Особливості організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Особливості організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками

О.М. Скавронська

Анотація

Ключові слова: соціальна педагогіка, діяльність, неповнолітній, правопорушник.

O.M. Skavronskaia. Features of organization social-pedagogical work with juvenile delinquents

This article analyses the structure, of the main subjects, aim, task, content of social-pedagogical work with juvenile delinquents on the modern stage of development of Ukrainian society. It is found out that the activity represents a clear system of associated elements: the subject; object; the motive that transformed into aim; the action that corresponds to the tests what formulated; features, tools and results of influence.

Key words: social pedagogy, activities, juvenile, delinquents.

Постановка проблеми у загальному вигляді

У сучасній Україні проблема організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками набуває особливої гостроти з огляду на те, що виховання молодого покоління відбувається в складних соціальних, економічних і політичних умовах. Така ситуація призводить до збільшення кількості дітей, які порушують норми поведінки, що належать до «групи ризику», стаючи на шлях алкоголізму, наркоманії, є ВІЛ-інфікованими; збільшується питома вага протиправної, агресивної поведінки неповнолітніх; посилюється вплив вулиці на дітей; збільшується кількість дітей, які потрапляють до в'язниць і психіатричних закладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Дослідженням теорії діяльності займались філософи (М. Каган, А. Маргуліс та ін.), соціологи (І. Кон, Н. Наумова та ін.), психологи (Л. Божович, Л. Виготський, О. Леонтьєв, А. Петровський та ін.) і педагоги (Г. Щукіна, Н. Щуркова та ін.).

Питанням визначення змісту, методики та технології виховної діяльності взагалі та соціально-педагогічної зокрема присвятили свої праці М. Галагузова, В. Гмурман, Ю. Василькова, Л. Виготський, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, О. Леонтьєв, А. Макаренко, А. Малько, Л. Міщик, С. Хлєбік та інші науковці.

Мета статті - схарактеризувати особливості організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Виклад основного матеріалу

Будь-яка діяльність, у тому числі й соціально-педагогічна, має свою цілісну структуру, кожен елемент якої органічно пов'язаний і взаємодіє з іншими. «Діяльність, -- пише О. Леонтьєв, -- це не реакція і не сукупність реакцій, а система, яка має будову, свої внутрішні переходи і перетворення, свій розвиток» [1, с. 82].

Вивчення праць О. Леонтьєва та довідкової літератури дозволяє дійти висновку, що діяльність можна розглядати як систему, яка складається з таких елементів: суб'єкт; об'єкт; мотив, що перетворюється в мету; дія, яка відповідає сформульованим завданням; функції, засоби (тобто, за визначенням О. Леонтьєва, операції) та результати впливу. «Ці одиниці людської діяльності, -- відзначає далі О. Леонтьєв, -- і утворюють її макроструктуру» [1, с. 109].

З'ясуємо зміст провідних понять соціально-педагогічної діяльності. Так, термін “суб'єкт” уперше з'явився в працях античних філософів, а тільки в кінці 20-х рр. ХХ ст. почав використовуватись у вітчизняній соціально-педагогічній науці.

У філософській літературі під суб'єктом розуміють організатора практичної діяльності, яка спрямована на об'єкт. Згідно з законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» до провідних об'єктів соціальної роботи належать діти, молодь, члени їхніх сімей, різноманітні колективи, соціальні групи.

До суб'єктів соціально-педагогічної роботи належали вчителі (зокрема класні керівники), інспектори у справах неповнолітніх і батьківські комітети при школах, батьківські комітети за місцем мешкання, ради будинків та ради сприяння сім'ї й школі, фахівці з соціальної роботи, організації та установи.

Як провідні об'єкти соціально-педагогічної діяльності будемо розглядати підлітків (11-17 років), тому що цей вік, за визначенням психологів, у найбільшій мірі підлягає різного роду впливам та стресам, що пов'язане з періодом інтенсивного статевого становлення особистості, зміною Я-концепції, потребою в самоствердженні та спілкуванні з однолітками. Саме в підлітковому віці розширюються сфери спілкування, змінюється характер взаємостосунків, зміцнюються фізичні сили організму, відбувається інтенсивна перебудова фізіологічної системи людського індивіда, спостерігається прагнення завоювати статус дорослої людини, розвивається самосвідомість і нерідко формуються негативні якості.

«Підлітковий вік, - пише Д. Фельдштейн, - важкий період психічного розвитку; він важкий для самого підлітка, він важкий і при роботі з ним. Клубок внутрішніх суперечностей цього віку і суперечностей дитини з дорослими - батьками і вчителями, що особливо гостро проявляються на даному етапі виховання, протидія підлітка вихованню приводять до появи великої групи важких підлітків» [5, с.41].

До провідних об'єктів діяльності соціального педагога насамперед належить та категорія підлітків, яка потребує допомоги у процесі соціалізації. У відповідності з предметом дослідження як провідних об'єктів соціально-педагогічної діяльності будемо розглядати неповнолітніх правопорушників.

Особистість неповнолітніх правопорушників має характерні особливості, вивчення яких дає можливість вибрати найбільш доцільні заходи для виправлення, індивідуальної виховної роботи та ефективної профілактики, а також для своєчасної корекції особистості підлітків, які ще не стали на шлях злочину.

За чинним законодавством неповнолітні - особи, які не досягли 18 років. Законні інтереси неповнолітніх (повністю або частково) здійснюють їх батьки, інші законні представники, опікуни, піклувальники.

Правопорушення - протиправне винне діяння особи, що носить суспільно небезпечний характер, що посягає на встановлений порядок громадських відносин. Як стверджують фахівці, неповнолітній правопорушник являє собою:

- складну систему з яскраво вираженими і досить гострими запереченнями, контрастами та протилежностями;

— непослідовність поведінки, внутрішньо нестійку систему з різко вираженою залежністю від ситуації; ситуація, як правило, характеризується конфліктами, які вимагають швидких рішень, заснованих па моральних і правових принципах;

— яскраво виражену подвійність моралі та дисгармонії моральних і правових уявлень, поглядів, почуттів;

— грубі порушення моральних, правових та інших соціальних норм як прояв конфлікту між суспільством і особистістю.

Е. Тіхая виділяє внутрішні особливості, які характері майже для всіх вихованців колоній:

- емоційна нестабільність, коли найменший подразник може викликати зміну настрою, відмову від діяльності, негативні емоційні реакції, агресію. Зокрема, часто без явних на те причин підлітки відмовляються від участі у запропонованих заходах, неадекватно реагують на будь-яку зміну емоційного ставлення до них, на неконгруетність у спілкуванні;

- низький рівень самоконтролю, коли у вихованців виникають складнощі з вольовою регуляцією власної поведінки, важко подавляються спалахи агресії, які часто закінчуються бійкою. Така некерованість нерідко і є причиною осудження;

- суперечливість самооцінки і рівня домагань, незважаючи на невпевненість у своїх інтелектуальних здібностях.

Злочин у самому загальному розумінні - це правопорушення, вчинення якого тягне за собою застосування до особи заходів кримінальної відповідальності. Злочини можуть виділятися з загальної маси правопорушень за формальною ознакою (встановлення за них кримінального покарання, забороненої кримінальним законом), а також за матеріальною ознакою (висока ступінь небезпеки їх для суспільства, істотність заподіюваних ними порушень правопорядку).

Як свідчить вивчення наукової літератури, мета соціально-педагогічної роботи з малолітніми злочинцями полягає не тільки у здійсненні правового виховання та профілактики правопорушень, а і в формуванні у підлітків переконання в тому, що необхідно неухильно дотримуватися вимог норм моралі та права, і в поверненні їх до суспільно-корисної праці.

Аналіз науково-педагогічних джерел дозволяє стверджувати, що завдання діяльності фахівців з соціальної роботи із зазначеною категорією дитячого населення можна звести до постійних і нових. Традиційними завданнями діяльності соціального педагога з неповнолітніми правопорушниками можна вважати: активне залучення громадськості до здійснення профілактичної роботи; опанування соціальним педагогом та соціальним працівником формами та методами впливу на особистість підлітка та його сім'ю; надання консультативної допомоги дітям підліткового віку; профілактику правопорушень; забезпечення соціальної терапії підлітків, їх правове виховання та соціальний захист; допомога в кризових ситуаціях; сприяння адаптації неповнолітніх правопорушників до умов суспільства; створення найбільш сприятливих умов життєдіяльності індивіда; становлення, розвиток та реалізація духовності людини, гармонізація й демократизація її відносин з суспільством; актуалізація виховного потенціалу мікросфери людини; відновлення гармонії у внутрішньому світі самого злочинця на основі принципів гуманізму та особистісно-орієнтованого підходу. соціальний педагогічний неповнолітній правопорушник

До нових завдань роботи головного суб'єкта виховання належать: організація активної діяльності із названою категорією дітей у мікрорайоні; відновлення і розвиток нормальних позитивних інтересів дітей підліткового віку; повернення підлітка до нормального спілкування; виховання в нього почуття соціальної відповідальності й дисципліни.

Отже, завдання соціально-педагогічної роботи з малолітніми злочинцями спрямовані на реабілітацію особистості підлітка й повернення його до нормальних умов життя.

Зміст даної діяльності полягає: у максимальному завантаженні особливо «важковиховуваних» дітей у школі й поза школою; у здійсненні спеціальних рейдів «Діти вулиці», «Вокзал», «Ринок» з метою вилучення дітей, схильних до скоєння злочину; у підготовці молоді до здійснення контролю за своєю поведінкою; у застосуванні системи корекційно-реабілітаційних заходів до дітей з різним рівнем відхилень; у залученні їх до суспільно корисної діяльності; у здійсненні постійної консультаційної роботи з дітьми, які не встигають у школі; у вдосконаленні виховного процесу в сім'ї та школі; у здійсненні діагностичної (передбачає використання існуючого наукового та методичного потенціалу), консультаційної, реабілітаційної (полягає у формуванні в підлітка прагнення викорінити ті чи інші негативні риси і відновити ті позитивні риси, які були у неповнолітнього до дезадаптації тощо) та допоміжної роботи; у використанні найбільш ефективних форм і методів роботи з кожною окремою особистістю; у забезпеченні змістовного дозвілля підлітків у вечірній час та вихідні дні; у розширенні мережі спортивних секцій та гуртків; в організації постійно діючого лекторію з правових знань.

З метою проведення ефективної пропедевтичної роботи з «важкими» дітьми та їх сім'ями, виявлення неблагополучних сімей починають виникати спеціальні профілактичні служби. За слушною думкою вчених (А. Меліксетян, В. Оржехівська), головне завдання педагогічної науки й практики полягає саме в тому, щоб своєчасно попередити прояви різних вад, а не їх викорінювати [2, с. 78; 3].

На основі вивчення науково-педагогічних праць та проведення порівняльного аналізу ми дійшли висновку, що зміст роботи з неповнолітніми на вулиці можна також поділити на традиційний, що полягає переважно у використанні різноманітної ігрової техніки й залученні до ігрової діяльності як неповнолітніх, так і їхніх батьків, проведенні з ними групових екскурсій та інших форм організації дозвілля, і новий, який зводиться до налагодження випадкових контактів з підлітками під час їх зборів, з'ясування потреб та проблем зазначеної групи неповнолітніх, залучення вуличних груп до молодіжних об'єднань, встановлення контактів з маргіналами та поміщенні їх до лікувальних закладів.

Взагалі, як свідчить вивчення світового досвіду, соціально-педагогічна робота на вулиці отримала своє розповсюдження і в багатьох провідних країнах світу - Великій Британії, США, Німеччині та деяких інших. Таку діяльність здійснювали спеціальні служби термінової допомоги.

Доцільно підкреслити, що соціально-педагогічна діяльність з малолітніми злочинцями відбувається вже у виправних закладах закритого типу. Взагалі, в Україні існує 11 закладів для неповнолітніх, причому один з них - для дівчат (у Мелітополі), а кілька - посиленого режиму.

Зокрема, в Харківській області знаходиться Курязька виховно-трудова колонія (ВТК) загального режиму, в якій перебуває близько 350 неповнолітніх.

Як стверджують працівники соціальної служби Курязької ВТК, із загальної кількості засуджених: 12% - з 6-літнього віку бродяжили, жебракували; 48% - психічно неурівноважені підлітки, які не вміють читати, писати, в основному з неблагополучних сімей; 5% - здійснили вбивство; 8% - злісне хуліганство; 3% - тяжкі тілесні ушкодження; 4,5% - згвалтування; 9% - розбій; 30% - крадіжки особистого майна; 27% - крадіжки державного майна; кожен третій має 3-4 судимості; 50% - знову повертаються до ВТК.

В Україні діє 4 професійно-технічних училища соціальної реабілітації (з них одне знаходиться в Харкові). У ці заклади за постановою суду направляються неповнолітні, що скоїли злочин у віці від 14 до 18 років. Діє три спеціалізовані школи соціальної реабілітації для підлітків у віці від 11 до 14 років, що скоїли злочин і позбавлені волі за постановою суду [4, с.109-110]. Одна з них відкрита у Харкові. Сьогодні в цій школі соціальної терапії знаходиться 60 підлітків, хоча розрахована вона на 250 чоловік.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже особливості організації соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками в Україні знаходять своє відбиття у провідних суб'єктах, меті, завданнях, змісті, формах та методах зазначеної діяльності. До перспективної тематики подальшого наукового пошуку можна віднести питання порівняльного аналізу змісту соціально-педагогічної діяльності з неповнолітніми правопорушниками в Україні та провідних країнах світу.

Список використаних джерел

1. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. / А.Н. Леонтьев // М.: Политиздат, 1977. - 304 с.

2. Меликсетян А.С. Социальные причины аморального поведения несовершеннолетних / А.С. Меликсетян // Советская педагогика. - 1991. - №4. - С.75-80.

3. Оржехівська В.М. Соціально-педагогічні основи профілактики правопорушень важковиховуваних учнів: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. / В.М. Оржехівська // - К., 1995. - 440 с.

4. Соціально-педагогічні аспекти роботи з дітьми групи ризику. Матеріали з досвіду роботи Центру допомоги дітям “Жайворонок”. - Х., 2000. - 160с.

5. Фельдштейн Д.И. Психологические аспекты изучения современного подростка / Д.И. Фельдштейн // Вопросы психологии. - 1983. - №1. - С.33-41.

Размещено на allbest.ru