Становлення та розвиток проектно-технологічної освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.5.091.313-029:6(477)

політехнічний освіта школа навчання

У статті розкриваються причини переходу від політехнічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл у процесі трудового навчання до проектно-технологічної та визначаються етапи становлення й напрями розвитку технологічної освіти в Україні в період кінця ХХ-го - початку ХХІ-го століття.

Ключові слова: зміст освіти, особистісно орієнтований підхід, компетентнісний підхід, політехнічна освіта, технологічна освіта учнів.

Аннотация

В статье раскрываются причины перехода от политехнического образования учащихся общеобразовательной школы в процессе трудового обучения к проектно-технологическому и определяются этапы становления и направленя развития технологического образования в Украине в период конца ХХ-го - начала ХХІ-го века.

Ключевые слова: компетентносный подход, личностно ориентированный подход, политехническое образование, содержание образования, технологическое образование учащихся.

Annotation

The article describes the reasons for the transition from the Polytechnic School of Education students obscheorazovatelnoy during labor training to design and technology and identifies the stages of formation and development directions of technological education in Ukraine during the late twentieth - the beginning of XXI century.

Keywords: competence approach, learner centered approach, polytechnic education, the content of education, technology education students.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Реформування української системи освіти відбувається у відповідності до світових тенденцій, які встановлюють пріоритет в особистості творчих якостей, критичного мислення, життєвих компетенцій особистості над традиційним заучуванням знань і вмінь. Відповідно до цього змінюються традиційні підходи до змісту освіти, і зокрема, в трудовому навчанні учнів. Запровадження у виробництво нової техніки та технологій, становлення ринкових відносин, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії й інформації в інтересах людини, про загальні принципи цих перетворень вимагає підвищення рівня технологічної освіти підростаючого покоління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами технологічно освіти опікувалися такі вчені, як О. Коберник, В. Мадзігон, Т. Мачача, І. Сасова, В. Сидоренко, В. Симоненко, Н. Слюсаренко, В. Стешенко, А. Терещук, В. Тименко, С. Ткачук, Т. Піддячий, Ю. Хотунцев, В. Юрженко та ін. В їх роботах з точки зору теорії та з урахуванням практичного досвіду розглядаються актуальні питання технологічної освіти учнів загальноосвітньої школи, а саме, визначення змісту технологічної освіти, забезпечення учнів ґрунтовними знаннями з техніки та технології проектування й виготовлення виробів, дизайну тощо. Але для того, щоб передбачити подальший розвиток даної проблеми треба дослідити особливості її виникнення та становлення, що дають змогу побудувати перспективні напрямки удосконалення її змісту та методики навчання.

Формулювання цілей статті. Мета статті - визначити етапи становлення та напрями розвитку технологічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл в Україні.

Виклад основного матеріалу. Освіта - це процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумови активної соціальної діяльності [5, с.33]. Освіта людини - це результат не тільки навчання, а й самоосвіти та впливу засобів масової інформації. Як відомо, загальна освіта в державних документах, а саме у Законі України «Про загальну середню освіту», визначається як цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної й практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що становить основу для подальшої освіти та трудової діяльності.

Технологічна освіта в загальноосвітній школі виникла не на голому місті, а прийшла в кінці ХХ століття на зміну політехнічній освіті. У другій половині ХХ століття політехнічна освіта (П. Атутов, Ю. Васильєв, Д. Тхоржевський і ін.) визначала зміст загальної середньої освіти - навіть загальноосвітня школа називалася трудовою політехнічною. Політехнічна освіта визначалася вченими як формування в учнів знань про загальні наукові основи сучасного виробництва та узагальнених практичних умінь, які можна було застосовувати в багатьох галузях виробничо-практичної діяльності. Інакше кажучи, універсальність технічних знань і вмінь, яких набували учні в процесі занять у майстернях забезпечувала їм можливість використовувати ці знання та вміння в нових виробничих умовах [8, с. 15]. Політехнічна освіта включала теоретичне та практичне ознайомлення з найважливішими галузями сучасного промислового та сільськогосподарського виробництва, яке здійснювалося на основі класифікації виробничих процесів залежно від тих природничо-наукових закономірностей, які лежать у їх основі, та вивченням останніх на прикладі однієї-двох галузей народного господарства. Розумовий розвиток учнів на уроках трудового навчання здійснювався в процесі конструкторсько-технологічної діяльності.

Перехід від політехнічної до технологічної освіти був зумовлений рядом об'єктивних причин. Серед них учені [6; 7 та ін.] відмічають: перехід науково-технологічного процесу в технологічну стадію; перехід суспільства до інформаційної стадії розвитку; гуманізацію духовного життя суспільства (моралі, права, мистецтва, науки), що сприяє гуманізації матеріального виробництва (відмові від помилкових потреб на користь екзистенціальних, буттєвих); запровадження особистісно-орієнтованого навчання, спрямованого на розвиток особистості кожного учня тощо. На практичному рівні широкого розповсюдження набули різноманітні педагогічні технології, зокрема технології проектної діяльності, інтегративного навчання, колективної творчої діяльності тощо. Їх метою стало наближення практичних дій учнів до життєвих реалій і певної галузі діяльності.

Вперше про технологічну освіту вчені стали говорити разом із запровадженням в навчальні плани українських шкіл освітніх галузей, зокрема освітньої галузі «Технології», Державний стандарт якої було прийнято в 1997 році. В стандарті було підкреслено призначення освітньої галузі «Технології», яке полягало в здійсненні завдань загальноосвітньої школи з опорою на культурно-історичний досвід людства, що знайшов відбиток у одному з найпотужніших пластів цивілізації - виробництві [1]. При чому, сам термін «технологічна освіта» ще не вживався, але в стандарті вказувалося на відмінну її рису, а саме: освітня галузь має стати невід'ємною складовою особистісно орієнтованої моделі освіти, сприяти забезпеченню формування соціально активної особистості, здатної до конструктивного перетворення довкілля тощо. Отже, освітня галузь «Технології» (читай технологічна освіта) передбачала ознайомлення учнів з технологіями перетворювальної діяльності, характерними для сучасного виробництва як культурного надбання людства.

Визначення змісту освітньої галузі в стандарті ґрунтувалося на психолого-педагогічній теорії гармонійного розвитку особистості, психологічній теорії діяльності та психологічній теорії переносу знань і вмінь, що те ж було зорієнтовано на перетворювальну діяльність, але все ще в процесі конструкторсько-технологічної діяльності.

Відповідно до мети (призначення), завдання освітньої галузі полягали в ознайомленні учнів з основами сучасного виробництва на основі закономірностей розвитку природи та суспільства, що вивчаються в основах наук; забезпечення професійного самовизначення учнів, але з орієнтацією на різні сфери виробництва (і це було очевидно правильно, так як перетворювальна діяльність пов'язана з виробництвом); формування якостей особистості та сприяння розвитку потенціалу особистості на основі індивідуального підходу та диференціації змісту й процесу навчання. Реалізація цих завдань здійснювалася через відповідні змістові лінії: основи виробництва, продуктивна праця, профорієнтація, творча праця, трудове виховання [1]. Освітню галузь мали складати такі навчальні предмети, як «Трудове навчання», «Креслення», «Вибір професії», «Основи виробництва» та «Виробничі інформаційні технології».

У 2004 році було прийнято Державний стандарт з освітньої галузі «Технології» [2] другого покоління. В стандарті мета, завдання та змістові лінії освітньої галузі здобули розширення відповідно до вимог часу. Так, принципово новими введеннями до стандарту виявилося введення замість основ виробництва курсів інформатики, дизайну та художньої праці й визначення функцій освітньої галузі, одна з яких вже безпосередньо декларувала технологічну освіту в попередньому стандарті. Щодо нової мети освітньої галузі, то до визначеної в стандарті першого покоління було додано необхідність формування технічно, технологічно та комп'ютерно освіченої особистості, що мало забезпечити її підготовку до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

Щодо функцій освітньої галузі «Технології», то в якості таких було визначено наступні: забезпечення технічної та технологічної освіти учнів з опорою на закони та закономірності розвитку людини, природи, суспільства, виробництва; ознайомлення учнів з різними напрямами предметно-перетворювальної діяльності; створення умов для професійного самовизначення; забезпечення умов для реалізації особистісно орієнтованого підходу та формування в учнів комплексу особистісних якостей. Ці функції трасформовано у відповідні завдання, перше з яких набуло нового звучання - забезпечення політехнічної освіти, а інші перейшли з попереднього стандарту - здійснення трудового виховання, створення умов для професійної орієнтації, формування творчого ставлення до праці, забезпечення умов для продуктивної праці. Відповідно до функцій і завдань освітньої галузі в стандарті визначено такі змістові лінії для структурування змістового наповнення технологічної освіти: політехнічна орієнтація, технологічні основи виробничої діяльності, трудова компетентність, графічна культура та технологія творчості. Їх реалізація здійснювалася вже в процесі проектно-технологічної діяльності учнів.

У 2011 році затверджено третій державний стандарт базової повної загальної середньої освіти, однією зі складових якого стала освітня галузь «Технології» [3]. Стандарт нового, третього покоління діє і по сьогодні. Він також ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого, компетентнісного та діяльнісного підходів. Особистісно-зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів. Компетентнісний підхід має забезпечити формування в учнів відповідних ключових і предметних компетентностей. До ключових компетентностей у стандарті віднесено уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземною мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства й техніки, інформаційно-комунікативна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, здоров'язбережувальна компетентності. До предметних компетентностей з освітньої галузі «Технології» - проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна. Діяльнісний підхід передбачає розвиток умінь і навичок учня, застосування ним здобутих знань у різноманітних практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Мета освітньої галузі «Технологія» в новому стандарті набула більш чіткого формулювання, а саме: формування та розвиток в учнів проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей, які мають забезпечити їм можливість реалізації творчого потенціалу в процесі соціалізації в суспільстві. Завдання інформаційно-комунікативної компоненти в стандарті визначено як формування в учнів основної школи навичок і вмінь проводити основні операції з інформаційними об'єктами, інформаційні процеси, будувати та використовувати інформаційні моделі, а також засоби опису та моделювання явищ і процесів. Продовженням цієї компоненти є технологічна, умовою якої є технологічна та інформаційна діяльність, що проводиться від появи творчого задуму до реалізації його в готовому продукті.

Слід відзначити і завдання технологічної компоненти освітньої галузі «Технології», які вказані в стандарті. Це: формування в учнів цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, роль техніки, проектування та технологій у розвитку суспільства; ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними та перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом, формування здатності розвивати надбання рідної культури; набуття досвіду технологічної діяльності, партнерської взаємодії та ціннісних ставлень до трудових традицій; реалізації здібностей і інтересів учнів у сфері технологічної діяльності; створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення тощо. Змістові лінії технологічної компоненти у новому стандарті знову було змінено. Тепер їх кількість зменшилася, а самі вони стали більш конкретно відображати основні складові освітньої галузі. До них було віднесено: проектування, технології й техніка, технічна та художня творчість, професійна орієнтація.

Конкретизацію загального підходу до розуміння освітньої галузі «Технології» та самого поняття «технологічна освіта» вченими було здійснено в Концепції технологічної освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів України [4]. В Концепції обґрунтовано передумови запровадження технологічної освіти в загальноосвітню школу, розкрито теоретико-методологічні засади, на яких ґрунтується технологічна освіта, приведено категоріально-понятійний апарат, основні принципи, місію, мету та завдання технологічної освіти, розкрито її структуру та зміст.

Поняття «Технологічна освіта» в Концепції визначається як процес і результат засвоєння системи знань про сучасне виробництво, формування комплексу вмінь поводження з засобами праці, підготовка підростаючого покоління до активної предметно-перетворювальної діяльності. Технологічна освіта розглядається складовою частиною загальної освіти та базисом подальшої професійної підготовки молоді. Як система згідно зі стандартом вона включає загальноосвітні знання та вміння, технічні знання й уміння, технологічні знання та вміння, технологічний дизайн, екологічні й економічні знання та вміння.

Головною метою технологічної освіти в Концепції підтверджено формування технічно, технологічно та комп'ютерно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної природовідповідної предметно - перетворюючої діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних ключових і предметних компетентностей, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення. Завдання технологічної освіти в Концепції сформульовані так, як і в стандарті освітньої галузі «Технології», що на нашу думку не є правильно, адже поняття «технологічна освіта» є більш широким, ніж «освітня галузь».

Завершується технологічна освіта в загальноосвітній школі в процесі профільного навчання, яке можливе за одним із трьох напрямів: загально- технологічним, професійним та інженерно-технічним.

Разом з цим учені розробляють дещо інший підхід до визначення змісту технологічної освіти, заснований на класифікації виробничих функцій і типових задач діяльності [6].

Висновки

Таким чином, з огляду на вище викладене, ми можемо констатувати, що технологічна освіта зародилася в умовах політехнічної освіти. В її становленні можна виділити наступні етапи: конструкторсько-технологічний етап в умовах політехнічного трудового навчання (70-і - 90- і рр. ХХ ст.); конструкторсько-технологічний етап в умовах особистісно-орієнтованого технологічного навчання (кінець 90-х рр. ХХ ст. - 2003 р. ХХІ ст.), конструкторсько-технологічний етап в умовах особистісно-орієнтованого технологічного навчання з політехнічною орієнтацією (2003-й - 2011-й рр.), проектно-конструкторський етап в умовах особистісно-орієнтованого та компетентністного підходів (2011-й р. і до сьогодні). Протягом усіх цих етапів зміст технологічної освіти залишався зорієнтованим на виробництво товарів і послуг.

Подальші наші наукові розвідки за даною проблемою пов'язані з поглибленим вивчення особливостей реалізації технологічної освіти на кожному етапі її становлення.

Література

1. Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні. Освітня галузь «Технології». - К. : Генеза, 1997. - 29 с.

2. Державний стандарт базової і повної освіти / Освіта України, 20 січня 2004 р.(№5).

3. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Трудова підготовка в сучасній школі. - 2012. - № 2-3. - С. 2-9.

4. Концепція технологічної освіти учнів загальноосвітніх навчальних закладів України (схвалена Всеукраїнською асоціацією наукових та практичних працівників технологічної освіти) / О.М. Коберник, М.С. Корець, В.М. Мадзігон і ін. - К. : Науковий світ, 2014. - 19 с.

5. Кузьминський А.І. Педагогіка : підручник / А.І. Кузьминський, В.Л. Омеляненко. - К. : Знання-Прес, 2003. - 418с.

6. Стешенко В.В. Зміст трудового навчання (технологій) на наукову основу / В.В. Стешенко // Трудова підготовка в сучасній школі. - 2013. - № 3. - С. 2-5; Стешенко В.В. Першочергове завдання з удосконалення трудового навчання учнів / В.В. Стешенко // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2013. - №10. - С. 13-15.

7. Терещук А.І. Методика організації проектної діяльності старшокласників з технологій : метод. посіб. / А.І. Терещук, С.М. Дятленко. - К. : Літера ЛТД, 2010. - 128 с.

8. Тхоржевский Д.А. Методика трудового обучения и общетехнических дисциплин : учеб пособие / А.С. Лында, Е.И. Бланк, А.Г. Дубов и др.; под ред. Д.А. Тхоржевского. - М. : Просвещение, 1982. - 286 с.

Размещено на Allbest.ru