До питання про критерії відбору літературних творів для вивчення в школах

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про критерії відбору літературних творів для вивчення в школах

Шелдагаєва-Петренко Г.О.

У статті викладена думка автора стосовно нагальних питань сучасної літературної освіти та про критерії відбору літературних творів для вивчення в класі. літературний урок школа

Протягом останніх десятиліть шкільні програми викладання як української, так і зарубіжної літератур пережили безліч перетворень, яких, з огляду на зміни, що відбулися й про-довжують відбуватися в суспільстві, не уникнути. Однак, на превеликий жаль, якість та обґрунтованість внесених змін продовжують викликати сумніви, а подеколи й навіть глибоке занепокоєння та обурення української вчительської та батьків-ської громади. Виникає питання: якщо список авторів та їхніх творів для вивчення в школі затверджується спеціалістами МОН Молодьспорту України, яким механізмом визначення пріоритетності матеріалів користуються фахівці? І взагалі, чи існує такий механізм? Адже в громадянському суспільстві такий механізм мав би бути широко відомим, переконливим та прозорим.

Відомо, наприклад, що в Сполучених Штатах Америки не існує механізмів затвердження літературних творів, обов'язкових для вивчення в школі. Натомість, існують випробувані роками складні й вимогливі механізми відбору навчальних матеріалів силами практикуючих педагогів, які розуміють, що високий відсоток навчальних посібників, що пропонуються в галузі, не є апробованим в умовах навчального процесу. До знань про важливість і характеристики систем відбору майбутні вчителі в США долучаються протягом професійної підготовки. Звичайно, у цьому випадку все залежить від професіоналізму та відповідальності окремого педагога. Але тут, знову ж таки, існують системи подачі й розгляду скарг громадян із приводу низької якості навчальних матеріалів. Також, відібрані окремим педагогом матеріали затверджуються після апробації спеціаль-ними шкільними радами фахівців. До того ж, у найдемократич- нішому суспільстві світу існує сувора цензура, яка «наполягли- во не рекомендує» (досл. перекл. автора) до розгляду в школі певні літературні твори. До списку творів non grata для вивчення в шкільному віці в США серед 25 найбільш небажаних потрапили, наприклад, «Над безоднею в житі» Дж. Д. Селін- джера та «Убити пересмішника» Харпер Лі [3, 28-29]. Тобто, навіть такі відомі твори високої художньої якості відкинуті педагогами через маркування їх як «суспільно небезпечних» - причому не взагалі, а саме для вивчення в шкільному колективі в підлітковому віці. Адже американська батьківська громада не схвалює читання дітьми брудного сленгу, ужитого задля худож-ньої автентичності сюжету Дж. Д. Селінджером (майже весь згаданий сленг «дезодоровано» при перекладі на російську та українську, і для наших школярів твір є цілком безпечним); щодо твору Харпер Лі, американські педагоги дуже обережно ставляться до будь-яких згадувань про расові конфлікти в умовах класної кімнати, наповненої емоційними підлітками з різним кольором шкіри. Взагалі, у мультикультурному суспіль-стві, що сформувалося й продовжує формуватися в США, будь- які навчальні матеріали, літературні твори зокрема, змушені проходити випробування на потенційну здатність виховувати міжрасову, міжконфесійну, міжнаціональну толерантність, ко-ректність, такт тощо. Зауважимо, що це можливо, знову ж таки, за наявності небайдужих високопрофесійних кадрів освітньої галузі та за умови їхнього відповідального ставлення до своїх обов'язків.

Що ми маємо натомість в Україні? У нашому випадку відсоток апробованих навчальних матеріалів для вивчення в умовах школи теж дуже низький. Але в нас ситуація значно гірша через те, що в учителя-практика взагалі немає права голосу стосовно відмови від вивчення тих творів, які за певних умов можна вважати небажаними, хоча вони й затверджені міністерством. Скажімо, високохудожній твір М. Булгакова «Майстер і Маргарита» дуже важко сприймається дітьми із сімей віруючих християн: такі учні почуваються ніяково через несхвалення батьками прочитання нимитвору. Тут, хоч і опосе-редковано, нівелюється право особистості на свободу совісті. До того ж, суперечки про прочитане поглиблюють конфлікт між дітьми із сімей із різними традиціями виховання: релігійними - з одного боку, світськими - з іншого. Чи ж це допустимо? Подібні питання потребують негайного врегулювання через надання вчителю й дитині права вибору, або рекомендації міністерства стосовно іншого високохудожнього твору того ж автора.

Дійсно, літературознавці стверджують, що художня вага творів є пріоритетною, у той час як про виховну цінність можна взагалі не згадувати на уроці. Однак, реальне життя диктує протилежне: в умовах шкільного вивчення літературних творів виховний аспект має враховуватися в першу чергу. Адже, за Е.-М. Хемінгуеєм, «усе, що людина прочитала, стає її життєвим досвідом» [2, с. 279-286]. І не всує за радянських часів літераторів називали «інженерами людських душ». Який же вплив може справити на зростаючу неокріплу душу прочитання «Парфумера» Патріка Зюськінда, що викликає у старшокласника почуття огиди? Або ж які високоморальні цінності можна почерпнути з «Джаккомо» Джеймса Джойса, після прочитання якого діти здивовано знизують плечима? І яких би зусиль не докладав учитель, пояснюючи теорію «потоку свідомості» у творчості Джеймса Джойса, або, скажімо, поняття розгорнутої метафори у творчості Кафки, у дітей усе одно виникає почуття, що вони марно згаяли час на затверджених міністерством авторів. Час, за який учителю держава платить гроші платників податків. А ми ж навели тільки декілька прикладів.

Таким чином, програми з літератури потребують ретельного перегляду. Більше того, деякі аспекти тлумачення окремих творів мають бути апробовані, результати апробації - обговорені педагогами-практиками разом зі спеціалістами із психології та соціальної педагогіки. Причому укладачі програм мають опікуватися не тільки вихованням міжконфесійної, міжнаціо-нальної, міжрасової толерантності (що є вкрай необхідним у нашій країні, адже ми, як і весь світ, рухаємося в напрямку мультикультурності), а й безпечністю рольових моделей пове-дінки, представлених героями літературних творів; відповідністю між ідеями, присутніми у творі, та віком дитини; пріоритетністю сімейних та моральних цінностей (що представлені, скажімо, у творчості геніального російського письменника Тур- генєва та інших російських письменників, творчість яких раніше вивчалася - тепер взагалі не вивчається за діючою програмою - і могла б з великою користю й легкістю вивчатися мовою оригіналу: багатомовність збагачує, а не збіднює душу); принципом посильності в умовах здоров'язберігаючих технологій (скільки сторінок творів дитина може прочитати протягом певного часу); першочерговістю вивчення творів високої художньої якості (хоча цей принцип не може бути основним у випадку шкільного вивчення з вищезгаданих причин). Важливо також надавати перевагу оригінальним творам, а не скороченням, адаптуванням, екранізаціям, хоча останні, у випадку їх високої якості, можуть слугувати потужним інструментом підвищення мотивації до прочитання. Пам'ятаймо також, що вивчення літератури є не тільки потужним інструментом виховання, а й унікальним медіумом міжкультурного спілкування: світ літературних знань має бути відкритим, незамкненим. Моральні цінності різних культур в умовах міжкультурного спілкування за допомогою літературних творів збагачують особистість читача, виховують людяність. Саме за потенційною здатністю виховання в учнів й варто обирати твори для шкільного вивчення. Автори та їхні доробки, що так чи інакше підривають моральні устої суспільства, породжують чи поновлюють небезпечні соціальні конфлікти, не можуть бути обраними для розгляду в умовах класної кімнати. На сьогоднішній день в Україні виховання гідного високо-морального громадянина є завданням номер один - адже це запорука виживання нації. За висловлюванням Дмитра Васильовича Стуса, українського письменника, мецената, культурного діяча, високоосвіченої людини, в українському суспільстві на сьогоднішній день існує дефіцит виховання інтелігентності [1]. Отож, на наше глибоке переконання, саме ретельно відібрані для шкільної програми літературні твори та сумлінно апробовані їх тлумачення мають виконати високу місію виховання душі інтелігентного українського громадянина, відповідального творця долі власної й державної.

Література

1. Дмитро Стус [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. peoples. ru/science/philology/stus/

2. Писатели США о литературе. Сборник статей. - Москва: Прогресс, 1974.

3. Gall, Meredith Damien. Handbook for Evaluating and Selecting Curriculum Materials (University of Oregon). - Boston - London - Sydney - Toronto: Allyn and Bacon, Inc., 1981. - 127 p.

4. The Teacher Educator's Handbook. Building a Knowledge Base for the Preparation of Teachers/ edited by Frank B. Murray. - 1st ed. - San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1996. - 757 с.

Размещено на Allbest.ru