Формування культури поведінки дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культури поведінки дітей дошкільного віку

ЖЕЛАН А.В.

У статті актуалізується проблема формування культури поведінки дітей дошкільного віку. Розкрито зміст поняття «культура поведінки». Розглянуті основні принципи, методи та форми цієї роботи, умови її ефективності та результативності. Охарактеризовано зміст, використання форм роботи з метою формування особистісної культури поведінки дітей під час упровадження програм. Розкрито взаємозв'язо- ктаких компонентів як культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички і звички.

Ключові слова: культура поведінки, дошкільник, виховний процес, культура спілкування, культура діяльності.

Постановка проблеми у загальному ви-гляді. Соціально-економічні, політичні, етніч-ні негаразди в сучасному суспільстві негатив-но позначаються на морально-емоційному обличчі українців, на їх культурі спілкування та на культурі поведінки в загалі. Україна - відносно молода держава і щоб побудувати наше суспільство на демократично-гуманних засадах ми, вихователі, вчителі, батьки, повин-ні спрямовувати свідомість дітей, майбутніх громадян на шлях миролюбності, милосердя, справедливості, гуманності, толерантності.

Наявність певних знань та вмінь у дошкі-льників не є основним показником їх обізна-ності, індивідуальних можливостей. На нашу думку, знання слід оцінювати у зв'язку з різ-ними сферами життєдіяльності, загальною культурою дитини. Сьогодні все гостріше стає зрозумілим, що моральне відродження нашої нації повинно ґрунтуватися на засвоєн-ні дітьми, починаючи з наймолодшого віку, саме загальнолюдських цінностей, виховання загальної культури дітей, культури поведінки як її складової.

Звертаючи увагу на ці питання, ми маємо надію позбутися певного дефіциту виховано-сті, прищепити собі й своїм дітям уміння ціну-вати, поважати, любити, пробачати один од-ного в повсякденному житті.

Аналіз останніх досліджень та публіка-цій. До проблеми виховання дошкільнят, яка є надто актуальною сьогодні, звертались ба-гато вчених та педагогів. Вони піднімали такі співзвучні з нашим дослідженням питання, як: спілкування дошкільнят з дорослими та однолітками (Я. Коломінський, М. Лісіна, Р. Стеркіна, Т. Репіна); прилучення дітей до-шкільного віку до світу загальнолюдських цінностей, що виступають у категоріях добра та справедливості (Р. Буре, В. Нечаєва, Т. По-номаренко); виховання соціальних емоцій, якостей взаємин (Л. Артемова, Н. Дятлова,

І. Княжева, О. Кононко, В. Павленчик); форму-вання готовності до сприймання моральних норм (захоплення, переживання, осмислення, усвідомлення) (Н. Горопаха); виховання у до-шкільників позитивного емоційного ставлен-ня до моральних норм та правил поведінки (Л. Артемова, А. Богуш, В. Білоусова, М. Заяч- ківська, Л. Островська, С. Петеріна, Т. Поні- манська, С. Русова, М. Федорова) [6].

Відповідно до Закону України «Про дошкі-льну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом до-шкільної освіти України і реалізується Держа-вною базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», Комплексною програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина», Програмою роз-витку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». Проаналізував закони, що стосуються дитинства та дошкільної осві-ти,можна констатувати, що головним замов-ленням держави лишається замовлення на виховання самостійної людини. Адже в май-бутньому найважливішим для неї буде вмін-ня жити в суспільстві, відповідати морально- етичним соціальним законам, вміти спілкува-тися та бути культурною людиною. Тому го-ловна мета дошкільної освіти в Україні - створити сприятливі умови для особистісно- го становлення дітей, забезпечити їх збалан-сований розвиток, узгодженість у житті осно-вних тенденцій до самореалізації, саморозви-тку та самозбереження, формування життєвої компетентності, розвитку ціннісного ставлен-ня до світу природи, культури, людей, самих себе. У самостійний аспект виокремлюється формування початків духовності з перших років життя в напрямках закладання основ культури міжособистісного спілкування, мо-ральної, громадянської, художньо-естетичної, родинно-побутової, правової, інтелектуаль-ної, екологічної, релігійної культури [3].

Мета статті - визначити основні принци-пи, методи та форми роботи з дошкільнятами щодо формування їх культури поведінки, з'я-сувати умови ефективності та результативно-сті цієї роботи.

Виклад основного матеріалу досліджен-ня. Дошкільне дитинство - особливий період розвитку дитини. Саме в цьому віці виникає внутрішнє психічне життя і внутрішня регу-ляція поведінки. Це внутрішнє життя виявляє себе в здатності діяти щодо загальних понять, в уяві дитини, у довільній поведінці, у змісто-вному спілкуванні із дорослими та однолітка-ми. Саме в цей період відбувається формуван-ня в дитині активного інтересу до взаємин з іншими людьми. В неї виникає потреба в ознайомленні з певними нормами спілкуван-ня і, як результат - вироблення індивідуаль-ної культури поведінки.

Ознайомлення з психолого-педагогічною, філософською та культурологічною літерату-рою дає можливість розкрити поняття «куль-тура поведінки». Так, у соціології «культура поведінки» визначається як сукупність духов-них цінностей, правил, норм, що регулюють характер взаємин між людьми і слугують для того, щоб полегшити їхнє входження в суспіль-ство. Тим самим культура поведінки постає результатом успішної адаптації людини до умов життя в суспільстві (Е. Дюркгейм, Е. Ерик- сон, Л. Козер, Р. Мертон, Т. Парсонс, П. Сорокін).

Основа етичного підходу до культури пове-дінки особистості полягає в тому, що будь-які вчинки людини розглядаються у діалектиці добра і зла. Тому моральна поведінка оціню-ється за принципом «максималізації добра і мінімалізації зла», а критерієм її розвитку вважається якісна характеристика моральних цінностей. Виходячи з цього, під культурою поведінки розуміють сукупність форм повсяк-денних дій і вчинків людини, в яких віддзер-калюються моральні та естетичні поведінкові норми (А. Гусейнов, О. Дробницький, І. Кон).

В естетиці домінує думка про тісний зв'язок категорій прекрасного, гармонійного з етични-ми категоріями істини, блага, добра. У зв'язку з цим культура поведінки передбачає взаємоз-в'язок внутрішньої культури особистості та зовнішніх форм її виявлення, що ґрунтуються на поняттях «красиве», «гармонійне», «доско-нале» (В. Дружинін, Т. Левчук).

У психології культура поведінки кваліфіку-ється як динамічне особистісне утворення, що поступово виявляється, формується і ви-дозмінюється протягом життя людини в про-цесі вчинкових дій (Б. Ананьєв, І. Бех, С. Рубін- штейн, Н. Чепелева).

Автори програми «Дитина» звертають ува-гу на те, що навчання та виховання мають бу-ти націлені на формування людяності, спра-ведливості, товариськості, чесності, яке відбу-вається під час ігор, спілкування, бесід, пояс-нень тощо. Вихователь повинен вправляти дітей у виявах чуйності, доброзичливості, ту-рботливості, заохочувати дошкільників бути уважними до емоційних станів інших дітей, поважати їх переживання, бажання. Старших дошкільників слід учити аналізувати та конт-ролювати власні вчинки та поведінку [3]. культура поведінка діти дошкільний

На сьогодні існують різні підходи до струк-турної будови змісту культури поведінки до-шкільників (Л. Артемова, В. Білоусова, Л. Ост- ровська, С. Петеріна) [1; 4; 5], в яких, проаналі-зувавши, можна виділити наступні взаємоз-в'язані компоненти: культура діяльності, ку-льтура спілкування, культурно-гігієнічні нави-чки і звички.

В Базовій програмі розвитку дитини до-шкільного віку «Я у Світі», в контексті фізич-ного, соціально-морального, емоційно-цінніс-ного, пізнавального, мовленевого, художньо- естетичного та креативного розвитків приді-ляється увага питанню формування і особис- тісної культури, культури поведінки дитини [2]. Ця робота сфокусована на прищепленні в дітей вищезгаданих компонентів, на яких ми і зосередимо свою увагу.

Культура діяльності проявляється в пове-дінці дитини на заняттях, в іграх, під час ви-конання трудових доручень. Формувати у ди-тині культуру діяльності - це значить вихову-

вати в неї звичку утримувати в порядку місце, де вона працює, навчається, грається; звичку доводити до кінця розпочату справу, бути на-полегливим у досягненні мети; навчати її не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні; привчати бережно ставитись до іг-рашок, речей, книг.

Вже в старшому дошкільному віці дитина вчиться регулювати свою діяльність, відпочи-нок, що є основою для формування в неї нави-чок ефективної організації праці. Важливий показник культури діяльності - потяг до ціка-вих, розвиваючих занять, вміння цінувати час, бажання працювати, отримання задоволення від результату своєї роботи, розвиток самос-тійності та творчості.

Головне в культурі спілкування - це навчи-ти дитину поважати суспільство в цілому і кожного його члена окремо та ставитися до них так, як він ставиться до себе. У повсякден-ній практиці людські стосунки далеко не всі-ма і не завжди здійснюються. А тим часом ку-льтура людських відносин, спілкування лю-дей між собою відіграють важливу роль у житті. Якщо дитина культурно спілкується з близькими, знайомими, вона буде так само поводитися і зовсім з незнайомими людьми.

Культура спілкування обов'язково перед-бачає культуру мовлення дитини. Це вимагає від дошкільника володіння певним запасом слів, вміння розмовляти спокійно і зрозуміло- послідовно, що, в свою чергу, сприяє активно-му спілкуванню дітей під час ігор та праці, запобігає виникненню конфліктних ситуацій.

Згідно Базової програми вихователь пови-нен привчати дітей до таких навичок та зви-чок культури спілкування: використовувати ввічливі слова, бути привітним з рідними, друзями та незнайомими, дотримуватись за-гальноприйнятих норм та етикету спілкуван-ня, відтворювати в грі свої моральні уявлен-ня, прислуховуватись до порад старших, до-тримуватись правил співжиття в родині, ви-являти чемність, толерантність, відчувати межу припустимої поведінки з молодшими, однолітками, старшими дітьми, дорослими та старими людьми тощо.

Найголовніше, що потрібно пам'ятати і ро-зуміти як вихователю, так і батькам це те, що будь який прояв ввічливості з боку дитини повинен керуватися добрими думками й по-чуттями, бути для неї усвідомленою необхід-ністю та потребою, а не засобом отримання похвали чи уникнення покарання. Тому мета виховання культури спілкування полягає в готовності дитини самостійно приймати мо-ральні рішення та відповідно діяти.

Створення культурних навичок і звичок по-чинається з виховання акуратності й охайнос-ті. Вже з трирічного віку дитина може сама з деякою допомогою дорослих одягатися, за-стеляти своє ліжко, може допомагати в при-биранні кімнати. Культура їжі, вміння культу-рно вживати їжу - одна з перших навичок, що повинна виховуватись у дитини. Культура їжі має і етичний аспект - адже поведінка за сто-лом ґрунтується на повазі до тих, хто сидить поруч, а також до тих, хто приготував їжу. До культурних звичок відносять привчання вста-вати вранці та робити зарядку, вмиватися, чистити зуби, акуратно зачісуватися, тримати в чистоті взуття та одяг. Діти повинні розумі-ти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих і до себе самого.

Ми з'ясували, на які головні компоненти потрібно звертати увагу при вихованні куль-тури поведінки дошкільнят. Це як оболонка цього процесу. Розглянемо і її наповнення, а саме: методи, принципи, умови.

Процес виховання культури поведінки ду-же складний, вимагає усвідомленого викорис-тання педагогом багатого арсеналу методів та засобів педагогічного впливу на дітей. Це такі методи як: роз'яснення, показ, вправи, нагадування, привчання, виховуючи ситуації, контроль, оцінка, етичні бесіди, колективне читання художніх творів, перегляд мультфі-льмів та фільмів, лялькових спектаклів, інсце-нізацій з моральним підтекстом, позитивний приклад, покарання та заохочення, введення правил культури поведінки, екскурсії, ігри- вправи.

Так, роз'яснення допомагає дитині усвідо-мити, чому саме так треба вчинити в тій або іншій ситуації; заохочення активізує дошкіль-нят до навчання, до вибору правильної пове-дінки, а покарання за негативний вчинок на-правлене на виникнення бажання робити до-бре; етичні бесіди та виховуючі ситуації фор-мують у дітей об'єктивність в оцінці подій, допомагає їй орієнтуватись в різних ситуаціях і поступати відповідно до правил культури поведінки; показ, вправи, привчання, нагаду-вання, контроль та оцінка направленні не тільки на надання взірця поведінки, але й на з'ясування ступеню засвоєння та правильнос-ті виконання того чи іншого правила, тобто розуміння норм поведінки.

Розглянуті методи передбачають обов'яз-кове дотримання таких педагогічних і етич-них принципів, як: науковість, наочність, не-перервність, систематичність та послідов-ність, доступність і дохідливість, свідомість і активність дітей, індивідуальний підхід, знан-ня фізіологічних та вікових особливостей, ро-зумність і необхідність поведінкових правил, доброзичливість та дружелюбність, опора на національні традиції, єдність в роботі дитячо-го садка та сім'ї. Педагоги і вихователі завжди повинні пам'ятати, що процес виховання ку-льтури поведінки, ґрунтуючись на принцип неперервності, повинен бути органічною складовою всієї виховної роботи. Важливо донести до дітей, що норми поведінки базу-ються на моральних цінностях українського народу: доброзичливості, гостинності, пра-цьовитості, правдивості, чесності, людино-любстві, поваги до батьків та старих, почутті гумору.

Отже, при вихованні у дітей дошкільного віку стійких позитивних навичок і звичок ку-льтури поведінки необхідно дотримуватись принципів єдності та цілісності виховного процесу, тобто взаємозв'язку завдань, методів і засобів виховання: послідовність, системати-чність, повторення вправ і раціональний їх розподіл в часі.

Для ефективності та результативності ро-боти щодо виховання культури поведінки в дитячому садку та в дома потрібні певні пози-тивні умови, а саме:

1. Авторитет і культура вихователів та батьків. Стиль спілкування вихователя з діть-ми - найголовніше у формуванні культури поведінки. Допомога, довіра, любов, порада, ласка, щирий інтерес до дитячих починань складають фундамент доброзичливих відно-син з дитиною. Дії вихователя повинні бути направленні на досягнення головної мети - створення для розвитку особистості дитини творчої, дружньої обстановки.

2. Позитивний настрій. Атмосфера добро-зичливості, активна змістовна діяльність ви-ховують в дітях потяг до зайнятості, бажання пізнавати нове і використовувати ці знання в житті.

3. Зв'язок із сім'єю. Дозволяє зберегти єд-ність вимог і наступність у вихованні. Педагог повідомляє про досягнення та проблеми ди-тини, консультує батьків і знайомить їх з ме-тодами морального виховання в сім'ї.

4. Дотримання точного режиму. Є гаран-том урівноваженого стану дітей, запобігає перевтомленню та статики у діяльності, до-зволяє сформувати стереотип поведінки.

5. Правильно організована обстановка. Ці-кава, пізнавальна наочність, дидактично- методичні матеріали, іграшки дозволяють дітям знаходити заняття за інтересом і тим самим запобігають зриви у поведінці.

Висновки. Розвиток індивідуальності кож-ної дитини ґрунтується на формуванні її осо- бистісної культури.При вихованні культури поведінки педагоги й батьки повинні пам'ята-ти, що виховний вплив на дітей повинен бути єдиним, постійним і послідовним, результа-том якого є повнота уявлень і знань дитини про себе, про правила культурної поведінки; орієнтація дитини на соціально схвалювані норми поведінки; позитивне емоційне сприй-няття себе, оточуючих, довкілля; відповід-ність дій і вчинків дитини встановленим со-ціальним еталонам.

Список використаних джерел

1. 1. Білоусова В. О. Виховання культури поведінки учнів / В. О. Білоусова. -- К. : Рад. школа, 1986. -- 160 с.

2. 2. Бойко Н. Д., Ляшенко І. С., Хабеця Т. В. Засідан-ня Академії педагогічної майстерності з питань вивчення і впровадження в практику Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» // Дошкільний навчальний заклад. -- 2011, № 7 (55). -- С. 2--14.

3. 3. Дитина : Програма виховання і навчання ді-тей від двох до семи років / О. В. Огнев'юк, К. І. Волинець, О. В. Проскура, Л. П. Кочина, В. У. Кузьменко. -- 3-є вид., доопр. та доп. -- К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. -- 492 с.

4. 4. Островська Л. Ф. Виховання культури поведі-нки дошкільників / Л. Ф. Островська. -- К. : Рад. школа, 1975. -- 120 с.

5. 5. Петерина С. В. Воспитание культуры поведе-ния у детей дошкольного возраста / С. В. Пете- рина. -- М. : Просвещение, 1986. -- 96 с.

6. 6. Підготовка фахівців з дошкільної освіти за кредитно-модульною системою організації на-вчального процесу : навч. посіб. / за ред. Т. І. Поніманської. -- 2-е вид., доп. -- К. : Видав-ничий Дім «Слово», 2010. -- 304 с.

Размещено на Allbest.ru