Особливості організації вищої технічної освіти у сучасній Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості організації вищої технічної освіти у сучасній Франції

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Вища освіта в усьому світі зазнає значних змін. Всім стало очевидно, що європейська вища освіта вже не витримує світової конкуренції. Оскільки консервативна система викладання у класичних університетах вже не могла конкурувати на міжнародній арені вищої освіти, було прийнято рішення про створення єдиного європейського простору вищої освіти.

На зустрічі у Парижі, при підписанні Сорбоннської декларації було наголошено: «Тепер ми знаходимося на початку значних змін в освіті й умовах праці, коли треба всебічно розвивати різнопланові курси підвищення кваліфікації, тому що навчання протягом усього життя дуже важливе сьогодні. Ми зобов'язані дати нашим студентам і нашому суспільству таку систему вищої освіти, щоб вони мали найкращі можливості шукати і знаходити свою особисту сферу для застосування вмінь» [1, с. 13].

Що ж до вищої освіти Франції, то вона довгий час користувалася законами, які були прийняті ще в ХІХ столітті. Такий стан речей вимагав негайної перебудови в системі вищої освіти Франції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Історія і сучасний стан технічної освіти Франції висвітлюється в працях зарубіжних педагогів і соціологів: Г. Брюсі (G. Brucy), П. Бурдьє (P. Bourdieu), П. Буфартига (Bouffartigue), П. Кайо (P. Caillaud), Ф. Лошера (F. Locher), Емануеля Пікара (E. Picard), Е. Кенсона (E. Quenson), Л. Роллє (L. Rollet), Л. Тангі (L. Tanguy), Н. Терро (N. Terrot) та інші. Проблеми модернізації вищої освіти та різні аспекти підготовки в інженерних вузах Франції знаходять своє відображення в працях І.Жингра (Y. Gingras), М. Гросеті (M. Grossetti) та інших. Проблемі гуманітарної підготовки інженерів у Франції присвячуються праці Бардель-Денонен (O. Bardel-Denonain), Дені Леметра (D. Lemaitre) та інших. Розвиток системи вищої освіти Франції у ХХ столітті досліджували вітчизняні і російські вчені: А.П.Максименко, О.А.Бочарова, Л.В.Шаповалова, Л.І.Зязюн, М.М.Владимирова, С.О.Головко, Б.Л.Вульфсон, М.Р.Лисенко, М.Д.Нікандров, І.Б.Марцинковський, Т.В.Мельник, К.В.Корсак та інші.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Цілком очевидно, що Франція у другій половині ХХ століття потребувала швидкого реформування у галузі вищої освіти. «Студентська революція кінця 60-х років з епіцентром у Сорбонні привела до істотного реформування насамперед університетів, що визначило головні риси сучасної вищої освіти Франції» [3, с.123]. Сорбоннська декларація від 25 травня 1998 року проголосила провідну роль університетів у розвитку європейського культурного простору.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Мета статті полягає в тому, щоб розкрити та проаналізувати особливості організації вищої технічної освіти у сучасній Франції.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів

Вища школа Франції дуже довгий час слідувала віковим традиціям, які не дозволяли розвиватися французькій системі вищої освіти. Необхідність "революції" у вищій освіті Франції назрівала вже давно. Те, що пропонувалося вищою школою (застаріла структура вищої школи, яка майже не змінювалася з часів середньовіччя; консервативна система викладання, яка грунтувалася на абсолютній владі завідувачів кафедр; абсолютний відрив процесу дослідження від процесу навчання), вже не могло задовольнити французьку громадськість. Дана криза вилилась у

© Дворникова К.В., 2014

студентські демонстрації, які пройшли в 1968 році. Уряду довелося підготувати реформу вищої школи в особі міністра освіти Е.Фора (Закон про орієнтацію вищої освіти). Саме наприкінці 1960-х рр.. було розпочато масштабну системну модернізацію французької освіти. На теперішньому етапі для вищої освіти Франції важливий Болонський процес і реалізація його цілей.

Що ж стосується сучасної організації вищої освіти Франції, то хотілось би сказати спочатку про французькі заклади вищої освіти. У Франції дуже багато навчальних закладів (десь 1877) та видів ВЗО. У Франції налічується 78 університетів. Більшість студентів навчається у державних університетах. Але поряд з університетським сектором співіснують також численні спеціалізовані заклади, в яких навчається чимала частина студентів. «Науковий аналіз доводить, що збереження і у наш час тенденції створення дедалі нових видів закладів вищої освіти є логічним наслідком складності реформування такої інертної і консервативної системи, як університети «класичного» європейського зразка» [3, с.22].

Серед закладів вищої освіти за популярністю перше місце посідають університети, тому що для вступу до них не потрібно проходити конкурсний відбір, або іспити. Достатньо лише мати при собі диплом бакалавра (диплом випускника ліцею). Але існує і «закрита» система вищої освіти, де ведеться сувора селекція перед вступом до вузу. Туди слід віднести Вищі (Великі) Школи, які поділяються на: Вищі Школи наукових і технічних профілів, Вищі Школи з комерції й управління, Школи мистецтв і архітектури, Вищі Нормальні школи. "Створення цих шкіл у ХІХ столітті було пов'язано з необхідністю готувати більш спеціалізовані кадри, ніж університетські установи, які аж до 1795 року були єдиним типом вищих навчальних закладів у Франції" [4, с.20]. «Великі школи, до яких вступають студенти після успішного проходження дуже вибіркового конкурсу, до якого вони готувалися у підготовчих класах протягом десь двох років, з'явилися у 18 столітті в період кризи університетів та з ініціативи уряду заповнити кадрами, на конкурсній основі, адміністрації; вони також були створені з ініціативи фахівців для того, щоб підприємства мали необхідні компетенції для свого розвитку» [5, с.98].

Наступні види вузів забезпечують у Франції підготовку за всіма основними напрямками науки і техніки: університети (Universites); Вищі школи (ecoles superieures або grandes ecoles); університетські професійні інститути (les instituts universitaires professionnalises, IUP); Університетські технологічні інститути (les instituts universitaires de technologie, IUT); відділення з підготовки техніків вищої кваліфікації (Sections de Techniciens Superieurs, STS). Деякі з них пропонують «короткі» програми. Це програми університетських технологічних інститутів (IUT) з тривалістю два роки, після чого студенти отримують університетський диплом з технології (DUT). «Студенти короткострокового циклу технологічної освіти мають можливість продовжити своє навчання на другому циклі. Другий цикл об'єднує всі види підготовки, що включають в себе загальну підготовку і професійну підготовку. Ці види навчання, організовані саме з метою підготовки до професії, дозволяють студентам поповнити їхні знання, поглибити їх культуру і долучають їх до відповідних наукових дослідженням» [2, с. 194-195]. Також програми секцій вищих техніків (STS), що тривають два роки, після чого присуджують диплом вищого техніка (brevet de technicien superieur). Але STS менш популярні, бо вони фахове звужені. «Довгі» програми пропонують університети та вузи високого рівня і навчають в них за трьома циклами. Залежно від профілю вищої школи освіта може бути загального характеру, тобто універсальною (la formation generaliste) або вузькоспеціальною (la formation specialisee). Вищі школи мають спільні банки даних вступних іспитів (case concours). Банки екзаменаційних випробувань формуються за спеціальностями та взаємно доступні для всіх вищих шкіл.

Що ж до традиційних французьких програм підготовки дипломованих інженерів, то вони розраховані на 5 років і складаються з двох послідовних циклів навчання: підготовчий цикл (2 роки); основний інженерний цикл (3 роки). Підготовчий інженерний цикл передбачає підготовку в підготовчих класах (classes preparatories aux grandes Ecoles, CPGE), які існують при вищих школах, університетах і ліцеях. Ступінь дипломованого інженера (Ingenieur Diplome) офіційно прирівнюється до магістерського ступеня (Grade de Master). Основний інженерний цикл включає 2500 навчальних годин і близько 28 тижнів, або 7 місяців стажувань. На гуманітарну підготовку інженерів в програмах відводиться близько 20 %.

Слід зазначити, що організації освіти в вузах Франції властива безперервна і багатоальтернативна структура підготовки фахівців; багатодисциплінарність; модульність навчальних курсів (наявність обов'язкових модулів і модулів вільного вибору, що забезпечують реалізацію особистої освітньої траєкторії кожним студентом); систематичне оновлення змісту модулів навчальних курсів і гнучкість при їх стабільній структурі; диверсифікація форм навчання (традиційна, екстернат, включене навчання, виробничі практики, інтернатури, комунікаційні технології тощо ); система оцінки та атестації результатів навчання (EСTS); індивідуалізація навчання (індивідуальні проекти, вибір дисциплін); поєднання теоретичної підготовки з відпрацюванням практичних навичок; висока якість студентського життя в період навчання.

Висновки

На розвиток вищої освіти у Франції впливають процеси глобалізації, інтернаціоналізації та лібералізації, які визначили передумови модернізації вищої школи Франції: соціально-економічні (необхідність вдосконалення стратегічних цілей професійної освіти, системи фінансування профосвіти, забезпечення соціального захисту її працівників та освітніх установ та інше); матеріально-технічні (необхідність модернізації та розвитку матеріально-технічної бази, інфраструктури вузів та інше); педагогічні (необхідність зміни освітніх і виховних завдань, розробки нових педагогічних технологій, науково-методичного забезпечення та супроводу, підвищення компетентності працівників системи профосвіти).

Список використаної літератури

навчання освіта національний

1. Журавський В.С. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / Журавський В.С., Згуровський М.З. - К.: «Політехніка», 2003. - 200 с.

2. Кодекс образования Франции. Законодательная часть. - М.: «Статут», 2003. - 270 с.

3. Корсак К.В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів / Корсак К.В. - К.: МАУП-МКА, 1997. - 208 с.

4. Никандров Н.Д. Современная высшая школа капиталистических стран: Основные вопросы дидактики / Никандров Н.Д. - М.: Высш.школа, 1978. - 279 с.

5. La documentation fran^aise - Paris, 2004. ISBN : 2-11-005532-4

Размещено на Allbest.ru