Сучасна технічна аграрна освіта в Україні на шляху європейської інтеграції та деякі заходи поліпшення її якості

Размещено на http://www.allbest.ru/

сучасна технічна аграрна освіта в Україні на шляху європейської інтеграції та деякі заходи поліпшення її якості

Кобець А.С., доктор державного управління, професор,

ректор Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Дем'яненко А.Г., кандидат технічних наук, професор,

завідувач кафедри теоретичної механіки і опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Обговорюється сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні на шляху інтеграції до європейського освітнього простору. Привертається увага до тенденції у вищій інженерній, у тому числі і аграрній, освіті суттєвого зниження рівня фундаментальності після приєднання до Болонської декларації. Наголошується на необхідності збереження фундаментальних основ та пропонуються деякі концепції і заходи підвищення якості і рівня вищої технічної аграрної освіти.

Ключові слова: освіта, фундаментальність, концепція.

Обсуждаются состояние и проблемы высшего технического , в том числе и аграрного, образования в Украине на пути интеграции в европейское образовательное пространство. Акцент делается на необходимости сохранения фундаментальных основ технического, в том числе и аграрного, образования, на более широком использовании в этой области опыта передовых стран Европы. Предлагаются некоторые концепции и меры повышения качества и уровня высшего технического аграрного образования.

Ключевые слова: образование, фундаментальность, концепция.

Some problems of higher education and of current status and perspectives of in Ukrainian agriculture are discussed. Saving fundamental bases of agrarian engineering higher education system and its intensification of the self instruction learning are accented.

Keywords: education, fundamental, conception

1. Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні

ХХІ сторіччя, як уже зараз відчуває людство, несе глобальні зміни та проблеми, пов'язані з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, зміною кліматичних умов, землетрусами, новими нетиповими хворобами та суттєвими радіоактивними забрудненнями. Необхідність вивчення цих проблем, їх наслідків та боротьби з ними не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів та готує відповідних фахівців [5,6]. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХ1 сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Відомий фахівець інженерної справи та освіти, академік Крилов О. М. (1863-1945) наголошував [11], що “жодна школа не може випустити закінченого фахівця. Фахівця творить його власна діяльність. Треба лише, щоб він умів учитися, вчитися все життя. Для цього школа повинна прищепити йому культуру, любов до справи, до науки. Він повинен винести з неї основи знань, критично їх засвоїти; повинен знаходити знання, яких йому бракує; знати, де їх можна знайти та як ними скористатися ”. В умовах глобалізації світу, переходу до нової інформаційної епохи ключові інтелектуальні професії все більше стають масовими [7], а інвестиції у сферу освіти, у розвиток інтелектуального людського потенціалу самими ефективними та прибутковими. Сучасні педагогічні дослідження показують [9], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, які становлять базис інженерної освіти. Технологічні, утилітарні знання та практичні вміння та навички є надбудовою. Зрозуміло, що базис та надбудова мають прямий та зворотній зв'язок та вплив, але без фундаментальної освіти, без оволодіння системними знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти пріоритетні інформатизація та комп'ютеризація в Україні. За словами відомого фахівця з механіки В.І. Феодос'єва [12] обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання математики, механіки, інших фундаментальних дисциплін та,особливо, від творчого мислення [1-13]. В умовах інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв'язку з цим після приєднання України у 2005 році до Болонського процесу та переходу організації навчального процесу у вищій школі на кредитно-модульну систему, у тому числі і аграрній, біля 50 % передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин відведених на вивчення природничо-наукових дисциплін, дисциплін професійного блоку, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. Частину дисциплін професійного блоку п'ятого року навчання перекинуто на попередні роки. Багато питань фундаментальних дисциплін із - за браку часу перенесено на самостійне опанування, до чого у наших реаліях наші студенти, особливо аграрних вишів, не завжди готові. Під час проведених реформ, переході на КМС не враховано різний контингент по рівню шкільної підготовки в різних вишах, особливо це стосується аграрних, в яких у більшості навчається сільська молодь, підготовка якої відверто кажучи бажає на краще.. При реорганізації ВНЗ об'єднуються вищі навчальні заклади різного профілю, утворюють нові вищі не завжди по актуальним напрямкам підготовки за логікою сучасного стану економіки. Наприклад, Дніпропетровський державний аграрний університет, який у 2012 році відсвяткував 90 річний ювілей з дня заснування, планувалося перетворити у Дніпропетровський державний економічний університет, об'єднавши його з Митною академією України та Державною фінансовою академією, що практично призвело б до ліквідації аграрного університету. Як у В.Маяковського у «Прозаседавшиеся», де «Товарищ Иван Ваныч ушли заседать» де на порядку денному - «Объединение Тео (театральное общество) и Гукона ( госуправление коневодства)». І це при тому, що на даному етапі стану економіки України аграрна галузь є однією з провідних і надто важливою, є базовою цінністю не тільки мешканців України а і всього людства [6]. Саме аграрна галузь, її фахівці, яких готує і ДДАУ, разом з селянами сьогодні витягує економіку України. Інший приклад, коли після об'єднання різних вишів, створеному ВНЗ надають статус національного, як це відбулося у м. Кривий Ріг. Ці нововведення та реорганізації в системі вищої освіти в Україні не підвищують престиж вищої освіти, не працюють на покращення якості освіти та підвищення рівня знань майбутніх фахівців. А саме від вітчизняних фахівців залежить розвиток, прогрес, перспектива та майбутнє незалежної України. В Україні зроблено меланж вітчизняної системи освіти минулих часів, яка була визнана у ті часи кращою у світі за свою широку фундаментальність [7], і європейської, причому вихоплені окремі частини, не завжди логічно узгоджені, завершені законодавчо та придатні для наших сучасних реалій6. Не часто і не належним чином використовують і досвід набутий у цій галузі провідними країнами Європи, такими як Англія, Фінляндія, Франція. Рівень шкільної підготовки молоді, особливо в сільській місцевості, з математики, природничих дисциплін низький, та, на жаль, не покращується. Тут маємо багато об'єктивних і суб'єктивних причин. МОН наголосив 2013 роком покращення математичної та природничої освіти, але чи буде вагомий результат при широкій оптимізації освітньої галузі, покаже час. На важливість саме шкільної підготовки з математики для інженерної освіти у свій час наголошував С.П.Тимошенко [10,11] - «Математика продолжает быть одним из самых важных предметов при обучении в средней школе…». А в Україні з першого класу вчимо іноземну мову, а потім вчитимемо дві іноземні мови. По - перше, щоб дійсно оволодіти іноземною мовою необхідно її вивчати інтенсивними методами, як це раніше робили на курсах іноземних мов для фахівців, які їхали працювати за кордон. В протилежному випадку просто марна трата часу. По - друге, знання іноземних мов не є визначальним, достатнім фактором для успішної діяльності фахівця - інженера. Іноді навіть буває не зрозуміло, чи потрібно знати українську, державну мову? А чи треба вчити у технічному виші етику, естетику, рєлігію, іноді на інженерних напрямах зарубіжну літературу і культуру? Звичайно, і цим, як і іноземною мовою, а бажано кількома, як у країнах Європи, повинна володіти культурна людина, але не роблять цього на інженерних напрямах підготовки у країнах ЄС. Все це опановують, з цим знайомляться один раз у школах та ліцеях, або додатково поза розкладом занять. У цій ситуації виникає логічне запитання - а коли ж математику, фізику, механіку вчитимемо, якщо кількість недільних аудиторних годин обмежена? А чи вистачає аудиторного часу на базові дисципліни інженера, його фундамент - математику, фізику, механіку? Чи вчимо самостійно та тільки на папері покращуємо інженерну освіту? Видатні засновники інженерної освіти Тимошенко С.П., Крилов О.М. постійно наголошували [8,10,11], що «удовлетворительное инженерное образование требует предварительной подготовки в таких фундаментальных предметах, как математика, механика, физика. Наличие хорошей математической подготовки в школе позволяло начинать преподавание фундаментальных дисциплин на достаточно высоком уровне уже на первом курсе и дать студентам достаточную подготовку по фундаментальным дисциплинам в первые два года. Последние три года использовались для изучения инженерных дисциплин».Тут можна зауважити, що інженерні дисципліни у своїй більшості, особливо для сучасних технічних напрямів, являють собою практично розділи прикладної математики, бо як відомо у любій теорії стільки науки, скільки в ній математики. Тут і формування механічних і математичних моделей машин, явищ, технологій, і їх дослідження за допомогою, іноді досить складного, математичного апарату. Без цього важко уявити розвиток вітчизняної економіки та її технічний прогрес [3]. Низький рівень математичної підготовки, як відзначав С.П.Тимошенко [10], «впливає на рівень викладання, який треба було знижувати, пристосовуючись до рівня математичної підготовки студентів, впливає і на відношення студентів до інженерної науки, знижує креативну складову навчального процесу та і інженерної діяльності в цілому». А тому, у ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, вважаємо, що перші два роки навчання на інженерних напрямках вишів необхідно зробити недоторканими, як це було у роки Тимошенко С.П. [10,11], під час яких необхідно закласти, сформувати фундамент, базис майбутнього інженера. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [7,9],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникатиме з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв'язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, швидко замінюються на необхідність освіти впродовж усього життя. Такі реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки знань. Головною задачею освіти вже не є створення просто грамотного спеціаліста, фахівця, а є його перетворення у високоінтелектуальну інформаціологічну особистість [13], яка володіла б інформацією, вміла б її застосовувати, була б здатна здобувати нові знання, нову інформацію та була б готова до неперервної самоосвіти, саморозвитку, самоорганізації у зв'язку з динамічними, швидкозмінними процесами та технологіями сучасного життя. Мова йде і про інтерес, мотивацію до освіти, до фахової роботи, яка, зрозуміло, суттєво залежіть від належної винагороди за якісну працю. На голому ентузіазмі у наш час ринкової економіки марно сподіватися на суттєві результати та покращення, економічний прорив та структурну перебудову економіки України.

2. Концепція «4 - я» та деякі заходи її реалізації

інженерний освіта болонський фундаментальність

У 2011 році у Дніпропетровському державному аграрному університеті обговорена в колективі та прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.[5,6], в основі якої лежить концепція “4 - Я”, а саме: якість вищої освіти > якість виробництва > якість продуктів харчування > якість життя. Все це має прямий і зворотній зв'язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, утвердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку висококваліфікованих фахівців для виробництва і переробки якісних і безпечних продуктів сільського господарства. Університет готує фахівців практично для всіх сфер аграрної галузі і при якісній освіті фахівці зможуть забезпечити якість виробництва та безпеку навколишнього середовища. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки відповідних фахівців. 2011-12 навчальний рік було оголошено роком першочергової та підвищеної уваги до якості навчального процесу з метою підвищення теоретичної і практичної підготовки фахівців та їх конкурентоспроможності на ринку праці. Переймаючись питанням покращення підготовки та рівня знань інженерних кадрів для агропромислового виробництва на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу Кагадія С.В., Дем'яненка А.Г. та Гурідової В.О. підготовлено та надруковано навчальний посібник [2] “Основи механіки матеріалів і конструкцій ” для інженерно-технологічних спеціальностей АПК. З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно - модульну систему, суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера - механіка дисципліни у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва. Починаючи з 2011 року викладачі кафедри теоретичної механіки та опору матеріалів для майбутніх фахівців за напрямом підготовки “Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва ” викладають варіативну дисципліну “Основи комп'ютерних розрахунків в інженерній механіці ”. Метою викладання дисципліни є оволодіння основними методами та формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп'ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки, що сьогодні актуально для галузі сільськогосподарського машинобудування, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О.М.Макарова, де на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Застосовуючи інформаційні технології потрібно не забувати, що тільки одними засобами ІТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв'язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства, теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. Увагу до фундаментальних дисциплін не можна знижувати ні при яких умовах та обставинах [1]. Відомий український вчений Тимошенко С.П. писав у своїх спогадах [11]: “Тепер через сорок років моєї науково-педагогічної праці у багатьох країнах світу, розмірковуючи про причину наших досягнень, я доходжу висновку, що чималу роль у цьому відіграла освіта, яку нам дали російські вищі інженерні школи. Грунтовна підготовка з математики і основних технічних предметів давали нам величезну перевагу перед американцями, особливо, в розв'язанні нових нешаблонних задач ”. На жаль цього не можна сказати про сучасну вищу інженерну освіту в Україні, у тому числі і вищу аграрну [3,5-7], яка все більше с позицій «миттєвого прагматизму» набирає тенденцію підготовки “користувачів”, “споживачів” закордонних машин і технологій, а не вітчизняних будівників майбутнього України. До тих пір, поки кількісний склад викладачів вищих навчальних закладів в Україні суттєво залежатиме від кількості студентів, марно сподіватися на суттєві зрушення у покращенні якості вищої інженерної освіти, підвищенні рівня знань майбутніх фахівців та відповідно суттєвих структурних змін економіки України. Україна залишатиметься імпортером нових машин та технологій, ринком збуту для розвинутих країн Європи і світу та експортером до них дешевої робочої сили та сировини.

Висновки

Реформування системи освіти в Україні потребує приведення її у відповідність до вимог ХХ1 сторіччя, основною з яких, на нашу думку, є підготовка фахівців нового типу, здатних до сталого, неперервного загального саморозвитку, самоосвіти та самовиховання, що приведе до підвищення інтелектуального потенціалу нашого суспільства, виходу на новий рівень розвитку та структурної перебудови економіки. Реформуючи систему інженерної освіти не допустимо втрачати кращих здобутків вітчизняної системи [7], в першу чергу, її широкої фундаментальності - основи, бази інженерної справи. Матимемо міцний та надійний фундамент, зможемо будувати, перебудовувати та надбудовувати, у протилежному випадку марно сподіватися на розвиток, прогрес та перспективу. Не треба поспішати відмовлятися від своїх здобутків, ґрунтовно розуміти наскільки необхідні зміни, чи є в них логіка, і, головне, що в результаті матимемо. Бо іноді сподіваючись на краще, маємо в результаті гірше. Автор передмови до книги Тимошенко С.П. “Инженерное образование в России” професор Луканін В.Н. пише [10], що “часом є багато дій, які руйнують вищу інженерну школу, причому відбувається це часто під знаком реформ та надання вищій школі нової якості… Оцінки стану сучасної вищої освіти приводять нас до висновків недопустимого заперечення минулого. Минулі досягнення краще доповнювати новими мотивами, ніж різко переходити на нові принципи побудови вищої освіти, новизна яких у ряді випадків є гаданою”. Вроді нічого тут нового, а мудро сказано, як у Т.Г.Шевченко “Учитесь, читайте, чужому навчайтесь й свого не цурайтесь”. Дійсно розумна, заповідна думка для України. Втілюючи наведені в доповіді аналіз, концепції та заходи підвищення якості вищої аграрної інженерної освіти в реальність, роблячи свій скромний внесок, сподіваємося, що матимемо якісніше виробництво, якісніші продукти, якіснішу державу Україну та, головне, більш здорових її мешканців.

Список використаних джерел