Випереджуюча освіта як основа гармонійного соціоприродного розвитку суспільства XXI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 37 «20»

ВИПЕРЕДЖУЮЧА ОСВІТА ЯК ОСНОВА ГАРМОНІЙНОГО СОЦІОПРИРОДНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА XXI СТОЛІТТЯ

Постановка проблеми. Людство на порозі XXI століття реально відчуло можливість руйнації природного комплексу, і як внаслідок цього - можливість знищення життя на Землі. Сучасна традиційна освіта не відповідає складнощам й невизначеності глобальних проблем сучасності, вихід із яких неможливо знайти, опираючись на сформовані традиційними методами навчання способи мислення. Освітній процес потребує введення змісту, форм і методів навчання, які спроможні сформувати такі якості мислення як варіативність, цілісність, прогностичність, критичність, усвідомлення необхідності попередження локальних і глобальних суспільних і природних катастроф та вміння антикризового управління. Тому серед таких суттєвих і необхідних характеристик сучасної освіти як фундаменталізація, гуманітаризація, комп'ютеризація, цілісність і системність, екологізація й особистісно орієнтована спрямованість виокремлюється вимога її випереджуючого розвитку, орієнтації на майбутнє, на перспективу, що не тільки забезпечить виживання, а й уможливить сталий розвиток суспільства. Дійсно, освіта не може задовольнятися лише сьогоднішнім, лише репродукувати інтелектуальні ресурси, інформацію, знання, розраховані на вирішення проблем нинішнього буття, сьогодення - вона повинна готувати людей, спроможних вирішувати проблеми майбутнього, випереджати нинішнє буття, екстраполювати освітні технології й знання про майбутнє. Таку освіту А.Урсул назвав «ноосферно-випереджуючою», творчою, прогностичною, освітою для людей, спроможних вирішувати проблеми майбутнього. Він зазначає, що «... освіта майбутнього суспільства повинна функціонувати як компонент сфери розуму, повинна бути випереджуючою. - мова йде про перехід до ноосферного, сталого шляху розвитку (керований природовідповідно орієнтований співрозвиток Людини, Природи і Суспільства, при якому задоволення потреб відбувається без шкоди для Всесвіту і наступних поколінь)» [10].

Метою випереджуючої освіти є формування спроможності до передбачення, попередження подій, орієнтації людини на свідомий вибір альтернатив, врахування варіативності й невизначеності майбутнього. Таке передбачення, орієнтація на майбутнє допомагає їй обрати траєкторію своєї життєдіяльності, будувати різні моделі поведінки й вибирати ту, де опора саме на творчість, а не на минулий досвід, є визначальною, уможливлює дотримання принципу «співучасті» у прийнятті рішень на всіх рівнях і зацікавленість в їх реалізації.

Аналіз досліджень публікацій. Ідею про необхідність «навчання майбутньому» висловлював Л.Виготський, вважаючи, що «навчання повинно забігати попереду розвитку, прискорювати його й викликати новоутворення». Інтерес до вивчення майбутнього, зокрема, й освіти, зріс після публікації в 1970 р. книги Е.Тоффлера «Футурошок» [12]. Проблемі підготовки в школі «творців майбутнього» присвячена робота скандинавського вченого М. Хавелсруда «Про вивчення майбутнього в школі». На його думку, вивчення майбутнього повинно стати частиною єдиного прогностичного процесу. А з позицій онтологічного підходу в педагогіці можна навіть посилити його, ввівши ще й процес футуризації соціуму за межами школи - в сфері природного буття, надаючи процесу футуризації освіти еволюційно- космічне значення.

Проблемі випереджуючого навчання присвячена стаття Б.Бим-Бад «Випереджуюче навчання: теорія і практика». Вчений розглядає його в контексті загальноосвітньої підготовки особистості, метою якої є розвиток загальних здібностей, інтересів, переконань, світогляду як основи подальшої спеціалізації, що одночасно створює можливості для виявлення й формування професійного поклику, допомагаючи молодим людям в їх життєвому й професійному самовизначенні [1].

Поняття «випереджуюча освіта» стало активно використовуватися лише з середини 90- их р.р. XX ст. низкою вчених в сфері педагогіки (В.Горшенін, А.Жвітіашвілі, Ю.Жилін, П.Новиков та ін.) в умовах формування нової стратегії глобальної освіти, де школа розглядається як центр, здатний перебудувати розвиток цивілізованого суспільства, фокусуючи ієрархію цілей, завдань, пріоритетів виховання підростаючого покоління навколо загальнолюдських цінностей [2;3;7;].

Низка вчених (Г.Антоненко, А.Бурковський, І. Дмітрієвська, Н.Маслова, Н.Моєсеєв, В.Спартін та ін.) випереджуючою називають саме ноосферну освіту як таку, що має нові знання про коеволюційний розвиток людини й природи, оточуюче середовище, нові норми поведінки людей Землі. спрямована на формування свідомості людей, які приймають ноосферу ідею й реалізують нову цивілізаційну стратегію, прогнозують наслідки своїх рішень і діяльності [5; 6]. Зокрема, Н.Маслова наголошує, що ноосферна освіта носить випереджуючий характер і задає швидкість і рівень розвитку суспільства, тому проблема її становлення «... повинна розглядатися як стратегічний інструмент соціально-економічного розвитку суспільства [5, 227]. ноосферний випереджуючий освіта інтелект

На думку Г. Сікорської, ноосферна освіта спрямована на гуманістичні цінності, які поширюються не тільки на людину, але й на всю природу нашої планети й створює умови для розвитку коеволюційного світогляду й ноосферного мислення, а також відповідальності за долю не тільки нинішніх, але й майбутніх поколінь [8].

Мета статті - окреслити основні пріоритети парадигми випереджуючої освіти в контексті тенденцій сучасного суспільного планетарного розвитку

Виклад основного матеріалу дослідження. Ноосферна освіта спрямована на виховання цілісного, гармонійного мислення людини, озброєння її ефективним інструментом для самостійного вибору свого місця в системі природа-суспільство, уміннями ставити цілі, вибирати засоби й прогнозувати наслідки своєї діяльності. Як зазначає А.Урсул, ноосферна освіта містить в собі два аспекти випереджуючої освіти: по-перше, це випереджуючий розвиток освіти в порівнянні з іншими сферами діяльності, по-друге - це випереджуючий механізм в самому освітньому процесі, його орієнтація в майбутнє й формування моделі майбутнього. Таким чином, реалізується прогностична функція освіти, формування образу «потрібного майбутнього» й в залежності від його особливостей - проектування й розвиток освітніх систем майбутнього [9].

П.Новиков, В.Зуєв вважають, що нова освітня парадигма повинна створити умови для розвитку «спроможності особистості діяти в режимі постійного випередження існуючого стану», а одне із головних її завдань - формування в людини відповідальності за наслідки рішень, які приймаються, що є невід'ємною складовою перетворюючого інтелекту» [7]. Перетворюючий інтелект - сукупність взаємопов'язаних якостей, притаманний особливий склад розуму, який дозволяє на основі знання фундаментальних знань закономірностей розвитку природи і суспільства вільно переходити від концептуального осмислення дійсності до вирішення прикладних задач різного виду.

Саме ноосферна освіта уможливлює динамку інтелектуального й морального самоконтролю кожної особистості: від інтелекту, який пізнає закономірності світотворення, - до інтелекту перетворюючого, творчого, що на основі пізнаних закономірностей за багатьма критеріями оцінює для себе й для інших наслідки реалізації різних стратегій діяльності. Перетворюючий інтелект вирізняється високим рівнем спроможності до комплексного використання інтуїції (інтуїтивного знання), логічного мислення і кількісних оцінок з їх формальною обробкою, що дозволяє вирішувати складні завдання. Характерними його ознаками є проблемність, евристичність, асоціативність, спроможність до оцінки наслідків рішень, які приймаються, з орієнтацією на людину як найвищу цінність. Адже ті знання, які вже відомі, а також нові знання й їх матеріальне втілення у вигляді технічних пристроїв і технологій при неусвідомленому чи невмілому використанні без вивіреної, всебічно обґрунтованої комплексної оцінки наслідків для всього людства можуть привести до руйнівних наслідків і катастроф.

Формування перетворюючого інтелекту пов'язане з цілісним самовизначенням особистості, рівнем її моральної надійності й загальної культури. Становленню його сприяє:

- фундаменталізація освіти за рахунок все більшої її орієнтації вивчення новітніх досягнень науки в сфері пізнання глобальних законів розвитку природи, людини й суспільства;

- випереджуючий характер системи освіти, її спрямованість на проблеми майбутньої цивілізації, розвиток творчих можливостей людини й вміння самостійно приймати відповідальні рішення в умовах критичної ситуації [4].

Ноосферна освіта формує «... людину як суб'єкт знання, ... яка має новий для біосфери рівень духовної організації, здатна шляхом моральних і інтелектуальних зусиль створювати точки розвитку майбутніх шляхів існування біосфери й виходу із стану динамічного хаосу, екологічних і соціальних катастроф» - вважає Ю.Жилін [3]. Ця функція освіти вже сьогодні впливає на свідомість людини, акцентуючи її увагу на питаннях екологічної культури, екологічної етики, відповідальності й самоцінності життя, сталого розвитку, що руйнує стереотипи мислення, долає споживацький підхід до природи, допомагає усвідомити себе як частинки природи.

Формування ноосферних тенденцій в освіті можливе при:

- зміні змісту і методів освіти, що забезпечують в освітньому процесі пріоритет ідей і принципів розвитку на основі екогуманізму й природовідповідності;

- використання в освітньому процесі знань, спрямованих в майбутнє;

- поглибленням свідомості й світогляду людей, їх загальнолюдських цінностей, морально-поведінкових норм і принципів, які найбільш повно враховують основні ідеї сталого розвитку;

- стимулювання появи спеціальних дослідницьких і навчально-методичних центрів, спроможних реалізувати в навчальному процесі перехід людства на нову цивілізаційну стратегію [4].

Для виокремлення конкретних складових ноосферної освіти Г.Сікорська пропонує чотири вектори змісту освіти ноосферної орієнтації:

Раціоналізм емпіричних узагальнень. Раціоналізм в освіті, спрямованої в майбутнє, опирається на емпіричні узагальнення, які є опорою практичної діяльності людини й спроможні захистити її від можливих помилок, а також допомогти в досягненні намічених цілей. Такий раціоналізм Г.Сікорська пов'язує з певною обережністю людини, яка розуміє закони світотворення й зобов' язана використовувати їх, виходячи із гуманістичних орієнтацій. Раціоналізм в освіті буде сприяти формуванню таких якостей людини, які дозволять їй створити цивілізацію, що відповідає коеволюції природи й суспільства, а емпіричні узагальнення допоможуть запобігти помилок у взаємодії із природою.

Евдемонічна педагогіка. Вона допоможе розвинути прагнення до щастя, високої культури й моральності, які виникають в людини у процесі спілкування з природою. Евдемонізм передбачає, що щаслива людина живе в гармонії з природою. Цю якість можна сформувати лише через освіту. «Не буде відчувати щастя людина, яка живе в забрудненому середовищі, що має негативний вплив на її здоров'я» - стверджує Г.Сікорська. Саме евдемонічна педагогіка слугує гармонізації відносин Людини й Природи.

Екологічний імператив. Він дозволить на основі знання законів взаємодії суспільства і природи, функціонування біосфери, слідувати раціональним принципам природодоцільності й екогуманізму. Екологічні норми, що дотримуються в практиці життєдіяльності, стануть ноогуманістичною нормою повсякдення. Вибір людиною рівня взаємодії з природою буде адекватним рівню її екологічної культури, яка формується в процесі освіти на основі екологічного імперативу.

Глобалістика. Вона ґрунтується на глобальному мисленні й дозволить розширити світ, вийти за межі вивчення біосфери в космічний простір. Цей освітній вектор має розвиватися на основі інтеграції науки й культури, розширення меж освоєння раціонального й ірраціонального світу [8].

Ноосферна освітня парадигма виконує не тільки соціальну функцію передачі знань, досвіду й культури від минулих поколінь наступним, але й надзвичайно важливу функцію підготовки людини на основі сформованої ноосферної свідомості до гармонійної взаємодії із собою, іншими, природою як необхідної умови виживання людства в умовах глобальної кризи. А.Урсул зазначає, що людство підійшло до межі, за якою потрібна і нова моральність, нові знання, нова система цінностей. Тому, - стверджує вчений, - вагомим елементом сучасної освіти є ноосферне навчання й виховання особистості, освіта на основі ноосферно- випереджуючої стратегії, що ґрунтуються на нових загальнолюдських ноосферних цінностях [9]. В основі змісту ноосферної освіти - гуманістичні цінності, що поширюються не тільки на людину, а на природу всієї Землі, а ведучою ідеєю є морально-етичний аспект. Таке змістове наповнення навчально-виховного процесу уможливлює формування ноосферної особистості, її коеволюційного світогляду й ноосферного мислення, тих особистісних якостей, які максимально відповідають потребам майбутнього, готують до гармонійного співрозвитку суспільства й природи.

Як зазначає І.Шванєва, ноосферна особистість усвідомлює свою відповідальність за свої дії й свої думки перед сучасним суспільством, природою, майбутніми поколіннями, усвідомлює свою єдність із всім людством, природою, Космосом [11]. Діяльність її ґрунтується на сформованому принципі відповідальності - усвідомленій необхідності, яка стала обов'язком, містить розуміння причетності до всього соціально значимого й визначає спрямованість на гармонійну взаємодію із собою, природою, іншими людьми.

Висновки

Освіта ХХІ століття має виконувати не тільки соціальну функцію передачі знань, досвіду й культури від минулих до майбутніх поколінь, але й функцію підготовки людини до гармонійних дій для виживання цивілізації в умовах глобальної кризи, А це можливо, якщо в сфері освіти буде швидкими темпами формуватися випереджуюча ноосферна свідомість, становлення знань про майбутнє й готовність до випереджувальних дій щодо виникнення незворотних катаклізмів, руйнівних для всього людства. Випереджуюча освіта - принципово нова форма освіти, що найбільш повно відповідає гармонійному соціоприродному розвитку суспільства, уможливлює перехід його на шлях сталого розвитку.

Подальші наукові розвідки вбачаємо в розробці методологічного обґрунтування випереджуючої освіти на основі ідей концепції ноосфери та розробки форм і методів практичного їх втілення в освітньому процесі.

Література

1. Бим-Бад Б.М. Опережающее образование: теория и практика / Б.М. Бим-Бад // Сов. педагогика. - 1988. - № 5. - С. 51-55.

2. Жилин Ю. Глобализация в контексте развития современной цивилизации / Ю.Жилин // Свободная мысль. - XXI. - 2002. - №4 (1518). - С.27-39.

3. Егоров Ю.Л. Образование в контексте перехода общества к устойчивому развитию / Ю.Л.Егоров, П.И.Мунин [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://RSEE.narod.ru/. - Заглавие с экрана.

4. Маслова Н.В. Ноосферное образование: монография /Н.В.Маслова. - М.: Инст. холодинамики, 2002. - 338 с.

5. Новиков П.М. Опережающее профессиональное образование: научно-практическое пособие / П.М. Новиков, В.М. Зуев. - М.: РГАТиЗ, 2000. - 266 с.

6. Урсул А. Д. Концепция опережающего образования / А.Д.Урсул // Alma mater. - 2006. - №7. - С.28-33.

7. Урсул А.Д. Модель образования XXI века: проблемы устойчивого развития и безопасности / А.Д.Урсул // Безопасность Евразии. - 2001. - № 4. - С. 61-96.

Резюме

Ключові слова: випереджуюча освіта, ноосферна освітня парадигма, перетворюючий інтелект.

Ключевые слова: опережающее образование, ноосферная образовательная парадигма, преобразующий интеллект

Key words: education for future, noosfere educational paradigm, transformative intelligence.