Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів в процесі їх професійної підготовки

The article considers questions connected with the detection the role and place unassisted work of students during their professional making, analyses the forms and types of unassisted work, and gives recommendations about the organization of unassisted work of students.

The unassisted students ' work is the main form of learning, especially in higher school, because it inculcate in necessary ability of learn to students, assists the forming the culture, mental work.

This article analyzes the various approaches to the detection of the essence of the conception "unassisted students' work" describes the basic functions of unassisted students' work, among which education, training, education, correction, predictive analytic.

The article also describes the different types and forms of organization of independent work of students, which are used in the process of training students.

The first form of the organization of unassisted students' work - auditorium, individual or frontal unassisted work under the control of the teacher, during doing which the student can get methodical help. The main types of unassisted work: consulting, customized training sessions, test operation, etc.

The second form of the organization of unassisted students ' work - is an unassisted work that is doing in his free time, comfortable for the student, as a rule, outside, however sometimes with a glance specific of the discipline - in the subject laboratory, library, computer center, etc. etc.

This form of unassisted students ' work involves doing various types of tasks directed at getting new knowledge by student, their systematization and generalization of the formation of practical skills, check student's preparedness for lectures, seminars, laboratory and practical protection of works and other control measures.

Keywords: unassisted work, students, forms of work, job training.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Реформування вищої освіти України висуває нові вимоги до якості підготовки спеціалістів. Перш за все, це зумовлено прискоренням соціально-економічного розвитку суспільства, що характеризується поступовою й неухильною інтеграцією країни в європейські політичні, економічні та культурні структури. Надзвичайно важливого значення при цьому набуває підвищення освітнього рівня підготовки висококваліфікованих спеціалістів для всіх галузей діяльності, збагачення інтелектуального та творчого потенціалу.

Цим світовим тенденціям відповідає вдосконалення системи вищої освіти в рамках входження України до Болонського процесу. Безперечно, вирішальну роль у цій реформі відіграє самостійна робота студентів, насамперед на етапі професійної підготовки.

На сьогодні основною відмінною рисою організації навчальної діяльності студента є орієнтація його у навчальному процесі головним чином на самостійну роботу. Згідно з Положенням Міністерства освіти і науки про організацію навчального процесу у вищих закладах освіти передбачено відведення на самостійну роботу студентів до двох третин загального обсягу навчального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі самостійної роботи студентів приділяють увагу такі науковці, як Н.І. Бойко, В.К. Буряк, О.В. Діордіященко, Б.П. Єсипов, П.І. Підкасистий, І.М. Шимко та ін. У своїх працях вони розглядають різні аспекти самостійної роботи, її наукові та методичні засади. Однак, незважаючи на широке коло досліджень, присвячених проблемі, багато питань, пов'язаних із нею, потребують подальшого вивчення. Зокрема, до сьогодні актуальними залишаються питання, пов'язані з визначенням ролі та місця самостійної роботи студентів на етапі їх професійного становлення.

Формулювання цілей статті. Мета статті - розкрити роль і місце самостійної роботи студентів у навчальному процесі вищих навчальних закладів. самостійний професійний навчальний висококваліфікований

Виклад основного матеріалу. Не викликає сумніву той факт, що самостійна робота студентів є основною формою навчання, особливо у вищій школі, оскільки вона прищеплює студентам необхідне вміння вчитися, сприяє формуванню високої культури розумової праці. Питання лише в тому, як розвивати в студентів потребу в самостійній праці, як стимулювати індивідуальний творчий процес пізнання. Сьогодні без використання самостійної роботи, що активізує навчальну діяльність, успішного засвоєння знань бути не може. Саме тому досягти високого рівня інтелектуального розвитку особистості можливо тільки через новий підхід до використання форм активізації пізнавальної діяльності, серед яких ми виокремлюємо самостійну роботу.

На сьогодні існують різноманітні трактування терміна «самостійна робота студентів», що свідчіть про наявність ряду суперечностей та проблем у цій сфері, а також про багатогранність цього поняття. У дослідженнях Ю. Попова, В. Орбинського, В. Полєсного самостійна робота студентів розподіляється на дві складові: така, що організовується викладачем, і самостійна робота, яку студент організовує за своїм розумінням, без безпосереднього контролю (підготовка до лекцій, лабораторних та практичних занять, колоквіумів, заліків, іспитів тощо) [1].

Українська дослідниця Н. І. Бойко визначає самостійну роботу як складне багатомірне педагогічне явище, що включає систему взаємопов'язаних структурних і функціональних компонентів, які утворюють цілісну єдність, підпорядковану цілям виховання, освіти й розвитку в умовах її опосередкованого управління та самоуправління [2].

У дослідженнях вітчизняного науковця О.В. Діордіященко зазначено, що самостійна робота студентів як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, умінь, навичок, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять [3].

Український учений В.К. Буряк вважає за можливе виділити такі провідні ознаки самостійної роботи студентів: наявність завдання; відсутність безпосередньої участі викладача у виконанні завдання; наявність спеціально відведеного часу; опосередковане управління викладачем пізнавальною діяльністю студентів.

Також учений виділяє декілька характерних ознак досліджуваного поняття, а саме: вид діяльності, яка виконується без безпосередньої участі викладача; прояв таких якостей, як самостійність, активність, які, у свою чергу, підвищують самоорганізованість та самоконтроль; зумовленість цілеспрямованістю, яка, у свою чергу, залежить від мотивації діяльності студента [4, с. 15].

Українські дослідники В.В. Бедь та А.О. Малишев пропонують свою модель самостійної роботи студентів, де основним елементом є навчальне завдання, яке складається з трьох етапів. Підготовчий етап, на думку вчених, включає в себе різні види готовності студента до виконання завдання, організаційно-методичне й матеріально-технічне забезпечення його самостійної роботи.

Другий етап - безпосереднє виконання навчального завдання - найбільш важливий і відповідальний у самостійній роботі студента.

Завершальний етап самостійної роботи - аналіз виконаного завдання. У процесі аналізу студент оцінює якість і час виконання завдання, ефективність методів і засобів, використаних у процесі самостійної роботи [5,с. 11].

О.В. Діордіященко виділяє такі основні функції самостійної роботи студентів: виховну - розвиток самостійності як риси особистості й стереотипу пізнання; навчальну - набуття вмінь і практичних навичок, техніки їх самостійного оновлення, творчого застосування; освітню - здобуття студентами загальноосвітніх професійних умінь, знань та навичок на основі системи пізнавальних завдань, детермінованих дидактичними вимогами; коригувальну - власне коригування своєї діяльності; прогностичну - оцінювання можливого результату, виконання завдання, реалізація ранньої професіоналізації навчання; аналітичну - аналіз інформації про результативність самостійної роботи студентів на завершальному етапі [3, с. 19].

У процесі професійної підготовки студентів використовують різні види і форми організації самостійної роботи студентів.

Перша форма організації самостійної роботи студентів - аудиторна індивідуальна або фронтальна самостійна робота під керівництвом викладача, під час виконання якої студент може отримати методичну допомогу щодо її виконання. Основні види самостійної роботи: консультації, індивідуальні навчальні заняття, перевірочні роботи тощо. Обсяг часу, відведений викладачу для проведення індивідуальної роботи, визначається робочим навчальним планом підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Види самостійних робіт визначаються викладачем або кафедрою відповідно до змісту та структури навчального предмету, змістового наповнення модулів тощо.

Однією з форм аудиторної самостійної роботи є консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Консультацію викладач проводить індивідуально або для групи студентів, залежно від того, чи він консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Консультація повинна передбачати додаткове вивчення (пояснення, опрацювання) окремих розділів навчальної дисципліни, аудиторне проектування, роботу з використанням комп'ютерної техніки тощо. Бажано щоб студенти отримали під час консультації відповіді на усі запитання, що в них виникли.

Другою формою аудиторної самостійної роботи студентів є індивідуальне навчальне заняття - форма організації навчання під керівництвом викладача, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти набувають у процесі навчання, а також для розкриття індивідуальних творчих здібностей, у тому числі і до науково- дослідної роботи. Індивідуальні заняття можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках - повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня.

На молодших курсах індивідуальні заняття необхідно спрямовувати здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих змістовних модулів, додаткове роз'яснення складних теоретичних питань, виконання практикумів, вирішення задач. На старших курсах індивідуальні заняття повинні мати науково-дослідний характер і передбачати безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань. Види індивідуальних занять, їх обсяг, форми та методика проведення повинні визначатися з урахуванням специфіки групи, індивідуальних особливостей студентів і особливостей курсів, що викладаються студентам.

Друга форма організації самостійної роботи студентів - це самостійна робота, яка виконується у вільний від занять, зручний для студента час, як правило, поза аудиторією, однак, інколи, з урахуванням специфіки дисципліни - в предметній лабораторії, читальному залі, комп'ютерному центрі тощо. Ця форма самостійної роботи передбачає виконання різних видів завдань, спрямованих на отримання студентом нових знань, їхню систематизацію та узагальнення; формування практичних вмінь та навичок; контроль готовності студента до лекцій, семінарських занять, захисту лабораторних та практичних робіт, інших контрольних заходів.

Викладачі повинні мати в своєму асортименті такі види завдань:

- опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу з використанням конспекту лекцій, підручника, довідкової літератури;

- вивчення окремих змістовних модулів курсу (тем або питань), що передбачені для самостійного опрацювання з метою реферування, анотування, складання тезисного плану, конспекту тощо;

- аналіз, синтез, порівняння, узагальнення явищ, фактів, закономірностей, викладених у друкованих джерелах інформації, з метою підготовки відповідей на поставлені запитання;

- складання таблиць, графіків, ілюстрацій;

- виконання графічних робіт;

- виконання вправ;

- підготовка додаткового матеріалу до лекції відповідно до заданого плану;

- підготовка до виступу на семінарському занятті;

- підготовка до проведення та захисту лабораторних (практичних) робіт;

- розв'язання і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

- підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

- виконання домашніх завдань;

- підготовка до проведення контрольних заходів (здача змістовних модулів, написання модульних контрольних робіт, іспитів тощо);

- моделювання процесів, уроків, навчальних занять, позакласних виховних заходів;

- виконання творчих завдань, які передбачають самостійне

складання задач, тестових завдань, комплексу вправ тощо та їх оформлення;

- використання кейс-методів (ситуаційні завдання);

- виконання групових проектів;

- оформлення звітів за результатами практик, виконання науково-дослідних робіт, творчих завдань;

- підготовка наукових доповідей, анотацій, статей, тез;

- виконання підготовчих, інформаційних самостійних робіт;

- робота з пошуковими системами Інтернет.

Поданий перелік видів індивідуальних завдань не є остаточним і може бути доповнений іншими видами залежно від специфіки спеціальності за якою навчаються студенти. Застосування у практиці вищої школи різних видів індивідуальних завдань дозволить зробити процес навчання більш різноманітним і дозволить реалізувати здібності кожного студента.

На нашу думку, організацію самостійної роботи студентів доцільно проводити у два етапи: І етап - період початкової організації, що вимагає від викладача безпосередньої участі в діяльності студентів з виявленням і вказування причин появи помилок, що виникають під час виконання самостійної роботи; ІІ етап - період самоорганізації, коли не вимагається безпосередня участь викладача в процесі самостійного формування знань та вмінь студентів.

В організації самостійної роботи студентів особливо важливо правильно визначити обсяг і структуру змісту навчального матеріалу, який виноситься на самостійне опрацювання, правильно підібрати види завдань, а також необхідне методичне забезпечення. До методичного забезпечення входить, як правило, програма робіт, завдання для студентів, інструменти для їх виконання та критерії контролю та самоконтролю.

Якісна розробка методичних вказівок в організації самостійної роботи студентів з кожної дисципліни дасть можливість розв'язати багато організаційно-методичних проблем.

Висновки

Самостійна робота є однією з основних форм навчання, особливо у вищій школі, оскільки вона прищеплює студентам необхідне вміння вчитися, сприяє формуванню високої культури розумової праці. Крім практичного, самостійна робота має велике виховне значення: вона відіграє значну роль у структурі індивідуальності сучасного спеціаліста, тобто формує в майбутніх працівників на етапі професійного становлення самостійність, цілеспрямованість, наполегливість. Подальшого розгляду потребують питання розвитку у студентів потреби в самостійній роботі, у стимулюванні індивідуального творчого процесу пізнання.

Література

1. Попов Ю. Организация самостоятельной работы студентов в бакалавриате / Ю. Попов, В. Орбинский, В. Полеснов // Высшее образование в Росии. - 1998. - № 4. - С. 87-89.

2. Бойко Н.І. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій : автореф. дис. ... к.п.н. : 13.00.04 / Н.І. Бойко. - К., 2008. - 19 с.

3. Діордіященко О.В. Самостійна робота студентів у ВНЗ [Електронний ресурс] / О.В. Діордіященко. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ONG 2006/Pedagogica/17894.doc.htm.

4. Буряк В.К. Самостійна робота як системоутворюючий елемент навчальної діяльності студентів / В.К. Буряк // Вища школа. - 2008. - № 5. - С. 10-24.

5. Бедь В.В. Основи наукової організації праці студентів академії : навч.-метод. посіб. / В.В. Бедь, А.О. Малишев. - Ужгород : Вид-во В. Подяка, 2001. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru