Вивчення Української революції 1917-1921 рр. у шкільному курсі історії (до питання якості сучасних підручників і посібників)

Размещено на http://www.allbest.ru/

вивчення української революції 1917-1921 рр. у шкільному курсі історії (до питання якості сучасних підручників і посібників)

методика навчання історії та суспільних дисциплін у загальноосвітній школі

Олександр Завальнюк

Ключові слова: історія України, Українська революція 19171921 рр., підручник, посібник, якість навчального матеріалу, історики, учителі, учні.

The tutorials on the Ukrainian revolution of 1917-1921 presented in various contemporary school textbooks on the history of Ukraine are being analyzed; the common, the distinctive and the problematic, which in any event affect the work done by teacher and pupil and influence the level of the knowledge got on the problem, are studied out in the article.

Одним із розділів історії нашої країни у ХХ ст. є Українська революція 1917-1921 рр., яка стала вершиною в розвитку національної боротьби, відродження української нації та створення власної державності, справила значний вплив на подальший історичний розвиток країни. У той же час поразка революції засвідчила про незавершеність процесу формування національної спільноти, була наслідком несконсолідованості політичної еліти, чималих розбіжностей між соціальними та національними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними чинниками, передусім військовим [1, с.5].

Без вивчення цієї важливої і складної наукової проблеми у школі неможливо повноцінно сформувати історичний світогляд майбутніх громадян, на долю яких випадає активна участь у різних сегментах розбудови нашої незалежної держави у складних внутрішніх і зовнішньополітичних умовах, за яких може стати корисним попередній досвід національного державотворення.

Метою статті є структурно-логічний аналіз навчального матеріалу про Українську революцію 1917-1921 рр., вміщеного у сучасних шкільних підручниках і посібниках для 10-класників загальноосвітніх шкіл.

Найбільш вживаними в українській середній школі є підручники (рівень стандарту, академічний рівень) для 10 класу О. Реєнта і О. Малій [2], С. Кульчицького і Ю. Лебедєвої [3], Ф. Турченка (рівень стандарту, профільний рівень) [4], а також посібник В. Власова і С. Кульчицького [5], у кожному з яких представлені теми, присвячені Українській революції. Щоправда, усі вони сформульовані по-різному, виходячи із різного концептуального бачення авторами актуальності для старшокласників тих чи тих проблемних питань. Так, у підручнику О. Реєнта і О. Малій запропоновано три теми: 1. Українська революція (березень 1917-початок 1918 р.), 2. Українська державність в 1918-1921 рр. і 3.Культура і духовне життя в Україні в 1917-1921 рр. По-іншому згрупували навчальний матеріал С. Кульчицький і Ю. Лебедєва. Вони виділили такі теми: 1. Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції, 2. Український державотворчий процес і 3. Культура і духовне життя. Як видно, тут революційні події весни 1917 р. в Україні розглядаються у взаємозв'язку з воєнним протистоянням і революційною кризою, що появилася в результаті участі Росії у глобальному конфлікті. У підручнику Ф. Турченка, розрахованому на профільний рівень навчання, виділено дві теми - «Українська революція (березень 1917 - березень 1918 р.)» і «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)». У посібнику В. Власова і С. Кульчицького основні проблеми того періоду віднесені до таких тем - «Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції» і «Українська державність в 1917-1921 роках» (ідентичні із зазначеними двома із трьох тем підручника, одним із авторів якого є С. Кульчицький, за винятком хронологічних меж однієї із них, яка присвячена українській державності). Отже, відомі вчені-історики (О. Реєнт, С. Кульчицький, Ф. Турченко), які взяли участь у підготовці зазначеної навчальної літератури, визначаючи вузлові проблеми Української революції для вивчення у загальноосвітній школі, основну увагу приділили відновленню української державності та боротьбі за її збереження. При цьому вони не вважали за доцільне групувати навчальний матеріал відповідно до найбільш поширеної в історіографії цієї проблеми періодизації, що зовсім не применшує їхнього вкладу у формування конкретних наукових засад історичного світогляду школярів.

Тематична наповненість зазначених шкільних видань різна. Скажімо, у підручнику О. Реєнта і О. Малій тема «Українська революція (березень 1917 - початок 1918 р.)» поділяється на 6 параграфів (Лютнева демократична революція і Україна; Проголошення автономії України; ІІ Універсал; Наростання політичної боротьби в Україні в липні-жовтні 1917 р.; Проголошення Української Народної Республіки. Спроба більшовиків захопити владу в Україні; Війна радянської Росії проти Української Народної Республіки. Проголошення незалежності УНР). Інша тема «Українська державність в 1918-1921 рр.» структурована 7 параграфами (Українська Держава; Директорія УНР; Західноукраїнська Народна Республіка; Встановлення радянської влади в Україні в 1919 р.; Україна: події 1919-початку 1920 р. (два параграфи); Українські землі: 1920-1921 рр.). Завершує вивчення цієї проблеми тема, присвячена культурі і духовному життю в Україні в 1917-192І рр. (вона складається з однойменних спарених параграфів).

С. Кульчицький і Ю. Лебедєва запропонували дещо відмінний підхід. Тема «Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції» має три параграфи, пов'язані власне із революційними подіями (Початок Української революції; Проголошення автономії України (два параграфи). У наступній темі, присвяченій українському державотворчому процесові, учням запропоновано 9 параграфів: Проголошення Української Народної Республіки; Війна радянської Росії проти УНР. ІУ Універсал; Українська Держава; Директорія УНР; Західноукраїнська Народна Республіка; Боротьба УНР з більшовиками. Утворення УСРР; Війна радянських військ з білогвардійськими арміями Денікіна; Відновлення УСРР; Радянсько- польська війна. Розгром білогвардійських армій П. Врангеля. Завершальна тема - «Культура і духовне життя» - складається із трьох параграфів (два останні - спарені): Культурні здобутки. Стан науки; Розвиток літератури і мистецтва.

У підручнику Ф.Турченка тема «Українська революція (березень 1917 - початок 1918 р.)» поділяється на 12 параграфів: Початок Української революції (два параграфи); Проголошення автономії України; Другий Універсал та його наслідки; Політична ситуація в Україні у липні-серпні 1917 р.; Наростання політичної боротьби у вересні-жовтні 1917 р.; Проголошення Української Народної Республіки; Політичний курс Української Народної Республіки; Початок встановлення більшовицької влади в Україні (два параграфи); Війна радянської Росії з УНР і проголошення незалежності України; Перша спроба радянізації України. Наступна тема - «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)» - насичена ще більшим навчальним матеріалом, який поділяється аж на 20 параграфів, більшість яких спарені (Від Центральної Ради до Гетьманату П.Скоропадського; Українська Держава П.Скоропадського; Відновлення Української Народної Республіки. Директорія УНР; Західноукраїнська Народна Республіка; Українська соціалістична радянська республіка 1919 р.; Боротьба за Наддніпрянську Україну влітку 1919 р. (окремий параграф); Денікінський режим в Україні і його крах (окремий параграф); Наддніпрянська Україна в 1920 р.; Спроби українсько-польського й українсько-російського порозуміння 1920 р.; Освіта і наука України 1917-1920 рр.; Українське мистецтво (окремий параграф); Релігійне життя (окремий параграф). Тож завдяки профільному рівневі цього підручника учні мають змогу вивчати події Української революції найбільш ґрунтовно.

Щодо навчального посібника, то він за структурою помітно відрізняється від уже згаданого підручника, одним із авторів якого є С. Кульчицький. Зокрема, тема «Україна в роки Першої світової війни. Початок революції» має три параграфи, які нас цікавлять. Це - Початок Української революції; «Однині самі будемо творити своє життя»: проголошення автономії України; Центральна Рада і Тимчасовий уряд: від протистояння до компромісу. Наступна, більш розгалужена тема про українську державність у 1917-1921 рр. представлена 8 параграфами (Дві Українські Народні Республіки: протистояння національно- патріотичних сил і більшовиків; Проголошення незалежності УНР. Брест-Литовський договір; Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського; Директорія УНР: у вогні війни та політичного протиборства; Західноукраїнська Народна Республіка; 1919 рік: утвердження УСРР та окупація України білогвардійцями; 1920 рік: відновлення і зміцнення радянської влади в Україні; Українська культура 1917-1920 рр.).

Попри наведені відмінності, варто наголосити, що у всіх згаданих виданнях запропонований для вивчення матеріал з історії Української революції - добротний, науково виважений, відповідає конкретному перебігу історичних подій, зафіксованому у ґрунтовних досліджених вітчизняних вчених, та відповідає можливостям сприймання десятикласників. Зміст цього матеріалу і його хронологічні рамки має очевидні відмінності залежно від авторського підходу щодо висвітлення революційної ходи. Тож працюючи з різною навчальною літературою, школярам не просто збагнути значні відмінності при ознайомленні зі змістом однойменних параграфів. Зокрема, початок Української революції в одному із підручників пов'язаний із березнем - квітнем 1917 р. - від перемоги Лютневої революції в Петрограді, утворення Української Центральної Ради і до проведення Українського національного конгресу (УНК) [3, с.132-140]; у навчальному посібнику робота УНК в контексті початку революції не висвітлюється (про неї йдеться у наступному параграфі); у підручнику для профільного навчання початок революції представлений ширше, висвітлюючи й роботу І Всеукраїнського військового з'їзду у травні 1917 р. [4, с.150].

Мають місце різні підходи і при висвітленні проголошення автономії України. Якщо О. Реєнт і О. Малій розгляд цієї важливої рубіжної події розпочинають із аналізу українського політикуму весни 1917 р., з'ясовують підготовку і проведення УНК, а вже потім, після невтішних результатів поїздки української делегації до Тимчасового уряду і Петроградської ради робітничих депутатів у травні, обґрунтовують перехід до практичних кроків щодо набуття Україною автономного статусу і показують, як він був проголошений на ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді 10 червня 1917 р. І Універсалом. Висвітлення цього параграфу завершується створенням Генерального секретаріату [2, с.109-115]. Подібного підходу, крім врахування появи першого українського уряду Центральної Ради, зафіксовано і у навчальному посібнику [5, с.125-133]. Що ж до підручника профільного рівня, де утворення Генерального Секретаріату представлено як складову частину набуття автономії України, то значну увагу тут приділено основним гаслам як українських, так і російських політичних партій, зокрема більшовицької [4, с.152-155].

С. Кульчицький і Ю. Лєбєдєва відправною точкою у проголошенні української автономії вважають І Всеукраїнський військовий з'їзд. До параграфу вони включили також матеріал, пов'язаний із прийняттям та змістом ІІ Універсалу, липневою політичною кризою Тимчасового уряду і з'їздом народів Росії, який відбувся в Києві у вересні 1917 р. [3, с.142-151]. В інших підручниках питання про ІІ Універсал і невдалий збройний виступу самостійників проти військ Центральної Ради розглядаються окремо [2, с. 116-119; 4, с.156-159]. Через це в них і появилися параграфи, які розкривають політичну боротьбу в Україні загалом упродовж липня-жовтня [2, с.120-125] чи в рамках більш вужчих проміжків часу - липня-серпня і вересня-жовтня 1917 р. [4, с.160- 1б4, 164-168]. Це питання опущено у навчальному посібнику.

Проголошення Української Народної Республіки, яке підсумувало розвиток Української революції з часу повалення самодержавства і утворення Центральної Ради, представлено у шкільній навчальній літературі також не консолідовано. Так, О. Реєнт і Ю. Лебедєва, розглядаючи цю подію разом із спробою більшовиків захопити владу в Україні, звертають увагу спочатку на політичний курс Центральної Ради після жовтневих подій у Петрограді, далі - на зміст ІІІ Універсалу і проголошення УНР, а вже після цього висвітлюють українсько-російський конфлікт, Перший Всеукраїнський з'їзд Рад та утворення Донецько-Криворізької Радянської Республіки [2,с.125-134]. З цим практично солідарні В. Власов і С. Кульчицький [5, с.148- 159]. Однак, цього підходу не дотримуються автори іншого підручника, які винесли спробу місцевих більшовиків і керівництва РСФРР повалити щойно проголошену Українську Народну Республіку за межі параграфа [3, с.164-171]. Такої ж думки Ф. Турченко. Щоправда, у його підручнику, який, як уже наголошувалося, має більш розгалужену структуру, виділено окремий параграф про політичний курс УНР, що дає змогу чітко представити програму діяльності української влади після ІІІ Універсалу, її внутрішню і зовнішню політику [4, с.173-176].

Війну радянської Росії проти УНР і ІУ Універсал зазначені автори висвітлюють то вужче, завершуючи ці події Брест- Литовським мирним договором [3, с.168-175], то ширше, розглядаючи при цьому і дію укладеного миру, і українсько- німецькі стосунки [5, с.160-171], завершуючи прийняттям 29 квітня 1918 р. Конституції УнР [2, с.134-145].

Варто наголосити, що у підручнику Ф. Турченка детально висвітлюється перша спроба радянізації України (червоний терор, формування органів більшовицької влади в УНР, політика в галузі фінансів і промисловості, аграрна революція, вивіз хліба в Росію, наростання антибільшовицького опору тощо) [4, с.189-193]. Це дає глибоке розуміння насильницької сутності більшовицького режиму, його не сприймання у широких народних масах. Доцільним у цьому виданні є матеріал про перехід від Центральної Ради до гетьманату П. Скоропадського, де автор акцентує увагу на зміну умов боротьби за незалежність, розповідає про Брестський мирний договір, падіння радянської влади, останні дні Центральної Ради та гетьманський переворот [4, с.198-204].

У інших навчальних виданнях для десятикласників ці питання у тій чи іншій мірі увійшли до параграфів, присвячених Українській Державі Павла Скоропадського. Тож з'ясування нового періоду Української революції має свої структурні особливості. В одному випадку його розпочинають вступом німецько- австрійських військ в Україну [3, с.177-178], в інших - підписанням господарської угоди між Центральною Радою і союзними державами та обґрунтуванням представниками останніх потреби сильної української влади [5, с.174], гетьманським переворотом [2, с.150-151], нарешті, зміцненням державної влади за гетьманування Скоропадського [4, с.206-207]. Завершується висвітлення матеріалу про гетьманат також по-різному: висвітленням зовнішньополітичного курсу [3, с.185-187; 5, с.184-185], анулюванням Брестського миру і наступом радянських військ на Україну [2, с.157-158; 4, с.212], хоча це, на наш погляд, не має принципового значення.

Автори зазначених видань по-різному представляють і добу Директорії УНР. В одних випадках її початок пов'язаний з утворення Українського національного союзу у серпні 1918 р. [3, с.189-191; 5, с.190], в інших - цей період революції розглядають, починаючи зі створення самого революційно-повстанського органу в ніч на 14 листопада 1918 р. [2, с.160; 4, с.214-215]. Висвітлюючи політику і становище Директорії, в одних виданнях обмежуються більш загальним підходом до висвітлення цих питань [3, c.193-196], в інших вдаються до їх глибшого аналізу [2, с.164; 4, с.217-223]. Йдеться, зокрема, про різні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики, військове будівництво, роботу Трудового конгресу України, реорганізацію Директорії, воєнні невдачі й анархію в тилу, єврейські погроми, нарешті, причини поразки революції.

У літературі створення і діяльність Західноукраїнської Народної Республіки представлено як результат активізації визвольного руху і перемоги на західноукраїнських землях Листопадової революції 1918 р. Тут більш чи менш повно подано повстання у Львові й утворення ЗУНР, організація державної влади в регіоні, об'єднання УНР і ЗУНР, початок польсько-української війни у Східній Галичині, створення і бойову діяльність

Української галицької армії, а також міжнародну ізоляцію республіки галичан. Усі автори одностайні у тому, що Західна область УНР перестала існувати де-факто у липні 1919 р., коли її провід та УГА перейшли на територію Наддніпрянської України через невдале у підсумку воєнне протистояння польській агресії.

Не обійшли увагою і Українську Соціалістичну Радянську Республіку 1919 р. Встановлення радянської влади в Україні О. Реєнт і О. Малій розглядають як вияв українського комунізму, що викликав масовий повстанський рух. С. Кульчицький і Ю. Лебедєва антибільшовицькі виступи в армії і на селі віднесли до параграфа, де висвітлюється війна радянських військ з білогвардійськими арміями Денікіна [3, с.221-223]. Глибше більшовицьку політику (радянське будівництво, «воєнний комунізм», економічна політика, продовольча диктатура, червоний терор) в Україні висвітлено більш-менш у таких параграфах: «Відновлення УСРР» [3, с.232-244], «Українська Соціалістична Радянська Республіка» [4, с.237-243], «Україна: події 1919-початку 1920 р.» [2, с.191-194], «Наддніпрянська Україна в 1920 р.» [4, с.254-260]. Щодо збройної боротьби проти денікінців, то, крім уже зазначеного підручника С. Кульчицього і Ю. Лебедєвої, її розглядають й інші автори [2, с.187-191; 4, с.250-253]. Усі видання не обходять радянсько- польської війни та розгрому білогвардійських армій П. Врангеля.

Широко представлено у шкільній літературі культурне й духовне життя в Україні у 1917-1921 рр. У всіх підручниках для його вивчення виділено 2-3 параграфи, які охоплюють такі важливі питання, як умови розвитку культури, освітні процеси, стан науки, літератури, різних видів мистецтва, церковне і повсякденне життя, вплив більшовицької політики на становище культурної сфери.

Завершується вивчення доби Української революції параграфами, присвяченими становищу свого краю (О. Реєнт, О. Малій та Ф. Турченко послуговуються терміном «Наш край», С. Кульчицький і Ю. Лебедєва - «Історія рідного краю»). У підручниках академічного рівня хронологічні рамки теми (параграфів) охоплюють 1900-1921 рр., причому О. Реєнт і О. Малій поділяють тему на два параграфи - «Особливості модернізації регіону та краю в 1900-1921 рр.» та «Вплив воєнно-політичних подій 19171921 рр.». Ф. Турченко запропонував вивчати становище рідного краю двічі: перший раз у контексті теми «Українська революція (березень 1917-початок 1918 р.)» (передбачено один параграф), другий раз при завершенні теми «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)» (спарені параграфи).

Розглядаючи великий навчальний матеріал про Українську революцію 1917-1921 рр., викладений у сучасній шкільній навчальній літературі, варто звернути увагу на найбільш важливі положення, якими послуговуються автори для формування наукового світогляду учнівської молоді. Зауважимо, що йдеться про сотні цінних і важливих думок, які, на жаль, важко розглянути в межах невеликої статті. Тож обмежимося окремими прикладами і судженнями. Так, С. Кульчицький і Ю. Лебедєва квітесенцію питань, що вивчаються на уроці, чітко фіксують наприкінці кожного параграфу, що дає можливість якісно підсумувати вивчення нового матеріалу. ЇЇ можна вважати лапідарним висновком, що становить науковий здобуток. Запропонований підхід не знайшов втілення у посібнику В. Власова і С. Кульчицького.

Ф. Турченко підійшов до вирішення цього питання ширше - після кожного параграфу зроблено часткові підсумки й узагальнення, а після кожної теми - зведені, що цілісно підсумовує матеріал кожного параграфу і має важливе теоретичне значення для розуміння історичних закономірностей революційної доби.

Навчальна література насичена великою кількістю термінів і понять, як відомих, так і нових для десятикласників. У підручнику О. Реєнта і О. Малій усі вони у тексті помічені курсивом або жирним виділенням (ми нарахували їх 65). Те ж саме стосується і підручника Ф. Турченка (кількість таких слів і словосполучень сягає понад 90). У виданні С. Кульчицького і Ю. Лебедєвої основні терміни і поняття подаються на початку параграфа (загалом їх 100). Для дефініції більшості з них у підручниках академічного рівня подано відповідні словники, зміст яких (в одному випадку 62, а в іншому - 60 позицій) практично не співпадає (за винятком таких понять, як «мілітаризація», «мобілізація»«, націоналізм», «отаманщина» і «сепаратизм»). З цього можна робити висновок про актуальність створення «Історичного словника для старшокласників», куди б увійшли не лише найважливіші терміни і поняття, а й персоналії (до речі, покажчик імен є лише у підручнику С. Кульчицького і Ю. Лебедєвої, в інших виданнях частина прізвищ діячів виділені у тексті курсивом або жирним шрифтом). До пропонованого словника обов'язково має увійти хронологія, обсяг якої варто добре зважити. У згаданих підручниках вона подана за різними стилями (юліанським чи змішаним - григоріанським і юліанським). Тож не випадково, що в одних виданнях І Універсал Центральної Ради датується 10 червня 1917 р. [2. с.234; 4, с.197], в іншому - 23 (10) червня 1917 р. [3, с.299]. Подібне стосується й інших історичних дат.

Заслуговує на увагу використання умовних скорочень у підручнику Ф. Турченка.

Усі автори використали у навчальній літературі різнобічну методичну складову, яка заслуговує на цілковите схвалення. Йдеться про настанови щодо роботи з цими виданнями, формулювання творчих завдань перед вивченням нового історичного матеріалу, продумані і сутнісні запитання і завдання після кожного параграфу, наявність тестових завдань, матеріалів до підсумково-узагальнюючих уроків (переважно різ- норівневі тести), які спрямовані на закріплення, узагальнення і систематизацію отриманих знань, розвиток активності школярів, їх історичного мислення тощо.

Вирішенню цих завдань сприяє вміщений у підручниках і посібнику цікавий і різноманітний документально-мемуарний матеріал та запитання і завдання до нього, зафіксовані свідчення усної історії, а також багаті і змістовні ілюстрації (різнокольорові і чорно-білі мапи, картосхеми, різнотипні фотоматеріали тощо). Доречними у цьому контексті є також різноманітні схеми та завдання до них, запропоновані О. Реєнтом і Малій [2, с.152, 160, 172].

Насамкінець зазначимо, що міністр освіти і науки України С.Квіт, проаналізувавши практику підготовки і видання шкільних підручників з історії за свого попередника, розпорядився допустити до використання у загальноосвітній школі навчальну літературу, видану до 2010 р. Тож можна очікувати, що вже у 2014-2015 навчальному році учні зможуть користуватися і «старими», добре знаними виданнями, зокрема визнаним упродовж багатьох років підручником Ф. Турченка [6], де матеріал, присвячений Українській революції, охоплює 24 параграфи.

Отже, завдяки новітнім шкільним підручникам і посібникам, виконаним на високому науково-теоретичному і методичному рівнях та відповідно до чинної програми з історії для загальноосвітніх шкіл України, десятикласники мають змогу отримати сукупність знань, умінь і навичок з історії Української революції 1917-1921 рр., що відповідають сучасним досягненням історичної науки і методики викладання шкільного курсу історії. Як видно, автори цієї літератури - відомі фахівці і практики - загалом не уніфікували структуру тем, присвячених зазначеній революційній добі, представивши власне переконливе бачення тих подій і запропонувавши набір апробованих шкільною практикою методичних підходів до розв'язання конкретних навчальних завдань. На жаль, не можна віддати незаперечну перевагу будь- якому із розглянутих видань. Учителеві на власний розсуд треба визначити, яке із видань на конкретному уроці найбільш сприятиме досягненню сформованої ним дидактичної і виховної мети. Допустимим, на наш погляд, є комбінований підхід, за якого на уроці можна послуговуватися кількома розглянутими виданнями, не завдаючи навчальному процесу жодних незручностей. Робота над створенням багатоцільового сучасного шкільного підручника з історії України, у якому розглядається, зокрема, революційна доба 1917-1921 рр., має продовжуватися із врахуванням здобутків нині вживаної навчальної літератури для 10 класу.

український революція шкільний підручник

1. Нариси історії Української революції 1917-1921 років : наук- популярне видання : у двох книгах / В.Ф. Верстюк, В.І. Головченко, Т.С. Осташко та ін. - К. : Наук. думка, 2011. - Кн. 1. - 390 с.

2. Реєнт О. Історія України : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. Рівень стандарту, академічний рівень / О. Реєнт, О. Малій. - К. : Генеза, 2010. - 240 с.: іл., карти.

3. Кульчицький С. Історія України : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. Рівень стандарту, академічний рівень / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва. - К. : Генеза, 2010. - 304 с.: іл., карти.

4. Турченко Ф.Г. Історія України. 10 кл. : підруч. для загальноосвіт. навч. закл.: профільний рівень / Ф.Г. Турченко. - 2-ге вид. - К. : Генеза, 2011. - 304 с.: іл., карти.

5. Власов С. Історія України: 10 кл. : навч посібник для загальноосвіт. навч закл. / В.С. Власов, С.В. Кульчицький. - К. : Літера ЛТД, 2010. - 256 с.: іл., карти.

6. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. - Ч. І. 1917-1945. 10 кл.: підручн. для серед. загальноосвіт. шк. - К. : Генеза, 1997. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru