Забезпечення розвитку освіти засобами національно-культурних традицій національних меншин у Закарпатській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення розвитку освіти засобами національно-культурних традицій національних меншин у Закарпатській області

Ілдіка Орос

УДК 372 (477.87) ББК 74.100.25

Анотації

У статті представлено основні тенденції освіти і культури національних меншин Закарпаття, підведено підсумки роботи проведеної за минуле десятиріччя Вільної України, охарактеризовано поняття “національні меншини”.

На основі анкет, заповнених вищими навчальними закладами І-ІУ рівня акредитації області, наведено дані про розподіл освітніх закладів, проведено аналіз формування учнівських і студентських контингентів Закарпатської області за мовою навчання та рівня забезпеченості освітою найпоширеніших етнічних спільнот Закарпаття. Проаналізовано культурно-освітній стан національних меншин області, задоволення їхніх національних потреб, збереження і розвиток культурних традицій.

Ключові слова: національні меншини, освіта, вищі навчальні заклади, учні, студенти, мова навчання.

The study outlines the main tendencies of the (development of) education and culture of the national minorities in Transcarpathia. It summarizes the results of work carried out in this field during the last decade in the independent Ukraine. The term “national minorities ” has been characterised.

Questionnaires have been filled in by the higher educational establishments having I-IV^th degrees of accreditation in the region. Data about the distribution of educational establishments have been collected and the formation of pupils ' and students' contingent of Transcarpathia has been analysed from the point of view of the language of study and level of providing education to the largest ethnical minorities of the region. Cultural- educational state of the national minorities has been analysed as well as the satisfaction of their national needs, retention and development of their national traditions.

Key words: national ethnical minorities, education, higher educational establishments, pupils, students, language of education

Вступ

Актуальність проблеми. В Україні йде обговорення питання щодо концепції мовної політики, яке торкається всіх національностей, які проживають на теренах нашої області.

На основі вивчення публікацій, спеціальної літератури з даної теми, статистичних даних перепису населення та результатів раніше проведених досліджень, даних державних органів, є можливість аналізувати формування учнівських і студентських контингентів Закарпатської області.

Шляхом анкетування ознайомились з поглядами представників національних меншин області, а також представників національно культурних товариств, інтелігенції національних меншин, які висловлені на засіданні круглого столу 30-го листопада 2006 року .

Основна мета. Виходячи з суспільної значущості освіти та культури, розкрити стан та зміни освіти і культури національних меншин на Закарпатті, накреслити основні її тенденції, підвести підсумки роботи, проведеної за минуле десятиріччя вільної України.

Деякі визначення про національні меншини.

Серед важливих ознак, які характеризують національні меншини, можемо виділити наступні Кіш,1993 , Йов, 1988:

- кількісний аспект, в якому відрізняють абсолютну і релативну (відносну) величину. Згідно цього визначають категорії національних меншин по абсолютній кількості, тобто чисельність яких менше 20 тисяч, або від 20 до 100 тисяч, або від 100-150 тисяч, і понад 500 тисяч. Відносно більшості відрізняють меншини чисельність яких менша 3% всього населення, такі, які складають від 3% до 10% населення, і таких, що складають більше, як 10 % регіону, або держави;

- структурно-соціальний стан у суспільстві, тобто статус групи, її ставленням до влади, політичні орієнтації, тобто національні меншини можуть чи не можуть виразити свої інтереси, і чи здатні зосередити свої сили для реалізації цих інтересів;розташування національних меншин, тобто компактно, або дисперсно проживають, мають або не мають таку країну, де ця національна меншість складає більшість, і на якій відстані знаходиться від цієї держави;

- ідентифікація національних меншин, яка може бути сильною, слабкою, символічною, або сплетена з релігійним віросповіданням;

- походження, шляхи формування, тобто яким чином стали національною меншиною (представники самі вибрали собі іншу країну для подальшого життя, або стали національною меншиною на своєму місці проживання в результаті політичних та історичних подій);

- рівень урбанізованості, тобто в сільській або в міській місцевості мешкає більшість національних меншин;

- рівень освіти національних меншин;

- мовні уподобання;

- економічний стан, тобто, яка питома вага представників національних меншин регіону, краю, або держави в економіці.

- та інші.

Розрізняють декілька типів національних меншинКіш,1993 , Йов, 1988, Товт, 2002:

1. Автохтонні меншини, які утворилися у складних процесах історичного розвитку певних територій, з етнічних груп, що мешкали поруч у процесі становлення національних держав деякі ставали пануючими націями, а решта - національними меншинами.

2. “Корінні населення” - народи, які розглядаються, як корінні з погляду на те, що вони є нащадками тих, хто населяв географічну місцевість, частиною якої є дана країна у період до встановлення існуючих державних кордонів, і зберігають деякі, або всі свої соціальні, економічні, культурні, політичні інститути.

3. Національні меншини, що сформувалися внаслідок виникнення національних держав, тобто національні меншини, котрі проживали на теренах деякої держави до того, як виникли нації держав.

4. Регіональні меншини, які з різних геополітичних причин стали меншинами, але зберегли етнічну ідентичність.

5. Міграційний тип (поселенський і заробітчанський), тобто національні меншини з'являються в деякій державі внаслідок іміграцій.

6. Колоніальний тип меншин, коли колишні колоніалісти з більшості стали меншиною, але в багатьох випадках зберегли економічну силу.

7. Нові національні меншини, які характерні для Східної Європи, утворення яких пов'язане з становленням нових національних держав.

Національні меншини Закарпатської області.

Виходячи з нашої мети, проаналізувати культурно-освітній стан національних меншин області насамперед потрібно описати стан національних меншин регіону.

1. Про кількісні ознаки маємо дані згідно перепису населення України в 2001 році. На Закарпатті проживає 1239.8 тис. осіб. Переважну більшість (80,5%) становлять українці, угорці займають 12,1%, росіяни - 2,5%, румуни - 2,6%, цигани - 1,1%, словаки - 0,5%, німці - 0,3% та інші.

2. Територіальне розселення національних меншин області наступне:Ільтьо І. В. ред.: Національний склад населення та його мовні ознаки. Ужгород, 2003. 73

- угорці проживають компактно, але в різних районах, з яких в Берегівському питома вага 75 %, у місті Берегово 48,1% у трьох районах (Виноградівський - 26,2%, Ужгородський - 33,4%,, Мукачівський - 12,7%) понад 10%. 19% угорців Закарпаття живуть дисперсно;

- румуни живуть компактно в двох районах: Тячівському та Рахівському, де їх питома вага становить відповідно 12,4%, та 11,6%;

- росіяни живуть дисперсно у всіх адміністративно-територіальних одиницях, питома вага згідно перепису становить від 0,5% (Міжгірський район) до 9,6% (місто Ужгород);

- словаки живуть дисперсно, але в декілька районах, як в Ужгородському, В.Березнянському, Перечинському мають міста компактного проживання в декількох селах, створюючи острови серед більшості. Питома вага згідно перепису становить від 0,2 до 2,2 %;

- цигани - живуть дисперсно, найбільша кількість проживає в районах, питома вага становить від 0,2% (Мукачівський район) до 2,2 % (місто Ужгород);

- німці живуть дисперсно і мають місця компактного проживання у декількох селах Тячівського та Мукачівського районів, де питома вага 0,2% (Тячівський район) до 1,9% (Мукачево);

- білоруси, поляки та інші національні меншини живуть в основному в містах дисперсно, їх питома вага менше 0,2 %.

3. Рівень урбанізованості національних меншин Закарпаття згідно перепису: більшість угорців, румунів проживає в сільських місцевостях; росіяни, білоруси та інші національні меншини проживають у містах. Це може пов'язано з тим, що ці меншини в основному міграційні, як угорці, румуни, рахуються корінними, а цигани, німці, словаки - автохтонні.

4. За мовними уподобаннями меншини відрізняються, але майже абсолютна більшість національних меншин Закарпаття рідною вважають мову своєї національності, крім ромського населення.

5. Згідно типології національних меншин корінними можемо рахувати угорців, румунів, а автохтонними - німців, словаків, циганів, мігрантами - росіян, але згідно нових міжнародних прав нащадків мігрантів третього покоління слід вважати меншинами, тобто росіян також можемо відносити до автохтонних.

6. За рівнем освіти етнічні групи теж відрізняються. По статистичним даним обласного управління народної освіти можемо констатувати, що в школах І-ІІІ ступенів корінне населення навчається в основному на рідній мові, тобто створені відповідні умови для розвитку своєї культури.

7. Щоб охарактеризувати, який рівень вищої освіти національних меншин області, треба знати, який стан в Державі. Так, на тисячу осіб віком 15 років і старше серед українців мають вищу освіту 85 осіб. У молдаван з тисячу осіб тільки 40 мають вищу освіту, у болгар - 66 осіб, у поляків - 69 осіб. А от серед білорусів - 116, у росіян - 158, у євреїв - 358, М. Товт: Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку) - Ужгород, 2002 р. ст. 12. На основі перепису населення 1989, 2001 року складена таблиця про рівень освіти національних меншин науковцями області. Ільтьо І. В. ред.: Національний склад населення та його мовні ознаки. Ужгород, 2003. 74

Рівень урбанізації національних меншин Закарпаття згідно перепису 2001 року ⁶

Література

1. Євтух Володимир. Етнічний довідник. Київ, 1996.

2. Євчак Юдіта Берталонівна. Про роботу відділу з реалізації положень Універсалу національної єдності відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або меншин.

3. Ільтьо І. В. ред.: Національний склад населення та його мовні ознаки. Ужгород, 2003, p. 84.

4. Інформація Закарпатської Обласної Адміністрації від 20.10.2006 р. № 49557/06-09.

5. Joo, Rudolf (1988): Etnikumok es regionalizmus Nyugat-Europaban. Budapest, Gondolat.

6. Kiss Gy. Csaba (1993): Vazlat a nemzeti kisebbsegekrol. Kisebbsegek, Educatio 1993 - nyar, p. 174178.

7. Лісти, та анкети освітньо культурних товариств Закарпатської області отриманние по цим питанням.

8. Матеріали науково практичної конференції “Державне регулювання міжетнічних відносин в Закарпатті Ужгород, 1997.

9. Матеріали міжнародного круглого столу “Реалізація в Закарпатській області державної мовної політики та основних положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Ужгород, 2006, p. 272 .

10. Національній склад населення та його мовні ознаки. Статистичний бюлетень. Ужгород 2003

11. Orosz Ildiko (2005): A magyar nyelvu oktatas helyzete Karpataljan az ukran allamisag kialakulasanak elso evtizedeben (1989-1999). PoliPrint-KMF, Ungvar - 2005., p. 183 (Стан угорськомовної освіти на Закарпатті у період першого десятиріччя формування державності у 1989-1999 рр.).

12. Рівень освіти населення України (за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року) in. http://www.uncpd.kiev.ua/ucipr/ukr/sstat/census

13. Михайло Товт. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). Ужгород Інформаційно-видавниче агентство “ІВА”, 2002.

14. Felippe Fernandez-Armesto (1995): Europa nepei. Corvina.

Размещено на Allbest.ru