Зміст і функції текстів для читання у навчальних посібниках елективних курсів з іноземних мов: лінгвокультурологічний контекст

Размещено на http://www.allbest.ru/

зміст і функції текстів для читання у навчальних посібниках елективних курсів з іноземних мов: лінгвокультурологічний контекст

Редько Валерій Григорович

Басай Олег Вікторович

У статті автори розглядають методологічні засади визначення змісту і функцій текстів для читання у навчальних посібниках елективних курсів з іноземних мов для учнів старшої школи. Свої погляди вони ґрунтують на домінувальних у сучасній шкільній іншомовній освіті компетентнісному, комунікативно-діяльнісному, особистісно орієнтованому і культурологічному підходах. Обґрунтовуються принципи добору і функції текстів у навчальному процесі.

В статье авторы рассматривают методологические основы определения содержания и функций текстов для чтения в учебных пособиях элективных курсов по иностранным языкам для учащихся старшей школы. Основанием для их взглядов служат доминирующие в современном школьном иноязычном образовании компетентностный, коммуникативно-деятельностный, лич-ностно-ориентированный и культурологический подходы. Обосновываются принципы отбора и функции текстов в учебном процессе.

Постановка проблеми

текст навчальний посібник іноземний

Важливими і традиційно постійними компонентами змісту підручників і навчальних посібників з іноземних мов є тексти для читання. Текст - від латинського - їехїит, що означає зв'язок, поєднання. Як трактується в «Лінгводидактичному енциклопедичному словнику», текст - це продукт мовленнєвої діяльності; основна одиниця комунікації, якою людина користується у процесі мовленнєвої діяльності». Він, зазвичай, характеризується єдністю теми і задуму, відносною завершеністю, зв'язністю, внутрішньою синтаксичною, композиційною та логічною структурою [3].

У сфері навчання іноземних мов поняття «текст» застосовується для позначення певного мовленнєвого відрізка у продуктивних (під час породження мовленнєвого продукту в усній - говорінні чи письмовій - письмі формах) і рецептивних (в усній - аудіюванні чи письмовій - читанні формах) видах мовленнєвої діяльності. Розглядаючи іншомовний текст як певним чином своєрідно упорядковану множину речень, об'єднаних спільним комунікативним завданням [7], можна стверджувати, що за його функціями він є багатоаспектною одиницею навчання нормативного іншомовного спілкування. А це означає, що акти вербальної комунікації здійснюються з допомогою текстів, які відіграють різноманітні соціальні та дидактичні функції у залежності від цілей та змісту навчання.

Тексти, для читання, що добираються до змісту підручників і навчальних посібників з іноземних мов, можна розглядати як оперативні джерела інформації про соціальні, економічні, політичні, культурні та інші аспекти життя країни, мова якої вивчається. Вони слугують засобами формування комунікативної (лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної) компе-тентності. Окрім того, опосередковано сприяють розвитку в учнів інших компетентностей: загальнонавчальної, стратегічної, компенсаторної, прагматичної, дискурсивної, культурологічної, професійної. Саме з цих позицій нам уявляється доцільно розглядати тексти для навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов як важливі засоби оволодіння іншомовним профільно зорієнтованим спілкуванням і культурою народу, мова якого вивчається.

Аналіз останніх досліджень

Упродовж усієї історії теорії навчання іноземних мов проблема ефективного вирішення питань добору і педагогічно доцільного використання текстів для читання завжди була актуальною. Варто згадати дослідження І.Л.Бім, З.І.Кличнікової, О.О.Миролюбова, І.В.Рахманова, С.К.Фоломкіної, В.С.Цетлін, С.П.Шатілова та інших, які присвячували свої роботи цій навчальній сфері. Не втратила ця проблема своєї актуальності й сьогодні (Н.Ф.Бориско, Н.Д.Гальскова, РЮ.Мартинова, В.М.Плахотник, В.В.Сафонова та інші). Вчені розглядають роль і місце текстів у змісті підручників, досліджують питання їх ефективності, обґрунтовують кількісні та якісні характеристики тощо.

У зв'язку з тим, що тексти - це свого роду продукти мови і мовлення [5; 7 ], то нескладно помітити, що в науковій літературі вони розглядаються на рівні лінгвістики і теорії комунікації [4; 7; 9 ]. У лінгвістиці не існує абсолютно єдиного визначення категорії «текст». Чи не найглибше трактування дав йому І. Р Гальперин. Під цим терміном він розуміє завершений продукт мовленнєвого процесу, матеріалізований у вигляді відповідно літературно оформленого в письмовій формі документа, який має назву (заголовок) і складається з кількох особливих одиниць (понад- фразових єдностей), поєднаних різними типами лексичних, граматичних, логічних, стилістичних зв'язків; йому властиві певна цілеспрямованість і прагматичність [6].

У лінгвістиці прийнято вважати, що основну думку в тексті передають так звані абзацні речення, котрі О.І.Москальська називає його структурно-композиційним ядром [9]. Цей факт зумовлює зробити важливий висновок про те, що під час визначення змісту текстів для читання автору потрібно передбачати доцільний поділ їх на абзаци, в яких зосереджується основна навчальна інформація, і кожний абзац, зазвичай, презентує нову думку. Відповідно, абзаци можуть слугувати своєрідними пунктами плану, за яким конструюється зміст текстів. У таких випадках вони виконують роль джерела змісту підтеми або певного тематичного фрагменту. За цих умов текст сприяє становленню у читача комунікативно-когнітивних умінь, презентує не тільки певний обсяг тематично-ситуативної інформації, але й завдяки структуруванню на абзаци забезпечує можливість формування дискурсивної компетентності як здатності за змістом тексту логічно і зв'язно вибудовувати висловлювання, а також загальнонавчальної - набувати досвіду диференціювати головне і другорядне, визначати ядро тексту тощо.

В теорії комунікації (М.І.Жинкін, І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв та інші) текст розглядається засобом, який сприяє породженню і сприйманню певної інформації, він умотивовує комунікативні дії, що здійснюють співрозмовники, зумовлює до використання уміщеної в ньому інформації в продуктивних і рецептивних видах мовленнєвої діяльності. Отже, як не складно помітити, текст у змісті навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов може слугувати підґрунтям для здійснення спілкування в усному і писемному мовленні, забезпечуючи школярів мовним, мовленнєвим і тематичним інформаційним матеріалом, а також окреслювати проблеми, які можуть бути обговорені у процесі навчання.

Мета дослідження

Розглянути особливості змісту і визначити функції текстів для читання у навчальних посібниках елективних курсів з іноземних мов, з'ясувати та охарактеризувати принципи їх добору та критерії оцінювання змістової та функціональної якості відповідно до компе- тентнісного, комунікативно-діяльнісного, особистісно орієнтованого та культурологічного підходів до навчання, що домінують у сучасній шкільній іншомовній освіті.

Основна частина

Зміна стратегій у сучасній шкільній іншомовній освіті зумовлює появу нових пріоритетів у доборі навчальних матеріалів для читання та їх організації у змісті підручників і навчальних посібників. Вимоги навчальних програм, інтереси та комунікативні потреби учнів змушують авторів з особливою ретельністю здійснювати такий добір. Насамперед це зумовлено основними дидактичними функціями текстів: а) здатністю надавати інформацію з теми, що вивчається, забезпечуючи розвиток комунікативно-пізнавальних інтересів школярів, б) ілюструвати форми та функції мовних одиниць у тематичному змісті, в) умотивовувати навчальну діяльність учнів, г) стимулювати комунікативну мовленнєву взаємодію, д) сприти розвитку загальнонавчальних умінь і творчих здібностей учнів, е) забезпечувати виховний, розвивальний, освітній потенціал школярів. Лише комплексний підхід до добору текстів для змісту підручників і навчальних посібників з іноземних мов з урахуванням зазначених функцій може забезпечити успішне виконання навчальних програм. Ці функції цілком адаптивні й до навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов, проте їх кількість може бути розширена за рахунок методичних особливостей змісту навчання іншомовного спілкування.

Як зазначається в «Методиці навчання іноземних мов і культур: теорія і практика», для формування умінь читання велике значення має характер текстів, їхній зміст, інформативність, цікава фабула і т.п. Від якості текстового матеріалу залежить мотивація читацької діяльності школярів [2]. Не можна не погодитися з цим твердженням. Отже, з одного боку, зміст текстів розглядається важливим чинником упливу на ставлення школярів до читання як виду мовленнєвої діяльності, а також на їхні можливості успішно виконувати освітні завдання, що пред'являються до іноземної мови як навчального предмету. З іншого боку, структурно-смислові та мовні особливості текстів визначають характер самого процесу читання. Для того щоб надати цьому виду мовленнєвої діяльності значення важливого чинника впливу на розвиток учнів, здатність забезпечувати їхні комунікативні наміри, зумовлені змістом елективного курсу, тексти, окрім дидактичних, мають виконувати ще й певні методичні функції, а саме: 1) сприяти розширенню обсягу та забезпечувати практичне використання іншомовних лексичних, граматичних, загальнонавчальних, тематико-інформаційних знань учнів; 2) бути засобом активізації та актуалізації у практичній діяльності раніше вивченого мовного, мовленнєвого, тематично-інформаційного матеріалу, демонструвати особливості його використання у різноманітних комунікативних актах, зокрема, що особливо важливо, в нових профільно зорієнтованих ситуаціях іншомовного спілкування; 3) слугувати підґрунтям для розвитку в учнів іншомовного досвіду усного й писемного мовлення на засадах нового лексичного й інформаційного матеріалу; 4) вмотивовувати іншомовну комунікативну діяльність учнів, спрямовувати її на розвиток пізнавальної активності у межах змісту елективного курсу.

Лише комплексне врахування зазначених дидактичних і методичних функцій зможе забезпечити успішне виконання вимог навчальних програм. Для забезпечення їх успішного виконання виникає потреба у доборі текстів, які узгоджувалися б з основними положеннями компетентнісного, комунікативно-діяльнісного, особистісно орієнтованого та культурологічного підходів до навчання, що домінують у сучасній шкільній іншомовній освіті. У зв'язку з цим, у результаті аналізу набутого історичного досвіду в теорії та практиці навчання іноземних мов, усвідомлення особливостей його розвитку на сучасному етапі, переосмислення окремих усталених дидактичних і методичних принципів добору навчальних матеріалів відповідно до нової парадигми шкільної іншомовної освіти та врахування особливостей змісту елективних курсів з іноземних мов для учнів старшої школи [14], а також набутого ними навчального, зокрема іншомовного, досвіду і комунікативних потреб нами здійснена спроба визначити та охарактеризувати принципи добору текстів для навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов. Наводимо їх перелік:

- комунікативної цінності змісту текстів, що передбачає дидактично доцільно дібраний мовний, мовленнєвий, інформаційний та ілюстративний (що супроводжує тексти) навчальний матеріал, який дає можливість на достатньому рівні (відповідно до вимог навчальної програми) організовувати процес навчання спілкування в усній та письмовій формах у межах профільно зорієнтованих тем, забезпечуючи в такий спосіб реалізацію іншомовних комунікативних намірів учнів;

- принцип прагматичності та соціальної ефективності, яким забезпечується актуальність дібраного змісту текстів у межах профільно зорієнтованої тематики, його відповідність сучасному рівню історичного, економічного і соціального розвитку світового соціуму. Він враховує пізнавальні потреби школярів у нових знаннях і сферах їх застосування у різних аспектах їхньої майбутньої життєдіяльності. Сприяє комунікативній та соціальній адаптації старшокласників до особливостей розвитку сучасного глобалізованого суспільства. Гарантує набуття досвіду соціальної та комунікативної поведінки у різних умовах мовленнєвої взаємодії. Забезпечує виконання практичної (комунікативної), освітньої, виховної, розвивальної цілей навчання. Формує в учнів умотивовану готовність до удосконалення набутого іншомовного комунікативного досвіду, зокрема у межах профільно зорієнтованої тематики;

- принцип науковості змісту текстів, яким передбачається добір матеріалів, які узгоджуються з сучасним рівнем розвитку різноманітних галузей профільних знань, відповідно до яких прогнозується здійснювати спілкування;

- принцип автентичності, що зумовлює добір текстів з нормативними зразками мовлення, прийнятими у країні, мова якої вивчається. Зазвичай, це мають бути реальні продукти мовленнєвої діяльності, що узгоджуються з профілем навчання. За потреби тексти можуть бути адаптовані відповідно до набутого навчального і комунікативного досвіду учнів: скорочені в обсязі або спрощені за рахунок вилучення незначущої інформації;

- принцип врахування іншомовного навчального досвіду школярів, яким передбачається добір текстів із новою для них інформацією, що сприяє виникненню інтересу до роботи з ними. Недоцільно добирати тексти, що містять відомості, знайомі із змісту інших навчальних предметів. Утім цим принципом не заперечується використання тематичної інформації, що недостатньо або інакше висвітлена у змісті інших навчальних курсів, зокрема у змісті підручників або навчальних посібників з іноземної мови як загальноосвітнього предмету;

- принцип доступності та оптимального обсягу інформації у текстах, яким передбачається добір мовного, мовленнєвого та інформаційного матеріалу, доступного для усвідомлення школярами і достатнього за глибиною та обсягом для реалізації їхніх іншомовних комунікативних намірів у межах визначених навчальною програмою тем спілкування;

- принцип культуровідповідності та культурної цінності змісту текстів, яким забезпечується формування в учнів лінгвокраїнознавчої та соціолінгвістичної компетентностей. Це дає можливість оволодівати автентичними зразками мовлення, типовими для спілкування в різних сферах сучасного соціокультурного середовища відповідно до обраного профілю навчання;

- принцип виховної, освітньої та розвивальної цінностей текстів, який забезпечується доцільним добором їх змісту, що узгоджується з освітнім профілем та сприяє комплексній реалізації цілей навчання, окреслених програмою елективних курсів, і в такий спосіб різнобічно впливає на особистість учня.

Зазначені принципи можуть слугувати базовими для авторів навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов під час добору текстів для читання. Втім автори повинні усвідомлювати, що не будь-який презентований матеріал для читання забезпечить успіх у навчанні. Нецікаві для учнів за змістом, хоч і доступні для них з погляду мовного оформлення, тексти не завжди зможуть сприяти успішному виконанню цілей і завдань навчання, а також досягненню комунікативної взаємодії учнів. Добираючи тексти, автор повинен співвідносити їх зміст не тільки із колом пізнавальних інтересів школярів і завданнями навчання, але й з рівнем їхнього навчального і життєвого досвіду: учням має бути доступна для розуміння змістова інформація (об'єкти і явища), що повідомляється у змісті елективних курсів. Лише за таких умов тексти слугуватимуть підґрунтям для організації усвідомленої ситуативно спрямованої мовленнєвої взаємодії в усній та письмовій формах, що свідчитиме про їхню дидактичну та методичну доцільність.

Дібрані згідно з цими критеріями тексти для читання повинні пройти що одну процедуру, мета якої - різнобічно проаналізувати їх з таких позицій:

- валідність Від латинського уаІІбив - міцний, здоровий, дієвий [3]. Під цим терміном ми розуміємо здатність тексту забезпечувати успішне виконання навчальних, зокрема комунікативних, завдань.* тексту як засобу формування комунікативно-когнітивного уміння читати;

- валідність тексту як джерела навчально-пізнавальної інформації;

- валідність тексту як джерела спеціальної культурологічної інформації відповідно до тематики елективного курсу.

Під час добору текстів постає проблема природи цих навчальних засобів, оскільки, на думку С.К.Фоломкіної, ефективно оволодівати іншомовним спілкуванням у особливо побудованому навчальному середовищі можна лише за умови спеціально створених текстів [16]. Ця теза недвозначно наголошує на важливості проблеми та необхідності добору актуального інформаційного матеріалу, який не тільки співвідноситься із віковими психофізіологічними можливостями школярів і їхніми інтересами, надає достатні відомості для забезпечення іншомовного тематично-ситуативного спілкування у межах змісту елективного курсу, слугуючи своєрідним дидактичним підґрунтям для здійснення комунікації в усіх видах мовленнєвої діяльності, а також побудований на нормативних у лексичному й граматичному відношеннях зразках мовлення.

У теорії навчання іноземних мов тексти диференціюються на «навчальні» та «ненавчальні» [2; 5; 15; 17]. Як зазначала С.К.Фоломкіна, навчальний текст - це будь-який обсяг інформації, що використовується для навчання, незалежно від того, чи вона є оригінальною, чи спеціально створеною авторами [16]. А.РАрутюнов та І.С.Костіна під навчальним текстом розуміють будь-який факт культури іноземної мови, що відповідає навчальній комунікації і має знакову функцію. Такі тексти можуть підлягати адаптації щодо їх змісту і структури з урахуванням рівня мовної підготовленості учнів [4]. Адаптація тексту передбачає його спрощення, пристосування, полегшення чи ускладнення відповідно до рівня мовної та мовленнєвої компетентності учнів. При цьому прийнято вважати, що під час оцінювання складності тексту мають братися до уваги не тільки його змістовий аспект, але й мовний - кількість наявних у ньому незнайомих мовних одиниць, синтаксичних структур, їх складність і роль для передачі змістової інформації. Відповідно, виділяють сильну адаптацію тексту (загальна якісна зміна мовленнєвої структури тексту), середню адаптацію (внесення суттєвих змін за рахунок дрібних скорочень і синонімічних замін складних місць), слабку адаптацію (скорочення окремих блоків тексту із збереженням його змістового ядра чи з окресленням певних змістових ліній), умовну адаптацію (винесення складних місць у петит із збереженням змістової послідовності основної частини тексту) [4; 10].

Для змісту навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов, на наш погляд, цілком можливо препарувати тексти відповідно до вище зазначених чотирьох видів адаптації. Як засвідчує практика, найскладніше підготувати художні тексти, які можуть входити до змісту навчальних посібників елективних курсів, пов'язаних з літературою країни, мова якої вивчається. Це зумовлено кількома чинниками, які потрібно враховувати, а саме: 1) адаптований варіант повинен обов'язково передавати основні художні особливості змісту оригінального тексту; 2) авторський стиль презентації текстової інформації має зберігатися, оскільки, за інших умов, вона вже не буде літературним доробком певного автора; 3) важливою умовою адаптації художніх текстів є необхідність у спрощеному варіанті відтворювати особливості мови автора - його мовного стилю; 4) у змісті тексту потрібно зберігати хронологію перебігу подій, дотримуючись послідовності їх викладу як у часі, так і в місці, де вони відбуваються.

У більшості випадків індивідуально створені авторами для навчальних цілей тексти - штучні, втім це не означає, що вони не можуть бути нормативними за мовними показниками. Автори адаптують їх до навчального досвіду учнів: їхніх мовних, мовленнєвих, загальнонавчальних можливостей. Трапляється, що за деякими параметрами препаровані в такий спосіб тексти певною мірою можуть відрізнятися від оригінальних мовленнєвих продуктів, з якими можна зустрітись у реальній ситуації спілкування. Це об'єктивна реальність, до якої часто змушені звертатись автори підручників і навчальних посібників, які конструюють зміст навчання іноземної мови «з чистого аркуша». З цього приводу цілком можна погодитися з думкою С.К.Фоломкіної в тому, що деколи використання у текстах для читання дещо спрощених мовленнєвих зразків не є перешкодою для оволодіння у майбутньому автентичним мовленням [ 16 ].

Існує й інша точка зору, за якої тексти, призначені для навчання читання, мають бути автентичними [10; 11; 15; 17 ]. «Лінгводидактичний енциклопедичний словник» трактує поняття «автентичний текст» (від грец. аиШпШов - справжній, першоджерельний) як реальний продукт мовленнєвої діяльності носія мови і не адаптований для потреб учнів з урахуванням їхнього рівня володіння мовою». Автентичні - це тексти, які носії мови продукують для носіїв мови, тобто власне оригінальні тексти, що створені для реальних умов спілкування, а не для навчальних ситуацій [3]. Отже, навчальному тексту, сконструйованому авторами підручників спеціально для навчальних цілей, альтернативою є автентичний текст різних видів, зокрема прагматичний, епістолярний, літературний, публіцистичний тощо.

Поняття «автентичний текст» в останні роки не має однозначного тлумачення. Одні автори вважають автентичним оригінальний текст, який не підлягав абсолютно ніяким методичним обробкам [8]. Інші допускають певний рівень препарування оригінального тексту за умови, що це не порушує його достовірності та соціокультурного фону [12]. Якщо автор, препаруючи текст, дещо його скорочує, вилучаючи несуттєві для комунікативних потреб деталі, що не впливають на достовірність змісту, то такі тексти також можна вважати автентичними. Ми дотримуємося позиції, за якої деколи доцільно здійснювати незначну обробку оригінальних текстів (скорочення обсягу, вилучення окремих дат, прізвищ, суто географічної інформації, спеціальної термінології, не зовсім і не завжди доступної учням певного віку, тощо), що не призводить до втрати автентичності, і за умови, що всі мовні аспекти змісту не спрощуються і не піддаються заміні іншими. Звісно, що мовна складність, тематика і обсяг таких текстів варіюються відповідно до вимог навчальної програми, вікових особливостей і рівня комунікативних можливостей учнів.

Автентичні тексти - це власне оригінальні матеріали, створені носіями мови для носіїв мови. Це та категорія текстів, яку прийнято характеризувати як «семіотичний простір», який являє собою багаторівневе цілісне утворення, як результат відбитку деякого фрагменту дійсності з допомогою певної знакової системи [11]. В такій інтерпретації текст розглядається як спосіб матеріалізації «образу світу», що існує в мовній свідомості читача [15]. Для досягнення такого рівня доцільно, щоб тексти були автентичними, починаючи від назв у вигляді номінативних речень (наприклад, заголовків статей, афіш, різноманітних вивісок тощо), до повноцінних газетних або журнальних статей та уривків художніх літературних творів, які супроводжуються відповідними завданнями.

Чіткіше розглядає поняття автентичних навчальних матеріалів, призначених для іншомовного читання, К.С.Кричевська [8]. Нею виділяються об'єкти повсякденного і побутового життя в самостійну групу так названих «прагматичних матеріалів». До них відносяться оголошення, вивіски, етикетки, анкети-опитувальники, меню і рахунки, карти, рекламні проспекти із сфер туризму і відпочинку, товарів, робочих вакансій і т.п. Такі матеріали, як зазначає автор, за доступністю та побутовим характером використання досить значущі для створення ілюзії прилучення школярів до реального соціального середовища, в якому перебувають носії мови, що вивчається. Подібної точки зору дотримуються Є.В.Носонович, РП.Мільруд та інші, які також надають перевагу автентичним матеріалам з оточення громадян країни, мова якої вивчається [11].

Основними критеріями автентичності текстів вважаються актуальність змісту і функціональність мовного матеріалу, на якому вони побудовані [2; 11]. Ці критерії насамперед свідчать про зорієнтованість текстів на їх використання у різноманітних сферах реального життя. Комунікативні цілі навчання іншомовного спілкування, зокрема тенденція на комплексне оволодіння мовою і культурою народу, носія цієї мови, зумовлюють ураховувати функціональне призначення автентичних навчальних матеріалів, у тому числі й текстів. Насамперед їх дидактична й методична доцільність має відповідати таким основним завданням:

• сприяти здобуванню культурологічних знань, на основі яких здійснюється навчальна діяльність з формування відповідних навичок і вмінь;

• забезпечувати можливість організовувати іншомовне спілкування у різних соціально-комунікативних сферах (у межах вимог навчальної програми);

• надавати учням змогу самостійно семантизувати нові мовні одиниці та розвивати здібності визначати їх значення і функції;

• сприяти розвитку в учнів оцінних суджень і можливостей орієнтуватися в новому лінгвосоціальному середовищі, набувати досвіду іншомовного спілкування і комунікативної поведінки.

Однією з визначальних особливостей сучасного змісту навчання іноземних мов є тенденція не взаємопов'язане оволодіння учнями мовою і культурою народу її носія [2; 13; 15]. Це зумовлює, щоб процес навчання спирався на автентичний інофонний текст як одиницю комунікації (продукт текстової діяльності), в якій представлені ознаки другої (іншомовної) мовної спільноти [15]. Йдеться про соціально значущу інформацію, що має міститися у змісті текстів елективних курсів, оволодіваючи якою учень буде долучатися до лінгвокультурологічних особливостей представника іншого етнокультурного середовища й, інтерпретуючи його діяльність, краще усвідомлювати свою культуру [12; 14; 15]. У цьому контексті недвозначною можна вважати характеристику автентичного тексту, яка презентована в Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, де зазначається, що автентичний текст є центром будь-якого акту мовленнєвого спілкування, зовнішньою предметною з'єднувальною ланкою між тим, хто продукує, і тим, хто сприймає, спілкуються вони безпосередньо чи на відстані [1]. А це означає, що автентичні тексти здатні виконувати значно більше функцій, ніж бути тільки засобом навчання читання. Вони можуть слугувати підґрунтям для організації нормативного у мовному відношенні спілкування в усній та письмовій формах, забезпечуючи комунікантів мовним і тематично-інформаційним матеріалом. На нашу думку, саме ця особливість має бути пріоритетною під час добору текстів для змісту навчальних посібників елективних курсів, і, оскільки дозволяє комплексно оцінювати автентичні тексти - з комунікативної та соціальної позицій.

Отже, використання автентичних матеріалів у змісті навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов забезпечує нормативність мовлення учнів. Окрім того, автентичний текст сприяє організації кому-нікативної взаємодії, близької до реальних умов, та активному розвитку мотивації оволодіння іншомовною культурою, оскільки адекватне використання і розуміння (відповідно до умов і ситуацій спілкування) мовленнєвих продуктів значною мірою є показником певного рівня іншомовної культури комуніканта. Утім, як засвідчує практика, не кожний автентичний текст спроможний різнобічно виконувати навчальну функцію. Насамперед, це зумовлено об'єктивною суперечністю між його мовними і змістовими параметрами та віковими можливостями й навчальним досвідом учнів. У зв'язку з цим автору доцільно до змісту навчального посібника вводити такі автентичні матеріали, що різнобічно та за всіма параметрами комунікативної ситуації здатні забезпечувати успішне виконання поставлених цілей щодо рівня оволодіння змістом певного елективного курсу.

Досить рідко зустрічаються тексти, детальний зміст яких можна зрозуміти з першого пред'явлення (вивчальне читання). Значно простіше працювати з текстами, що передбачають читання з розумінням основного змісту (ознайомлювальне читання). Здебільшого, наявність в таких текстах незначного обсягу незнайомого мовного матеріалу суттєво не впливає на якість навчання. Враховуючи ці чинники, уявляється доцільним презентувати у змісті навчальних посібників тексти різних видів. Такий підхід дає можливість різнобічно впливати на читацький досвід учнів, формувати в них готовність відповідно до поставлених цілей ефективно здобувати інформацію з текстів різного рівня складності.

У текстології прийнято диференціювати тексти на три типи: статичні, динамічні, абстрактні [17]. До статичних відносяться тексти, що описують певний предмет, інструкцію до приладу, характерні риси окремих предметів або явищ і способи їх застосування. Повідомлення, в яких відбувається зміна подій і часу, характерні динамічним текстам. До абстрактних відносяться тексти, зміст яких зорієнтований на абстрактні поняття, а не на конкретні предмети, такі тексти деколи можуть містити окремі відступи від основної проблеми. Як засвідчує шкільна практика, статичний тип текстів (тексти-описи) найлегший для розуміння, у той час, як абстрактний тип (тексти, в яких представлені певні погляди, ставлення, точки зору, думки з залученням великої кількості прикладів, протиставлень, роздумів) є найважчим. На нашу думку, змісту навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов відповідно до навчального досвіду старшокласників мають бути характерні тексти трьох типів. Це дає змогу адаптувати школярів не тільки до різного виду інформації, що вони отримують з письмових джерел, а й навчитись самостійно долати мовні труднощі, пов'язані із здобуванням необхідних їм відомостей.

Відповідно до відомої сентенції про комунікативно-ді- яльнісний характер оволодіння іноземною мовою в інтеграції з міжкультурним спрямуванням його змісту, що адаптує навчальну діяльність до європейських стандартів і створює умови для входження в сучасний світовий соціум, виникає потреба вибудовувати процес навчання іншомовного спілкування у контексті діалогу культур і цивілізацій [15]. Такий підхід зумовлює добирати до змісту текстів факти і явища, що забезпечують виконання цих завдань і зорієнтовують учнів як в інформаційному, так і в комунікативно-діяль- нісному навчальному просторі. У зв'язку з цим, у текстах для читання доцільно презентувати найтиповіші відомі культурологічні об'єкти, навколо яких має здійснюватися іншомовне спілкування. Окрім того, навчальні посібники мають містити інформацію про особливості комунікативної поведінки в різних сферах соціального середовища відповідно до усталених норм, прийнятих у країні, мова якої вивчається, а також пред'являти мовленнєві зразки, типові для спілкування сучасного покоління громадян, мова яких вивчається.

Під час підготовки змісту навчального посібника елективного курсу з іспанської мови країнознавчого спрямування під назвою «BIENVENIDOS A ESPANA Y AMERICA LATINA» («Ласкаво запрошуємо до Іспанії та Латинської Америки») за результатами анкетування, проведеного серед учнів і вчителів різних регіонів України (анкетуванням було охоплено 347 учнів і 14 вчителів), нами була з'ясована тематика для спілкування іспанською мовою. Ми її сформулювали і розподілили між 10-м і 11-м класами. Презентуємо визначені нами теми.

Descubrimos Esparпa (Знайомимося з Іспанією) Тема 1. Espana en el mapa geogrвfico del mundo (Іспанія на географічній карті світу).

Тема 2. Lugares histцricos y culturales de Espana (Визначні історичні та культурні місця Іспанії).

Тема 3. Figuras destacadas de Espana (Відомі постаті Іспанії).

Тема 4. Variedades de la Espana de hoy (Розмаїття сучасної Іспанії).

Тема 5. Imвgenes de la Espana turistica (Образи туристичної Іспанії).

Тема 6. Jцvenes de la Espana de hoy (Молодь сучасної Іспанії).

Тема 7. Medios de comunicaciцn (Засоби масової інформації).

Descubrimos Amйrica Latina (Знайомимося з Латинською Америкою)

Тема 1. Amйrica Latina en el mapa geogrвfico del mundо (Латинська Америка на географічній карті світу).

Тема 2. Lugares histцricos y culturales de Amйrica Latina (Визначні історичні та культурні місця Латинської Америки).

Тема 3. Figuras destacadas de America Latina (Відомі постаті Латинської Америки).

Тема 4. Variedades de la America Latina de hoy (Розмаїття сучасної Латинської Америки).

Тема 5. Imagenes de la America Latina turistica (Образи туристичної Латинської Америки).

Тема 6. Jцvenes de la America Latina de hoy.

(Молодь сучасної Латинської Америки)

Тема 7. Medios de comunicaciцn (Засоби масової інформації).

До кожної з цих тем дібрані автентичні тексти для читання. Якісна характеристика їх змісту засвідчила його відповідність визначеним і описаним вище критеріям. Сконструйована відповідно до компетентнісного і комунікатив- но-діяльнісного підходів система вправ і завдань як засобів оволодіння змістом навчальних посібників елективних курсів дасть змогу організовувати та здійснювати іспаномовне спілкування старшокласників у межах представленої тематики, мовним та інформаційним підґрунтям для якого слугуватимуть тексти для читання.

Висновки

Отже, текстам для читання як важливим компонентам змісту навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов для учнів старшої школи і як засобам пізнання мови і культури належить визначальна роль не тільки у сприянні формуванню в учнів іншомовної комунікативної (мовної, мовленнєвої, соціокультурної) компетентності, але й у забезпеченні їхнього розвитку, виховання, їхньої освіти. Окрім того, їм характерна мотивувальна функція, що породжує інтерес в учнів до викладеної в них інформації і в такий спосіб свідчить про готовність до оволодіння мовою як засобом спілкування і проникнення в со- ціокультурну сферу країни, мова якої вивчається.

Охарактеризовані зміст і функції текстів навчальних посібників елективних курсів з іноземних мов для учнів старших класів, які слугуватимуть підґрунтям для визначення комплексу вправ і завдань, спрямованих на оволодіння змістом цих текстів, що може стати предметом наступного дослідження.

Література та джерела

1. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання - К.: Ленвіт, 2003. - 261 с.

2. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / Бігич О.Б., Бориско Н.Ф., Борецька Г.Є. та ін. / за загальн. ред. С.Ю.Ніколаєвої. - К.: Ленвіт, 20і3. - 590 с.

3. Лингводидактический энциклопедический словарь: болем 2000 единиц / А.Н.Щукин. - М.: Астрель: АСТ: Хранитель, 2007. - 746 с.

4. Арутюнов А.Р Коммуникативная методика русского языка как иностранного и иностранных языков: Конспекты лекций / А.РАрутюнов, И.С.Костина. - М., 1992. -147 с.

5. Берман И.М. Очерки методики обучения чтению на иностранных языках / И.М.Берман, В.А.Бухбиндер. - К.: Вища школа, 1977. - 174 с.

6. Гальперин И.Р Текст как объект лингвистического исследования / И.РГальперин. - М.: Наука, 1981. - 140 с.

7. Дридзе Т. М. Смысловая структура ученого текста и проблемы её понимания / Т.М.Дридзе, Л.П.Доблаев. - М.: Просвещение, 1982. - С.73

8. Кричевская К.С. Прагматические материалы, знакомящие учеников с культурой и средой обитания жителей страны изучаемого языка [Текст ] / К.С.Кричевская // Иностранные языки в школе. - 1996. - № 1. - С.13-17

9. Москальская О.И. Текст как лингвистическое понятие/ О.И.Москальская // Иностранные языки в школе. - 1978. - №3. - С.9-12

10. Носонович Е.В. Методическая аутентичность в обучении иностранным языкам / Е.В.Носонович // Иностранные языки в школе. - 2000. - № 1. - С.11-16

11. Носонович Є.В. Критерии содержательной аутентичности учебного текста [Текст ] / Е.В.Носонович, РП.Мильруд // Иностранные языки в школе. - 1999. - №. 2. - С.6-12

12. Редько В.Г. Дидактичні та методичні вимоги до навчальних матеріалів і текстів для шкільних підручників з іноземних мов / В.Г.Редько // Наукові записки. Серія «Психолого-педагогічні науки» [за заг ред. проф. Є.І.Коваленка]. - Ніжин : Видавництво НДУ ім.М.Гоголя, 2009. - № 3. - С.10-13

13. Редько В.Г. Засоби формування комунікативної компетентності у змісті шкільних підручників з іноземних мов. Теорія і практика: монографія [Текст] / Валерій Редько. - К.: Ґенеза, 2012. - 224 с.

14. Редько В.Г. Концепція змісту елективних курсів з іноземних мов для учнів старшої школи: лінгводидактичний аспект / В.Г.Редько, О.В.Басай // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія «Педагогіка. Соціальна робота». - № 34. - С.163-166

15. Сафонова В.В. Изучение языков международного общения в контексте диалога культур и цивилизаций / В.В.Сафонова - Воронеж: ИСТОКИ, 1996. - 188 с.

16. Фоломкина С.К. Текст в обучении иностранным языкам / С.К.Фоломкина // Иностранные языки в школе. - 1985. - №3. - С.18-22

17. Brown G. Teaching the Spoken Language / G.Brown, G.Yule. - Cambridge: Cambridge University Press, 1991. - 162 р.

Размещено на Allbest.ru