Творчість, креативність та інноваційність як поняття ключової компетентності

CREATIVE WORK, CREATIVITY, INNOVATION AS CONCEPTS OF KEY COMPETITIONS

The modern approaches to interpretation of concepts creative work, creativity, innovation belonging to the set ofperson characteristics, development of which are the goal ofphysics teaching have been analyzed. These approaches contribute the key competition.

Key words: creative work, creativity, innovation.

Головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки розвитку творчих здібностей i схильності до креативного мислення. Науковий і технічний прогрес вимагають від суспільства творчої адаптації. Формування творчої людини - це підготовка до саморозвитку, управління власним життям, вдосконалення в професійній діяльності, творення власної особистості. Творчість сьогодні як ніколи повинна стати допомогою в подоланні щоденних проблем.

Дослідженню проблем творчості, креативності, інноваційної діяльності присвячені наукові праці Д. Б. Богоявленської, Дж. П. Гілфорда, В. М. Дружиніна, Є. П. Ільїна, В. Г. Кременя, С. Медніка, В. О. Моляко, О.Л.Музики, Е. Нецка, Я. О. Пономарьова, В. А. Роменця, С. Л. Рубінштейна, С. О. Сисоєвої, Р. Стернберга, Д. В. Чернишевського, Е.П. Торренса, Ю. Л. Трофімова, Р. Шмідта, В. С. Юркевич та інших.

Мета статті полягає в дослідженні трактування понять, які відображають характеристики особистості, розвиток яких є, серед іншого, метою навчання фізики в середній школі.

Існує пряма залежність між розвитком креативності учнів у процесі навчання та набуванню компетентності як здатності особи до виконання певного виду діяльності, що виражається через знання, розуміння, уміння, цінності, інші особисті якості. Суспільству потрібне нове покоління людей з новим типом мислення та спілкування. Необхідні соціальні уміння для функціонування в сучасному суспільстві, а саме:

- критичне мислення і розв'язування проблем;

- гнучкість і адаптивність;

- ініціатива та рішучість;

- продуктивність;

- лідерські уміння і відповідальність;

- креативність та інноваційність.

Творчою називають особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх чинників набула потрібні для актуалізації творчого потенціалу додаткові мотиви, особистісні утворення, здібності, що сприяють досягненню творчих результатів в одному або кількох видах творчої діяльності. Творча особистість реалізує свою креативність в інноваційних досягненнях.

Поняття креативність іноді вживають для того, щоб відрізнити значення творчості як характеристики людини, від значення творчості, як характеристики твору і творчого продукту загалом. Як риса характеру креативність стосується особистості, а не властивості продуктів творчості.

Дефініція поняття "творчість" і надалі є складною. Різні автори виділяють чи абсолютизують лише один аспект явища творчості, а наслідком цього є утворення неповних та невичерпних дефініцій. Виокремлюють різні аспекти цього явища, а саме: атрибутивний, процесуальний, особистісний та аспект стимуляторів - інгібіторів творчості [5, с. 62].

Атрибутивний аспект пов'язаний із запровадженням об'єктивних критеріїв продукту творчої діяльності. Найчастіше застосовують два критерії: продукт має бути новим і корисним, тобто цінним. Для цього потрібне його зовнішнє оцінювання експертами, дослідниками, більшістю людей тощо. творчість креативність фізика навчання

Процесуальне розуміння творчості концентрується на специфічних властивостях психічних процесів, які ведуть до появи творчих ідей або є складниками творчої поведінки.

Підхід до творчості в особистісному аспекті (суб'єктивному) концентрується на пошуках відповіді на запитання про характеристики творців або особливості так званої творчої особистості. Йдеться про психічні властивості, які є умовою творчих досягнень, зв'язок творчості з індивідуальними характеристиками (інтелект, особливості пізнавальних процесів тощо) і психічним здоров'ям, наявність єдиної системи специфічних характеристик креативної особистості.

Підхід до творчості в аспекті особи творця або творчої особистості потенційно має велике значення для педагогіки. На підставі характеристик творчих особистостей можна створювати зразки (моделі) креативної особистості, необхідні для розроблення методів та технологій навчання творчості. Однак, потрібно визначити кінцеву мету - які характеристики, знання, уміння, навички потрібно стимулювати, формувати, розвивати.

Підхід до творчості в аспекті чинників, які впливають на процес творчості, полягають у визначенні умов творчості, до яких належать властивості середовища, в якому виховується і навчається особистість, та характеристики проблем, які постають перед особистістю в процесі навчання і виховання.

Особистість називають креативною, якщо вона має внутрішні передумови для творчої діяльності: особистісні утворення, специфіку когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки, що зумовлюють її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність.

Поняття "креативність" трактується як:

- суб'єктивна детермінанта творчості, системне (багатомірне, багаторівневе) психічне утворення, яка виявляється у всіх сферах життя людини (пізнанні, мисленні, професійній діяльності і т.д.) на рівнях: "особистість (потенціал) - процес - результат" (Є.П. Ільїн) [1, с. 160];

- необхідна мотиваційна основа творчості, оскільки креативність не завжди виявляється в творчій продуктивності. Креативність - системне (багатомірне, багаторівневе) психічне утворення, яке не лише включає інтелектуальний потенціал, й пов'язане з мотивацією, емоціями, рівнем естетичного розвитку, екзистенціальними, комунікативними параметрами, компетентністю. Креативність не тільки суб'єктивна детермінанта творчості. Вона, насамперед, є творчою здібністю (Т.А. Баришева, Ю.А. Жигалов) [1, с. 159];

- фундамент творчої особистості, "детермінантою якої виступає творча активність індивіда як нестимульована ззовні пошукова і перетворювальна діяльність" [3, с. 124] (С.О. Сисоєва);

- здатність до загостреного сприйняття недоліків, пробілів у знаннях, дисгармонії (Е.П. Торренс);

- вживається у вузькому і широкому значенні (М.А. Холодна). У вузькому значенні - це дивергентне мислення (Дж. Гілфорд), у широкому значенні - це творчі інтелектуальні здібності, зокрема, здатність вносити дещо нове (Ф. Баррон), здатність продукувати оригінальні ідеї в умовах розв'язування і постановки проблем (М. Воллах), здатність усвідомити протиріччя, а також формулювати гіпотези стосовно невідомих елементів ситуації (Е.П. Торренс), здатність відмовитися від стереотипних способів мислення (Дж. Гілфорд);

- відносно незалежний чинник обдарованості (В.Н. Дружинін);

- здатність більшості людей до досягнення значних творчих результатів, початковий, елементарний рівень творчості, який є характерним для більшості людей, необхідна, але недостатня умова для кожної творчої активності (M. Карвовскі);

- творче руйнування (процес творчості має дві протилежні тенденції: творення і руйнування (реконструкції) стереотипів (Є.П. Ільїн);

- здатність отримувати цінні результати нестандартним способом (Х. Гейвин).

А також як когнітивний процес (здібність); вияв певних особливостей особистості; відносно незалежний чинник обдарованості; здатність до творчості; інтелектуальна творчість; реструктурування цілісної системи; незвичне кодування інформації; вихід за межі вже наявних знань; нетрадиційне мислення, яке дозволяє швидко розв'язати проблемну ситуацію; загальна здібність до творчості.

Із креативністю пов'язують дві особистісні якості (Я. П. Пономарьов):

інтенсивність пошукової мотивації;

чутливість до побічних утворень, що виникають у ході розумового процесу.

До структурних компонентів креативності відносять творчі здібності (інтелектуальні, естетичні, комунікативні).

На думку Є.П. Ільїна [1] поняття "креативність" дещо ширше від поняття "творчий потенціал", оскільки феномен креативності має потенціальну і актуальні форми. Актуальна форма - реалізована (виявлена) креативність. Творча особистість реалізує свою креативність у інноваційних досягненнях. Однак, на думку В.О. Моляко [2] поняття "творчий потенціал" ширше і охоплює здібності, обдарування, таланти та геніальність, тобто весь спектр творчих можливостей людини. Серед конкретних складових творчого потенціалу, таких, як загальний інтелект, інтереси, інтуїція, особистісні стратегії та тактики вирішення проблем, є також креативність, як уміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати, схильність до зміни варіантів, економічність розв'язків, раціональність використання засобів тощо. Серед структурних елементів творчого потенціалу слід виділити уміння реконструювати, знаходити аналогії, здатність до нестандартного мислення та поведінки. M. Карвовскі ототожнює поняття "творчий потенціал" та "креативність" [4].

Вияви творчого потенціалу В.О. Моляко [2] визначає за такими критеріями:

Поліваріантність як кількість варіантів розв'язування задачі.

Винахідливість, зокрема, як швидкість розв'язування задачі.

Оригінальність як відображення своєрідності особистості, що розв'язує задачу.

На ефективність економічних процесів великий вплив мають інновації. Інновація належить до найбільш поширених термінів сучасної гуманістики. У багатьох галузях суспільної практики і наукових дисциплінах це поняття трактують по-різному.

Термін інновація пов'язують з іменем австрійського вченого, економіста, мислителя ХХ ст. Й. Шумпетера. Він уперше ввів у науковий обіг термін "інновація", що в буквальному перекладі означає втілення наукового відкриття, технічного винаходу в новій технології або новому виді виробу. Й. Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, створену "підприємницьким духом".

Поняття "інновація" неоднозначне. Концепт інновації - це своєрідний феномен, трактування якого зводиться до двох категорій:

- процесуальне розуміння інновації, тобто інновація як процес творення і піонерського присвоєння нових рішень, як планова діяльність і реалізації змін, як повний завершений цикл проектування і (або) застосування нового;

- предметне розуміння інновації - як продукту творчої активності, програми зміни як змісту інноваційних починань.

У дефініціях першого типу інновацію інтерпретують як синонім всіх довільних змін, які зроблені свідомо, з певною метою для досягнення приросту цінності (поступ). Протилежними до них є зміни неконтрольовані, мимовільні, які відбуваються самі по собі, результат яких складно виразити в категоріях "краще - гірше". У дефініціях другого виду інновацію трактують як певний об'єкт (матеріальний чи ідеальний), що є продуктом людської діяльності, яка сприймається як новий і цінний елемент суспільної практики. Цього типу дефініції принципово не відрізняються від атрибутивних дефініцій творчості (творчість розглядають як продукт).

У першому (процесуальному) значенні йдеться про нове як процес зміни, а у другому - як програму змін.

У суспільних науках інновації - це:

- упроваджені з певною метою зміни, які позитивно оцінені за визначеними критеріями і забезпечують прогрес (Z. Pietrasinski);

- процес створення, освоєння і практичної реалізації педагогічних, науково-технічних досягнень (Д. В. Чернишевський);

- зразки соціальної поведінки, які впливають на розвиток життєвого середовища людини;

- здатність до нового мислення, до переосмислення стереотипів і догм;

- нове застосування наукових, культурних, технічних знань, які забезпечують економічний, політичний, адміністративний успіх;

- здатність людини до впровадження творчих задумів у життя;

- за сутністю і природою є синергетичним феноменом. Синергетика є підставою для ухвалення інноваційних рішень в умовах нестабільності;

педагогічні інновації - це структурні зміни даної педагогічної системи або деяких важливих її складників з метою впровадження поліпшень, які можна виміряти (оцінити).

С. Квятковскі диференціює інновації як суспільні інтенції та інновації, соціотехнічні системи інвенцій і інновацій та технічні інновації. Він вказує на відсутність "чистих" типів та утворення своєрідного континуума: від виражених суспільних інновацій до технічно насичених. Цікавим типом інновацій є соціотехнічні системи інтенції і інновації, які стосуються фундаментальних технічних інновацій, які супроводжується змінами в підходах, звичках або способі життя.

Р. Шульц виділив три моделі інновацій в освіті [6]:

- інноваційна діяльність - це процес ідентифікації і розв'язування адаптивних проблем індивідуумом, групою людей або організацією. У цьому випадку система здатна самостійно і для власних потреб створювати та застосовувати певні інновації;

- інновації створюються поза системою (у спеціальних дослідницьких інституціях), а розв'язування проблем полягає в систематичному залученні до практики різноманітних досягнень науки. Передбачається перехід від науки до практики. У цьому випадку застосування наукового знання відбувається в педагогічній практиці, а педагогічні науки є основним джерелом інновації;

- інноваційна асиміляція. Інновації утворюються поза системою і не лише в наукових інституціях. Замість самостійно їх створювати, можна імпортувати і з невеликим зусиллям вирішувати власні завдання. Інноваційна культура створює умови для розвитку креативності, сприяє асиміляції, пропагує зміни, добре функціонує в змінному середовищі. Інноваційна культура динамічна, нові цінності змінюють старі. У інноваційній культурі цінуються креативність та відповідальність.

Розрізняють процесуальні (діяльнісні) та матеріальні (предметні) інновації. Процесуальні полягають у плануванні і реалізації змін, застосування нового (якщо стосується освіти, то - це впровадження нових навчальних предметів, опрацювання нових навчальних програм, упровадження нових форм навчання, новий процес управління школою, нові засоби праці та навчання тощо). Матеріальні (предметні) інновації - це програма змін, продукт творчої активності як сутність змін, як новий елемент педагогічного дослідження (нова шкала оцінювання тощо).

У сучасній американській науці сформувалися два основні підходи до інновацій. У першому, організаційно орієнтованому, інновація трактується як синонім терміну "винахід", що становить творчий процес, в якому залученим до процесу суб'єктом об'єднуються уявні образи, ідеї, об'єкти в певний особливий спосіб, щоб сформувати конфігурацію, якої раніше не було. Другий, індивідуально орієнтований підхід, зосереджений на описі процесу, в результаті якого певний новий соціокультурний об'єкт (нововведення) стає часткою набору зразків поведінки індивіда та однією зі складових його когнітивної сфери.

Інноваційний процес розглядається як зумовлений суспільною потребою прогресивний комплексний процес розвитку (створення, впровадження, поширення) новацій та інновацій, що призводить до зміни середовища, де здійснюється його життєвий цикл.

Розрізняють поняття "новація" та "нововведення". Під терміном "нововведення" ("інновація") розуміють об'єкти впровадження (впровадження новації в економічний виробничий цикл, будь-чого нового відносно організації чи безпосередньо її оточення, нових ідей, технологій у виробництво, управління галуззю, підприємством, кінцевий результат упровадження науково-технічного прогресу з метою здобуття соціального, політичного, економічного, науково-технічного або іншого результату), процес, що веде до появи чогось нового. Новація - це кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес, якісно відмінний від попереднього аналога, що є результатом інтелектуальної діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок. Новація з моменту впровадження у виробництво, побут, інші сфери життя стає нововведенням (інновацією). Нововведення неможливе без інноваційного мислення. Інновація - не лише нововведення, а й здатність до нового мислення, до переосмислення існуючих теорій, сталих істин, правил та норм поведінки в науці, освіті, політиці, культурі тощо. Творче мислення, діяльність є основою інновацій, що актуалізують творчий імпульс. Розвиток сучасних інновацій є лавинний і лише людина визначає їх цінність та має значний вплив на них.

Таким чином, різні теоретичні концепції пов'язані з різними поглядами дослідників на творчий процес, творчий продукт, креативність та інноваційність. Це можна пояснити як складністю цих явищ, так і різними теоретичними положеннями, які є основою для визначення понять згідно з домінуючими психологічними, фізіологічними, соціологічними та педагогічними теоріями.

Розуміння та врахування різних підходів до трактування понять "творчість", "креативність", "інноваційність" сприятиме формуванню засобами фізики як навчального предмета інноваційної людини, яка здатна до впровадження творчих задумів у життя, яка володіє певним комплексом характеристик (якостей), що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності та адаптуватися до змін у сучасному світі.

Подальші дослідження в цьому напрямку вбачаємо в розробленні єдиної стратегії розвитку творчих здібностей і схильності до креативного мислення засобами навчального предмета.

Використані джерела

1. Ильин Е.П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2011. - 444 с.

2. Психологічне дослідження творчого потенціалу особистості [монографія / наук. кер. Моляко В. О.]. - К.: Педагогічна думка, 2008. - 208 с.

3. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник / С. О. Сисоєва. - К.: Міленіум, 2006. - 344 с.

4. Karwowski M. Identyfikacja potencjalu tworctego / M Karwowski . - Warszawa: APS, 2009. - 300 s.

5. Sternberg R. J. Defying the Crowd Cultivating Creativity in a Culture of Conformity / Robert J. Sternberg, Todd I. Lubart. - New York: The Free Press, 1995. - 326 p.

6. Schulz R. Tworczosc - spoleczne aspekty zjawiska / R.Schulz. - Warszawa: PWN, 1990. - 361 s.

Размещено на Allbest.ru