Стандарти освітньої діяльності - перший крок до інтеграції в європейський освітній простір

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТАНДАРТИ освітньої діяльності - перший крок до інтеграції в європейський освітній простір

С.І. Дичковський

Кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра філософії Національного авіаційного університету

Стандарти освіти є істотним елементом будь-якої національної системи освіти, тип якої визначається політичними, соціально-економічними умовами, традиціями певної країни тощо. У свою чергу тип системи освіти впливає на функції, вид та структуру освітніх стандартів. Але незалежно від цього на підставі загальних підходів до стандартизації національні стандарти за ознаками компетенції розроблюються та затверджуються на рівні держави, галузі або організації.

Ключові слова: «стандарти освіти», «соціально-економічні умови», «Болонський процес», «стандартизація освітніх технологій».

стандарт освіта національний

Стандарты образования являются существенным элементом любой национальной системы образования, тип которой определяется политическими, социально-экономическими условиями, традициями определенной страны и т.д. В свою очередь тип системы образования влияет на функции, вид и структуру образовательных стандартов. Но независимо от этого на основании общих подходов к стандартизации национальные стандарты по признакам компетенции разрабатываются и утверждаются на уровне государства, отрасли или организации.

Ключевые слова: «стандарты образования», «социально-экономические условия», «Болонский процесс», «стандартизация образовательных технологий».

Standards of education are an essential element of any national education system, which type is defined by political, social-economic conditions, traditions of a particular country etc. In turn, the type of education system affects the function, type and structure of educational standards. But irrespective of it national standards on competence signs are developed and approved by the state, industry or organization on the basis of general approaches to the standardization.

Key words: «Standards of education», «social-economic conditions», «the Bologna process», «standardization of educational technologies».

Інтеграційні процеси постіндустріального суспільства, потребують відповідної форми регіональної політичної та економічної організації. Сучасні демократичні тенденції вимагають від громадянина не лише політичної активності, а й усвідомлення власної ролі та значення в житті суспільства, а також дій відповідно до власних переконань і цінностей.

Європа має багатий історичний досвід розвитку та становлення демократичного суспільства. У більшості європейських держав розроблено спеціальні навчальні курси та створено різноманітні навчальні підручники та посібники, діють науково-методичні центри, налагоджено відповідну підготовку викладачів для полегшення впровадження та сприяння здійсненню регіональної європейської інтеграції.

Одним із пріоритетів стратегічного розвитку України визнано інтеграцію нашої держави до Європейського співтовариства. За перспективною Програмою розвитку, яка розрахована на десять років, Україна має узгодити та наблизити свої соціально-економічні інституції до стандартів країн Європейського Союзу і зробити їх відповідними загальноєвропейським вимогам. Європейський вибір України зумовлений її геополітичним положенням і спільною історією формування та розвитку європейської культури.

Сучасна школа має сприяти розвитку демократичної культури, формуванню необхідних для проживання в європейському співтоваристві компетентностей, політико-правових і соціально-економічних знань. Пріоритети загальноєвропейської освіти полягають у наданні молодому поколінню знань про спільну європейську спадщину та практичних умінь адаптуватись до життя й навчання в різних країнах Європи, бути мобільними, соціально здібними, здатними до комунікації та захисту своїх прав.

Болонський процес в Україні перейшов у практичну площину. Україна підтвердила, що розділяє загальне розуміння принципів, завдань і зобов'язань відносно цього процесу, відображених у Болонської декларації й наступних комюніке конференцій міністрів у Празі й Берліні.

Стратегічним завданням реформування вищої освіти в Україні із цього моменту стає трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей процес базується на засадах створення чіткої і гнучкої ступеневої системи освіти, яка була б здатна динамічно реагувати на зміни потреб особи, суспільства і ринку праці.

З огляду на входження до Європейського простору вищої освіти маємо здійснити перехід від системи, яка в теперішній час являє собою еклектичний набір елементів радянської та європейської систем із включеннями національних особливостей до системи, яку декларують документи Болонського процесу.

На сучасному етапі концепцію модернізації вищої освіти України передбачається докорінно переглянути й створити програму її зближення з європейським освітнім і науковим простором.

Якщо говорити про якість підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України і її відповідності вимогам ринкової економіки, то вона не завжди сприяє потребам приватних чи державних фірм, компаній, підприємств, які переходять чи вже перейшли на ринкові умови функціонування. Прискорення переходу до ринкових відносин, розвиток нових функцій економіки, запровадження кращих закордонних технологій - усе це можливе за умови навчання і перепідготовки кадрів на основі міжнародних і українських освітніх стандартів, урахування методів і принципів функціонування фірм, компаній, підприємств в умовах ринкових відносин, утілення інтегрованих навчальних програм. Саме тому кожний український університет - раніше чи пізніше - починає шукати різні експериментальні шляхи вдосконалення навчального процесу, збагачення його інноваціями.

Вищими навчальними закладами України немало зроблено для євро інтеграції і виконання зобов'язань стосовно реалізації положень Болонської декларації і забезпечення якості освітніх послуг.

Багато українських вищих навчальних закладів беруть участь у різних програмах і проектах, пов'язаних із системою управління європейською якістю освітніх послуг на основі міжнародних стандартів якості. До таких проектів належать експрес-оцінка діяльності закладу згідно вимог акредитації AACSB і EFMD (EQUIS), система управління якістю освітніх послуг у відповідності до Стандартів 150 серії 9000, стратегічний аудит у відповідності до вимог ЕРМО (EQUIS), сертифікація в системі EQO, розробка менеджменту якості і відповідності з вимогами вимог міжнародного стандарту ISO 9001-2008 «Системи менеджменту якості. Вимоги».

Сьогодні створюється Реєстр агентств із забезпечення якості європейської вищої освіти.

Важливим досягненням Міністерства освіти і науки України в напрямку забезпечення якості вищої освіти Європейського рівня стало те, що в березні 2008 року в Брюсселі Україна стала повноправним урядовим членом цього Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR) [1]. Урядовими членами цього Реєстру стали 18 країн-учасників Болонського процесу.

Мета його - надати відкритий доступ до достовірних даних про агентства забезпечення якості, які працюють у відповідності з вимогами Європейських стандартів і рекомендацій, усім зацікавленим особам, а також широкій громадськості.

Це підвищить довіру до вищої освіти в Європейському освітньому просторі і поза його межами, а також полегшить процедуру взаємного визнання рішень щодо забезпечення якості і акредитації.

Приєднавшись до Болонського процесу, Україна повинна виконувати зобов'язання, які взяла на себе. Тому проблемі забезпечення якості вищої освіти приділяється значна увага, про що говорилось Міністром освіти і науки України в звіті про впровадження положень Болонського процесу у березні 2007 р [2].

З метою впровадження українських національних стандартів і рекомендацій для забезпечення якості освітньої діяльності:

* проводяться заходи з адаптації національної системи щодо забезпечення якості до стандартів і рекомендацій забезпечення якостей у Європейському освітньому просторі;

* Міністерством освіти і науки України підготовлені плани і встановлені терміни для вдосконалення і погодження національної системи забезпечення якості вищої освіти у відповідності до стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якостей у Європейському освітньому просторі;

* в Україні формується національна система моніторингу і визначення рейтингу вищих навчальних закладів, яка використовує при оцінюванні діяльності міжнародні показники.

З метою розвитку зовнішньої системи забезпечення якості:

* національна система забезпечення якості реалізується через системи ліцензування і акредитації;

* система гарантії якості включає в себе: внутрішнє оцінювання (самоаналіз навчального закладу з наступною підготовкою документів на ліцензування чи при проведенні акредитації);

* зовнішнє оцінювання (експертне оцінювання діяльності вищого навчального закладу);

* створюється відповідна система інформування суспільства про результати акредитації;

* здійснюється внутрішня оцінка забезпечення якості вищих навчальних закладах через систему ректорських контрольних робіт і систему державних екзаменаційних комісій;

* в Україні функціонує незалежна державна інспекція;

* для участі в оцінці якості вищого навчального залучаються студенти і громадськість; в усіх регіонах при обласних управліннях освіти створені громадські акредитаційні комісії.

Стосовно участі студентів у забезпеченні якості:

- залучені в такі аспекти системи забезпечення якості:

· як представники органів студентського самоврядування в складі управління національного агентства із забезпечення якості;

· як повноправні члени і спостерігачі в командах, сформованих для зовнішньої перевірки;

· як респонденти соціологічних опитувань стосовно зовнішнього оцінювання;

На наш погляд, повільні темпи модернізації системи університетської освіти України зумовлені наступними чинниками:

1. Слабке фінансування вищих навчальних закладів з боку держави за останні роки.

2. Низький рівень навчальних і наукових лабораторій, особливо фундаментальних наук.

3. Слабка забезпеченість бібліотек кількістю підручників і сучасною науковою літературою.

4. Низький відсоток випускників з необхідним знанням іноземних мов.

5. Недостатня комп'ютеризація навчального й наукового процесів Інтернет.

6. Візові проблеми України з іншими державами при обміні студентів і співробітників.

З метою наступного розвитку національної системи освіти, забезпечення якості вищої освіти України і інтеграції в європейське світове співтовариство стосовно забезпечення якості прийнято:

* розробити рекомендації стосовно впровадження національних Стандартів і Рекомендацій для забезпечення якості в Європейському освітньому просторі;

* створити систему акредитацій і Національний освітній акредитаційний центр;

* розробити заходи щодо підвищення міжнародного рівня участі України у зовнішній системі забезпечення якості;

* розробити правові механізми участі роботодавців (бізнес-структур) у процедурі контролю і громадської відповідальності за якість вищої професійної освіти;

* розробити заходи щодо підвищення рівня участі студентів у національній системі забезпечення якості;

* розробити й запровадити постійно діючий моніторинг якості вищої освіти з урахуванням світового, європейського і національного досвіду;

* удосконалити рейтингову систему оцінювання результатів діяльності вищих навчальних закладів як інструмента управління якістю вищої освіти [1].

Сучасні інноваційні процеси у вищій школі України сприяють у формуванні зовнішньої системи якості вищої освіти, і розробці внутрішньої моделі системи забезпечення якості.

Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти спільно з Британською Радою в Україні у 2006 року запропонувала проект стандартів і рекомендацій для забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти [3].

У проекті європейських стандартів стосовно внутрішнього забезпечення якості закладені наступні механізми:

* політика навчального закладу стосовно забезпечення якості навчання;

* затвердження, моніторинг і періодичний перегляд програм і дипломів;

* оцінювання студентів;

* забезпечення якості викладацького складу;

* навчальні ресурси і підтримка студентів;

* інформаційні системи;

* публічність інформації.

Розкриємо зміст цих механізмів управління якістю освітньої діяльності вищих навчальних закладів України.

З метою розробки і впровадження стратегії постійного підвищення якості в багатьох університетах створені науково-методичні управління (центри, відділи) якістю освітньою діяльністю.

У рамках цих структур діють університетська система забезпечення якості і відстеження її ефективності.

Наприклад, у Національному авіаційному університеті в цю систему включені:

- стосунки між викладачами і науково-дослідницькою роботою в університеті (наприклад, здійснено закріплення нормативних дисциплін за кафедрами університету на підставі їх наукових інтересів і навчально-методичної діяльності);

- організація системи забезпечення якості (в Національному авіаційному університеті створено Раду з якості);

- відповідальність кафедр і факультетів за забезпечення якості (постійний контроль з боку методичних комісій факультетів з виконання навчальних програм);

- залучення студентів до забезпечення якості (ця робота здійснюється через формування усталеної мотивації студентів на професійно-орієнтовану діяльності, а також підвищення ролі студентського самоврядування);

- створення матеріально-технічної бази для здійснення сучасного навчально-виховного процесу.

Фахівці в галузі якості виділяють три складові якості освіти:

* якість освіти (знання, способи розв'язання завдань);

* якість методів навчання і виховання (організація пізнавальної діяльності, мотивація пізнавальної діяльності, контроль навчальної діяльності);

* якість освіченості особи (засвоєння знань, умінь і навичок, засвоєння моральних норм) [4].

На практиці для вищих навчальних закладів України рекомендуються наступні критерії якості навчального процесу [5]:

* наявність затверджених у належному порядку навчальних планів, графіків навчального процесу, робочих програм дисциплін, відповідність змісту навчальних планів і програм якості і стандартам вищих навчальних закладів;

* відповідність розкладу занять логіці викладання кожної дисципліни;

* відповідність елементів навчального процесу (лекцій, семінарів, лабораторних занять тощо) затвердженим планам і програмам;

* комплектність і достатність методичного забезпечення дисциплін;

* достатність, регулярність і рівень організації поточного контролю (контроль якості знань студентів, їхня оцінка якості навчального процесу);

* оперативність прийняття і реалізації заходів корекції.

Ефективність викладання в сучасних вищих навчальних закладах України залежить від чітко продуманої системи оцінювання студентів. Це є одним з істотних механізмів забезпечення якості навчального процесу [2].

Європейська кредитно-трансферна акумулюючи система (ECTS) є на сучасному етапі основною формою організації роботи ВНЗ. І чимало вищих навчальних закладів Європи вважають свої національні системи сумісними з ECTS [6].

У 2006 році вищі навчальні заклади України перейшли на нову систему оцінювання студентів, відповідну європейській кредитно-трансферній системі ECTS. Були створені і затверджені Положення про контроль і оцінювання знань студентів, що працюють за кредитно-модульною системою [7].

Одним із важливих позитивних моментів запропонованої системи оцінювання є її прозорість, що дозволяє уникати суб'єктивізму в оцінюванні навчальних досягнень студентів.

Таким чином, у національній системі вищої освіти має бути, сформована міжнаціональна компонента. Вона повинна увібрати в себе найсучасніші розділи наук, які опановує науково-технічне світове співтовариство, щоб унеможливити відставання вітчизняної освіти від сучасних досягнень, як у теорії, так і в упровадженні їх у життя. Розвинена міжнаціональна компонента навчальних програм зробить вітчизняних випускників конкурентоспроможними на ринках інших держав і залучить до навчання в наших країнах іноземців не тільки з економічних міркувань. Міжнаціональна компонента здатна сприяти використанню суспільством, що розвивається, загальнолюдських досягнень цивілізації, піднімаючи на новий рівень освіченість, культуру й духовність нації. Змістовно міжнаціональна компонента -- це не тільки й не стільки існування в навчальному плані нових сучасних дисциплін, глибоких навчальних програм, іноземних викладачів, студентських практик за кордоном, а й наявність ознак і якостей сучасної організації та здійснення навчального процесу, що робить сам вищий навчальний заклад по суті сучасним, з високою якістю навчання.

Ці ознаки зумовлюють упровадження міжнародних стандартизованих систем моніторингу якості освіти; орієнтацію роботи вищих навчальних закладів на наукові досягнення й інновації як джерело фінансування і навчальної роботи, і закладу в цілому; подальшу демократизацію системи його керування; ефективнішу комп'ютеризацію та інформатизацію діяльності закладу, спеціальностей, факультетів, кафедр; одночасне підвищення рівня фундаменталізації навчання і професіоналізації випускників.

Технічна освіта, безумовно, має розвиватися як складова міжнаціональної компоненти, як імператив участі держави в сучасних технологічних досягненнях людства. Технічна освіта, ґрунтовна, не кон'юнктурна, інтернаціональна, спирається на фундаментальні закони природознавства, вона розвиває систему пріоритетів і різнобічність особистості.

До цих складних питань варто додати низку соціальних проблем, що обов'язково супроводжують вищу освіту як гарант демократичного суспільства в розвинених державах. Головні з них -- мобільність студентів і викладачів як реалізація їхнього права на вільний вибір навчального закладу інваріантне щодо держав і державних кордонів; проблема працевлаштування випускників як найважливіше завдання й мета вищої школи; привабливість для майбутнього студента освітніх послуг, що оцінюється фізичною особою як наявність гідних рівнів життя й економіки в державі, де вона розраховує одержати вищу освіту; відсутність міжнаціональних і міжетнічних конфліктів, повага до світових та європейських цінностей тощо.

Тому проблема стандартів у вищій освіті за останні роки все частіше досліджується з соціально-педагогічної, філософської точок зору (В.П. Андрущенко, В.І.Байденко, В.П. Беспалько, І.Ф. Бех, І.А. Зязюн, B.C. Лутай, Н.Г. Ничкало, В.Л. Петренко, Н.А. Фоменко) і набуває дедалі більшої актуальності, бо її вирішення не має доконаного виду, адже це повсякчасне збалансовування таких трьох вимог, як [8] збереження і примноження національних освітніх традицій; [9] підпорядкування суспільним, економічним, політичним законам сьогодення у контексті розвитку світових освітніх систем; [9] здатність або спроба забезпечувати рух на випередження, передчувати «образи майбутнього», інноваційність.

Поняття стандартів освіти перебуває у тісному зв'язку з такими категоріями, як «якість освіти», «ефективність професійної діяльності», «моніторинг якості освіти», що, таким чином, підкреслює стратегічне завдання удосконалення системи контролю й оцінки якості освіти та наголошує на необхідності порівняння досягнутого рівня освіти з певним еталоном, роль якого й відведена стандарту освіти.

Питання освітніх стандартів є складним і неоднозначним. Особливо це помітно на тлі сучасних глобальних процесів реформування освіти та низки тенденцій (таких, зокрема, як інтернаціоналізація вищої освіти, побудова системи неперервної освіти, демократизація, гуманізація та гуманітаризація, інформатизація, комерціалізація, криза класичної моделі освіти та ін). Ідуть тривалі дискусії щодо змісту освіти, проблеми співвідношення стандарту і творчості, стандарту та академічних свобод у процесі підготовки фахівців, ідеальної моделі випускника вищого навчального закладу, який, на думку одних, має бути «вузьким спеціалістом», а на переконання інших - повинен стати «універсалом», носієм фундаментальних знань.

В Україні відбувається процес становлення і запровадження державних стандартів освіти - сукупності норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напрямку підготовки (спеціальності) і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше, як один раз на десять років. У світі первинним загальним освітнім стандартом останнього часу стала оновлена версія Міжнародної стандартної класифікації освіти (1997). Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья 1999) визначила двоциклову організацію вищої освіти, що іде в руслі з нормами Міжнародної стандартної класифікації освіти, але розходиться з організацією вітчизняної вищої школи, де визначено такі освітньо-кваліфікаційні рівні, як молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Враховуючи незворотність Болонського процесу, ми маємо усвідомлювати, що для нашої системи вищої освіти він є дуже непростим. Нам важче, ніж будь-якій іншій країні, яка не має таких глибинних традицій у галузі фундаментальної природничої й інженерної освіти, приєднатися до багатьох загальноєвропейських рішень, нівелюючи власні багатовікові наробки у цій галузі. Якраз наша вища освіта, лише в інженерії, виховала винахідника вертольотів Ігоря Сікорського, відкривачів космосу Сергія Корольова і Володимира Челомея, конструктора неперевершених авіаційних двигунів Архипа Люльку, фундатора твердотільної електроніки Бенціона Вула, вона дала світові п'єзодвигун і високошвидкісний транспорт на магнітній подушці. І цей перелік можна довго продовжувати.

Тому нові виклики ми повинні прийняти не тільки переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України, особливо технічної, накопичилися складні проблеми, вирішення яких залишається на порядку денному, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.

Процеси стандартизації освіти - це невід'ємний атрибут освітніх систем усіх розвинених країн. Спроба дослідити деякі провідні концептуальні засади до стандартизації у галузі вищої освіти показала, що за наявності різного бачення проблеми, усе ж переважає розуміння необхідності виваженого, відповідального та науково обґрунтованого підходу до провадження процесів стандартизації. Водночас занепокоєння викликає той факт, що в Україні не організоване широке обговорення даної проблеми, до якого можна було б залучити не лише чиновників з міністерств та департаментів, окремих науковців, але й звичайних викладачів і студентів. Право бути почутими повинні мати всі зацікавлені сторони: батьки студентів, працедавці, місцева влада, громадські організації, молодіжні об'єднання і т.п.

Віриться, що запровадження державних стандартів у вищій школі, створення на їх основі навчальних програм і адекватних засобів діагностики сприятиме підвищений якості освіти. Останнє можливе лише за умови зростання культури учасників навчального процесу, яка, зокрема, передбачає виконання мінімальних норм, закладених у стандарті, що іде врозріз із нинішнім тотальним низьким рівнем як викладання, так і відповідно оволодіння знаннями.

1. Вища освіта України - вимір: стан, проблеми, перспективи // Матеріали до підсумкової колегії 21 березня 2008 року, м. Київ // Освіта України. - № 21-22, 19 березня 2008р.

2. Ніколаєнко С.М. Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства // Доповідь Міністра освіти і науки України на підсумковій колегії МОН України. - 1-2 березня 2007 року, м. Харків. -http://www.mon.gov.ua/

3. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. - К.: Ленвіт, 2006.- 35 с.

4. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / Бартенева І.О., Богданова І.М., Бужина І.В. та ін. - Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2006.- 344 с.

5. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г.Кременя, авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.ІІІинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабін. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 384 с.

6. The European Higher Education Area Joint Declaration of the European Ministries of Education. Bologna. June. -Bologna, 1999.

7. Манако А.Ф., Манако В.В., Павлова Т.П. Педагогічні інновації та трансформація ролі викладача // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / НЦМ ВО МОН України. - К., 2005. - Вип. 45: Болонський процес в Україні. - Ч.1. - С. 153 - 164.

8. Авшенюк Н.М. Стандартизація професійної підготовки вчителів у Англії й Уельсі (кінець XX - початок XXI ст.): Автореф дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К, 2005. - 21с.

9. Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристської освіти. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий Дім «Слово», - 216 с.

Размещено на Allbest.ru