Методичні особливості викладання курсу з охорони праці майбутнім інженерам

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.9:316

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ МАЙБУТНІМ ІНЖЕНЕРАМ

Ю.Є. ДЕМІДОВА

Формування особистості належить до фундаментальних проблем не лише в педагогічній, але й у соціальній, політичній, культурній сферах суспільного життя. Адже всі перетворення, що відбуваються в суспільстві взагалі та у сфері освіти зокрема, зосереджуються на особистості яка є головною особою суспільно-історичного процесу. Саме тому в центрі уваги перебувають проблеми формування й виховання особистості у контексті сучасних соціальних змін.

В Україні на цей час проблеми охорони праці витіснені на другий план на тлі економічних та соціально-політичних негараздів. Поступове звикання до небезпеки на виробництві є одним з показників занепаду нашого суспільства. Тому одним з напрямків перебудови системи охорони праці на виробництві є розробка і впровадження в процес підготовки майбутніх інженерів високоефективних науково обґрунтованих педагогічних технологій, які у майбутньому забезпечать високу компетентність у питаннях промислової безпеки. педагогічний компетентність промисловий безпека

Визначення ступеня розробки проблем управління охороною праці свідчить про невідповідність потреб практики управління охороною праці фактичним досягненням у цій сфері. Концепції управління охороною праці, які стосуються стратегії подолання причин неефективності управління охороною праці виявили, що основними недоліками є:

• ізольованість принципів управління охороною праці від принципів ринкової економіки;

• невідповідність законодавчих норм з управління охороною праці можливостям їх застосування;

• фінансове незабезпечення заходів з охорони праці;

• невикористання систем стимулювання охорони праці;

• відсутність чіткої системи відповідальності за недодержання і незабезпечення вимог охорони праці і незастосування заходів відповідальності;

• низький рівень трудової і виробничої дисципліни;

• недостатній рівень знань у сфері охорони праці робітників і компетентності керівників у питаннях забезпечення безпеки праці;

• низька ефективність контролю за охороною праці та ін. [1].

Початковою методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція діяльності. Діяльність - це специфічна людська форма активного відношення до навколишнього середовища, зміст якого включає його доцільну зміну і перетворення [3].

Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату і безпосереднього процесу діяльності. Згідно з історичним розвитком типів діяльності людини можливо визначити такі основні етапи: переважно ручна праця, поступова заміна її автоматизованою, перехід до роботизованої та комп'ютеризованої праці.

До перших років ХХ сторіччя основними функціями людини під час діяльності були монотонні операції фізичної праці з шаблонною розумовою діяльністю. Для таких типів діяльності характерні складні рушійні процеси, що потребували значної витрати фізичної сили, високої координації рухів.

З другої половини ХХ століття у період «вибуху» розробок і впровадження новітніх технологій безперервно змінюються складові трудового процесу. Відповідно до цього змінюються вимоги до людини праці, зростає потреба не тільки у висококваліфікованих працівниках, а й у спеціалістах, які творчо ставляться до своєї діяльності. З цього приводу виникає потреба у розробці та застосуванні нових методів дослідження стану фізичного і психічного здоров'я людини, поглибленого аналізу суті фізіологічних і психологічних механізмів, які відбуваються в організмі людини в процесі праці. Значну проблему становить необхідність зменшення або зведення нанівець негативного впливу нервово- емоційної напруги, монотонності у сполученні з гіподинамією, що пов'язана з обмеженням використання рухів людиною під час праці.

Значно збільшилася напруга праці тому, що перед людиною ставиться завдання керувати все більшою кількістю об'єктів або їх параметрами. Зростають вимоги до точності, швидкості, надійності дій людини, до швидкості психологічних процесів, особливо до пам'яті, уваги, емоційного стану. Ускладнилося завдання узгодження умов праці, конструкцій обладнання з фізіологічними та психологічними можливостями людини. Таким чином, взаємозв'язок між психофізіологічною основою процесу діяльності та її продуктивністю являє собою співвідношення між енергетичними витратами людського організму для досягнення результату і використання продукту діяльності. Реалізується означене співвідношення у якості такої соціально-економічної категорії, як інтенсивність праці.

З'ясовано, що у процесі діяльності людина витрачає енергію:

• на безпосереднє виконання роботи;

• на протидію негативному впливу факторів трудового процесу і виробничого середовища.

Таким чином, не всі витрати енергії людини, спрямовані на отримання результату, є корисними для суспільства. Інтенсивність праці характеризується тими затратами енергії, що безпосередньо пов'язані з результатами праці. У цьому полягає соціально-економічна сутність інтенсивності праці, яка є фактором продуктивності. Надмірні витрати енергії та функціональне перенапруження організму людини лише на мінімально короткий час сприяють збільшенню інтенсивності праці і, як наслідок, зростанню її продуктивності.

Значна втома і професійні захворювання призводять до зменшення працездатності людини і, як наслідок, зниження ефективності праці. Надмірне психологічне, емоційне напруження організму людини дуже часто викликає зниження психофізіологічних функцій організму.

Інтенсивність праці підвищують двома способами: абсолютна інтенсифікація праці; відносна інтенсифікація праці.

Абсолютна інтенсифікація праці відбувається за рахунок підвищення темпу технологічних етапів праці. Відносна інтенсифікація пов'язана з економним використанням робочої сили, яке забезпечується завдяки раціоналізації технологічних етапів, оптимізації трудового процесу і умов праці. Внаслідок цього кількість витрат енергії людини, безпосередньо пов'язаних з досягненням результатів праці, збільшується, а витрати енергії на пристосування до умов праці і технології праці зменшуються [5].

Необхідний рівень працездатності людини, яка зайнята у сфері розумової та творчої праці, підтримується такими засобами:

• чітке формування мети і методів виконання професійного завдання;

• для отримання бажаного результату надання працівнику повної незалежності у виборі засобів праці та її режиму, тобто на людину повністю покладається відповідальність за керуванням процесом праці;

• при виконанні професійного завдання обов'язкове використання фахівцем новітніх технологій, а тому є необхідним постійне підвищення професійного рівня, а саме самоосвіта;

• оцінювання результату праці насамперед якісними показниками.

Визначені засоби дозволяють значно зменшити стан «напруженого рівня бадьорості», який штучно підтримується багатьма чашками міцної кави, що разом з відсутністю свіжого повітря і фізичних вправ стають причинами хронічної втоми і «синдрому вигорання», коли низка «невідкладних справ» нескінченна, а стан загальної слабкості, неможливість зібратися з думками спостерігаються вже на початку робочого дня.

Тому характер діяльності, особливості співвідношення робочого місця, засобів праці і відпочинку, умови виробничого середовища, взаємодія із співробітниками сприяють формуванню у людини небажаного функціонального стану. Негативний розвиток функціонального стану призводить не тільки до зниження працездатності, а й до утворення нестандартних ситуацій, негативно впливає на фізичне і психічне здоров'я [2].

На жаль набирає розвиток тенденція покладати додаткові обв'язки на вже працюючих, а не наймати нових співробітників. Сучасна людина живе і працює в дуже динамічному світі. Вона постійно відчуває, що повинна працювати все більше для того, щоб не відстати від інших. Людина сама прискорює ритм життя і розраховується за це психоемоційною напругою, стресом, хронічною втомою.

Сьогодні особливої актуальності набуває формування у студентів не тільки розуміння ролі охорони праці та необхідності її забезпечення, але й важливості виховання та прищеплення стійких навичок безпечних прийомів праці своїм працівникам, формування у них культури безпеки. Важливо при цьому показати гуманістичну спрямованість цієї функції у загальному контексті розв'язання технічних, соціальних та економічних проблем. Необхідно формувати у майбутніх фахівців розуміння особистості людини, її життя і здоров'я як найвищої цінності.

Керівник сучасного підприємства не може дозволити собі зневажливого ставлення до таких аспектів охорони праці, як дотримання трудового законодавства, витрати на працеохоронні заходи і на навчання персоналу безпечним прийомам праці. Роль цих аспектів особливо зростає у ринкових умовах[4].

Методологічну основу системи охорони праці становить науковий аналіз умов праці, організації трудового процесу, стану технологічного процесу і обладнання з урахуванням можливості реалізації нестандартних виробничих ситуацій. Необхідно підкреслити, що з'ясування змісту та призначення кожної складової системи охорони праці неможливі без вивчення правових та нормативно-технічних документів, у яких регламентуються параметри виробничого середовища, організація і умови праці, засоби і заходи безпечного використання обладнання, устаткування, технологічних процесів.

Проблеми безпеки праці успішно вирішуються тільки у разі чіткого уявлення спеціалістом характеру та особливостей конкретної діяльності, для чого потрібно провести аналіз змісту й характеру праці на кожному робочому місці. Структурно-інформаційну схему змісту працеохоронної діяльності фахівця надано на рис. 1 [4].

Рис. 1. Структурно-інформаційна схема змісту працеохоронної діяльності спеціаліста

Висновки

Методологічною особливістю викладання курсу охорони праці майбутнім інженерам є комплексний підхід, який поєднує не тільки теоретичний матеріал і методики дослідження складових системи охорони праці, а й матеріали практичного змісту. Такий підхід є найбільш правильним тому, що студенти повинні вивчати не тільки методики дослідження, а й матеріали наукового мислення, бо теорія і експериментальне дослідження єдині.

Список використаної літератури

1. Васильчук В. М. Основи охорони праці / В. М. Васильчук, Л. Е. Винокурова. - К. : Просвіта, 1997. - 192 с.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці / В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей. - Львів : Афіша, 1999. - 347 с.

3. Иванова Е. М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности / Е. М. Иванова. - М. : Издательство Московского Университета, 1987. - 208 с.

4. Керб Л. П. Основи охорони праці : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Л. П. Керб. - К. : КНЕУ, 2001. - 252 с.

5. Керб Л. П. Производственная санитария и охрана труда / Л. П. Керб. - К. : КНЕУ, 1985. - 94 с.

Анотація

У статті на основі аналізу сучасних проблем охорони праці на виробництві, концепцій управління охороною праці, окреслено напрямки, перебудови системи охорони праці на виробництві тобто розробку і впровадження в процес підготовки майбутніх інженерів високоефективних науково обґрунтованих педагогічних технологій, які у майбутньому забезпечать високу компетентність у питаннях промислової безпеки. Досліджено коло питань, пов'язаних із методичними особливостями викладання курсу з охорони праці майбутнім інженерам. Розглянуто методологічну основу системи охорони праці. Проведено аналіз складових системи охорони праці та наведено структурно-інформаційну схему змісту працеохоронної діяльності фахівця.

Ключові слова: охорона праці, методологічна основа системи охорони праці, особливості підготовки майбутніх інженерів.

В статье на основе анализа современных проблем охраны труда на производстве, концепций управления охраной труда обозначены направления преобразования системы охраны труда на производстве, а именно разработка и внедрение в процесс подготовки будущих инженеров высокоэффективных научно обоснованных педагогических технологий, которые в будущем обеспечат высокую компетентность в вопросах промышленной безопасности. Исследован круг вопросов, связанных с методическими особенностями преподавания курса охраны труда будущим инженерам. Рассмотрена методологическая основа системы охраны труда. Проведен анализ составляющих системы охраны труда и приведена структурно-информационная схема содержания деятельности специалиста по охране труда. Ключевые слова: охрана труда, методологическая основа системы охраны труда, особенности подготовки будущих инженеров.

The article is devoted to the issues related to the methodological features of teaching the course of labor protection to future engineers, which contribute to the formation of students ' understanding of the role of labor protection, importance ofpersistent skills in safe methods of work and forming the culture of safety.

Keywords: labor protection, methodological basis of labor protection system, features of the training of future engineers.