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» «DeSeCo» тощо.

Виклад основного матеріалу. Компетентнісний підхід в освіті передбача: концентрацію на кінцевих результатах навчання, що перевіряються у виробничих умовах; уміння вирішувати практичні завдання; конкурентоспроможність у професійній сфері. Вважамо, що компетентнісний підхід в освіті - провідна педагогічна категорія, яка передбача ефективне створення певних педагогічних умов у навчально-виховному процесі, що забезпечить формування вмінь розв'язувати різноманітні професійні завдання на основі отриманих знань, умінь і навичок.

За О. Д. Нікуліною, компетентнісний підхід розуміються як цільова орінтація освіти, її спрямованість на формування в особистості ключових і предметних компетентностей. Компетентність розглядаються як особистісне надбання практичного досвіду, інтегрований результат освіти [7, с. 143]. І. І. Драч переконаний, що сутність компетентнісного підходу поляга у конструюванні такого змісту освіти, який «не зводиться до знаннво-орінтованого компонента, а передбача цілісний досвід розв'язання життвих проблем, виконання ключових (тобто тих, які стосуються багатьох соціальних сфер) функцій, соціальних ролей, компетенцій» [5, с. 47].

В. В. Химинець стверджу, що компетентнісний підхід переміщу акценти з процесу накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок в площину формування й розвитку в учнів здатності практично діяти і творчо застосовувати набуті знання і досвід у різних ситуаціях. Це вимага від викладача змістити акценти у своїй навчально-виховній діяльності з інформаційної до організаційно-управлінської площини. Змінюються й модель поведінки студента - від пасивного засвоння знань до дослідницько активної, самостійної та самоосвітньої діяльності [12, с. 24-25].

Таким чином, запровадження технологій компетентнісного підходу в підготовці фахівця іноземної мови допоможе суспільству зростити самостійних, відповідальних, толерантних осіб, здатних самотужки або гуртом визначати та вирішувати нагальні проблеми, що виникають у пізнавальній, технологічній і психічній діяльності, у сферах етичних, соціальних, правових, професійних та особистих взаємовідносин.

Проаналізуємо сутність і зміст понять «компетенція» і «компетентність» з дослідження трактувань, які запропоновані в тлумачних та енциклопедичних словниках. Поняття «компетенція» це: «добра обізнаність у чомусь; коло повноважень певної організації, установи чи особи; загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях і здібностях, які набуті завдяки навчанню» [3, с. 449]; «коло питань, в яких будь- хто добре обізнаний; коло чиїхось повноважень, прав» [9, с. 289].

Отже, провівши аналіз тлумачення поняття «компетенція», доходимо висновку, що в кожному з них вбачається спільна змістова основа: знання, якими володіє особа; обов'язкова обізнаність в певному колі питань; наявність достатнього досвіду, для успішного виконання необхідних дій згідно з встановленими правилами, законами, статутами. Знання, коло питань, досвід розуміють як узагальнені поняття, які не стосуються конкретної особи і не вважаються її особистісною характеристикою. В наведених тлумаченнях чітко простежуються когнітивний (знання) та регулятивний (повноваження, закон, статут) аспекти досліджуваного поняття.

У наявних словниках поняття «компетентний» трактується як «той, що має достатні знання в певній галузі, добре обізнаний, тямущий; ґрунтується на знанні, кваліфікований; має певні повноваження, повноправний, повновладний; бути компетентним - вміти мобілізувати в даній ситуації здобуті знання і досвід». «Компетентний»

«знаючий, обізнаний, авторитетний у будь-якій галузі; який володіє компетенцією» [9, с. 289]; «1) який має достатні знання в будь-якій галузі; який з чим-небудь добре обізнаний; тямущий; який ґрунтується на знанні; кваліфікований; 2) який має певні повноваження; повноправний, повновладний» [8, с. 874].

«Компетентність» - «володіння особистістю необхідною сукупністю знань, умінь і навичок, сформованих в результаті навчання, ототожнення особистості як носія свідомості, ідеалів і цінностей» [3, с. 449].

Тлумачення поняття «компетентність» прийнятні лише до особистості, що достатньо застосовує здобуті компетенції, або закладу, органу управління який має права для вирішення певного питання. Головний сенс поняття «компетентність» полягає в характеристиці особистісних якостей людини та практичного вміння використовувати отримані компетенції.

Отже, компетенція - це певна норма, яка завдяки вмілій, ефективній і своєчасній імплементації має реалізуватись в отриманні якісного результату, вирішенні будь-якого завдання, а компетентність - оціночний показник рівня імплементації цієї норми, ступінь, міра здобутків. У базисі вказаної якості покладені знання, обізнаність, особисто набутий досвід у індивідуальній і соціально-професійній діяльності людини. Це вказує на інтегративний характер поняття «компетентність».

Відомий представник компетентнісного підходу А. В. Хуторський вважає, що компетенція - це «готовність учня використовувати засвоєні знання, вміння і навички, а також способи його діяльності в житті для вирішення практичних і теоретичних завдань», поєднання відповідних знань і здібностей, що дають підставу обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній; володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особисте ставлення до неї та предмета діяльності [13, с. 61]. Дослідник стверджує, що «компетенція включає сукупність взаємозв'язаних якостей особи (знань, умінь, способів діяльності, досвіду) і є відчуженою, наперед заданою соціальною вимогою (нормою) до освітньої підготовки учня, необхідної для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері» [13, с. 61]. Термін «компетенція» використовується також для позначення інтегрованої характеристики якості випускника, є категорією результату освіти у вигляді досвіду чотирьох типів: досвіду пізнавальної діяльності, зафіксованого у формі знань; досвіду здійснення відомих способів діяльності у формі вмінь діяти за зразком; досвіду творчої діяльності у формі вмінь приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях; досвіду здійснення емоційно-ціннісних ставлень у формі особистісних орієнтацій [13, с. 62-63].

На думку українського вченого С. П. Бондар, «компетенція - це здатність розв'язувати проблеми, що забезпечуються не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей учнів» [1, с. 9], або «компетенція - це сукупність освітніх орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня щодо визначеного кола об'єктів дійсності, необхідних для його соціокультурного існування. ... Системне, інтегроване утворення, яке містить у собі: потребнісно-мотиваційну (емоції, особистісна цінність, ставлення, самоактуалізація, особистісний і суспільний смисл); операційно- діяльнісну (володіння способами діяльності, розумовими операціями і прийомами, готовність до активної дії); практичну (досвід діяльності) та рефлексивну (самоаналіз отриманого результату, способу отримання продукту) компоненту» [2, с. 98]. У наведених визначеннях компетенції вбачається практична спрямованість діяльності, ціннісна складова, рефлексія.

Аналіз наведених понять компетенції, що зустрічаються в педагогічній літературі, дозволяє нам акцентувати увагу на фундаментальних ознаках, властивостях і рисах, які характеризують феномен компетенції: правова приналежність (коло питань, в яких дана особистість володіє пізнаннями, досвідом, що дозволяє здійснювати певні судження про що-небудь); визначене коло повноважень (наданих законом, статутом або іншим актом конкретному органу або посадовцю); зв'язок індивіда з певною предметною сферою (де він добре обізнаний і готовий до виконання діяльності); знання, досвід (у галузі, де здійснюється діяльність); специфічний інформаційний ресурс індивіда, організації; досвід, знання і навички про спосіб організації й управління діяльністю для досягнення поставленої мети; інтегрована сукупність характеристик (знання, вміння, навички, здібності, мотиви, переконання, цінності), що забезпечують високий рівень діяльності, спрямований на отримання якісного результату; базові характеристики особистості; окремі внутрішні, потенціальні психологічні новоутворення, які потім виявляються в діяльності; інтегративна характеристика рівня якості підготовки випускника (показник отриманої освіти); відкрита система, перш за все, процедурних і ціннісно-смислових знань, що включає взаємодіючі між собою компоненти, які активізуються і збагачуються в діяльності у міру виникнення реальних життєво важливих проблем, з якими стикається носій компетенції.

Як бачимо, в деяких випадках досліджених дефініцій поняття «компетенція» увага акцентується на зовнішні дії, в інших - на внутрішні особливості особистості; знання розглядаються як передумова умінь; деякі формулювання цього феномену включають систему цінностей і ставлень.

Таким чином, поняття «компетенція» розуміють як: властивість, або якість особистості; її потенційну здібність розв'язувати різноманітні завдання; сукупність знань, умінь, навичок і методів діяльності особистості, які взаємозв'язані між собою. Під час виконання певних дій спостерігається взаємодія когнітивних і афективних навичок, стимуляція мотивування і відповідних ціннісних настанов.

Поняття «компетентність» багатогранне і багатокомпонентне, тому різні автори, по-різному його трактують, зокрема, Дж. Равен під компетентністю розуміє «специфічну здатність індивіда, необхідну для ефективного виконання конкретної дії у конкретній предметній галузі і включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Бути компетентним - означає мати набір специфічних компетентностей різного рівня» [10]. Науковець у структурі компетентності виділяє чотири компоненти: когнітивний, афективний, вольовий, навички і досвід.

«Компетентність - володіння людиною відповідною компетенцією, що охоплює його особисте ставлення до неї та предмета діяльності» [13, с. 60]. А. В. Хуторський вважає, що компетентність це - «сукупність набутих знань, умінь і навичок для успішного виконання певної роботи». Тоді як компетенція - це «здатність використовувати знання та обов'язки за встановленим стандартом» [13].

Г. К. Селевко розглядає компетентність як інтегральну якість особистості, яка проявляється в її загальній здатності та готовності до діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, які набуті в процесі навчання та орієнтовані на самостійну й успішну участь у діяльності [11, с. 139]. За трактуванням дослідника, «компетенція - це освітній результат, який виявляється в підготовленості випускника, в реальному володінні ним методами та засобами діяльності, в можливостях справлятися з поставленими завданнями; форма поєднання знань, умінь і навичок, яка дозволяє ставити і досягати мети в перетворенні оточуючого середовища» [11 , с. 142].

За С. П. Бондар, «компетентність - загальна здатність і готовність до продуктивної діяльності, інтегрована характеристика якості особистості, результативний блок, сформований через досвід, знання, вміння, ставлення, поведінкові реакції» [2, с. 96].

На думку вітчизняних та іноземних учених, компетентність складається із багатьох компонентів. Наприклад, І. О. Зимня до складу компетентності включає такі складові: а) готовність до прояву компетентності (тобто мотиваційний аспект); б) володіння знаннями змісту компетентності (тобто когнітивний аспект); в) досвід прояву компетентності у різноманітних стандартних і нестандартних ситуаціях (тобто поведінковий аспект); г) ставлення до змісту компетентності і об'єкта її застосування (ціннісно-смисловий аспект); д) емоційно-вольова регуляція процесу і результату прояву компетентності [6, с. 25-26].

У свою чергу, С. Е. Шиїтов та І. Г. Агапов у структурі загальних компетенцій, розвиток яких сприяє ефективній інтеграції учнів у суспільство, виділяють такі складові: здатність і готовність шукати, вивчати, думати, включатися в діяльність, співпрацювати, адаптуватися [14, с. 61].

Провівши аналіз поняття «компетентність», М. С. Головань з'ясував, що це системне явище, яке в своїй будові визначається системою структурних функцій особистості, зокрема: мотиваційно-спонукальна функція (компетентність виступає умовою розвитку та набуття зрілої форми думок, мотивів, цінностей, спрямованості особистості, яка прагне самоствердитися у власній діяльності); гностична функція (компетенція активізує пізнавальну та інтелектуальну діяльність особистості); діяльнісна функція (мається на увазі відбиття отриманих знань в практичній діяльності у вигляді умінь і навичок); емоційно-вольова функція (компетентність виявляється у здатності людини до вольових напружень, мобілізації своїх сил у подоланні труднощів у процесі пізнавальної або професійної діяльності); ціннісно-рефлексивна функція (виявляється в оцінному відношенні й усвідомленні людиною свого значення, поведінки, інтересів, ідеалів і мотивів, цілісній оцінці самого себе як особистості); комунікативна функція компетентності у структурі особистості (комунікабельність, відкритість до спілкування і збагачення у процесі міжособистісної взаємодії) [4, с. 29].

Серед численних означень поняття «компетентність» перевагу варто надавати офіційним, загальновизнаним дефініціям:

Освітня комісія Ради Європи - трактує як здатність застосовувати набуті в процесі учіння знання й уміння в різних ситуаціях;

ЮНЕСКО - визначає як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, застосованих у повсякденні;

Міжнародний департамент стандартів - визначає як спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу.

Експерти програми «Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади» зі скороченою назвою «DeSeCo» (1997 р.) визначають поняття компетентності (competency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Кожна компетентність побудована на поєднанні взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, усього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Відмітимо, що експерти країн Європейського Союзу визначають поняття компетентності як «здатність застосовувати знання і вміння» (Eurydice, 2002), що забезпечує активне застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях. У публікаціях ЮНЕСКО поняття компетентності трактується як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, застосованих у повсякденні (Rychen & Tiana, 2004). Це означає, що поняття компетентності не однозначно трактується. У 2004 р. на конференції міжнародного рівня, що відбулася за участі ЮНЕСКО, Міністерства освіти Норвегії (департаменту технічної освіти та професійної підготовки), домовилися розглядати поняття компетентності як здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах, в ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях [12].

Поняття компетентності ширше за поняття знання, уміння, навички; воно містить їх у собі. Компетентність - інтегрований результат освіти, що, на відміну від функціональної грамотності, дозволяє розв'язувати цілий клас задач; на відміну від навички є усвідомленою (передбачає етап визначення мети); на відміну від уміння є здатною до перенесення (пов'язана з цілим класом предметів впливу), вдосконалюється не шляхом автоматизації та перетворення на навичку, а шляхом інтеграції з іншими знаннями, вміннями, навичками; через усвідомлення загальної основи діяльності зростає компетентність; на відміну від знання існує у формі діяльності (реальної чи мисленнєвої), а не інформації про неї. Крім того, компетентність співвіднесена з ціннісними і смисловими характеристиками особистості, має практико-орієнтовану спрямованість.

Висновки

Отже, «компетенція» - це деяка відчужена, наперед задана вимога до підготовки особистості (властивості або якості, потенційні здатності особистості). «Компетентність» є системним поняттям, що має свою структуру, рівні, функції, своєрідні характеристики, властивості; «компетентність» - це володіння компетенцією, що виявляється в ефективній діяльності і включає особисте ставлення до предмета і продукту діяльності; «компетентність» - це інтегративне утворення особистості, що інтегрує в собі знання, вміння, навички, досвід і особистісні властивості, що обумовлюють прагнення, здатність і готовність розв'язувати проблеми і завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності.

Список використаних джерел

Бондар, С. М. Компетентність особистості - інтегрований компонент навчальних досягнень учнів / С. М. Бондар // Біологія і хімія в школі. - 2003. - № 2. - С. 8-9.

Бондар, С. М. Термінологічний аналіз понять «компетенція» і «компетентність» у педагогіці: сутність та структура / С. М. Бондар // Освіта і управління. - 2007. - Т. 10, №2. - С. 93-100.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - Київ : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. - 1440 с.

Головань, М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду / М. С. Головань // Вища освіта України. - 2008. - № 3. - С. 23-30.

Драч, І. І. Компетентнісний підхід як засіб модернізації змісту вищої освіти / І. І. Драч // Проблеми освіти : наук. зб. / кол. авт. - Київ : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. - 2008. - Вип. 57. - С. 44-48.

Зимняя, И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компе- тентностного подхода в образовании / Труды методологического семинара «Россия в Болонском процессе: проблемы, задачи, перспективы» / И. А. Зимняя - Москва : Исслед. центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 40 с.

Нікуліна, О. Д. Компетентнісний підхід до навчання молодших школярів математики як складова професійної підготовки вчителя / О. Д. Нікуліна // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. - 2011. - №4(215). - С. 142-147.

Новий тлумачний словник української мови (у трьох томах), том 1, А - К / Укладачі: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. - Київ : АКОНІТ, 2006. - 926 с.

Ожегов, С. И. Словарь русского языка : 70000 слов / С. И. Ожегов; [под ред. Н. Ю. Шведовой]. - [23-е изд., испр.]. - Москва : Русский язьк, 1990. - 917 с.

Равен, Дж. Педагогическое тестирование : проблеми, заблуждения, перспективи / Дж. Равен ; [пер. с англ., изд. 2-е, испр.]. - Москва : «Когито-Центр», 2001. - 142 с.

Селевко Г. К. Компетентности и их классификация / Г. К. Селевко // Народное образование. - 2004. - № 4. - С. 138-143.

Химинець, В. В. Компетентнісний підхід до професійного розвитку вчителя. Ч.ІІ. // Слово вчителя / В. В. Химинець. - 2010. - 15 вересня. Режим доступу: http:// zakinppo.org.ua/2010-01-18-13-44-15/233-2010-08-25-07-10-49

Хуторской, А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования /А. В Хуторской // Народное образование. - 2003.№ 2. - С. 58-64.

Шиитов, С. Е. Компетентностный подход к образованию: прихоть или необходимость? / С. Е. Шиитов, И. Г. Агапов // Стандарты и мониторинг в образовании.2002. - №2. - С. 58-62.

Размещено на Allbest.ru