Організація рефлексивної діяльності учнів на уроках історії в старших класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація рефлексивної діяльності учнів на уроках історії в старших класах

Сучасна психолого-педагогічна література наукового та прикладного характеру насичена поняттям рефлексії та похідних від нього: рефлексивність особистості, рефлексивний підхід, рефлексивне управління, рефлексивні ігри та ін. Поняття рефлексії використовується не тільки в педагогіці й психології, а також у філософії, методології та інших дисциплінах і сферах теоретичної діяльності людини.

При цьому поняття рефлексії часом трактується достатньо широко. Так, у Великому тлумачному словнику сучасної української мови рефлексія тлумачиться як самоаналіз, роздуми людини над власним душевним станом, а також як дослідження процесу пізнання в ідеалістичній філософії [1, с. 1028]. У філософії рефлексія визначається як «форма теоретичної діяльності суспільно-розвиненої людини, спрямованої на осмислення всіх своїх власних дій і їх законів; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини» [7, с. 103].

В цілому ряді психолого-педагогічних досліджень відмічається, що рефлексія - складна інтегративна якість, обумовлена індивідуальними психофізичними й особистісними особливостями, здібностями й знаннями людини [8, с. 33-34]. В окремих випадках рефлексія розглядається як компонент інтелектуальної діяльності учнів, зміст якої полягає у свідомому контролі та оцінюванні учнями своєї пізнавальної та навчальної діяльності. Завдання навчання при подібному розумінні рефлексії пов'язується з формуванням в учнів внутрішнього плану дій, навчанням рефлексувати, розв'язуванням «завдань на усвідомлення», самовдосконаленням як суб'єктів пізнавальної діяльності [7, с. 103]. Подібна різноплановість у визначенні поняття рефлексії на загальнопедагогічному рівні та рівні викладання окремих навчальних дисциплін приводить до епізодичних та технологічно неконкретизованих дій вчителя, спрямованих на організацію рефлексивної діяльності учнів на уроці.

Аналіз попередніх досліджень дозволяє стверджувати, що сучасні науковці й методисти, які займаються методикою навчання історії, проблемі організації рефлексивної діяльності учнів в процесі навчання історії приділяють значну увагу. В працях Л. Корінько [5], О. Марченко [6], О. Пометун [9], Л. Сербіна [13] організація рефлексивної діяльності учнів трактується як формування адекватної самооцінки, самоконтролю, самовиховання, важливого етапу, на якому відбувається формування внутрішньої мотивації учнів до навчання. Рефлексивна діяльність учнів постає як міркування школярів про те, як проходив процес набуття нових знань, як нова інформація узгоджується із уже відомою, якою є цінність набутої інформації. Подібне розуміння рефлексивної діяльності учнів приводить до застосування на уроках історії різноманітних інтерактивних вправ та методичних прийомів, спрямованих на осмислення отриманих знань, усвідомлення власних інтересів, досягнутих на уроці результатів тощо.

Подібного підходу дотримується вчений-методист С. Терно, в дослідженнях якого з питань формування критичного мислення учнів в процесі навчання історії, критичне мислення розглядається як основний інструмент формування рефлексивної культури, розвиток якої пов'язаний із становленням учня як суб'єкта діяльності, зацікавленого в самозміні й здатного до неї [14, с. 7; 16]. В працях науковця рефлексія розуміється як одна зі стадій навчання критичного мислення учнів, завдання якої полягає в персоналізації знань, коли учень повинен осмислити вивчений матеріал і сформувати особисту думку та власне ставлення до досліджуваного матеріалу. Методичними прийомами, які може вчитель використати на цьому етапі, виступають написання есе, проведення дискусії, складання схем тощо [15, с. 23]. Рефлексивна діяльність учнів, в запропонованій методиці, зводиться до конструювання нового змісту та роздумів, які відбивають процес пошуку цього змісту, перегляду поглядів на те чи інше питання, спробою знайти новий погляд на певне питання та підібрати відповідну аргументацію власних поглядів.

В нашій статті ми ставимо завдання визначити види рефлексії, які зумовлюють методичні прийоми, спрямовані на організацію рефлексивної діяльності учнів на уроці історії в старших класах; встановити зв'язок між аспектами критичного мислення та відповідними рефлексивними питаннями, які допоможуть учням оцінити власний процес мислення; навести приклади типових навчальних ситуацій, що передбачають осмислення й усвідомлення учнями підстав процесу мислення.

Оскільки поняття рефлексії є доволі широким за своїм змістом, організація рефлексивної діяльності учнів на уроці передбачає виокремлення вчителем конкретних видів та умов здійснення рефлексії, які дозволяють зафіксувати рефлексивні процедури, і в подальшому типізувати їх для застосування у процесі організації навчальної діяльності учнів. В цьому питанні ми виходимо з положення, що однією із суттєвих ознак рефлексії, як процесу мислення, є спрямованість мислення на осмислення й усвідомлення власних форм і передумов. Саме такого тлумачення цього поняття ми будемо дотримуватися в подальшому в цій статті.

Існують різноманітні класифікації форм і видів рефлексії [2]. Спрямованість рефлексії, як процесу мислення, на особистість того, хто мислить, або ж на власне сам процес, дозволяє, на нашу думку, виокремити наступні види рефлексії: інтелектуальну та особистісну.

Особистісна рефлексія - рефлексія власного «Я». Вона пов'язана з особистісним аспектом мислення людини, мотивами, здібностями й цілями. Особистісна рефлексія може розглядатися як засіб формування адекватної самооцінки, передумова самоконтролю, самовиховання й відіграє важливу роль при формуванні особистісного змісту навчальної діяльності, визначення свого місця у житті та самореалізації [7, с. 104]. Особистісна рефлексія стає головним засобом розвитку школяра. Слід зазначити, що змістовий план особистісної рефлексії достатньо широкий: учень аналізує навколишній світ, інших людей, самого себе. Він вивчає свої особистісні якості, свої відносини з оточуючими, свої можливості і домагання, свої сильні і слабкі сторони. При цьому він зіставляє переживання про себе в дитинстві з очікуваннями від себе в дорослому житті [3, с. 300]. Більшість методів і методичних прийомів, які на сьогоднішньому етапі розвитку методики навчання історії застосовують вчителі історії на своїх уроках, спрямовані на організацію саме особистісної рефлексії.

Інтелектуальна рефлексія - це рефлексія підстав, передумов та факторів, які впливають на процес мислення. Головним чинником її розвитку є навчальна діяльність, в процесі якої учень навчається досліджувати підстави власних розумових дій в ситуації розв'язання навчальних завдань, а також виконання дій та їх оцінювання. Яскравий приклад інтелектуальної рефлексії - навчальна ситуація, коли в процесі розв'язання пізнавальної задачі учні приходять до дуже важливого для них відкриття, але не можуть на першому етапі усвідомити, на основі яких принципів й процедур вони дійшли до нього. І якщо після цього розпочинається процес доведення, обґрунтування й аргументації висновків, отриманих на першому етапі шляхом інтуїції, розпочинається рефлексивна діяльність учнів.

Отже, інтелектуальна рефлексія пов'язана з умінням вчитися і включає в себе не тільки побудову умовиводів, узагальнень, аналогій, співставлення різних оцінок, розв'язання проблем, але й охоплює звернення мислення на ціннісні й аксіоматичні установки, які лежать в основі міркувань. Вчитель повинен цілеспрямовано, систематично й поетапно навчати учнів рефлексувати над підставами та передумовами власних розумових дій. Це вимагає введення в план проведення уроку рефлексії, як повноцінного структурного компонента уроку, відмінного за своїм змістом від підведення підсумків уроку. Метою рефлексії, як важливого етапу проведення уроку, повинно стати усвідомлення учнями підстав і передумов власної та колективної розумової діяльності, що відбувалася на уроці. При цьому вся увага учнів звертається на відновлення послідовності виконуваних дій та факторів, які впливали на хід міркувань та отримані учнями висновки.

Оскільки найбільш повно інтелектуальна рефлексія розвивається в процесі формування критичного мислення учнів, саме під час критичного мислення учні зможуть оцінити власний процес мислення з різних аспектів. Основними аспектами критичного мислення, які в процесі мислення набирають форми конкретних вмінь, є:

- афективні (самостійність мислення, розуміння егоцентричних і соціоцентричних мотивів, утримання від поспішних суджень, сміливість мислення, добросовісність мислення);

- макрокогнітивні (співставлення аналогічних ситуацій, розробка критеріїв, вироблення конкретних рішень, розгляд питань з різних сторін);

- мікрокогнітивні (співставлення, аналіз та оцінка висловлювань, уміння бачити протиріччя) [12, с. 277; 10].

Для організації рефлексивної діяльності учнів вчитель може запропонувати школярам старших класів пам'ятку, яка може стати своєрідним банком рефлексивних питань (див. табл.). Кількість і характер питань, що будуть узяті учнями і вчителем для організації рефлексивної діяльності, залежить від характеру навчальної діяльності й типу навчального завдання, проблем, які розв'язували учні. В будь-якому разі, процедура рефлексії передбачає зупинку предметної діяльності й постановку питань, спрямованих на метапредметний рівень навчальної діяльності. В цьому випадку рефлексія набирає регламентованої форми - виконання завдання, поставленого вчителем й здійснюваного на першому етапі, під його керівництвом.

Таблиця Пам'ятка для здійснення рефлексії