Постановка проблеми. Сьогодні проводиться багато досліджень і нагромаджено вагомий досвід щодо удосконалення навчання і навчальної діяльності студентів. Оновлення методів викладання і організації освітнього процесу необхідне для вирішення головного педагогічного завдання - активізації пізнавальної діяльності студентів і зближення їх самостійної роботи з дослідницькою роботою.

Навчальний процес у вищій школі не може зводитись до простої схеми: передача-прийом інформації, хоча такий метод викладання приводить до скорочення часу навчання. Головна функція навчального процесу - методологічне, ідейне формування фахівця, оволодіння ним процесу розвитку науки, виховання творчого мислення студентів, прищеплення вміння вільно застосовувати знання.

Науково-технічний прогрес, постійне впровадження у виробництво нових досягнень науки і нової технології на кожному кроці ставлять фахівця в умови, що вимагають постійно розв'язувати нові проблеми не тільки технічного характеру, а й займатися питаннями економіки виробництва, ефективності праці, якості продукції. Проблеми якості і ефективності виробництва набирають великого значення особливо зараз, у кризових умовах. Задачі, які необхідно вирішувати фахівцю будуть ускладнюватись далі, і через кілька років буде потрібен фахівець з ще більшою креативністю, здатний аналітично дивитись на виробничі процеси, бачити проблеми і вміти їх розв'язувати. Пристосувати молодого фахівця до сьогоденних виробничих реалій знадний проблемний метод навчання. Саме в цьому полягає актуальність даної проблеми.

Метою дослідження є виявлення основних аспектів технології проблемного навчання в процесі підготовки магістрів технічного ВНЗ.

Для досягнення мети необхідне вирішення таких завдань:

— проаналізувати наявні джерела щодо про - бленого навчання;

— розкрити сутність технології проблемного навчання;

— охарактеризувати умови забезпечення проблемного навчання;

— розглянути основні форми проблемного навчання;

— викласти особливості методології проблемного навчання.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Проблемне навчання виникає в 20-30-ті роки як спроба подолати головний недолік традиційного навчання, яке експлуатує пам'ять людини і фактично виключає можливість її розумової активності. В основі проблемного навчання - ідея американського педагога і психолога Д. Дьюї: навчання через ігрову і практичну діяльність. У нашій країні інтерес до нього з'являється в кінці 60 - початку 70-х років ХХ століття як альтернатива механістично-репродуктивному програмованому навчанню [1].

Теорія проблемного навчання представлена у працях М.І. Махмутова та ряду інших авторів (Ю.К. Бабанський, Т.В. Кудрявцев, І.Я. Лернер, Дж. Брунер, В. Вікон, Т. Новацький, Х. Век та ін.). У розробці принципових положень концепції проблемного навчання активну участь брали: Т.В. Кудрявцев, В.Т. Кудрявцев, І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, В. Оконь, М.Н. Скаткін та інші. А.Є. Черткова, А.В. Кульчицька, О.В. Мисковець в своїх наукових працях відзначають важливість проблемного методу навчання для активізації пізнавального інтересу. Застосування проблемного методу у підготовці майбутніх науково-педагогічних працівників технічного ВНЗ досліджувала С.С. Якубовська.

Виклад основного матеріалу Однією з вимог до випускника вищого навчального закладу є розвинута здатність до творчих підходів у вирішенні професійних завдань, уміння орієнтуватися в нестандартних ситуаціях і умовах, аналізувати проблемні ситуації, умови, завдання; розробляти план дій; готовність до реалізації плану і відповідальність за його виконання. Одним із найперспективніших напрямів формування зазначених якостей, а разом з тим готовності магістрів технічного ВНЗ до педагогічної діяльності є застосування проблемного навчання [6].

Проблемне навчання - це метод навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність студентів із засвоєнням ними готових висновків науки. Система методів навчання побудована з урахуванням мети й принципу проблемності; процес взаємодії усіх учасників навчального процесу орієнтований на розвиток індивідуальності студента і соціалізацію його особистості.

Зауважимо, що проблемне навчання ми розглядаємо не як альтернативу усім іншим методам, а як елемент системи методів. Як показує досвід, частина студентів залишається байдужою до активізуючих методів навчання з ряду об'єктивних (особливості темперамент, характеру людини) та суб'єктивних (незадоволеність вибором ВНЗ, факультету, спеціальності, тощо) причин.

Метою проблемного навчання є не стільки засвоєння результатів наукового пізнання, скільки оволодіння способами пізнання. Крім того, проблемний метод переслідує таку мету, як формування і розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер студента, розвиток його індивідуальних здібностей. В проблемному навчанні акцент робиться на загальному розвитку студента, його адаптації до процесу прийняття самостійних/командних рішень, а не на трансляції готових висновків науки студентами [3].

Основним поняттям проблемного навчання є проблемна ситуація, яка обумовлює пізнавальну мотивацію і активізує мислення студента на пошук та відкриття.

Проблемну ситуацію варто розглядати з двох сторін [2]:

Предметно-змістовна, пов'язана з виокремлення протиріччя опорних знань, недостатністю суттєвої інформації;

Мотиваційна, спрямована на усвідомлення протиріччя і спонукання до його усунення.

Рівні проблемного навчання залежать від змісту навчального матеріалу (можливість створити проблемні ситуації, диференційовані за ступенем складності) і типу самостійних дій студента. За цими ознаками фахівці правомірно виділяють чотири проблемності:

Рівень, що обумовлює репродуктивну діяльність;

Рівень, що забезпечує застосування набутих знань у новій ситуації;

Репродуктивно-пошуковий рівень;

Креативний рівень.

Сучасна наука розрізняє два види проблемних ситуацій: педагогічну, яка створюється за допомогою питань викладача; психологічну - без допомоги викладача, на рівні індивідуальності студента (пізнавальна потреба, яка спонукає людину до інтелектуальної діяльності застосовуючи творчі здібності та досвід) [3]. У зв'язку з викладеним проблемна ситуація породжується навчальною чи практичною ситуацією, яка містить дві групи елементів: дані (відомі) і не дані, нові (невідомі) елементи.

Отже, проблемна ситуація означає стан інтелектуального утруднення, при якому людина відчуває потребу вийти з труднощів, вирішити їх. Тому проблемна ситуація є одним з головних засобів активізації навчальної діяльності студентів та найчастіше виникає тоді, коли є кілька варіантів розв'язання за умови обмежених вихідних даних [5, с.16].

Проблемну ситуацію можна створити використовуючи такі прийоми і способи, як спонукання студентів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішніх невідповідностей, протиріч; спонукання до вибору правильного варіанту відповіді і його обґрунтування; перехід від поодиноких фактів до узагальнень; зіставлення спірних фактів, явищ; вирішення протиріч між можливими способами розв'язку завдань і практичної неспроможності обраного способу діяльності.

Використання проблемного навчання вимагає певних умов під час організації навчального процесу. По-перше, необхідною є ґрунтовна підготовка викладача, яка вимагає глибокого знання свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості. Важливим є володіння методикою проблемного навчання, яка передбачає уміння діалогічного доброзичливого спілкування зі студентами; вміння заохочення студентів до самостійних пізнавальних пошуків; уважне ставлення до думок, гіпотез, висловлювань студентів; забезпечення посильності роботи студентів з тими чи іншими проблемними завданнями, тобто раціонального співвідношення відомого і невідомого.

По-друге, підготовленість студентів: забезпечення мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; рівень володіння прийомами розумової діяльності; знання фактичного програмного матеріалу.

По-третє, науково-методичне забезпечення процесу навчання для створення проблемних ситуацій.

Психологічними умовами для успішного застосування проблемного навчання є такі:

Проблемні ситуації повинні відповідати цілям формування системи знань.

Бути доступним для студентів і відповідати їх пізнавальним здібностям.

Викликати власну пізнавальну діяльність і активність.

Завдання повинні бути такими, щоб студент не міг виконати їх спираючись на вже наявні знання, але достатніми для самостійного аналізу проблеми і знаходження невідомого.

Схематично процес проблемного навчання зображений на рис.1.

Розрізняють такі методи проблемного навчання:

Дослідницький метод, який передбачає, що студенти самі, за умови проблемної ситуації, побачать проблему, сформулюють її і вирішать. Це найскладніший метод для студентів, який вимагає від них прояву активності, самостійності, творчих здібностей.

Евристичний метод. Суть методу у створенні викладачем проблемної ситуації, вихід з якої шукають студенти.

Метод проблемного викладання. Викладач розкриває істину конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання і сам їх вирішує.

Існує розмаїття дидактичних форм, які використовуються в проблемному навчанні. Характеристика форм проблемного навчання наведена у табл.1.

Таблиця 1. Характеристика форм проблемного навчання

Як видно з таблиці 1, переваг у проблемному методі навчання є значно більше, ніж недоліків.

Робота в "малих групах", "кейс-метод", "мозковий штурм", "евристична бесіда" використовуються тому, що вони стимулюють самостійність, пошукову активність студентів; надають їм можливість інтелектуального розвитку, сприяють формуванню в них дослідницьких та комунікативних вмінь, уміння працювати в команді, партнерської взаємодії, швидко перебудовувати діяльність у зв'язку зі зміною вимог [4, с.117-120]. Використання в навчальній діяльності міні-кейсів, проектної роботи та тренінгів сприяє формування дослідницьких умінь майбутніх фахівців.

професійна підготовка магістр

Висновки