Теоретичні засади формування компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін у майбутніх інженерів-педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.22:62

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ З ПРОЕКТУВАННЯ МЕТОДИК НАВЧАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

Н.В. КОРОЛЬОВА

Сучасний етап розвитку вітчизняної і зарубіжної вищої освіти ставить нові вимоги до підготовки фахівців, що відповідають потребам сучасного ринку праці й вимогам міжнародних стандартів, тобто конкурентоспроможних, компетентних, творчих і мобільних фахівців.

У Концепції Державної програми розвитку освіти України підкреслено [3], що основна мета професійної освіти - це підготовка висококваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентоспроможного на ринку праці, компетентного, такого, що вільно володіє своєю професією, й орієнтованого в суміжних областях діяльності, здібного до ефективної роботи за фахом на рівні світових стандартів.

У багатьох країнах підготовка кадрів, яка зорієнтована на формування високого рівня компетентності, є найпоширенішою і вивчається вітчизняними й зарубіжними вченими. Дидактичні основи підготовки інженерів- педагогів досліджували О. Коваленко, П. Кубрушко, В. Кулешова, М. Ла- зарєв, П. Лузан, В. Нікіфоров, Б. Соколов; засоби формування компонентів професійно-педагогічної компетентності розробляли Н. Брюханова, А. Ве- рбицький, О. Дубасенюк, Н. Кулюткін, Е. Лузик, Л. Семушина, В. Скакун; можливості навчальних дисциплін у формуванні особистості фахівця досліджували Ю. Бабанський, Н. Дмитрієва, О. Долженко, Б. Душков; умови формування компонентів педагогічної компетентності вивчали Н. Борисова, М. Кларін, В. Ляудіс, С. Сисоєва. Методики навчання електроенергетичних дисциплін майбутніх інженерів-педагогів висвітлені в працях Н. Ерганової, В. Іванової, О. Коваленко, В. Цапєнко, О. Філімонова та ін. Але вчені спираються, зокрема, на традиційні методики навчання, в основі яких засвоєння знань, формування професійних умінь і навичок, але чинні державні стандарти вищої освіти також спрямовані на формування професійно важливих якостей фахівця. Таким чином, залишаються не розробленими зміст, методи й засоби формування у майбутніх інженерів-педагогів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін.

Метою статі є теоретичне обґрунтування методичної системи формування у майбутніх інженерів-педагогів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін.

В основі компетентнісного підходу лежать поняття “професійна компетентність”, “професійна компетенція”, у зв'язку з цим вважаємо за потрібне розглянути зміст цих понять і їх співвідношення.

Аналіз наукових праць з проблем формування професійної компетентності педагога дав змогу дійти висновку, що професійна компетентність - це взаємозв'язок між професійними навичками, уміннями, ситуативною діяльністю та особистістю (І. Тараненко); спроможність кваліфіковано впроваджувати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності (О. Овчарук) [4]; володіння людиною відповідними професійними компетенціями, включаючи її особисте ставлення до них та предмета діяльності (В. Хуторський) [11].

Вивчення психолого-педагогічної літератури дало можливість узагальнити відомості, що стосуються поняття професійної компетенції: професійна компетенція - це інтегративна цілісність знань, умінь і навичок, що забезпечують професійну діяльність; здатність людини реалізувати професійну діяльність, власну професійну компетентність; компетентність і компетенцію ми розглядаємо як результати підготовки, тільки компетентність - це загальний результат, а компетенція - частковий.

Існують різні підходи до співвідношення понять “професійна компетентність” і “професійна компетенція”.

У науковій статті ми дотримуємося підходу, який визначає, що компетенція є складовою компетентності, та дотримуємося визначення Л. Луценка [9], який розглядає професійну компетентність як системну, інтеграційну єдність, синтез інтелектуальних і навичкових складових (когні- тивного й діяльнісного, включаючи й узагальнені знання, уміння, навички), особистісних характеристик (ціннісних орієнтацій, здібностей, рис характеру, готовності до виконання діяльності тощо) і досвіду, що дає змогу людині використовувати свій потенціал, здійснювати складні культуровід- повідні види діяльності, що постійно змінюються. Компетенції виступають як складові професійної компетентності.

Отже, професійна компетентність інженера-педагога складається з компонентів, які називаються компетенціями. Компетенції, що відносяться до професійної компетентності, забезпечують конкурентоспроможність, професійну мобільність, продуктивність професійної діяльності, професійне зростання, підвищення кваліфікації.

Під компетентністю з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін ми розуміємо сукупність знань, умінь і професійно важливих якостей інженера-педагога виконувати діяльність, пов'язану з розробкою дидактичних проектів підготовки фахівців електроенергетичного профілю різних рівнів кваліфікації [5].

Важливим етапом у процесі створення методики навчання є розробка й обґрунтування теоретичних положень, від яких залежить ефективність навчання студентів і формування у них зазначеної компетентності.

Узагальнений аналіз педагогічної літератури дав змогу визначити такі основні структурні елементи методики навчання: цілі, зміст, методи, засоби, форми навчання.

Для розробки структурних елементів методики навчання студентів у процесі вивчення дисципліни “Методика професійного навчання” необхідно визначити теоретичне підґрунтя з урахуванням вимог державних стандартів вищої освіти щодо формування у майбутніх інженерів-педагогів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін.

Розглянемо детальніше структурні елементи методики навчання. Перший - це система цілей вивчення дисципліни “Методика професійного навчання”, яка повинна мати ієрархічну структуру, а відповідно до цього, включати необхідність у розробці ієрархічної структури знань, умінь і професійно важливих якостей, які є складовими компетентності.

Ієрархічна структура дисципліни отримується за допомогою поетапної декомпозиції цілей навчання майбутнього інженера-педагога електроенергетичного профілю, які визначені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці фахівця. професійний знання навчання компетентність

Отже, потреба в розробці ієрархічної структури цілей навчальної дисципліни зумовлює необхідність декомпозиції професійних умінь майбутніх інженерів-педагогів електроенергетичного профілю.

Розглянемо наступний елемент методичної системи - зміст навчання. У традиційній підготовці зміст навчально-пізнавальної діяльності студентів визначають через систему знань, умінь і навичок, які необхідно сформувати. Але, згідно з компетентнісним підходом, зміст професійного навчання майбутнього фахівця, на думку П. Борисова [2], “означає виділення із змісту освіти ключових компетенцій, що базуються на знаннях, уміннях, навичках і професійно важливих якостях фахівця”. Отже, у змісті дисциплін “Методика професійного навчання: дидактичне проектування”, “Методика професійного навчання: основні технології навчання” провідне місце займають знання, уміння, навички і професійно важливі якості майбутнього інженера-педагога.

Більшість авторів [6; 8; 10] визначають такі структурні елементи змісту навчальних дисциплін: досвід пізнавальної діяльності у вигляді знань фахівця; досвід практичної діяльності у вигляді умінь і навичок; досвід творчої діяльності й емоційно-ціннісного ставлення у вигляді професійно важливих якостей фахівця.

Зміст і цілі навчальної дисципліни тісно пов'язані між собою, тож зміст навчальних дисциплін “Методика професійного навчання: дидактичне проектування”, “Методика професійного навчання: основні технології навчання” повинен відображати всі структурні елементи й забезпечити реалізацію цілей навчання дисципліни.

Якщо мета і зміст навчання в структурі методики навчання відіграють провідну роль, то інші елементи структури (методи, засоби, форми) є забезпечувальними й підпорядкованими.

У державних стандартах вищої освіти зауважено, що дидактичні методи навчання повинні забезпечити: оволодіння майбутнім інженером- педагогом професійними знаннями, уміннями й навичками на необхідному рівні; формування професійно важливих якостей фахівця і відповідність вимогам державних стандартів вищої освіти.

Стандартом вищої школи запропоновано виділяти три рівні засвоєння знань: ознайомчо-орієнтовний, понятійно-аналітичний, продуктивно- синтетичний.

Пояснювально-ілюстративні й репродуктивні методи навчання формують у студентів професійні знання на ознайомчо-орієнтовному рівні; використання проблемного, частково-пошукового й дослідницького методів навчання сприяють формуванню професійних знань на понятійно- аналітичному й продуктивно-синтетичному рівнях.

Таким чином, проаналізувавши найпопулярніші класифікації методів навчання, найвдалішою визначаємо класифікацію І. Лернера і М. Скаткіна, оскільки вона найбільше відповідає вимогам стандартів вищої освіти; до того ж при формуванні у студентів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін методи навчання повинні знаходитися у взаємозв'язку та взаємозалежності з іншими методами навчання, а також для засвоєння навчального матеріалу студентам потрібно забезпечити репродуктивний рівень дій, а далі реалізувати перехід від таких дій до пошуково-проблемної діяльності. Такий перехід дій сприятиме формуванню у студентів професійно важливих якостей за принципом гетеросинх- ронності.

Розглянемо наступний елемент методичної системи навчання - дидактичні засоби навчання, які сприяють реалізації цілей, змісту й методів навчання.

Аналіз наявних засобів навчання визначив, що для реалізації вимог державних стандартів вищої освіти в методиках навчання повинні бути розроблені ідеальні матеріалізовані засоби навчання студента для декларативних і процедурних знань: для демонстрування декларативної інформації необхідно обрати структурно-логічні схеми, оскільки ці схеми відображають структуру навчальної інформації у вигляді системи понять семантичних відношень між ними; для процедурної інформації - схеми ООД, оскільки вони більш адекватно відображають структуру навчальної дії і високий рівень оперативного управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Розглянемо наступний елемент методичної системи - форми організації навчального процесу. Використання відповідних форм організації дидактичного процесу приводить до інтенсивної навчальної діяльності студентів.

Форма організації навчання - це обмежена в часі й просторі взаємо- обумовлена діяльність викладача і студента [7].

Існує багато класифікацій форм організації навчання [1; 7; 12]. Доцільність застосування тієї чи іншої форми визначається цілями, змістом і методами навчання. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними критеріями:

- за місцем проведення: аудиторні, позааудиторні;

- за дидактичними цілями: форми теоретичного навчання (лекції, конференції, гуртки); форми практичного навчання (практичні заняття, лабораторні заняття); форми комбінованого навчання (семінарські заняття, домашня робота, консультація);

- за кількістю студентів: індивідуальні, групові, колективні.

Наведемо характеристику останньої класифікації форм організації навчання: індивідуальна робота передбачає самостійне виконання студентом навчального завдання на рівні навчальних можливостей (темпу роботи, рівня підготовки). Можлива безпосередня допомога викладача (допомога й підбадьорювання під час самостійної роботи) й опосередкована (виконання домашнього завдання за рекомендаціями викладача); колективна робота означає постановку перед аудиторією проблемних питань або пізнавальних завдань, у вирішенні яких беруть участь усі студенти: вони пропонують варіанти розв'язання, перевіряють, обґрунтовують, розвивають найвдаліші, відкидають неправильні. Викладач при цьому керує колективним пошуком рішень, спрямовує пізнавальну активність студентів; групова робота полягає у спільних зусиллях студентів щодо вирішення поставлених викладачем завдань. Вони здійснюють планування, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань.

Висновки

Для реалізації вимог держстандартів вищої освіти необхідно формувати в майбутнього інженера-педагога професійні знання від орієнтовно-ознайомлювального рівня до продуктивно-синтетичного рівня; професійні уміння з опорою на джерело інформації, самостійно й самостійно в автоматичному режимі; розвивати професійно важливі якості майбутнього інженера-педагога. Для формування у студентів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін повинні використовуватися методи, засоби й форми навчання, які відповідають зазначеними рівням.

Подальшого розвитку потребує розробка моделі формування у майбутніх інженерів-педагогів компетентності з проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін.

Список використаної літератури

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения / Ю.К. Бабанский. - М. : Педагогика, 1997. - 347 с.

2. Борисов П.П. Компетентностно-деятельный подход и модернизация содержания общего образования / П.П. Борисов // Стандарты и мониторинг в образовании. - 2003. - № 1. - С. 58-61.

3. Концептуальні засади демократизації і реформування освіти в Україні. - К., 1997. - 150 с.

4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід, українські перспективи: бібліотека з освітньої політики / [під заг. ред. О.В. Овчарук]. - К. : К.І.С., 2004. - 112 с.

5. Корольова Н.В. Компетентність з проектування методик навчання як невід'ємна складова методичної компетентності інженера-педагога : VII міжнар. наук.- прак. конф.: тези доп. / Н.В. Корольова // Науковий прогрес на межі тисячоліть. - Прага : Освіта і наука, 2011. - С. 68-70.

6. Краевский В.В. Процесс обучения и его закономерности / В.В. Краевский, И.Я. Лернер // Дидактика средней школы: Некоторые проблемы современной дидактики. - М. : Просвещение, 1982. - С. 129-181.

7. Кузьминський А.І. Педагогіка / А.І. Кузьминський, В.Л. Омеляненко. - К. : Знання-Прес, 2003. - 418 с.

8. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я. Лернер. - М. : Педагогика, 1981. - 185 с.

9. Луценко Л.И. Компетентностная модель повышения квалификации директора школы / Л.И. Луценко // Педагогика. - 2005. - № 3. - С. 61-68.

10. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології / І.П. Підласий. - К. : Слово, 2004. - 616 с.

Анотація

Ключові слова: компетентність, компетенція, проектування методик навчання електроенергетичних дисциплін, методична система.

В статье рассмотрена проблема формирования у будущих инженеров- педагогов компетентности по проектированию методик обучения электроэнергетических дисциплин. Выявлено наличие противоречия между возрастающими требованиями к уровню сформированности профессиональных знаний, умений и профессионально важных качеств будущего инженера-педагога и недостаточной разработанностью содержания, методов и средств их формирования. Установлено, что для реализации требований государственных стандартов высшего образования и качественного формирования у будущих инженеров-педагогов компетентности по проектированию методик обучения электроэнергетических дисциплин необходимо разработать и обосновать теоретические положения методической системы, которая будет способствовать эффективности обучения студентов и формирование у них данной компетентности.

Ключевые слова: компетентность, компетенция, проектирование методик обучения электроэнергетических дисциплин, методическая система.