Особливості фізичної підготовки майбутніх правоохоронців на початковому етапі навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський державний університет внутрішніх справ

Ефективність діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю є необхідною умовою соціально-економічного розвитку України й найважливішою вимогою суспільства, виконання якої залежить від якісної підготовки сучасних правоохоронців. Важливим чинником удосконалення професійної підготовки кадрів у вищих навчальних закладах системи МВС України є досягнення високого рівня розвитку фізичних якостей, зокрема силових, швидкісних, координаційних здатностей, витривалості та гнучкості, які великою мірою обумовлюють успішність подальшого формування у майбутніх правоохоронців раціональної техніки самозахисту без зброї та рукопашного бою.

Огляд спеціальної літератури показав, що дослідженню ефективності процесу фізичної підготовки працівників міліції та курсантів ВНЗ системи МВС України присвячена значна кількість робіт [1, 2, 4, 5, 8, 10, 11]. Поряд з цим серед науковців існують різні думки щодо спрямованості процесу фізичного виховання.

У побудові систем підготовки військових і поліцейських підрозділів загального і спеціального призначення, пише Ю. Компанієць, «витривалість є основою розвитку інших рухових якостей, забезпечення загального високого рівня готовності» [1, с. 48]. На думку А. Несіна із співавторами «високий рівень координації рухів є найважливішим чинником, який сприяє успішному оволодінню та виконанню співробітниками міліції задач оперативно-службової та службово-бойової діяльності. Автора вважає доцільним підвищення вимог до рівня розвитку рухових якостей правоохоронців, зокрема до координаційних здатностей, вмінь та навичок» [2, с. 131] Найважливішим завданням спеціальної фізичної підготовки в системі навчальних закладів МВС України Ю. Байтало вважає «розвиток сили, витривалості, гнучкості та вихованням сміливості, рішучості, ініціативи та впевненості у власних силах» [3, с. 79]. Фізичну підготовка майбутніх правоохоронців наголошує І. Баішев слід розглядати як «важливу педагогічну проблема, вирішення якої можливе при відповідному педагогічному супроводі - багаторівневій системі фізичної підготовки курсантів, спрямованій на створення ефективних умов для успішного навчання, виховання і формування професіонально-прикладної фізичної підготовки, метою якої є виявлення індивідуальних особливостей курсантів як основи розвитку професійної компетентності, формування у курсантів професійної готовності, професійного саморозвитку та самореалізації». Важливими елементами такої системи, на думку автора, є актуалізація домінуючих фізичних якостей, розрахунок індивідуального обсягу та інтенсивності фізичних навантажень [4. с. 54].

Аналіз наукових робіт, які висвітлюють особливості та специфіку професійної підготовки сучасних правоохоронців [1, 3, 6, 7, 8] засвідчив, що сьогодні у вищих навчальних закладах МВС України ще не вироблено єдиного підходу до побудови змісту фізичної підготовки майбутніх правоохоронців та використання методів розвитку певних рухових якостей. Більшість дослідників зосереджують свою увагу на питаннях навчання руховим діям, значно менше робіт висвітлюють психолого- педагогічні аспекти професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх правоохоронців. Ефективне управління навчально-тренувальним процесом спеціальної фізичної підготовки вимагає чіткого визначення пріоритетів розвитку тих чи інших фізичних якостей та відбору найбільш ефективних організаційних форм, засобів і методів фізичної підготовки.

Дослідження проводилося згідно з планом науково-дослідної роботи на 20132014 навчальний рік Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження - узагальнити накопичений досвід та висвітлити особливості фізичної фахівців МВС України, провести огляд методів розвитку фізичних якостей та визначити найбільш ефективні з них для використання в навчально-тренувальному процесі спеціальної фізичної підготовки майбутніх правоохоронців.

Результати дослідження. Основним документом, що визначає зміст загальної і спеціальної фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ, вимоги до організації та проведення занять, контрольні показники їх підготовленості є Положення з організації професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України № 318 від 13 квітня 2012 року. Згідно Положення на заняттях з фізичної підготовки увагу слід зосередити на розвиток швидкості та сили, які забезпечують можливість переслідування працівником міліції правопорушника та надають перевагу в силовому протистоянні при його затриманні, у тому числі з подоланням природних та штучних перешкод. Звертає на себе увагу те, що у документі фізична підготовка розглядається як основа формування навичок, що необхідні в повсякденній службовій діяльності, зокрема навичок силового припинення протиправних дій, застосування прийомів самозахисту та фізичного впливу в умовах, максимально наближених до реальних ситуацій силового протистояння з правопорушниками.

На наш погляд, визначення цільових орієнтирів, змісту та застосування відповідних методів на кожному етапі навчання сприятиме оптимізації процесу спеціальної фізичної підготовки майбутніх співробітників ОВС. Недоліки фізичної підготовки, особливо на початковому етапі навчання, значно ускладнюють роботу над формуванням професійно-важливих вмінь та навичок виконання заходів фізичного впливу [9]. Але, найбільші труднощі очікують курсантів у майбутньому, коли відповідно до навчальної програми буде здійснюватися розучування тактико- технічних дій в ускладнених умовах, зокрема при виконанні навчальних завдань з подолання смуги перешкод, проведенні марш кидків, спарингів з боротьби самбо та рукопашного бою, комплексних занять тощо [10, 11].

У процесі спеціальної фізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладах МВС України умовно виокремлюють кілька етапів, зокрема етап початкової підготовки, етап поглибленого навчання та етап формування психофізичної готовності.

Аналіз змісту програм спеціальної фізичної підготовки на початковому етапі навчання вказує на те, що основними завданнями даного етапу є формування знань про закономірності рухової активності, важливість занять для майбутньої службової діяльності, всебічний фізичний розвиток, отримання вмінь використовувати фізичні вправи для зміцнення здоров'я, набуття рухового досвіду шляхом оволодіння новими руховими діями та початкове формування професійно-важливих рухових навичок - розучування базової техніки прийомів самозахисту без зброї. З огляду на вищеозначене, вважаємо доцільним зміст фізичної підготовки початкового етапу побудувати зі спрямованістю на зміцнення м'язів опорно-рухового апарату курсантів, створення базового потенціалу сили та витривалості з метою досягнення високої функціональної стійкості серцево-судинної та дихальної систем організму. Важливим є також розвиток швидкості та координаційних здатностей, зокрема точності та узгодженості одиночних рухів, швидкості перебудови рухових дій, здатності до вільного розслаблення м'язів та вестибулярної стійкості. Значну увагу слід приділить вивченню правильної техніки виконання фізичних вправ, вихованню відчуття рівноваги та досягненню оптимальної гнучкості.

Поступове ускладнення навчальних програм спеціальної фізичної підготовки зобов'язує викладачів вже на початковому етапі навчання шукати найбільш раціональні методи розвитку фізичних якостей, які маючи спрямованість на зміцненню здоров'я, підвищення працездатності та функціональної надійності організму курсантів створять передумови для засвоєнню техніки виконання заходів фізичного впливу. На підставі аналізу робіт вітчизняних [1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9] та закордонних фахівців [12, 13, 14, 15, 16] вважаємо, що розпочинаючи курс фізичної підготовки з курсантами першого року навчання для зміцнення нервово-м'язового апарату та всебічного розвитку силових якостей, на наш погляд, слід використовувати переважно екстенсивний інтервальний метод, який передбачає відносно тривалі навантаження з незначною та середньою силою подразнення. Оптимальним вважають супротив 30-40 % від максимальної сили. Зазвичай кожну вправу виконують в середньому темпі та плавно не менш ніж 20-30 разів або тривалістю близько 60 с.

У складі швидкості, розуміючи цю якість як здатність людини виконувати рухові дії за мінімальний час, виокремлюють швидкість реакції, швидкість одиночної дії та швидкість дій. Зазначимо, що в різних видах рухової діяльності швидкісні якості виступають у різному поєднанні з іншими фізичними якостями, тобто має місце комплексне виявлення швидкісних здатностей. Ураховуючи вищеозначене вважаємо, що різнобічному розвитку швидкісних якостей майбутніх правоохоронців на початковому етапі навчання сприятиме метод повторного виконання рухових дій з установою на максимальну швидкість та змагальний метод.

Здатність організму людини протистояти фізичній втомі, тривалий час виконувати м'язову діяльність, підтримувати стабільність технічного виконання рухових дій обумовлює витривалість. Встановлено, що витривалість відіграє найважливішу роль в оптимізації життєдіяльності людини й виступає як найважливіший компонент фізичного здоров'я людини . Серед методів розвитку витривалості на початковому етапі навчання доцільним, на нашу думку, є використання методу безперервного виконання вправи помірної інтенсивності та метод колового тренування. При використання методу безперервного виконання вправи тривалість навантаження починається з 5 хвилин й поступово підвищується до 50 хвилин, при цьому швидкість, ритм, темп та величина зусиль зберігається. Ігровий метод передбачає розвиток витривалості в процесі спортивних та рухливих ігор, де існують постійні зміни ситуацій.

Ураховуючи професійно-прикладний характер фізичної підготовки у навчальних закладах МВС України, зокрема те, що одним із основних завдань є формування у курсантів навичок дій в ускладнених умовах та екстремальних ситуаціях силового характеру, на початковому етапі навчання важливим є розвиток здатності людини швидко, оперативно та найбільш раціонально вирішувати рухові завдання в умовах що змінюються. Зазвичай вказані якості пов'язують з поняттям спритності, основу якої складають координаційні здатності. Використання методу стандартно-повторної вправи на початковому етапі навчання обумовлює необхідність розучування складних технічних дій. Оволодіти такими вправами досить складно й для початкового етапу їх опанування слід виконати велику кількість повторень у відносно стандартних умовах. Найбільш ефективними для розвитку координаційних здатностей є метод варіативної вправи, який передбачає використання незвичайних умов, зміну окремих характеристик, способу виконання дії, виконання вправ в нових та ускладнених умовах тощо. Доцільним є також застосування ігрового методу з додатковими завданнями, які передбачають виконання вправ в обмеженому часі, в певних умовах чи певним способом.

Здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою обумовлює розуміють як гнучкість. Добра гнучкість забезпечує свободу, швидкість та економічність рухів, а недостатній рівень її розвитку ускладнює координацію людини обмежуючи рух окремих частин тіла. Зазначимо, що розвиток гнучкість майбутніх правоохоронців має важливе значення тому, що саме ця якість обумовлює виявлення інших рухових здатностей та перешкоджає появі травм, пов'язаних з різким розтягуванням м'язів, характерним для більшості вправ швидкісно-силового характеру. Для розвитку гнучкості раціональним є використання методу багатократного розтягування, основою якого є постійне підвищення амплітуд виконання від малою до максимальної. Методу тривалого розтягування полягає у попередньому розслабленні м'язів те піддаванню їх розтягуванню за допомогою «позиційних» вправ тривалістю від 20 с до 60 с. Наглядне уявлення про зміст та методи фізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС України на початковому етапі представлено у табл. 1.

Таблиця 1 Структура фізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів МВС