Стан розвитку професійної адаптивності соціальних педагогів у практиці роботи закладів післядипломної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан розвитку професійної адаптивності соціальних педагогів у практиці роботи закладів післядипломної освіти

У статті проаналізовано стан розвитку професійної адаптивності соціальних педагогів у практиці роботи закладів післядипломної освіти. Визначено рівні розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів на основі визначених критеріїв (ціннісно-якісного, поведінково-діяльнісного, самоставлення).

Адаптивність є властивістю особистості, яка характеризується здатністю до внутрішніх (психологічних) і зовнішніх (поведінкових) перетворень, модифікацій, що спрямовані на збереження або відновлення врівноважених відносин особистості із соціальним середовищем за умов його постійних змін. Відповідно до тенденції реалізації адаптивності, ми вважаємо, що адаптивність особистості забезпечує як підтримку стійкості особистості, так і її розвиток.

Проте аналіз наукових джерел свідчить про те, що, незважаючи на актуальність проблеми та фундаментальне значення адаптивності як чинника розвитку особистості, збереження її фізичного і психічного здоров'я, спостерігається дефіцит досліджень, спрямованих на вивчення адаптивності як інтегративної властивості особистості, зокрема її природи, структури і особливостей прояву.

У свою чергу, під професійною адаптивністю соціального педагога ми розуміємо: упевненість у собі, адекватний розв'язанню професійних завдань рівень тривожності, високий рівень саморегуляції, здатність до конструктивного розв'язання конфліктних ситуацій, низьку внутрішню й зовнішню конфліктність, здатність до адекватної оцінки різноманітних життєвих і професійних ситуацій. Якісними показниками професійної адаптованості соціального педагога як чинника запобігання та подолання професійної дезадаптації є: самоусвідомлення особистістю самої себе, адекватна самооцінка, рефлексія, вміння диференціювати й виражати свої почуття, емоційна стабільність та активізація творчого потенціалу [1].

Мета статті полягає у виявленні рівня обізнаності соціальних педагогів щодо особливостей розвитку їхньої професійної адаптивності та з'ясуванні рівнів розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів на основі визначених критеріїв (ціннісно-якісного, поведінково-діяльнісного, самоставлення).

Обґрунтування теоретико-методологічних підходів дослідження особливостей професійної адаптивності соціальних педагогів дало можливість вивчити рівень розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів в умовах післядипломної педагогічної освіти. Слід зазначити, що в діяльності сучасних закладів післядипломної освіти ще немає достатніх даних, які б давали змогу певними чином оцінити й визначити рівні розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів. За відсутності таких даних суттєво ускладнюється робота, пов'язана з визначенням динаміки розвитку професійної адаптивності соціальних педагогів, які проходять курсову підготовку в обласних інститутах післядипломної освіти.

Для отримання необхідних дослідно-експериментальних даних нами було проведене експериментальне дослідження на базі закладів післядипломної освіти, а саме: Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради, Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, Комунального вищого навчального закладу “Херсонська академія неперервної освіти” Херсонської обласної ради, Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. В експериментальній роботі брали участь 348 соціальних педагогів.

В експерименті, який проводився методами суцільного й вибіркового опитування, взяли участь соціальні педагоги, які проходили курси підвищення кваліфікації на базі зазначених вище закладів післядипломної освіти. Склад і характеристика опитаних свідчать про достатньо широкий віковий діапазон - від 25 до 50 років, у якому більшість опитаних (понад 50%) має вік від 30 до 45 років, тобто такий, для якого характерна схильність до навчально-професійної діяльності, самостійності, ініціативності.

Порівняння вікових характеристик працівників і стажу роботи в соціально-педагогічній галузі дає змогу зробити висновки про те, що найбільша питома вага соціальних педагогів має професійний стаж до 10 років та належить за віковими характеристиками до молодшої й середньої групи. Більшість соціальних педагогів (понад 50%) має вищу освіту, із них фахову - лише 45,1%.

Експеримент проходив у два етапи, відповідно до визначених завдань. Кожен із етапів дослідження передбачав використання своєї системи методів дослідження.

Перший етап експерименту був спрямований на виявлення рівня обізнаності соціальних педагогів щодо особливостей розвитку їхньої професійної адаптивності; дослідження стану навчально-методичного забезпечення процесу підвищення кваліфікації соціальних педагогів в умовах післядипломної освіти.

Другий етап експерименту полягав у з'ясуванні рівнів розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів на основі визначених критеріїв (ціннісно-якісного, поведінково-діяльнісного, самоставлення).

Для отримання об'єктивної інформації щодо проблем професіоналізації та професійного розвитку фахівців соціальної сфери ми розробили та запропонували соціальним педагогам опрацювати опитувальник “Оцінювання ефективності професійної діяльності соціального педагога” та дати відповіді на його питання.

Результати обстеження ефективності професійної діяльності соціального педагога засвідчили, що більшість соціальних педагогів (36,2%) не відчуває задоволеності своєю професією та при нагоді бажає змінити місце роботи. Майже (30,6%) соціальних педагогів має середній рівень задоволеності своєю діяльністю. Лише 33,2% соціальних педагогів мають повне задоволення від власної роботи (високий рівень). Але необхідно зазначити, що більшість респондентів (67,4%), аналізуючи власний рівень оволодіння професійною діяльністю, характеризують його як “адаптивний”, 12,3% оцінюють як репродуктивний і лише 20,3% - як творчий.

Заслуговує на увагу той факт, що, оцінюючи власний рівень професійної компетентності (за чотирибальною шкалою оцінювання), голоси респондентів розділилися майже порівну: 59,4% соціальних педагогів оцінюють власний рівень професійної компетентності на “4”, 40,6% соціальних педагогів характеризують свій рівень професійної компетентності на “3”. На запитання: “Чому саме так ви оцінюєте власний рівень професійної компетентності?”, - більшість респондентів зазначають “недостатній досвід роботи та складність проходження процесу адаптації до професійної діяльності”.

Відповіді на запитання: “Чи відвідуєте ви додатково семінари, тренінги, науково-практичні конференції, майстер-класи із соціально-педагогічної проблематики?” засвідчили, що соціальні педагоги мало уваги приділяють власному самовдосконаленню та самостановленню, оскільки відвідують запропоновані заняття лише за потреби та епізодично.

Щодо засобів чи технологій, які сприяють розвитку професіоналізму та підвищують рівень професійних знань соціальних педагогів, то лише 58,4% соціальних педагогів постійно переглядають методичну літературу, цікавляться новітніми технологіями, відвідують заходи соціально-педагогічного спрямування просвітницького характеру. Відповідно, 41,6% соціальних педагогів не мають можливості підвищувати власний професійний рівень.

Слід зазначити, що більшість соціальних педагогів (59,6%) зазначила, що постійно намагається поділитися власним професійно-особистісним досвідом та отримати зворотний зв'язок, оскільки існує проблема браку інформування та розгалуженості фахівців соціальної сфери. Відповідно, 18,4% респондентів взагалі не надають цьому важливого значення, а майже 22% соціальних педагогів презентують себе та свій досвід лише на відкритих заняттях чи методичних семінарах.

Слід зазначити, що більшість 65,2% соціальних педагогів визнали, що в навчальних закладах, де вони працюють, не створено відповідних соціально-педагогічних умов для розвитку професійної адаптивності. У свою чергу, в процесі анкетування більшість (59,6%) соціальних педагогів зазначили, що в умовах післядипломної освіти на достатньому рівні створені умови для професійного саморозвитку та власного розвитку професійної адаптивності. Серед ефективних форм отримання та сприйняття інформації в умовах підвищення кваліфікації більшість респондентів (63,4%) зазначає “тренінгові заняття”, 24,2% віддають перевагу “конференціям та практичним заняттям” і лише 12,4% - лекціям і диспутам.

Проаналізувавши дані опитування, ми можемо констатувати, що реальний стан професійної адаптивності соціальних педагогів перебуває на низькому рівні й потребує розробки та впровадження спеціальних педагогічних умов та засобів щодо розвитку професійної адаптивності спеціалістів соціальної сфери в умовах післядипломної педагогічної освіти.

На другому етапі експерименту з використанням індивідуальних бесід, спостережень, тестувань (тестові опитувальники В.В. Століна та С.Р. Пантелєєва, О.Г. Маклакова та С.В. Чермяніна) було діагностовано рівні розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів у післядипломній освіті. Їх наявність ми визначали за спеціально розробленими критеріями.

Критерій (від грец. kriterion - засіб судження) - одна з основних ознак, мірило для визначення, оцінювання, класифікації чого-небудь [2, с. 567]. На основі аналізу літератури з досліджуваної проблеми було виділено такі критерії рівня розвиненості професійної адаптивності соціального педагога в післядипломній освіті, які охоплюють специфіку і структурні компоненти професійної адаптивності соціального педагога (табл. 1).

Таблиця 1. Критерії професійної адаптивності

професійний адаптивність освіта

Водночас, аналіз загального рівня розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів засвідчив, що домінуючим критерієм за високим рівнем є ціннісно-якісний (26,4%), який відображає ціннісні орієнтації особистості, що є складовими вищих рівнів спрямованості особистості, диспозиціями професійної діяльності особистості (табл. 2).

Таблиця 2. Рівень розвитку основних критеріїв професійної адаптивності соціальних педагогів, %

Ціннісні орієнтації стосуються: основних сфер самореалізації людини, якими є праця, суспільна активність, освіта, спілкування, соціально-моральні характеристики особистості. Майже 25,3% опитаних мають високий рівень за критерієм самоставлення (рефлексивності) і лише 21,8% - за поведінково-діяльнісним. Це дає підстави стверджувати, що соціальні педагоги, маючи певні ціннісні орієнтації та соціально-моральні характеристики особистості, не реалізовують їх на достатньому рівні в практичній (професійній) діяльності.

професійний адаптивність освіта

Висновки

Таким чином, результати дослідження наочно свідчать, що в соціальних педагогів переважає низький рівень професійної адаптивності за всіма критеріями. Оскільки результати дослідження загального рівня розвиненості професійної адаптивності соціальних педагогів показують, що більшість соціальних педагогів має низький рівень адаптивності (42,5% опитаних), на середньому рівні перебувають 30,8% опитаних, і лише 26,7% опитаних мають високий рівень адаптивності.

Це підтверджує той факт, що необхідно вдосконалити рівень професійно-особистісного розвитку фахівця соціально-педагогічної сфери, оскільки якісними показниками професійної адаптованості соціального педагога як чинника запобігання та подолання професійної дезадаптації є: адекватна самооцінка, рефлексія, вміння диференціювати і виражати свої почуття, усвідомлення необхідності відкриття власного “Я”, емоційна стабільність і активізація творчого потенціалу.

Список використаної літератури

1.Єфремова Г.Л. Адаптивність як інтегративна властивість особистості соціального педагога / Г.Л. Єфремова // Імідж сучасного педагога : всеукраїнський науково-педагогічний освітньо-популярний журнал. - 2013. - № 6. - С. 68.

2.Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / [Укл.: Л.О. Пустовіт та ін.]. - К. : Довіра, 2000. - 1018 с.

Размещено на Allbest.ru