Проблеми реалізації принципу безперервної освіти при викладанні безпеки життєдіяльності, охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Проблеми реалізації принципу безперервної освіти при викладанні безпеки життєдіяльності, охорони праці

Кобилянський О.В.

Глобальні процеси в економіці не оминули і освіту. Коротко характеризуючи ці тенденції можна стверджувати, що наука і освіта перетворюються на ключовий чинник економічного розвитку і посилення міжнародної конкурентоспроможності провідних країн світу - США, Японії і країн ЄС, де по оцінках ряду експертів щорічні витрати в цій області досягають 1,5 трлн. дол. Ці витрати приносять необхідний ефект лише за умови забезпечення ринкової і творчої свободи в галузі освіти. Саме ринок є основним регулювальником якості освіти і науки в США, Японії і ЄС. Неринкові методи контролю якості в цій галузі не працюють перш за все унаслідок швидких темпів розвитку і поширення нових знань. Бізнес шукає кращих постачальників нових знань і легко змінює постачальників, якщо невдоволений якістю отриманих послуг.

Основними тенденціями економічного впливу на сучасну освіту є: глобалізація ринку праці, комерціалізація освітнього середовища, перетворення освіти на предмет міжнародної торгівлі [6, с. 66].

Визначальним фактором виробництва стає кваліфікована робоча сила, яка має міжнародний сертифікат про набуття певної кваліфікації. При цьому працевлаштування перестало бути повним, стабільним і довічним. Навчання ж набуває безперервного характеру, коли повна або часткова зайнятість перемежовується з підвищенням кваліфікації і заочним, дистанційним або екстернатним навчанням безпосередньо в період зайнятості. У цьому контексті важливими для майбутнього фахівця стають набуття якісної базової освіти та отримання навичок самопідготовки, комунікативності, інновативності, конкурентності тощо. Відбувається деградація етичної місії освіти, коли студент стає цінним для провайдерів освітніх послуг (університети, інститути тощо) не як особистість, а як клієнт. А заяви навчальних закладів про перехід від предметно-орієнтованого до студенто-орієнтованого навчання означає не гуманізацію освітніх технологій, а їх маркетизацію: найкраще задоволення потреб клієнта для отримання максимальних прибутків провайдерами.

Зважаючи на існуючу соціально-економічну ситуацію в Україні, де проблеми здоров'я і збереження життя стоять дуже гостро, важливість навчання з питань безпеки життєдіяльності, охорони праці та цивільного захисту ні кого не викликає сумнівів, але викладання цих дисциплін відбувається не на належному рівні. Проблеми підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності досліджують В. Биков, О. Бикова Є. Желібо, В. Заплатинський, О. Запорожець, В. Зацарний, М. Ігнатович, Л. Сидорчук, В. Шиян та ін., які наголошують на необхідності вдосконалення державного регулювання викладання даних дисциплін у вищих навчальних закладів шляхом затвердження міжгалузевого нормативного або хоча б рекомендаційного документа, який чітко визначає основні державні вимоги не тільки до результатів освіти з питань безпеки, але також і до параметрів процесу підготовки та державної атестації студентів вищих навчальних закладів [2,3]. Відсутність комплексного підходу до вирішення цієї проблеми створює умови для появи «спеціалізованих» систем викладання [1,4].

На жаль, більшість дослідників розглядає проблеми підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності, охорони праці тощо у вищих начальних закладах, не приділяючи уваги початковій професійній підготовці та підвищенню кваліфікації і додатковій освіти, що не дозволяє реалізувати провідний принцип реформування освітніх систем - безперервність, як це передбачено у Законі України «Про охорону праці».

Мета статті - проаналізувати програми викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці при підготовці за робітничими професіями у професійно-технічних закладах, спеціалістів у вищих навчальних закладах, післядипломній освіті фахівців та бізнес-освіті на відповідність принципу безперервності освіти і нормативно-правовим документам.

Принцип безперервності навчання використовується при підготовці, перепідготовці і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах; підготовці спеціалістів у вищих навчальних закладах та при навчанні і підвищення кваліфікації працівників та посадових осіб. Стаття 18 «Навчання з питань охорони праці» Закону «Про охорону праці» визначає, що всі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. викладання безпека життєдіяльність охорона

Крім того, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. А посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці.

Відповідно до «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року № 15 розроблено «Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», яке спрямоване на реалізацію системи безперервного навчання і встановлює порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників навчальних закладів, установ, організацій та підприємств, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, а також навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності учнів, студентів, курсантів, слухачів навчальних закладів.

Зміст та обсяг навчання з питань охорони праці для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах визначаються Типовою навчальною програмою з предмета "Охорона праці", яка передбачає вивчення наступних тем: правові та організаційні основи охорони праці; охорона праці в галузі; основи пожежної безпеки; основи електробезпеки; основи гігієни праці та виробничої санітарії, медичні огляди; надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

У загальноосвітніх навчальних закладах під час трудового і професійного навчання здійснюється навчання з питань охорони праці у вигляді інструктажів з охорони праці. Під час трудового і професійного навчання на підприємствах, в установах, організаціях на учнів, студентів, курсантів, слухачів поширюється законодавство про охорону праці в такому ж порядку, що до їх працівників.

Навчання студентів з питань охорони праці у вищих навчальних закладах повинно здійснюватись відповідно до галузевих стандартів вищої освіти. На базі галузевих стандартів, у яких надаються нормативні частини рекомендованих навчальних дисциплін з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності, кожен вищий навчальний заклад розробляє програму цих навчальних дисциплін, яка затверджується його керівником.

Навчальна програма нормативної дисципліни «Основи охорони праці» (31.08.97 р.) складається із чотирьох розділів: правові та організаційні питання охорони праці; основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії; основи техніки безпеки; пожежна безпека.

Програма нормативної дисципліни "Безпека життєдіяльності" (04.12.98 p.), складається із 5 розділів: теоретичні основи безпеки життєдіяльності; людина як елемент системи «Людина - життєве середовище»; джерела небезпеки життєдіяльності людини та породжені ними фактори; безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій; організація і управління безпекою життєдіяльності.

Навчальна програма нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі» (02.08.99 р.) теж складається із чотирьох подібних до програми з основ охорони праці розділів із галузевим спрямуванням: система управління охороною праці у галузі, її складові та функціонування; проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі: стан умов праці, поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу; проблеми профілактики виробничого травматизму у галузі: травмонебезпечні виробничі фактори та стан виробничого травматизму, підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму; пожежна безпека у галузі.

Подолання кризи висуває принципово нові вимоги до вищої школи щодо розробки нових моделей управління і підготовки майбутніх керівників-професіоналів, здатних ефективно керувати різними галузями виробництва, безперервно навчаючись, оновлюючи свої знання, адаптуючись до ринкових умов.

Відомо, що політику економічної підготовки фахівців в Україні визначають дві науково-методичних комісії, які розробили два стандарта освіти та дві освітньо-професійні програми підготовки фахівців з вищою освітою: напрям 0501 - «Економіка і підприємництво» - Київський національний економічний університет (КНЕУ) та напрям 0502 - «Менеджмент» - Київський національний торгівельно-економічний університет (КНТЕУ). Наказом МОН України від 07.06.06 № 444 для напряму 0501-«Економіка і підприємництво» була затверджена освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, досліджена і схвалена багатьма представниками десятків навчальних закладів України, в якій об'єднано три курси: «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона» на модульному принципі під єдиною назвою БЖД.

До першого модуля ввійшли питання: виробниче середовище та його вплив на людину, предмет і завдання дисципліни; умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування; виробнича шкідливість, методи захисту людини від їх негативного впливу; аналіз і профілактика профзахворювань та виробничого травматизму; основи техніки безпеки; правове і нормативне регулювання охорони праці; державне управління охороною праці в Україні; організація охорони праці на виробництві; економічні аспекти охорони праці.

До другого модуля ввійшли питання: негативні фактори в житті людини природного, технічного, соціально-політичного і воєнного характеру;державні заходи щодо захисту життя людини; засоби індивідуального захисту людини; колективні засоби захисту людини; ліквідація наслідків впливу на людину радіоактивних, хімічних та біологічних речовин.

До третього модуля ввійшли питання: класифікація надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціально-політичного і воєнного характеру; основи захисту об'єкта господарської діяльності; діяльність організацій щодо захисту персоналу підприємств, населення і території; запобігання та усунення надзвичайної ситуації на об'єкті; ліквідація наслідків надзвичайної ситуації на об'єкті господарської діяльності. Зміст модулів не відповідає вимогам нормативних програм окремих дисциплін, які ввійшли до складу модульної дисципліни БЖД. Другий і третій модулі практично дублюють один одного. Питання охорони праці в галузі взагалі не розглядаються.

Затверджена наказом МОН України від 08.11.02 №642 програма КНТЕУ для напряму 0502 - «Менеджмент» передбачає вивчення цих дисциплін окремо у відповідності з їх нормативними програмами.

Враховуючи вимоги Закону України «Про охорону праці», особливу увагу необхідно приділяти підвищенню кваліфікації і додатковій освіті як працівників, так і посадових осіб. Їх навчання проводиться відповідно до Типового положення та Навчального плану і програми навчання працівників закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти з курсу "Безпека життєдіяльності", затвердженого Центральним інститутом післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Ця програма навчання коректно доповнює програму підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах двома темами: вибухонебезпека виробництва і вибухозахист та управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварії. Ще одна тема поділена на дві основні складові. Подібну відповідність ми мали би бачити і з програмами нормативних дисциплін з «Безпеки життєдіяльності», «Основ охорони праці» та «Охорони праці в галузі», так як навчання майбутніх посадових осіб з охорони праці, як правило, здійснюється у вищих навчальних закладах. На жаль, ці програми не погоджені з програмами підготовки і підвищення кваліфікації як за робітничими професіями, так і для посадових осіб.

Зростання кількості нормативних документів теж не тільки не покращення стану охорони праці, а частіше призводить до виникнення суперечностей.

Існуюча в нашій країні система післядипломного навчання базується на великій кількості відомчих інструкцій і правил (250 розроблені за роки незалежності, а ще майже 2,5 тис. перейшли у спадок від колишнього СРСР), які передбачають обов'язкове вивчення певних розділів нормативних актів. Проте сьогодні в країнах з розвиненою ринковою економікою в умовах постійного вдосконалення та впровадження нових технологій домінує вузьке, адресне високоякісне навчання, що базується на широкому колі проблем функціональної діяльності працівників певних професій чи спеціальностей, а не на окремих правилах. Роботодавець має право сам вибирати, яким чином виконувати певні вимоги, на відміну від жорсткого технічного регламентування, яке інколи не має здорового глузду.

В останнє десятиліття в Україні набуває розвитку бізнес-освіта по підготовці високопрофесійних менеджерів-практиків. Програми по підготовці цих фахівців бізнес-адміністрування за своєю суттю є програмами додаткової освіти і тому не вимагають обов'язкового державного ліцензування. Одна із таких програм навчання менеджера для отримання кваліфікації з безпеки і гігієни праці (OSH) передбачає вивчення наступних тем: управління охороною праці; охорона здоров'я працюючих; гігієна праці; ергономіка; законодавство з охорони праці; управління ризиками; розслідування нещасних випадків; статистика та інформаційні системи.

Наведений тематичний план Програми ОSН свідчить про ширше охоплення проблем охорони праці, здоров'я, довкілля і можливість розробки більш якісного змісту навчальної програми, яка відповідає вимогам затвердженого у нашій країні стандарту ОНSАS 18000, порівняно зі змістом тематичного плану вітчизняного Типового положення. Стандарт ОНSАS 18000 (система управління безпекою та гігієною праці) широко використовується в міжнародній практиці і разом із стандартом ISO 9000 (система управління якістю), ISO 14000 (система управління навколишнім середовищем) тощо є складовою частиною системи загального управління безпекою ТSМ (Total Safety Management), яка об'єднує заходи, орієнтовані на убезпечення як людей, так і процесів виробництва.

Таки чином, існуюча в Україні система навчання з безпеки життєдіяльності, охорони праці не є не тільки конкурентоздатною в сучасному європейському навчальному середовищі, але й не відповідає навіть вимогам розроблених на основі європейських нормативним актам. Відсутність комплексної програми підготовки з безпеки життєдіяльності не дозволяє реалізувати рекомендовані Міжнародною організацією праці гнучкі методи професійного навчання. Вони передбачають розробку індивідуальних програм модульного навчання, які складаються із навчальних елементів з урахуванням обсягу знань і умінь, отриманих раніше. Навчальний елемент - це навчально-методичний посібник на виконання певного технологічного процесу або операції, що містить текст, графічну складову, тест для самоконтролю набутих знань.

У 2003 р. у Вінницькій області розпочалося впровадження модульної технології навчання з питань охорони праці. Вінницький національний технічний університет (ВНТУ), територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Вінницькій області за участю управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в області розробили матеріали для навчання відповідно до цих рекомендацій [5]. Використовуючи модульну схему навчання, для кожної категорії осіб розробляється навчальний план. Таке навчання виключає повтори, забезпечує скорочення витрат часу, доповнює традиційну форму навчання, добре адаптується до дистанційної форми навчання, повністю виключає прогалини при отриманні необхідного рівня знань через пропуски занять.

Відповідальність за результати навчання лежить на слухачеві, який реалізує індивідуальний план навчання, відпрацювання практичних знань, визначає час готовності до контролю знань. Викладач перетворюється на індивідуального консультанта, інструктора, який здійснює тільки управління і контроль за навчальною діяльністю.

Дослідження також проводились у Вінницькому інституті економіки Тернопільського національного університету (ВІЕ ТНЕУ) та Центрі післядипломної освіти кваліфікації медичних працівників (ЦПОМП). В опитуванні прийняли участь слухачі факультету підвищення кваліфікації ВНТУ (103 чол.) та ЦПОМП (234 чол.), студенти заочного відділення (127 чол.) та при отриманні другої вищої освіти (172 чол.) ВІЕ ТНЕУ.

Проведені дослідження свідчать про потреби поглиблювати свої знання з БЖД і їх життєву та професійну орієнтованість. Потреби поглиблювати знання з безпеки життєдіяльності при підвищенні кваліфікації у ВНТУ слухачі визначили наступним чином, %: так - 89, ні - 5, важко відповісти - 6; відповідно студенти ВІЕ ТНЕУ: заочного відділення - 75, 6, 19% та при отриманні другої вищої освіти - 70, 10, 20%; а медичні працівники - 100%.

Із наведених результатів досліджень видно, що при традиційних методах навчання 70% студентів ВІЕ ТНЕУ при отримані вищої освіти не вважають свої знання з безпеки життєдіяльності достатніми і 75% - при заочному навчанні. При перепідготовці на факультеті підвищення кваліфікації у ВНТУ висока зацікавленість слухачів в отриманні нових знань (89%) була досягнута завдяки модульній системі навчання. Максимальний результат при підвищенні кваліфікації медичних працівників, навіть за умови застосування традиційних методів навчання, пов'язаний з відсутністю у них достатніх базових знань з охорони праці, тому, що в медичних навчальних закладах основна увага приділяється вивченню питань соціальної гігієни і виробничої санітарії.

Слухачі факультету підвищення кваліфікації ВНТУ вважають, що сучасній людині знання з безпеки життєдіяльності потрібні, %: для загального розвитку - 13, є однією з умов нормального способу життя - 37, потрібні для майбутньої професійної діяльності - 50; відповідно студенти ВІЕ ТНЕУ: при отриманні другої вищої освіти - 24, 49, 27% та заочного відділення - 31, 47, 22%; а медичні працівники - 3, 61, 36%.

Найбільш професійно орієнтованими виявитись потреби слухачів при підвищенні кваліфікації у ВНТУ та медичних працівників.

Бажаним формами подання матеріалу слухачі факультету підвищення кваліфікації ВНТУ визначили, %: лекція - 4, розповідь - 20, лабораторно-практичні заняття - 28, бесіда - 18, дискусія - 30; відповідно студенти ВІЕ ТНЕУ: при отриманні другої вищої освіти - 12 ,26 ,19 ,14 ,29% та заочного відділення - 20, 34, 7, 20, 19%; а медичні працівники при перепідготовці - 49, 19, 6, 11, 15%.

Як видно із проведених досліджень, слухачі факультету підвищення кваліфікації ВНТУ і студенти ВІЕ ТНЕУ, які отримують другу вищу освіту, розуміють необхідність покращення практичної підготовки під час лабораторно-практичних занять та дискусій, коли відбувається колективне спілкування, набуття навичок вести конструктивний діалог, висловлювати власну позицію без побоювання помилитися і вміння наводити аргументацію на користь своїх пропозицій, що є необхідною умовою професійної компетентності. Студенти І курсу заочного відділення, з одного боку, ще не мають достатньої теоретичної підготовки, а, з іншого, у більшості не отримали достатніх практичних навичок, тому що часто працюють не за фахом освіти, яку отримують, або взагалі не працюють. Медичні працівники, які обрали малоінформативні форми отримання знань: лекції та розповіді, на жаль, не розуміють необхідності практичної підготовки та не схильні до загальної дискусії, у зв'язку з низьким рівнем базових знань з безпеки життєдіяльності.

Проведені дослідження свідчать про неузгодженість програм викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці при підготовці за робітничими професіями у професійно-технічних закладах, спеціалістів у вищих навчальних закладах та післядипломній освіті фахівців, які не відповідають сучасним нормативно-правовим документам, що не дозволяє здійснити безперервне навчання кваліфікованих фахівців з використанням модульних технологій.

В подальших дослідженнях для покращення підготовки фахівців з безпеки життєдіяльності, охорони праці необхідно продовжити роботу над створенням комплексної модульної програми безперервної освіти з урахуванням вимог нормативно-правових актів, адаптованих до європейських стандартів.

Література

Биков В.І. Удосконалення процесу викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» у вищих закладах освіти / В.І. Биков, О.С. Кожем'якін // Безпека життєдіяльності. - 2007. - № 5. - С. 38-39.

Бикова О.В. Про питання необхідності коригування програм навчальних дисциплін з безпеки з урахуванням основних положень «Концепції державної програми розвитку освіти» / О.В. Бикова, С.І. Осипенко, С.А. Єременко, В.В. Бегун // Безпека життєдіяльності. - 2008. - № 7-8. - С. 51-53.

Желібо Є.П. Проблеми викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» у ВНЗ України / Є.П. Желібо, І.С. Сагайдак // Безпека життєдіяльності. - 2007. - № 12. - С. 35-36.

Ігнатович М.В. Проблеми викладання курсу «Безпека життєдіяльності» студентам економічних спеціальностей / М.В. Ігнатович, В.Ю. Худолей // Безпека життєдіяльності. - 2007. - № 10. - С. 42-43.

Олійник М. Сучасні вимоги до навчання з охорони праці / М. Олійник // Охорона праці. - 2006. - № 2. - С. 16-18.

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: [навч. посіб.] / А.А. Сбруєва. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru