Розвиток соціокультурної компетентності студентів-філологів засобами інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток соціокультурної компетентності студентів-філологів засобами інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання англійської мови

У статті відображено сутність, компонентний склад, особливості розвитку соціокультурної компетентності студентів-філологів засобами інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання англійської мови.

Постановка проблеми та її значення. Формування успішної іншомовної комунікативної компетентності студентів-філологів залежить від ефективності процесу розвитку соціокультурної компетенції, яка є складовою зазначеної компетентності і передбачає:

- знання традицій, соціальних звичаїв та ритуалів (загально прийняті теми бесіди, час відвідування друзів та знайомих тощо), норм і правил поведінки народу, мова якого вивчається;

- знання культурних, духовних цінностей та вірувань;

- знання особливостей умов життя, соціальних стереотипів та менталітету;

- уміння адекватно застосовувати засоби вербальної (вибачення, привітання, вдячність, роздратування, незадоволення тощо) та невербальної (жести, міміка, поза, постава) комунікації;

- знання національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки.

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій відкриває нові перспективи у процесі опанування іншомовною комунікативною компетентністю і соціокультурною компетентністю зокрема.

Аналіз останніх досліджень. Проблему розвитку соціокультурної компетентності впродовж навчання іноземних мов досліджували О. Коломінова, М. Максимець, В. Сафонова, П Сисоєв, Т. Жукова, С. Чехова, Л. Маслак, О. Оберемко, О. Соловова, Р. Норвуд, Дж. Равен, В. Топалов тощо. Однак питання застосування інформаційно-комунікаційних технологій у цьому процесі і досі залишається малодослідженим.

Мета статті - розкрити особливості розвитку соціокультурної компетентності студентів-філологів засобами інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання англійської мови.

Виклад основного матеріалу. У сучасній науково-педагогічній літературі поняття «соціокультурна компетентність» та «соціокультурна компетенція» досі часто не розрізняються. Тому слід чітко розмежовувати ці терміни, зважаючи на те, що «компетентність» - це сукупність знань, умінь, навичок, здібностей, мотивацій, переконань, цінностей, інтересів індивіда, особистісних якостей та практичного досвіду, які необхідні для успішного виконання певної навчальної діяльності чи досягнення певної мети відповідно до вимог сучасного суспільства; «компетенція» - це певна сфера діяльності чи певне коло повноважень, у яких індивід може ефективно діяти на основі знань, умінь, навичок, мотивацій, переконань, цінностей, особистісних якостей та інтересів.

Таким чином, поняття «соціокультурна компетентність» визначається як:

- інтегративна особистісна якість, яка ґрунтується на знаннях, уміннях та досвіді, що набуваються у вищому навчальному закладі, переважно у позанавчальній діяльності, і дозволяє продуктивно взаємодіяти з представниками інших мов та культур у соціокультурному просторі [10];

- система уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, а також систему навичок та вмінь узгоджувати свою поведінку згідно з цими знаннями [6];

- здатність особистості через адекватне розуміння та повагу до інших мов, культур і релігій виявляти активну і відповідальну життєдіяльність у соціумі на засадах демократичності, гуманізму, толерантності тощо [7];

- рівень знань соціокультурного контексту використання іноземної мови, а також досвід спілкування і використання мови в різних соціокультурних ситуаціях [9];

- система уявлень про основні національні традиції, звичаї та реалії країни, мова якої вивчається, а також система навичок та вмінь адекватно поводитися, використовуючи знання[5];

- усвідомлена цілісна система, яка включає в себе низку структурних компонентів, має власну організацію і володіє інтегративними властивостями цілого, яке не можна звести до властивостей окремих частин. Сутність соціокультурної компетентності полягає у ціннісному ставленні до загальнолюдської і національної культури, прагненні до діалогічного спілкування з іншими народами та культурами [4];

- інтегративне утворення, що включає: знання мовної системи та теоретичних відомостей про мовні одиниці; країнознавчі та фонові знання; вміння співвідносити мовні засоби з метою та умовами спілкування, тобто з комунікативно-мовленнєвою ситуацією; вміння організувати мовленнєве спілкування з урахуванням соціальних норм поведінки, прийнятих у носіїв мови; володіння національно обумовленою специфікою вживання мовних засобів [2].

Немає одностайної думки з приводу компонентного складу соціокультурної компетентності. Науковці виділяють різну кількість компонентів у структурі зазначеної компетентності. О. Бернацька зазначає, що соціокультурна компетентність є складовою комунікативної компетенції і включає такі компоненти:

- лінгвістичну (соціолінгвістичну) компетенцію - оволодіння знаннями та навичками з різних аспектів мови - лексики, фонетики, граматики;

- соціокультурну (країнознавчу, лінгвокраїнознавчу) компетенцію - допомагає виключити непорозуміння на рівні міжособистісного спілкування, поділяється на країнознавчу та лінгвокраїнознавчу [1, 43].

І. Жукевич пропонує до складу соціокультурної компетентності включити:

- лінгвістичний компонент - полягає в засвоєнні та правильному вживанні лексики, необхідної для спілкування з урахуванням соціокультурних особливостей;

- нелінгвістичний компонент - базується на засвоєнні певних соціальних моделей поведінки;

- країнознавчий компонент - вимагає ознайомлення та володіння історичною, географічною та соціальною інформацією про країну, мова якої вивчається [3].

В. Сафонова наголошує, що соціокультурна компетентність складається з:

- загальнокультурної компетенції - знання про міста, організації, предмети, факти, дії та операції в різних сферах життя; фактичні знання про країни, мова яких вивчається; основні географічні, демографічні, політичні дані; категорії буття (конкретні, абстрактні, живі, неживі) та їх взаємовідносини (часові, асоціативні, аналітичні, логічні, причинно-наслідкові тощо);

- країнознавчої (культурознавчої) компетенції - сукупність знань про країни, мова яких вивчається, та сукупність культурно-маркірованих мовних одиниць: американізми, топоніми, антропоніми, назви політичних реалій, торгівельних марок, назв фірм, крамниць, транспорту, одягу тощо;

- лінгвокультурознавчої компетенції (лінгвосоціокультурної) - вміння учнів використовувати країнознавчі та фонові знання про країни, мова яких вивчається; лінгвокраїнознавчий мінімум словникового запасу мови; факти, норми та цінності національної культури; специфіка вербальної та невербальної поведінки, яка прийнята у певній культурі. Лінгвокраїнознавча компетенція включає лінгвокраїнознавчі, соціоетнологічні та культурологічні знання і вміння;

- соціальної компетенції - здібність вступати у комунікативні відносини з іншими людьми, орієнтуватися в ситуації та керувати нею [8].

Учені зазначають, що всі компоненти соціокультурної компетентності взаємопов'язані через поняття культурного (знання реалій, загальних для всього народу-носія мови) та соціального (знання конкретних соціальних умов спілкування, прийнятих у країні, мова якої вивчається) контекстів.

На думку В. Сафонової соціокультурна компетентність складається з таких елементів:

1) знання про: відношення еквівалентності-безеквівалентності між одиницями мови, яка вивчається, та рідної мови; типи соціокультурних лакун, які виникають під час спілкування носіїв рідної та мови, що вивчається; носії і джерела національно-культурної та соціально-ієрархічної інформації в мові; лінгвокраїнознавче й соціолінгвістичне маркування лексики програмних тем; соціокультурні стереотипи мовленнєвої поведінки іноземної та рідної мов, ступінь їх сумісності/несумісності; соціокультурні аспекти мовленнєвої поведінки іноземною мовою в умовах монокультурного і міжкультурного спілкування;

2) навички: розпізнавати національно-марковані мовні одиниці; інтерпретувати соціокультурний зміст іншомовного тексту; коментувати соціокультурний зміст мовних реалій іноземною й рідною мовами; перекладати національно-марковані мовні одиниці з іноземної мови на рідну і навпаки;

3) уміння: здійснювати соціокультурний аналіз побутового, наукового й суспільно-політичного автентичного тексту; вибирати прийнятий у соціокультурному плані стиль мовленнєвої поведінки в умовах міжкультурної комунікації;

4) здібності та якості, що містять: лінгвокраїнознавчу спостережливість; соціокультурне сприйняття національного й інтернаціонального в мовних полях тематично пов'язаної лексики (тобто в лексико-семантичні групи); соціокультурну неупередженість (відсутність етнопсихологічних передумов для лінгвокраїнознавчої інтерференції) під час тлумачення лінгвокраїнознавчих явищ [8, 33-34].

О. Касаткіна зазначає, що у структурі соціокультурної компетентності можна виділити:

- когнітивний компонент: (передбачає наявність глибоких, систематизованих знань соціокультурних особливостей і реалій країни, норм і правил взаємодії між людьми, моделей мовленнєвої поведінки, ідей, уявлень, вірувань, суджень, звичаїв, традицій);

- ціннісно-мотиваційний: полягає у створенні умов, які сприяють входженню студента та викладача у світ цінностей країни, мова якої вивчається, що сприяє створенню та вибору важливих ціннісних орієнтацій; характеризує ступінь мотиваційних намірів, які впливають на ставлення до професійної діяльності та життя в цілому;

- комунікативний: відображає знання, розуміння, використання мов й інших видів знакових систем, технічних засобів комунікації під час передачі інформації від однієї людини іншій за допомогою різноманітних форм і способів спілкування (вербальних, невербальних);

- рефлексивний: полягає в усвідомленні власного рівня саморегуляції студента й викладача, при якому життєва функція самосвідомості полягає у самокеруванні власною поведінкою, а також у розширенні самосвідомості та професійної саморегуляції [4, 157].

Розвиток усіх компонентів соціокультурної компетентності безпосередньо залежить від ефективності застосування інформаційно-комунікаційних технологій, які дозволяють:

- підібрати необхідний соціокультурний навчальний матеріал (автентичні тексти для читання та аудіювання - уривки з художніх творів, газетні та журнальні статті, рекламні оголошення, репортажі з місця подій, зразки діалогів з носіями мови, навчально-комунікативні ситуації, аудіо- та відеомаеріали тощо);

- моделювати реалії соціокультурної ситуації, які відображають фонові знання країнознавчого характеру (реалії, лексика, прислів'я, лексико-фразеологічні одиниці, жести, етикет тощо);

- спільно вирішувати соціокультурні проблеми, застосовуючи соціокультурні рольові ігри;

- створювати атмосферу співпраці впродовж підготовки і презентації соціокультурних проектів;

- формувати власні цінності, беручи участь у дискусіях, порівнюючи реалії іншомовної та рідної культур.

Успішність застосування інформаційно-комунікаційних технологій у процесі навчання англійської мови залежить від сформованості інформативної компетентності студентів-філологів, під якою розуміємо інтегративну характеристику, що включає в себе сукупність знань, умінь, навичок, досвіду та особистісних якостей і передбачає здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати інформаційними даними на основі використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для ефективного розв'язання практичних задач навчального характеру.

комунікативний навчання соціокультурний

Висновки

Отже, формування іншомовної комунікативної компетентності передбачає розвиток соціокультурної компетентності, яка безпосередньо залежить від ефективності застосування сучасних ІКТ у процесі навчання англійської мови.

Література

комунікативний навчання соціокультурний

1.Бернацька О.В. Теоретичні основи соціокультурної компетенції в системі навчання майбутніх учителів початкової школи та іноземної мови / О.В. Бернацька // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу до збірника: http://www.psvh.kiev.ua/Збірник наук. праць. - Випуск 10. - Назва з екрану.

2.Воробйова І. А. Формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи засобами іноземної мови: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / І.А. Воробйова. - Київ, 2003. - 17 с.

3.Жукевич І. Підходи до вивчення соціокультурної компетентності / І. Жукевич.

4.Касаткіна О.В. До проблеми розвитку соціокультурної компетентності студентів у процесі навчання англійської мови / О.В. Касаткіна // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». - Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2009. - Вип. 13. - С. 151-161.

5.Клебанська А. Формування соціокультурної компетенції учнів з використанням інтерактивних технологій на уроках англійської мови / А. Клебанська.

Размещено на Allbest.ru