Постановка проблеми в загальному вигляді. Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні характеризуються посиленням гуманістичної спрямованості навчання та виховання дітей та молоді, що виявляється в перенесенні акцентів на саморозвиток особистості. В світлі гуманістичної парадигми вищої освіти значного поширення набув особистісно-діяльнісний підхід, що підтверджується посиленням уваги науковців до вивчення проблеми підготовки майбутніх фахівців, зокрема майбутніх учителів, на засадах зазначеного підходу. Особистісно-діяльнісний підхід передбачає орієнтацію процесу професійної підготовки майбутніх учителів на їхні здібності, інтереси, пізнавальні можливості. Важливість порушеної проблеми вимагає дослідження особистісно-діяльнісного підходу у підготовці майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання школярів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави свідчити, що зазначена проблема знайшла висвітленняв таких аспектах: теоретико-методологічні засади підготовки майбутніх учителів (О. Абдулліна, I. Богданова, В. Гриньова, О. Дубасенюк, К. Дурай-Новакова, I. Зязюн, В. Євдокимов, В. Лозова, О. Пєхота, О. Попова, I. Прокопенко, В. Семиченко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, A. Троцко, Н. Хмель, О. Шевнюк та інші науковці); підготовка майбутніх учителів до виховної діяльності (А. Бойко, B. Бондар, О. Дубасенюк, I. Зязюн, Т. Люріна, О. Мороз, В. Сластьонін, Л. Спірін, А. Троцко та інші дослідники); особливості впровадження особистісно-діяльнісного підходу в навчально-виховний процес закладів освіти (I. Бех, М. Кузнєцов, О. Пєхота, С. Подмазін, В. Рибалка, М. Чобітько, А. Хуторський, I. Якіманська та інші вчені); виховний потенціал особистісно-орієнтованого підходу (Д. Белухін, О. Бондаревська, О. Вишневський, О. Газман, М. Красовицький, Н. Тимощук, М. Чепіль та інші науковці).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. На підставі проведеного аналізу психолого-педагогічної літератури можна зробити висновок, що попри ґрунтовне вивчення методологічних засад професійної підготовки майбутніх учителів, проблема підготовки майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання школярів на засадах особистісно-діяльнішого підходу залишається недостатньо дослідженою. Зокрема, існує проблема розкриття суті цього феномену в контексті досліджуваної проблеми.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає у розкритті суті особистісно-діяльнісного підходу у підготовці майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання школярів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ми поділяємо точку зору вчених (І. Бех, А. Бойко, І. Зязюн, В. Лозова, О. Пєхота, О. Попова, С. Сисоєва та інші), які досліджують проблему професійної підготовки майбутніх учителів на засадах особистісно-діяльнісного підходу, у контексті якого розвиток особистості відбувається в процесі її діяльності.

Розглядаючи стратегії розвитку сучасної педагогічної науки, В. Лозова [1] справедливо позначає тенденцію поширення особистісно-діяльнісного підходу, де особистіс - ний і діяльнісний аспекти утворюють нерозривну, єдину інтеграцію, спрямовану на саморух, самозростання і в заключному результаті на самореалізацію можливостей особистості. Особистісно-діяльнісний підхід характеризується ціннісним ставленням, позитивними можливостями особистості в діяльності; включенням особистішого досвіду молодої людини до навчально-виховного процесу, який включає знання, уміння, цінності та настанови.

Основи особистісно-діяльнісного підходу були закладені в працях видатних психологів Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна. З позиції цього підходу діяльність людини є процесом, у якому здійснюються переходи між полюсами суб'єкт-об'єкт, тобто відбувається перехід об'єкта в його суб'єктивну форму і разом з цим у діяльності здійснюється також перехід у об'єктивні результати [2].

художнє естетичне виховання студент

Діалектичну суть цього положення докладно розкрито в дослідженні С. Рубінштейна [3]. Учений визначив, що специфічна особливість людської діяльності полягає в тому, що вона свідома та цілеспрямована. У ній та через неї людина реалізовує свої цілі, об'єктивує задуми в перетворюваній ним діяльності. Разом з цим об'єктивний зміст діяльності входить визначальною основою у психіку індивіда. У діяльності та через діяльність індивід самореалізується та самостверджується як суб'єкт (у своєму ставленні до об'єктів ним створених) та як особистість (у своєму ставленні до інших людей, на яких він впливає своєю діяльністю і з якими він через неї вступає в контакт). Значення діяльності в тому і полягає, що у ній та через неї встановлюється дієвий зв'язок між людиною та світом, завдяки якому буття виступає як реальна єдність і взаємопроникнення суб'єкта і об'єкта.

Діяльність як активність особистості, спрямована на досягнення свідомо поставленої мети, пов'язаної з задоволенням потреб та інтересів людини, на виконання вимог до неї з боку суспільства та держави [4]. Згідно теорії діяльності (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн) її макроструктуру складають взаємозалежні одиниці: окрема діяльність, дії, операції, які співвідносні мотивам, цілям, умовам. Розглянемо це докладніше.

Поняття діяльності пов'язано з поняттям мотиву, який завжди відповідає тій чи іншій потребі. У результаті усвідомлення та переживання потреб у людини виникає спонукання до діяльності, завдяки якій ці потреби задовольняються. Отже, усвідомлена потреба є мотивом діяльності. Головна відмінність однієї діяльності від іншої полягає у відмінності їх предметів. Саме предмет діяльності надає їй певної спрямованості, одночасно виявляючись її дійсним мотивом.

Певна діяльність завжди спрямовується на вироблення продукту, досягнення певного результату, який виступає метою цієї діяльності. Для здійснення мети необхідно враховувати ті умови, у яких вона буде реалізовуватися. Співвідношення мети та умов визначає завдання, яке повинно бути вирішено діями.

Будь-яка діяльність існує у формі ланцюга дій як процесу, підкореного усвідомленій меті, тобто дії, які здійснюють діяльність, спонукає її мотив, але вони спрямовані на реалізацію мети. Разом з тим, що дії є основними складовими діяльності, вони виявляють і відносну самостійність - одна й та сама дія може забезпечувати реалізацію різних видів діяльності.

Окрім визначення мети важливим моментом є визначення способів здійснення дій. Досягнення результату, що складає мету певної дії, може вимагати цілої низки актів, пов'язаних між собою певним чином. Ці акти є частковими діями або операціями. За допомогою цих операцій може бути досягнута поставлена мета, але вони визначаються не самою метою, а безпосередньо тими умовами, у яких вона реалізується. Іншими словами дія відповідає завданню, яке є метою, представленою у певних умовах. Необхідність знаходження відповідних умовам способів здійснення операцій перетворює дії у вирішення завдання. Предметний результат дій визначає їх об'єктивне значення.

Взаємодія означених складових у процесі діяльності представлено у вигляді її динамічної структури, між компонентами якої існують функціональні залежності:

формування мотивів на основі усвідомлення власних потреб;

визначення мети, реалізація якої забезпечує задоволення потреб або рішення поставлених завдань;

визначення умов, за яких буде досягнута поставлена мета;

визначення способів діяльності у наявних умовах;

оцінка співвідношення власних можливостей з майбутніми труднощами та необхідністю досягнення певного результату;

мобілізація особистісних ресурсів (інтелектуальних, емоційно-вольових) та виконання дій;

оцінка отриманих результатів, їх відповідність запланованим результатам, корегування.

На підставі вищезазначеного, під реалізацією особистісно-діяльнісного підходу в підготовці майбутніх учителів ми будемо розуміти наявність у навчально-виховному процесі всіх компонентів діяльності, які визначають розвиток особистості майбутнього вчителя.

Підготовка майбутніх учителів до художньо - естетичного виховання являє собою процес, тобто явище взяте в динаміці, в русі, у постійному зміненні. Отже, цілеспрямована послідовна зміна мотивів, мети, завдань, змісту, методів та інших складових художньо-пізнавальної діяльності студентів обумовлюють динаміку особистісних перетворень у психологічній, інтелектуальній та діяльнісній сферах у процесі їх підготовки до художньо - естетичного виховання школярів.

Аналізуючи педагогічну практику, О. Шевнюк відмітила напрями професійно значущих змін особистості вчителя [5, с.37.], які, на нашу думку, слід враховувати в процесі підготовки майбутніх учителів до художньо - естетичного виховання школярів:

зміна системи діяльності, її функцій та ієрархічної побудови в процесі формування особистісного стилю діяльності;

зміна особистості суб'єкта, що проявляється як зовнішніми ознаками (моторика, мова, емоційність тощо), так і внутрішніми - у формуванні відповідних елементів професійної свідомості (пам'ять, мислення тощо), становленні професійного світогляду;

зміна відповідних компонентів установки суб'єкта по відношенню до об'єкта діяльності, що проявляється у когнітивній сфері як підвищення рівня інформативності про об'єкт, в емоційній - як зацікавлення у взаємодії з об'єктом, у практичній - як усвідомлення можливостей зміни об'єкта.

Особистісно-діяльнісний підхід у підготовці майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання, серед іншого, передбачає виявлення індивідуальних особливостей студентів, забезпечення умов для їх розвитку, врахування їхніх інтересів, смаків, потреб, поглядів тощо.

Такі якості особистості як художньо-естетичний смак, художньо-естетичне сприймання, естетичні почуття завжди мають вибірковий та суб'єктивний характер. Отже, їх можна також віднести до індивідуальних особливостей, які треба враховувати в процесі підготовки майбутнього вчителя до художньо-естетичного виховання школярів.

Врахування вищезазначених індивідуальних особливостей майбутнього вчителя в процесі його підготовки до художньо-естетичного виховання школярів передбачає:

глибоке, всебічне вивчення особистості студента - визначення кола його інтересів у сфері мистецтва, вивчення своєрідності його естетичного смаку, художньо - естетичного сприймання, характеру емоційно-естетичних реакцій, критеріїв естетичних оцінок та мотивів художньо - естетичної діяльності;

визначення поточних та перспективних цілей розвитку спеціальних знань, умінь та естетичних якостей майбутнього вчителя;

відбір форм, методів роботи, прийомів педагогічного впливу у відповідності з завданнями художньо - естетичної підготовки диференційованих груп та окремих студентів;

організацію естетично спрямованої діяльності, що сприяє ефективному розвитку індивідуальних естетичних якостей майбутнього вчителя;

аналіз результатів педагогічного впливу та результатів діяльності майбутнього вчителя.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Отже, звернення до особистісно-діяльнісного підходу в нашому дослідженні обумовлено тим, що він дає можливість враховувати індивідуальні особливості студентів у процесі їх просування по індивідуальній освітній траєкторії. Це, у свою чергу, вимагає постійного діагностування рівнів готовності майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання, а також залучення їх у різні види діяльності - навчальну (аудиторну, позаау - диторну), виховну, педагогічну практику, які за умови їх правильної організації у своїй сукупності забезпечують формування готовності майбутніх учителів до художньо - естетичного виховання школярів. Важливими факторами при цьому виступають гуманістичне ставлення до кожного студента, довірливе діалогічне спілкування.

Перспективи подальших розвідок полягають в розробці науково-методичного забезпечення підготовки майбутніх учителів до художньо-естетичного виховання школярів.

Список використаних джерел