Розробка міні–проекту "Лісова аптека"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка міні-проекту “Лісова аптека”

Вид проекту за домінуючою діяльністю: дослідницько-інформаційний.

Мета проекту: збір інформації про лікарські рослини, дослідження їхніх цілющих властивостей та способів використання лікарської сировини.

Тривалість проекту: 5 днів

Ключові компетентності:

вміння вчитися:

навчально-організаційні вміння і навички:

- знає і дотримується режиму навчальної діяльності ;

загально мовленнєві вміння і навички:

- спілкується під час виконання групових і колективних завдань;

контрольно-оцінні вміння:

- висловлює оцінні судження;

інформаційно-комунікативна:

- планує створення повідомлення;

загальнокультурна:

- дотримується норм поведінки учня на уроці;

здоров'язбережувальна:

- дотримується гігієнічних норм під час уроку;

соціальна: співпрацює в парі та групі

Предметні компетентності ( очікувані результати)

Початковий рівень:

- називає найбільш поширені лікарські рослини рідного краю ;

Середній рівень:

- розуміє значення рослин у житті людини;

- встановлює відповідність між захворюваннями та назвами лікарських рослин, що використовуються для лікування відповідної хвороби;

- розпізнає лікарські рослини за ароматом і смаком чаїв із них;

Достатній рівень: - шукає (за завданням вчителя) інформацію в енциклопедіях (довідниках чи науково - популярних виданнях), інтернеті та в інтерв'ю із фармацевтом про лікарські рослини лісу з метою створення колективного міні - проекту;

- бере участь в обговоренні здобутої інформації;

Високий рівень:

- створює колективний міні - проект «Лісова аптека»: закріплює листівки , аркуш зі схемою, саморобний постер - «гармошку» та диск із відшуканою інформацією про лікарські рослини лісу на загальному плакаті - «бюлетені»;

- презентує творче завдання;

- висловлює оцінні судження про власну роботу та роботу, виконану однокласниками.

Етапи навчального проекту

І. Планування роботи учнів над створенням міні - проекту «Лісова аптека» (випереджувальна діяльність).

1.Повідомлення вчителем теми та мети проекту, його тривалості.

2.Об'єднання учнів в групи за бажанням.

ІІ. Самостійна творча діяльність учнів: знаходження учнями (за завданням учителя) інформації в енциклопедіях (довідниках чи науково - популярних виданнях), інтернеті та отриманому у фармацевта аптеки інтерв'ю про лікарські рослини лісу з метою створення колективного міні - проекту.

1.Група «Ботаніки»: короткий опис лікарських рослин та їх цілющих властивостей .

Форма реалізації: листівки з фотографіями чи малюнками лікарських рослин (з коротким описом їхніх цілющих властивостей);

2. Група «Фармацевти»: інтерв'ю з фармацевтом аптеки про збір лікарських рослин та способи використання лікарської сировини.

Форма реалізації: розповідь фармацевта ( на диску) та схема використання лікарської сировини. (Додаток 4)

3 .Група «Фольклористи»: легенди про лікарські рослини.

Форма реалізації: саморобний постер-«гармошка» «Легенди про лікарські рослини».

(Термін виконання - 4 дні)

ІІІ. План проведення уроку (5 день)

1. Розгадування учнями ребуса з метою визначення ключового слова теми уроку. ( Додаток 1)

2. Демонстрування розуміння значення рослин у житті людини. Вправа «Мікрофон».

3.Розповідь-бесіда вчителя про лікарські рослини лісів з використанням ІКТ. (Додаток 2)

4. Називання учнями найбільш поширених лікарських рослин рідного краю .

5. Розпізнавання учнями лікарських рослин за ароматом та смаком чаїв із них (м'ята, малина, ромашка). Робота в парах.

6. Встановлення відповідності між захворюваннями та назвами лікарських рослин, що використовуються для лікування відповідної хвороби.

Гра «Лісова аптека лікаря Айболить». (Додаток 3)

ІY. Реалізація учнями проектної діяльності:

1. Презентація групами творчих завдань.

2. Оформлення загального плаката - «бюлетеня» «Лісова аптека»: закріплення на ньому листівок, аркуша зі схемою, саморобного постера-«гармошки» та диска із відшуканою інформацією.(Додатки 4, 5)

3. Висловлення учнями оцінних суджень про власну роботу та роботу, виконану однокласниками.

4. Оцінювання проектної діяльності за визначеними критеріями.

Додатки

Додаток 1

- Розгадайте ребус і визначте ключове слово теми нашого уроку:

Додаток 2

Розповідь вчителя про лікарські рослини лісу з використанням ІКТ

(Читайте в окремому файлі Урок №50 (продовження))

Додаток 3

Гра «Лісова аптека Айболить»

-Допоможіть Айболитю правильно дібрати рецепти для хворих звірят. З'єднайте стрілочками назви лікарських рослин із захворюваннями, які вони лікують:

Додаток 4

Схема «Що виготовляють з лікарських рослин»

Додаток 5

Інформація для вчителя

Легенда про материнку

Був осінній день, дув холодний вітер. Темна ніч вкрила все навкруги. Карета їхала по розбитій дорозі, її похитувало, мов ту коробку - то в один, то в другий бік. Коли карета під"їхала до хати, з неї вийшло двоє чоловіків. Перший - велетень у накидці з лисячого хутра, другий - чоловік у кітелі із шаблею. Чоловіки попрямували до хати.

Тут їх зустріла молода господиня. Гості, привітавшись, повечеряли і почали готуватися до сну. Дівчина полізла на піч. Вона довго не могла заснути. Велетень все ходив і ходив по хаті, мов привид, не давав нікому спати. Його великі чоботи так гупали по підлозі, що вся хата тремтіла. Нарешті дівчина встала з печі, шаснула до припічка, щось налила в кухоль і потім зайшла до гостей.

- Дядечку, напевно вас безсоння мучить, нате ось, випийте оцього зілля. І заснете, мов після маку. Велетень випив і ліг на лаву та й через кілька хвилин глибоко заснув. На ранок чоловік покликав молоду господиню:

- А де твій татко?

- Де татко мій? Татко і два брати воюють зі шведами, вони козаки.

- А яким зіллям ти мене вчора пригостила? І спав добре, і бадьорим встав.

- Люди зовуть цю траву заспокійник пахучий.

- А як же тебе звуть, красуню?

- Мотрею. А татко й мама зовуть мене Материнкою.

- Ця травичка добра, як ти, Материнко! Тепер це зілля буде твоїм іменем зватися, душа моя! І незнайомець поцілував Мотрю. А коли сідали до карети, менший із шаблею шепнув на вухо Материнці:

- А ти знаєш, хто тебе поцілував?

- Не знаю.

- Сам Петро Великий!

- Що великий, я і сама бачу. Головою стелю дістає. Відтоді, кажуть, і почали називати заспокійника пахучого материнкою.

Легенда про вербу й калину

Жила колись, в одному із сіл України, дівчинка Калина зі своєю мамою Вербеною. Росла дівчинка милою та чемною, вродливою та доброю, і була вона чарівницею: збирала трави, лікувала пташок та дерева. Дізнались про Калину злі люди і вирішили згубити її, щоб завоювати українську землю, наслати біду та хвороби.

День був ясний і теплий, коли пішла дівчинка в гори горобчиків годувати, льон, прибитий дощем до землі, піднімати. Довго ходила Калинка, стомилася і вирішила відпочити коло кринички, напитися води. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний матусин голос іздаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі водички до губ піднесла, пташка маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла - і навік деревом - калиною над водою зросла… Бігала мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. На тому місці гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербою. Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.

Легенда про волошку

Одного разу закохалася русалка в молодого красивого парубка Василя. Здалеку під прикриттям очерету невідривно слідкувала вона за красенем-юнаком. Але одного разу, коли підійшов Василь до річки умитися, вона не витримала і постала перед ним у всій своїй красі. Вони покохали одне одного, і стала русалка кликати юнака у свою водну стихію, а Василь умовляв її залишитися на землі. У всьому в них було розуміння, не могли вони лише домовитись, де їм жити разом. І коли зрозуміла русалка, що не залишить Василь-хлібороб свою рідну землю, у відчаї перетворила його в скромну квітку, що росте на полях, але цвітом нагадує голубу стихію. Люди ж співчуваючи молодому хлопцеві та його матері, в якої він був один, в памґять про нього назвали цю квітку іменем юнака - Васильком. Може через те в багатьох районах України волошку називають саме так - “васильок”.

А інша легенда розповідає, що одного разу небо дорікнуло хлібному полю у вдячності... - Все, що населяє землю, дякує мені, - сказало воно, - квіти посилають свій аромат, ліси - таємничий шепіт, птахи - спів, тільки колосся твого поля не складає мені подяки, хоча я напуваю твоє коріння життєдайним дощем, заставляю дозрівати важкі зерна.

- Навпаки, ми дуже вдячні тобі, - заперечили колоски. Ми прикрашаємо землю морем зелені, але у нас немає можливості піднятися до тебе і віддячити по-іншому. Допоможи нам, і ми будемо вічно вдячні тобі.

- Гаразд, -- відповіло небо. - Якщо ви не можете піднятися до мене, я зійду до вас. І небо наказало землі виростити серед колосся прекрасні сині квіти - частинки його самого. З того часу стебла хлібних злаків при кожному подиху вітру нахиляються до посланців синього неба і шепочуть їм ніжні слова любові.

Легенда про полин

У сиву давнину, серед степу широкого, в пустинних краях, у одного бідняка росла дочка-красуня на ім'я Полин. Одного разу пішла вона у степ збирати квіти, побачив її там жорстокий, чванливий і підступний хлопець, син багачів.

Сподобалася йому дівчина, адже славилася вона красою в навколишніх краях. Став вимагати, щоб вона вийшла за нього заміж. Відмовила йому Полин, відкинула усі його домагання. Тоді хлопець, щоб помститися дівчині, проспівав в компанії людей куплет пісні про те, що він збезчестив дочку бідняка і віднині дозволяє усім глумитися над нею.

Осоромлена Полин, щоб уникнути ганьби, осідлала коня і, гірко плачучи, помчала в степ широкий. Син багачів відправив вслід за нею своїх охоронців. Довго мчала дівчина степом, потім зупинила скакуна і попросила у степу: "Заховай мене". Коли до місця прибули вершники, то побачили одного коня, а на тлі зеленої трави ріс невеликий сірий кущик. Так Полин стала дочкою широкого степу. Але і лихому, підлому хлопцеві була призначена нерадісна доля. Він перетворився на траву, насіння якої, потрапляючи в шерсть овець, пронизує тіло тварин. Цієї трави стороняться тварини і люди.

А Полин окропила своїми сльозами землю, і де падала її сльозина, там виростала гірка трава. Навесні вона дуже гірка, як сльози дівчини. Ця трава дістала в народі назву полин і поширилась майже по всьому світу. Багато цієї цінної лікарської трави і в наших краях...

учень лікарський рослина навчальний

Размещено на Allbest.ru