Дослідження і розробки у секторі вищої освіти: глобальні та національні тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗРОБКИ У СЕКТОРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ГЛОБАЛЬНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

RESEARCHES AND DEVELOPMENTS IN THE HIGHER EDUCATION SECTOR: GLOBAL AND NATIONAL TRENDS

Краус К.М.

кандидат економічних наук, економіст ООО «ВАРТІС»

Анотація

У статті проаналізовано світові тенденції змісту досліджень і розробок у секторі вищої освіти, щоб на базі цього пізнання визначитися з майбутнім вектором розвитку досліджень і розробок в Україні. Представлено групування вимірних індикаторів рівня та якості досліджень і розробок у сфері вищої освіти, що дасть змогу в перспективі запропонувати авторське бачення вирішення проблеми зменшення кількості новітніх розробок у секторі вищої освіти. Проаналізовано питому вагу витрат уряду на дослідження і розробки та вчених у сукупній зайнятості окремих країн світу.

Ключові слова: якість дослідження, сектор вищої освіти, розробки, дослідницький університет, науковець-дослідник.

Аннотация

В статье исследованы мировые тенденции содержания исследований и разработок в секторе высшего образования, чтобы на базе этого познания определиться с будущим вектором развития исследований и разработок в Украине. Представлено группирование измеримых индикаторов уровня и качества исследований и разработок в сфере высшего образования, что позволит в перспективе предложить авторское видение решения проблемы уменьшения количества новейших разработок в секторе высшего образования. Проанализирован удельный вес расходов правительства на исследования и разработки и ученых в совокупной занятости отдельных стран мира.

Ключевые слова: качество исследования, сектор высшего образования, разработки, исследовательский университет, ученый-исследователь.

Summary

World trends in the content of researches and development in higher education sector, in order on the basis of this knowledge to determine the future vector of development of researches and development in Ukraine are examined in the article. Grouping of measurable indicators of the level and quality of researches and development in the field of higher education is presented. It will allow in the future offering an author's vision of solving the problem of reducing the number of new developments in the sector of higher education. The share of government expenditures on researches and development and scientists in the aggregate employment of individual countries of the world is analyzed.

Key words: quality of researches, higher education sector, development, researcher university, scientist-researcher.

Постановка проблеми

Україна в 2016 р. займала 41-е місце в рейтингу досліджень та розробок світу за версією Bloomberg, набравши 56,77 бали зі 100 можливих. Звісно, цей показник викликає занепокоєння, адже це свідчить про уповільнення інноватизації та цифровізації в Україні. Варто зазначити, що під час розрахунку враховувалися показники витрат на освіту та її якість, розробки й дослідження, їх продуктивності, ефективності, концентрації досліджень, високотехнологічних компаній, реєстрації патентів. У першій п'ятірці рейтингу лідерів у сфері новітніх досліджень та розробок знаходяться Південна Корея (91,31), Швеція (85,21), Японія (85,07) та Швейцарія (84,96). Сінгапур, Фінляндія і США перебувають на восьмому місці, за ними в рейтингу слідують Данія та Франція. Отже, уряду України варто пришвидшити розпочату реформу у сфері освіти, що змогло б поліпшити якість досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Із дослідженням загальних аспектів здійснення наукових досліджень і новітніх розробок та проблемами їх адаптації до глобального цифрового віртуального інноваційно-інформаційного простору пов'язані імена В. Геєця, В. Денисюк, Г Зборовського, С. Кубатова, К. Краус, І. Павленка, А. Павлюк, Н. Ткаленка, Т. Черненко, Т. Ящука. Але разом із тим значна кількість питань, таких, наприклад, як світові тенденції змісту досліджень і розробок у секторі вищої освіти, аналіз питомої ваги витрат уряду на дослідження та вчених у сукупній зайнятості окремих країн світу, групування вимірних індикаторів рівня та якості розробок у сфері вищої освіти залишаються недостатньо розкритими.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Національний простір досліджень та розробок у сфері вищої освіти в умовах реформування та глобальних викликів варто розуміти як створення науково-інноваційного поля в секторі освіти виходячи з нового інституційно-організаційного формату та розглядати як ключовий механізм, що покликаний корегувати недоліки й пришвидшувати інноваційно-цифровий розвиток країни загалом і поліпшувати якість новітніх розробок в освіті зокрема.

Мета статті полягає у дослідженні світових тенденцій змісту досліджень і розробок у секторі вищої освіти, щоб на базі цього пізнання визначитися з майбутнім вектором розвитку досліджень і розробок в Україні; аналізі питомої ваги витрат уряду на дослідження і розробки та вчених у сукупній зайнятості окремих країн світу; групуванні вимірних індикаторів рівня та якості досліджень і розробок у сфері вищої освіти, що дасть змогу в перспективі запропонувати авторське бачення вирішення проблеми зменшення кількості новітніх розробок у секторі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Україна увійшла цього року до топ-50 країн у глобальному індексі інновацій, досліджень і розробок за 2017 р. Це означає, що наша країна рухається до лідерства у цій сфері. Досі в нашій державі не існувало повноцінної системи підтримки інновацій. Завжди були люди, які показували гарні результати, але не вистачало дій задля трансферу цих здобутків у національну економіку [1, с. 3]. За останні два роки зросла продуктивність інновацій у сфері міжнародних спільних публікацій, проникненні широкосмугового зв'язку, кількості випускників та докторів наук, а також навчання в галузі ІКТ. Венчурні інвестиції та частка МСП (малі та середні підприємства), які впроваджують різного роду розробки, значно скоротилися. Очікується, що впродовж наступних двох років рівень досліджень та розробок збільшиться на 2% [2, с. 3].

Сьогодні до пріоритетних напрямів досліджень належать: науки про життя, у тому числі генетика; біотехнології у сфері охорони здоров'я; боротьба із серйозними захворюваннями; розроблення низки тем із проблем міжнародного співробітництва в технологічній сфері і науковій кооперації; нанотехнології (електричні властивості графена, мікрохвилі та термічний зв'язок з наночастинками, портативні та модульні мікрозаводські системи з компонентами), інтелектуальні багатофункціональні матеріали, нове обладнання та виробничі процеси; комп'ютерні та інформаційні технології (дослідження властивостей загальних алгоритмів для обробки великих обсягів даних у реальному часі; дослідження, щоб знайти шляхи зменшення кількості спаму, розуміючи всю структуру або бізнес-модель спаму, що спамери роблять, і їх мотивація в спамі; комп'ютерні продукти для поліпшення онлайнового маркетингу) [3, с. 55]; аеронавтика і космос, розвиток екологічної системи.

Динаміку витрат на дослідження і розробки та питому вагу вчених у загальній кількості зайнятості в деяких країнах та Україні зокрема подано в табл. 1. Найбільші витрати на НДР у % до ВВП у 2016 р. спостерігалися в Південній Кореї (0,99%), Фінляндії (0,87%), Німеччині (0,84%). До того ж у цих країнах і надалі продовжує зберігатися тенденція до їх збільшення. Наприклад, щороку уряд Франції виділяє 2,26% ВВП на дослідження і розробки. Така підтримка сприяє тому, що країна посідає четверте місце у світі за європейською патентною системою і шосте - за загальносвітовою кількістю поданих патентів; Національний центр наукових досліджень (CNRS) посідає перше місце у світі за кількістю опублікованих наукових праць.

В Україні загальний обсяг витрат на НДР має позитивну тенденцію. Так, із 2010 по 2015 р. цей показник збільшився на 40%. Що стосується питомої ваги вчених у загальній зайнятості, то майже для всіх вказаних у табл. 1 країн характерне підвищення показника «Число вчених на 1000 зайнятих». В Україні тенденції такі: з 2005 по 2015 р. спостерігалося збільшення частки дослідників (у 2005 р. - 49,9%, у 2015 р. - 52,9%), але виконавців наукових і науково-технічних робіт зменшилося на 3,2% [4, с. 34, 39].

У 2016 р. частка виконавців НДР (дослідників, техніків і допоміжного персоналу) у загальній кількості зайнятого населення становила 0,60%, у тому числі дослідників - 0,39%. За даними Євростату, у 2014 р. найвищою ця частка була в Данії (3,07% і 2,09%), Фінляндії (2,95% і 2,12%), Норвегії (2,73% і 1,90%); найнижчою - у Туреччині (0,76% і 0,65%) та Болгарії (0,77% і 0,54%). Питома вага докторів наук та докторів філософії (кандидатів наук) серед виконавців НДР становила 27,9%, серед дослідників - 42,6%. Більше половини загальної кількості докторів наук та докторів філософії (кандидатів наук), які здійснювали наукові дослідження і розробки, працювали в організаціях державного сектору економіки, 39,1% - вищої освіти, 4,8% - підприємницького сектору. У 2016 р. 45,0% дослідників становили жінки, з яких 6,6% мали науковий ступінь доктора наук і 33,0% - доктора філософії (кандидата наук). Вищою за середню була питома вага дослідників-жінок у галузі суспільних (64,6%), медичних (63,8%) та гуманітарних (61,5%) наук, нижчою - у галузі технічних наук (34,2%) [6, с. 1-2].

Варто звернути увагу й на те, що у світі набуває поширення ефективна для навчання та розвитку кар'єри молодих дослідників система підготовки докторантів «3D-система», за якої молоді дослідники мають два наставники (Double Mentor), є членами двох науково-дослідних установ (Double Affiliation) і провадять міждисциплінарні дослідження в двох галузях (Double Discipline) [6]. А в освіті науково-дослідна діяльність проводиться у таких розрізах: підготовка докторантів на рівні ISCED-8, студентів-магістрантів - на рівні ISCED-7 та контроль над їхніми дослідженнями та розробками; керівництво дослідною роботою студентів співробітниками університету; особиста освіта викладачів (власне читання) [3, с. 266].

Таблиця 1

Питома вага витрат уряду на дослідження і розробки та вчених у сукупній зайнятості окремих країн світу в 2000, 2010 та 2016 рр.