Удосконалення інструментального забезпечення державно-громадського оцінювання якості вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

удосконалення інструментального забезпечення державно-громадського оцінювання якості вищої освіти

Здійснено аналіз затверджених Міністерством освіти і науки України орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти. Удосконалено параметри для оцінювання органами державно-громадського управління вищою освітою відповідності структури й змісту підготовки фахівців вимогам компетентнісного підходу у вищих навчальних закладах.

Ключові слова: критерії, параметри, оцінювання, якість вищої освіти, удосконалення.

вищий навчальний оцінювання якість

Annotation. Analysis is performed of reference criteria for quality evaluation in education for higher educational institutions ofIII-IV accreditation. The criteria were approved by the Ministry ofEducation and Science of Ukraine. Parameters were improvedfor evaluation by bodies of state and public higher education management of compliance of structure and content of specialists training with the requirements of the competency approach in higher education.

Key words: criteria, parameters, evaluation, quality of higher education, improvement.

Постановка проблеми

Відповідаючи на виклики сучасної епохи в контексті входження України до Болонського процесу ми прагнемо досягнення найкращих результатів за всіма напрямками вищої освіти, що, у свою чергу, вимагає постійного зосередження уваги на забезпеченні та оцінюванні її якості. Суспільство очікує від фахівців з вищою освітою професійно компетентних пропозицій і дій щодо вдосконалення суспільного порядку, можливостей для самореалізації та самодостатності, забезпечення достойної якості життя.

Саме тому не підлягає сумніву вплив оцінювання якості вищої освіти на діяльність вищих навчальних закладів. Оцінювання є необхідністю, зумовленою потребою зацікавлених сторін освітнього ринку (студентів, академічного та професорсько-викладацького складу, роботодавців, держави та суспільства) у конкурентоздатній якості вищої освіти. Оцінювання останньої є також функцією органів державного управління вищою освітою для здійснення необхідних і вчасних управлінських впливів щодо забезпечення якості, а його результати можуть і мають стати індикатором для державного фінансування вищих навчальних закладів.

Як зазначається в Комюніке всесвітньої конференції з вищої освіти - 2009 “Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку”, яка відбулася в Парижі 8 липня 2009 року, “якість вимагає як створення систем забезпечення якості, так і зразків оцінювання, а також просування культури якості у межах вищих навчальних закладів” [5,с.100]. Згідно з сучасними підходами до якості вищої освіти в процесі здійснюваного зовнішнього і внутрішнього оцінювання в рамках існуючих процедур ліцензування, акредитації суб'єктами управління робиться спроба вимірювання, оцінки та обліку “гуманітарних” параметрів освітнього процесу. Загальноприйняті (але далекі від досконалих і валідних зразків) параметри з оцінювання вищої освіти в нашій державі - стан навчально-методичної, наукової та матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу та ін. мають поступитися таким параметрам як: міра освоєння державного освітнього стандарту, ступінь відповідності цілей освіти її результатам на рівні конкретного ВНЗ чи системи освіти; відповідність між різними параметрами оцінки результату вищої освіти (міцністю та системністю знань, ступінь сформованості умінь і навичок, достатність попередніх для формування професійних, особистісних та комунікаційних компетентностей і т. ін.).

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дає можливість стверджувати, що в науковому і практичному вимірах розроблення механізмів управління якістю вищої освіти є складною проблемою. Свідченням цього є дослідження вітчизняних науковців Н.Г. Діденко, В.І. Лугового, Т.О. Лукіної, О.П. Мещанінова, В.М. Огаренка, М.Ф. Степка, Ж.В. Таланової та інших. У ряді їх публікацій висвітлено компетентнісний, системно-діяльнісний, особистісно-діяльнісний, ціннісний та інші підходи до управління якістю вищої освіти.

Але сьогодні час переходити в практичну площину застосування напрацьованих результатів з розвитку механізмів державно-громадського управління якістю вищої освіти в Україні, оцінювання цієї якості з урахуванням європейського та світового досвіду, участі в цьому процесі державних і недержаних структур, громадськості. З появою міжнародно визнаних прозорих критеріїв і методик оцінювання, а також розвитком практики незалежних акредитаційних агентств з оцінювання якості вищої освіти уможливлюється ідея використання поняття «excellence» (рос. «превосходный» ) у значенні «перевершення» існуючої якості.

Метою цієї статті є аналіз затверджених Міністерством освіти і науки України орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ПІ-ГУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти та пропозиції щодо подальшого удосконалення затребуваних часом параметрів для оцінювання відповідності структури й змісту підготовки фахівців за напрямком (спеціальністю) вимогам компетентнісного підходу.

Результати

У минулому році змістом наказу МОН України [8] (п.2.1.) було передбачено Державній інспекції навчальних закладів України впродовж 2013-2014 навчального року провести апробацію орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти за участю вищих навчальних закладів, а п.2.3. - за результатами апробації до 01 липня 2014 р. внести пропозиції щодо затвердження критеріїв проведення зовнішнього і внутрішнього моніторингу якості вищої освіти.

На нашу думку, певна й очевидна неузгодженість була закладена ще при підготовці відповідного наказу, бо ним затверджуються орієнтовні критерії оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ГУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти [6], а через рік передбачається внесення пропозицій щодо затвердження критеріїв проведення зовнішнього і внутрішнього моніторингу якості вищої освіти.

При цьому МОН не взяло до уваги, що моніторинг по суті є джерельним базисом для оцінювання якості вищої освіти, а оцінювання є провідною функцією органів державного управління вищою освітою України. Отже, навпаки, треба було б почати з критеріїв для здійснення моніторингу, а вже потім переходити до критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти. І далеко не єдиним є варіант здійснення моніторингу саме органами державного управління вищою освітою України, в т.ч. Міністерством освіти і науки. Та й сама назва «Орієнтовні критерії оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти» схоже, уможливлює ще й діяльність ВНЗ іншу, яка може не забезпечувати якості освітнього процесу.

Щодо орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти, затверджених МОН, зазначимо наступне.

Ще в 2012 р. при обгрунтуванні теоретико- методологічних засад розвитку державно-громадського управління якістю вищої освіти та відповідного механізму, чинників його забезпечення та шляхів удосконалення інструментарію досягнення конкурентоспроможної якості національної вищої освіти в умовах її входження до європейського освітнього простору, нами доводилось, що якість вищої освіти є сукупним поняттям, що складається з трьох складових: якості вищої освіти як освітньої системи, якості освітнього процесу та якості власне результату вищої освіти [9].

Разом з тим, не претендуючи на найвищу досконалість, поки-що не спостерігаємо наукових досліджень, в яких були б запропоновані більш точні конструкції такого складного поняття як «якість вищої освіти». Тому логічним і обґрунтованим був би підхід МОН, за якого при визначенні орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти були б враховані принаймні ті наукові положення, які вже є обґрунтованими та загальнодоступними.

Звернувшись до документу [6,7,8], наведемо структурні блоки вищезгаданих критеріїв:

Kj - якість міжнародної діяльності;

К2 - якість житлово-побутових умов і соціального захисту учасників освітнього процесу;

К3 - якість фінансового забезпечення освітнього процесу;

К - якість формування студентського контингенту;

К5 - якість реалізації змісту підготовки фахівців;

К6 - якість наукової та науково-дослідної роботи і підготовки наукових кадрів;

К7 - якість організаційного, науково-методичного та інформаційного забезпечення освітнього процесу;

К8 - якість матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу;

К9 - якість забезпечення освітнього процесу науково- педагогічними працівниками;

К10 - якість навчальних і творчих досягнень студентів і випускників, результати працевлаштування.

Не піддаючи глибокому аналізу так званих «одіозних» на цей час критеріїв, полеміка щодо яких закінчиться, з нашого погляду, ще не скоро (К2, К3 , К , К8, К10), проаналізуємо дев'ять запропонованих критеріїв групи К5 щодо якості реалізації змісту підготовки фахівців [6].

Чотири з них (5.1, 5.2, 5.3, 5.4) вказують на частку навчальних дисциплін нормативної складової робочих навчальних планів ОКР «бакалавр», «спеціаліст», «магістр», перевірка знань студентів з яких здійснювалась на комп'ютерних системах тестування, а також на ті, які мають електронні конспекти та були реалізовані із застосуванням мультимедійних технологій навчання. Два (5.7, 5.8)- на частку робочих програм дисциплін нормативної складової робочих навчальних планів підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, що реалізовані із застосуванням інноваційних технологій навчання. Один (5.9) має на меті відтворити частку виконаних робочих навчальних планів, у яких дотримане співвідношення навчальних годин між блоками навчальних дисциплін; ще один (5.6) - частку кафедр, у яких виконання робочих програм та закріплених за ними дисциплін здійснено із застосуванням накопичувально-рейтингової системи навчання.

І лише один критерій (5.5) серед усіх, запропонованих у наказі МОН України покликаний відтворити наявність системи управління якістю. Виникають наступні нез'ясовані питання: Внутрішня чи зовнішня системи управління якістю освіти маються на увазі ? Система управління якістю чого: системи вищої освіти, освітнього процесу, що в них здійснюється, чи результату, тобто кінцевого «продукту» вищої освіти ?

Звернімо ще раз увагу на те, що група критеріїв, які аналізуються нами, це група К5 - критерії щодо якості реалізації змісту підготовки фахівців. Через які з них можна судити про якість реалізації змісту ? Чи проглядає «крізь них» зміст взагалі ? А чи можна говорити про якість реалізації змісту освіти у ВНЗ без належної якості власне змісту (про зміст освітньої діяльності та якість його реалізації не йдеться в жодному із 114 індикаторів всіх груп критеріїв) ?

Саме тому у значній мірі сумнівним видається нам результат оцінювання напрацювання якісних показників вищим навчальним закладом за такими критеріями. Для забезпечення справжньої якості вищої освіти необхідно розробляти методику оцінювання й самооцінювання якості, шкали вимірювання, методику розрахунку значень параметрів тощо.

Для прикладу наведемо оцінювання кваліметричними шкалами «рівнів досконалості» процесу навчання або реалізації основних освітніх програм у ВНЗ [1,2,3,4].

Нижче ми пропонуємо деякі параметри для оцінювання відповідності структури й змісту підготовки фахівців за напрямком (спеціальністю) вимогам компетентнісного (результатного) підходу у вищій школі. На наше переконання, їх використання для аналізу діяльності вищих навчальних закладів Ш-IV рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти зменшить формальність і підсилить обгрунтованість отриманих результатів.

Серед параметрів для оцінювання відповідності структури й змісту підготовки фахівців за напрямком (спеціальністю) вимогам компетентнісного підходу, на нашу думку, варті уваги наступні:

Освітньо-кваліфікаційні рівні (бакалавр, магістр, доктор філософії) та види професійної діяльності випускників (науково-дослідна, виробничо-технологічна, організаційно-управлінська, проектна та ін.), за якими ВНЗ здійснює підготовку за напрямком, спеціальністю.

Основні освітні програми, які реалізуються ВНЗ за напрямком (спеціальністю) підготовки.

Чим визначений вибір компетентнішої моделі, використаної ВНЗ для розробки основної освітньої програми.

Відповідність обраної компетентнісної моделі роду та виду майбутньої професійної діяльності випускників ВНЗ з даної спеціальності (напрямку).

Визначеність ВНЗ щодо універсальних, професійних і соціально-особистісних компетентностей, якими повинен володіти випускник за спеціальністю (напрямком підготовки) з освітньо-кваліфікаційним рівнем (бакалавр, магістр, доктор філософії) відповідно до цілей освітньої програми та завдань професійної діяльності.

Наявність робочих навчальних програм з усіх дисциплін спеціальностей (напрямків спеціалізації).

Авторство (типові навчальні програми, адаптовані, власні розробки ВНЗ тощо) та терміни розробки робочих навчальних програм.

Залучення зовнішніх експертів, роботодавців до розробки, затвердження та перегляду робочих навчальних програм, порядок такого залучення.

Зовнішнє рецензування навчальних програм (ким здійснювалось, порядок затвердження).

Відображення в навчальних програмах всіх дидактичних одиниць дисципліни базової частини навчальних циклів державним стандартам вищої освіти (ДСВО).

Регламент та механізм щорічного оновлення змісту робочих навчальних програм.

Наявність в навчальних програмах переліку обов'язкової та додаткової навчально-методичної літератури, ступінь її новизни.

Наявність обов'язкової та додаткової навчально- методичної літератури в бібліотеці ВНЗ, ступінь її новизни та відповідність її кількості ліцензійним вимогам.

Відповідність видів практик вимогам державних стандартів вищої освіти, графіку навчального процесу ВНЗ. Наявність договорів з базовими об'єктами, на яких вони здійснюються.

Наявність програм для кожного виду практик, виокремлення в них компетентностей, що мають формуватися у студентів під час проходження практики.

Можливості та міра реалізації у ВНЗ програм післявузівської професійної освіти й додаткової професійної освіти (підвищення кваліфікації, професійна перепідготовка) за спеціальністю (напрямком підготовки).

Стан розроблення і затвердження навчальних планів.

Повнота включення до навчальних планів дисциплін базової частини державного стандарту вищої освіти. Ідентифікація їх назв, наявність фактів об'єднання дисциплін базової частини навчальних циклів державного стандарту вищої освіти, порушень логічної послідовності їхнього вивчення та переносу з одного навчального циклу в інший.

Організація і результати експертиз навчальних планів в профільних навчально-методичних об'єднаннях і т.п..

Охоплення всіх дисциплін навчального плану підсумковими формами контролю. Розподіл екзаменів та заліків за семестрами і відповідність їх кількості нормативним вимогам.

Наявність графіка навчального процесу, зведених даних з бюджету часу, плану навчального процесу.

Відповідність трудомісткості базових частин навчальних циклів вимогам ДОС.

Наявність в навчальних циклах дисциплін за вибором студентів, їх відповідність за кількістю і трудомісткістю вимогам державного стандарту вищої освіти.

Існування можливості формування індивідуальних освітніх траєкторій студентів та отримання ними консультацій у ВНЗ за вибором дисциплін та їх впливом на майбутній профіль підготовки (спеціалізації).

Відповідність кількості курсових робіт за спеціальністю вимогам державного стандарту вищої освіти. Актуальність їх тематики, порядок їх розробки, періодичність оновлення та порядок захисту. Наявність переліку компетентностей, які формуються під час виконання студентами курсових робіт (проектів).

Включення вищим навчальним закладом до державної підсумкової атестації міждисциплінарного державного екзамена.

Порядок розробки тематики дипломних робіт, її актуальність та періодичність оновлення.

Ступінь достовірності вимірювання показників якості.

Отже, аналіз затверджених Міністерством освіти і науки України орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти показав ще недостатню їх обгрунтованість і відповідність прямому призначенню. Для забезпечення конкурентоздатної якості вищої освіти органам державного управління вищою освітою, створюваним незалежним агенціям з оцінювання якості необхідно розробляти методики оцінювання й самооцінювання цієї якості, шкали вимірювання, методики розрахунку значень параметрів тощо.

Процес розробки параметрів для оцінювання якості системи, процесу і результатів вищої освіти з урахуванням розвитку компетентнісного підходу триває і потребує в найстисліші терміни операційної й інструментальної конкретизації та подальшого удосконалення.

Список використаних джерел

1. Квалиметрические шкалы «уровней совершенства», составляющих модели совершенствования. - Режим доступу : http://www.tqm.spb.rusmkpage. shtml

2. Методика расчета значений «уровней совершенства» критериев модели. - Режим доступу : http://www.tqm.spb.rusmkpage.shtml

3. Методика самооценки образовательного учреждения на основе модели совершенствования деятельности. - Режим доступу : http://www.tqm.spb. rusmkpage.shtml

4. Модель совершенствования деятельности образовательного учреждения в области менеджмента качества. - Режим доступу : http://www.tqm.spb. rusmkpage.shtml

5. Нова динаміка вищої освіти і науки для соціальної зміни і розвитку : комюніке всесвітньої конференції з вищої освіти - 2009 / Штаб-квартира ЮНЕСКО, Париж, 8 липня 2009 р. // Вища школа. - 2009. - № 8. - С. 98 - і04.

6. Орієнтовні критерії оцінювання діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-^ рівнів акредитації щодо забезпечення якості освіти - Режим доступу : http://dinz.gov.ua/index/ua/category/51

7. Показники розвитку і результатів діяльності ВНЗ ІІІ-TV рівнів акредитації - Режим доступу : http://dinz.gov.ua/index/ua/category/51

8. Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності вищих навчальних закладів Наказ МОН України № 809 від 20 червня 2013 року - Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/36621/

9. Шевченко С.О. Розвиток державно-громадського управління якістю вищої освіти України в умовах входження до Болонського процесу : дис... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / С.О. Шевченко ; ДРІДУ НАДУ при Президентові України. - Д., 2012. - 427 с.

Размещено на Allbest.ru