Студентські партійно-ідеологічні гуртки в педагогічних навчальних закладах України (20-30-ті роки ХХ століття)

Серед заходів, якими опікувалися компартійні та комсомольські осередки з метою виховання у студентів марксистсько- ленінського світогляду, особливе значення надавалося організації гуртків партійно-ідеологічного спрямування. Вивчення марксизму-ленінізму у гуртках було «вирішальною ідейною зброєю партії в боротьбі за виховання студентів в комуністичному дусі, в боротьбі за завоювання вищої школи» [116, с.285]. Окремі факти про гурткову роботу у вишах України подали у своїх дослідженнях радянський вчений Г.І. Ясницький [117], сучасні науковці О.О. Лаврут [77], О.В. Ляпіна [73], О.Л. Рябченко [80]. Водночас, питання роботи у цих гуртках студентів педагогічних навчальних закладів комплексно не досліджувалося. Власне, на вивчення цієї проблеми і буде спрямована наша стаття.

У ряді вишів УСРР діяли політичні гуртки. Їх почали створювати у 1921-1922 н.р. Вони функціонували у позанавчальний час на добровільній основі [4, с.122]. У жовтні 1922 р. на V з'їзді комсомолу ухвалили розвивати два види марксистської освіти: по-перше, епізодичні лекції, бесіди, вечори в клубах і на зборах осередків; по-друге, марксистські гуртки, агітаційно-пропагандистські колективи і колективи пропагандистів [82, с.53].

У 20-ті рр. політгуртки діяли і в педагогічних навчальних закладах. Тут молодь набувала «ідейно-політичного загартування» і навичок до громадської роботи, до активної участі в партійних і комсомольських організаціях [117, с.220]. Зокрема, в Київському ІНО у 1921-1922 н.р. функціонували марксистсько-ленінські гуртки. На жаль, інформація про їх практичну роботу відсутня. У жовтні р. було організовано три марксистські гуртки, які об'єднали 90 студентів [73, с.56]. У 1923-1924 н.р. функціонували 8 ленінських гуртків, які об'єднували 442 студенти [90, арк.84]. В 19281929 н.р. у виші в 33 політгуртках займався 1131 студент [100, арк.38зв.]. У Кам'янець-Подільському ІНО в 1921 р. започаткували марксистський гурток [37, арк.58; 38, арк.29, 32; 40, арк.4зв.; 49, арк.141; 50, арк.87зв.; 85, арк.87зв.]. На початку 1923 р. функціонували вже два таких гуртки [48, арк.85]. У 1923-1924 н.р. на їх базі розпочав роботу політичний гурток [39, арк.134зв.; 51, арк.54зв.; 57, арк.14зв.; 60, арк.2; 84, с.490; 91, арк.55]. Восени 1924 р. він налічував 113 членів, у т.ч. 2 комуністи і 9 комсомольців. Керівником гуртка був викладач С.З. Божко, а секретарем - безпартійний студент Швець [62, арк.2зв.; 63, арк.3зв.]. На початку 1925 р. політичний гурток змінив назву на ленінський. Навесні того року він мав 97 членів, у т.ч. 32 комсомольці [42, арк.13; 51, арк.10зв.; 64, арк.8]. Влітку 1925 р. гурток об'єднував 145 членів, серед яких були 3 партійці і 32 комсомольці [68, арк.3]. На початку жовтня 1925 р. у його складі було 125 осіб [42, арк.25]. У 1930 р. у виші функціонував марксистсько-ленінський гурток, до складу якого входили 63 особи [45, арк.15].

Політгуртки діяли і в інших вишах. Зокрема, у Катеринославському ІНО у 1922-1923 н.р. започаткували марксистський гурток [110, арк.60]. Такий же гурток працював у Волинському ІНО, який серед інших гуртків був найдіяльнішим. У 1924-1925 н.р. він об'єднував 200 студентів. Цікаво, що в одному і тому ж архівному документі згадується ще й ленінський гурток [1; 95, арк.562]. Це ж стосується і Миколаївського ІНО. У жовтні 1924 р. тут виник політгурток (керівник - Кошина) [32, арк.50]. У звіті вишу за 1924-1925 н.р. він мав назву марксистського [95, арк.749]. У 1925-1926 н.р. у виші було 2 марксистські гуртки (підвищеного та нижчого типу) [83]. Невдовзі вони припинили свою роботу і відновилися восени 1927 р. [33, арк.21зв.]. Такий же гурток працював у Чернігівському ІНО (у грудні 1923 р. тут було 20 членів) [88, арк.21]. У Донецькому ІНО діяв марксистсько-ленінський гурток, який у 1925-1926 н.р. налічував 25 студентів [94, арк.666зв.]. У Херсонському ІНО політгурток у складі 50 осіб створили у березні р. [36, арк.113], який у травні вже об'єднував 60 членів [87, арк.19]. Він діяв впродовж десятиліття. Зокрема, він згадується в одній із газетних публікацій за 2 листопада 1929 р. [6]

Функціонували політгуртки і в педтехнікумах. У 1925-1926 н.р. один з них працював у Глухівському педтехнікумі: до його складу входили 104 члени [92, арк.206зв.], Могилів-Подільському - 97 [96, арк.18зв.], Полтавському - 60 [70, с.10], Житомирському українському - 44 [26, арк.18зв.] (у 1926-1927 н.р. у цьому виші вже діяв марксистсько-ленінський гурток у складі 78 студентів) [96, арк.72зв.]. Такі ж гуртки діяли в Артемівському [98, арк.141зв.], Дніпропетровському російському [18, арк.2], Житомирському єврейському [19, арк.40], Корсунському [99, арк.40], Куп'янському [100, арк.3], Маргінському [100, арк.40], Проскурівському [46, арк.8зв.], Харківському єврейському педтехнікумах (тут було 4 по- літгуртки) [93, арк.29]. Студенти об'єднувалися також у марксистсько-ленінські гуртки, зокрема у Нероновицькому педтехнікумі (у 1925-1926 н.р. - 43 члени, 1926-1927 н.р. - 124) [97, арк.60зв.; 109зв.], Шепетівському (у 1926-1927 н.р. - 63) [47, арк.2; 65, арк.163зв.; 66, арк.122зв.], Київському російському педтехнікумах [105, арк.51]. Гуртки ленінізму працювали у Пирятинському педтехнікумі (у 1925-1926 н.р. - 66 членів; керівник - Сиромолот) [96, арк.213зв.], Бердянському (у 1926-1927 н.р. - 50) [3, с.19; 29, арк.8зв.; 70], Сталінському (у 1926-1927 н.р. - 36) [96, арк.235зв.], Одеському єврейському [93, арк.71зв.]. 18 студентів Старобільського педтехнікуму в 1925-1926 н.р. об'єднувалися у марксистський гурток [98, арк.72зв.]. Такий же гурток діяв у 19261927 н.р. у Мелітопольському педтехнікуму, який у своєму складі мав 40-50 студентів [31, арк.8зв.]. У Черкаському педтехнікумі по- літгуртками у 1927-1928 н.р. було охоплено 12 студентів, а у 19281929 н.р. - 19 [100, арк.30].

У січні-квітні 1923 р. відповідно до інструкції було здійснено розподіл гуртків на ступені. Наприклад, у Київському ІНО гурток І-го ступеня, яким керував Орлов, об'єднував «малополітич- но» підготовлене студентство. Активніше працював гурток ІІ-го ступеня (керівник - Загорський). Гуртківці вивчали утопічний соціалізм, опрацювали тему «Попередники Маркса в політекономії» [86, арк.38]. У Житомирському українському педтехнікумі в 1925-1926 н.р. група політгуртка І ступеня вивчала історію партії, ІІ-го - історію революційного руху на Заході [26, арк.18зв.]. Тоді ж у Полтавському педтехнікумі до складу політгуртка І ступеня входили 40 студентів, ІІ-го - 20 [77, с.10], у Глухівському - відповідно 69 і 35 (у цьому закладі вони мали назву політгуртків «А» і «Б») [92, арк.206зв.]. У вересні 1925 р. гурток Кам'янець-Подільського ІНО поділили на дві частини - «повишеного» та «пониженого» типу. До складу першого ввійшли комуністи і комсомольський актив, другий об'єднував всіх інших комсомольців та бажаючих студентів [41, арк.70; 42, арк.23]. На початку жовтня гурток (125 осіб) поділили на 6 груп, до яких прикріпили груповодів (кураторів) - Заклинського, Галузо, Горбенка, Дідича, Буторіна, Степаніва [42, арк.25]. У Мар'їнському педтехнікумі у 1928-1929 н.р. політгур- ток поділявся на 3 групи [100, арк.40].

У ряді джерел зазначається, що політгуртки працювали доволі активно. Зокрема, у Київському ІНО регулярно проводились засідання марксистські гуртки, на яких влаштовували диспути на різноманітні теми. В історичному кабінеті ІНО, яким керував О.П. Оглоблин, був створений спеціальний марксистський відділ [73, с.56]. Гуртківці Кам'янець-Подільського ІНО, подібно до Київського, на своїх засіданнях переважно виступали чи заслуховували доповіді. Так, у 1923-1924 н.р. студенти виголосили 33 доповіді (у першому триместрі - 10, другому - 19, третьому - 4) [39, арк.115; 51, арк.54зв.; 52, арк.44зв., 46зв.; 53, арк.85зв.; 54, арк.52; 55, арк.11зв.; 59, арк.35зв.], З 27 січня по 27 лютого 1924 р. було проведено 5 засідань гуртка, на якому прочитали 6 доповідей [39, арк.180зв.]. У січні-травні 1925 р. гуртківці заслухали 10 доповідей [51, арк.10; 56, арк.3; 58, арк.85зв.; 60, арк.11; 63, арк.4; 64, арк.8зв.] та ін. У Донецькому ІНО у 1925-1926 н.р. відбулося 14 засідань марксистсько-ленінського гуртка під керівництвом викладачів Глядківської і Мурського [94, арк.666зв.]. Політгурток Херсонського ІНО на свої засідання збирався щотижня. У березні 1923 р. він організував публічне засідання, на якому присутні слухали доповідь «Розвиток капіталізму та робітничий клас». У звіті вишу за цей місяць визнавалося, що цей виступ був слабким [36, арк.113]. 17 грудня 1927 р. гуртківці Миколаївського ІНО провели збори, на порядок денний яких винесли питання «Міжнародний стан і Китайська революція» [33, арк.21зв.]. У Харківському ІНО на засіданнях марксистського гуртка, що відбувалися щонеділі, читалися доповіді, які збирали значні аудиторії [80, с.90]. У Мар'їнському педтехнікумі студенти, участь яких у політгуртках була обов'язковою, працювали у 1928 р. 1 раз на 2 тижні по 2 год., а у 1929 р. - 1 раз на 10 днів. Такий же графік був і у Куп'янському педтехнікумі [100, арк.3, 40].

Окремі документи повідомляють про роботу політгуртків у 30-х рр. У 1937 р. в Житомирському педінституті функціонували 2 політгуртки - підвищеного типу і гурток для кандидатів у члени партії. Гуртківці детально вивчали Конституцію СРСР 1936 р. Кожний студент проробляв окремі положення, після чого у середовищі гуртківців відбувалося їх обговорення. Кращими були слухачі Федорченко, Чарський, Журавський [81]. У Кам'янець- Подільському педінституті на початку червня 1934 р. діяли 65 по- літгуртків з вивчення постанов ХУІІ партійного з'їзду, які охопили 406 студентів [61, арк.113]. Студентство Вінницького єврейського педтехнікуму у 1931-1932 н.р. працювало у 13 політгуртках [106, арк.68], Артемівського ІСВ - у 1932-1933 н.р. - у 9 [108, арк.185], Харківського педінституту - на початку 1935 р. - у 5 [111, арк.255]. У Вінницькому педінституті діяли гуртки більшовизму та ленінізму [13, арк.28]. Марксистсько-ленінські гуртки функціонували у Бердянських ІСВ (у 1932-1933 н.р. до нього входили 30 студентів) [107, арк.72] та педтехнікумі (у першому семестрі 1931-1932 н.р. - 21) [30, арк.19], Запорізькому (у 1933-1934 н.р. - 35) [28, арк.5] та Конотопському педтехнікумах [35, арк.42].

У діяльності політгуртків мали місце і негативні моменти. Так, у лютому 1924 р. ректор Кам'янець-Подільського ІНО В.О. Ге- ринович констатував, що відбулося лише половина запланованих засідань [55, арк.3]. В одному із звітів гуртка зазначалося, що його керівник Швець «так поставив роботу гуртка, що за половину ІІ триместру він ні разу не збирався». Скорочувалася кількість гуртківців. Якщо восени 1924 р. у гуртку налічувалося 113 членів, то вже у квітні наступного року - 98 [56, арк.9; 57, арк.101]. У газеті «Червоний шлях» зазначалося, що в інституті «відчува[вся] брак кваліфікованих марксистських сил, які б змогли задовольнити і студентство, і професуру в прагненню до марксистської освіти» [79]. У Вінницькому ІНО гурток так і не зміг розгорнути свою діяльність. Серед причин - «відсутність вільного часу у студентства, відсутність керовника в зв'язку з безпорадним станом катедри соціально-економічних наук» [16, арк.110зв.] і, очевидно, зацікавленості молоді до обраного профілю. Пасивними були «по- літгуртківці» Катеринославського ІНО, відвідуваність занять яких у першому триместрі 1925-1926 н.р. становила лише 35-38% [17, арк. 150]. «Кволою» була робота політгуртків Житомирського єврейського педтехнікуму через слабку підготовку керівників гуртка [19, арк.40]. В Проскурівському польському педтехнікумі у першому семестрі 1934-1935 н.р. незадовільною була робота гуртка марксизму-ленінізму. Він практично не працював [14, арк.154].

Впродовж другої половини 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. поряд з політгуртками працювали гуртки «біжучої [поточної] політики». що створювалися при наявності 5 членів, які могли ініціювати створення гуртка. Кожний гурток розробляв власну інструкцію. Поточну роботу проводила президія у складі 2-5 осіб, яка обиралася на зборах гуртка [71, с.29]. У Київському ІНО в 1929-1930 н.р. функціонувало 7 гуртків поточної політики: на робітфаці і факультеті професійної освіти - по 3, соціального виховання - 1 [76]. У Кам'янець-Подільському ІНО в 1927-1928 н.р. гурток налічував бл. 220 осіб [67, арк.62зв.; 68, арк.170]. Проводив він роботу і в часи існування ІСВ. Зокрема, на початку 1930-х рр. гуртківці ІСВ обговорили рішення ХУІ з'їзду ВКП(б), ХУІІ партійної конференції, ІХ окружної партконференції, постанови ЦК ВКП(б) про «зміцнення» колгоспів, м'ясозаготівлю, хлібозаготівлю [44, арк.71; 101, арк.35]. Миколаївський ІНО мав 46 гуртківців, які у другому триместрі 1927-1928 н.р. на заняття збиралися 9 разів [33, арк.61]. У Полтавському ІНО в 1927-1928 н.р. було 87 гуртківців, а у 1928-1929 н.р. - 24 [100, арк.34зв.], у Херсонському - відповідно 80 і 120 [100, с.241]. Функціонував гурток поточної політики і в Уманському ІСВ [8, арк.31]. виховання комуністичний студентський партійний

Певні особливості ці гуртки мали у педтехнікумах. Наприклад в Коростишівському педтехнікумі гурток поточної політики поділявся на ланки. На його засіданнях обговорювали найактуальніші питання у житті тогочасного радянського суспільства. Спочатку теми, які необхідно було засвоїти, опрацьовували у ланках, а вже згодом у гуртку. Однак через нестачу часу таку форму скасували, після чого доручали одному з комсомольців підготувати доповідь і виголосити її на зборах. Доповідач рекомендував перелік відповідної літератури. Після цього доповідь обговорювали покімнат- но. На наступних зборах відбувалося загальнотехнікумівське обговорення піднятої теми, часто проводилися підсумкові «вікторини». Першокурсники, а також слухачі підготовчого курсу вивчали у контексті роботи гуртка статут та програму ВЛКСМ, історію ВКП(б). Проводилися конкурси на кращого «академічного та громадського робітника», вечори самокритики [25, арк.219-219зв.].

У Вінницькому українському педтехнікумі гурток розпочав працювати з 1927 р. У 1927-1928 н.р. він об'єднував 60 осіб. На заняттях розглядалися питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, обговорювалися рішення пленумів та партійних з'їздів, резолюції ОПК, «поточні завдання» партії тощо [9, арк.107]. Гуртківці ділилися на ланки, одна з яких детально розробляла певну тему, а решта ознайомлювалися з матеріалом. Останні після виступу на занятті провідної ланки під час обговорення теми висловлювали свої міркування [12, арк.42]. Гуртки поточної політики функціонували також у Вінницькому єврейському [10, арк.165], Запорізькому [74, с.25], Житомирському українському [19, арк.23], Кременчуцькому [71, с.29], Олександрійському [7; 115], Старобільському (у 1926-1927 н.р. - 75 членів) [98, арк.110зв.], Сумському (у 1925-1926 н.р. - 40; керівник - Аснович) [97, арк.241зв.] і Шепетівському педтехнікумах [47, арк.34зв.].

У вишах функціонували гуртки з вивчення історії ВКП(б), заняття в яких проводилися під керівництвом парторганізації [75, с.62]. У Київському ІНО в 1929-1930 н.р. діяло 2 групи з історії партії для кандидатів в члени партії [76]. У 1931-1932 н.р. такі гуртки працювали у Кам'янець-Подільському [43, арк.60] та Житомирському ІСВ (на засіданнях гуртка останнього розглядалися доповіді, виголошені на ХУ і ХУІ з'їздах ВКП(б), УІІІ та ІХ з'їздах ЛКСМУ) [20, арк.24; 21, арк.42], у 1932-1933 н.р. - Но- вомосковському ІСВ [109, арк.178зв.]. У 1935 р. у Харківському [111, арк.186] і Кременчуцькому педінститутах було по 6 гуртків з історії ВКП(б) [111, арк.70]. Тоді ж такий же гутрок діяв у Миколаївському педтехнікумі [34, арк.13]. Планувалося створити такий гурток у Бердичівському педтехнікумі. У жовтні 1935 р. інструктор відділу учнівської молоді Вінницького обкому ЛКСМУ Янкелевич у листі на ім'я секретаря комітету комсомолу педтехнікуму Пасічника звертав увагу на те, що у закладі не було організовано гуртків з вивчення історії ВКП(б). Тому пропонувалося вивчити склад тематичних гуртків і сформувати з них групи студентів для вивчення історії партії [15, арк.47]. Крім того, у педагогічних навчальних закладах працювали гуртки (школи) з вивчення історії більшовизму, зокрема, у Криворізькому (5 шкіл) [113, арк.62; 114, арк.62] і Новомосковському (6 шкіл) педінститутах [112, арк.24], Луганському педтехнікумі [104, арк.67]. У Кам'янець-Подільському ІНО [45, арк.15], Житомирському ІСВ [20, арк.24], Кременчуцькому [111, арк.70] та Харківському педінститутах [111, арк.186], Золотоношському педтехнікумі функціонували гуртки діалектичного та історичного матеріалізму, що «озброїли студентів теорією Маркса-Леніна-Сталіна» [105, арк.3]. В Одеському ІНО планували залучити студентів до участі у роботі регіональної комісії для збирання і вивчення матеріалів з історії Жовтневої революції та партії (Одеський істпарт). Однак, до практичної діяльності справа не дійшла [72, с.64].

Крім того, у закладах функціонували гуртки з вивчення окремих ідеологічних проблем. Так, у Харківському ІНО у 1923 р. діяв гурток з історії революційного руху у Західній Європі, який налічував 35 членів [5]. У Київському ІНО в 1928-1929 н.р. працював гурток з вивчення національного питання, який об'єднав 17 осіб [100, арк.38зв.]. У Житомирському педінституті в 1936 р. міський комітет партії організував семінар з вивчення окремих творів класиків марксизму-ленінізму, яким керував директор інституту Табакмахер [22, арк.15зв.]. У Харківському [111, арк.186], Криворізькому [113, арк.62] і Новомосковському педінститутах були школи з вивчення творів класиків марксизму-ленінізму [112, арк.24]. У 1937 р. в Житомирському єврейському педтехнікумі започаткували школи з вивчення Конституцій СРСР і УРСР [23, арк.10]. У Кам'янець-Подільському ІНО в 1929-1930 н.р. діяв полі- тосвітній гурток [45, арк.15]. У цьому ж виші на початку 20-х рр. функціонував матеріалістично-філософський гурток [49, арк.141]. У Чернігівському ІНО був гурток з вивчення сучасності, у якому у жовтні 1925 р. налічувався 51 член [69, арк.58]. У Дніпропетровському російському педтехнікумі у 1928-1929 н.р. працював суспільствознавчий гурток [18, арк.2]. 43 студенти Могилів-Подільського педтехнікуму об'єднувалися у гуртки з вивчення роботи серед жінок [96, арк.18зв.]. У Новоград-Волинському педтехнікумі в другій половині 20-х рр. ідеологічний гурток щорічно змінював свою назву. У 19251926 н.р. він був політико-професійним [24, арк.21зв.], у 19261927 н.р. - політосвітнім [27, арк.57зв., 102], у 1927-1928 н.р. - по- літекономічним [27, арк.83зв.].

У декількох педвишах працювали комсомольські гуртки з вивчення «юнацького руху». Так, у Кам'янець-Подільському ІНО восени 1924 р. він налічував 30 членів, у т.ч. 27 комсомольців [62, арк.2], навесні 1925 р. - відповідно 41 і 32. Очолював гурток студент-комсомолець Дідич. Збори гуртківців відбувалися щотижня [63, арк.4]. У Вінницькому українському педтехнікумі в 1928 р. гурток об'єднував 45 осіб [11, арк.38]. У Кам'янець- Подільському ІСВ в 1931-1932 н.р. проводилися дні комсомольської освіти, під час яких вивчалися постанови пленумів, з'їздів ВЛКСМ та ЛКСМУ [43, арк.60].

Важко встановити точну відсоток студентів, охоплених навчанням у гуртках і школах ідеологічного спрямування. Радянський історик Г.І. Ясницький повідомляє, що у 1929 р. у Київському ІНО 33 гуртки і семінари охоплювали 1131 студента, Харківському - відповідно 22 і 600 [117, с.220], що, за нашими підрахунками, становить відповідно 52,5% і 27% від загальної чисельності студентів [2; 78, с.20; 102, арк.9]. Ці показники, певною мірою, співвідносяться із даними О.О. Лаврут, яка вважає, що у цих гуртках і школах працювали 40-60% студентів [71, с.29]. Такі ж відсотки фіксуємо і в 1930-ті рр. Наприклад, у Бердянському ІСВ навесні 1933 р. політнавчанням було охоплено 156 студентів (54,5% від загальної кількості студентів) [103, арк.64-66].

Таким чином, у 20-30-ті рр. ХХ ст. серед заходів, якими опікувалися компартійні та комсомольські осередки з метою виховання у студентів марксистсько-ленінського світогляду, особливе значення надавалося організації гуртків партійно-ідеологічного спрямування, зокрема політичних, а також гуртків поточної політики, з вивчення історії ВКП(б), діалектичного та історичного матеріалізму, окремих ідеологічних проблем. У декількох педвишах працювали комсомольські гуртки з вивчення «юнацького руху». На їх засіданнях влаштовували диспути на різноманітні теми, організовували виступи та заслуховували доповіді. На засіданнях обговорювали рішення з'їздів ВКП(б), всесоюзних, республіканських і регіональних партійних конференції, розглядали питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР тощо.

Список використаних джерел та літератури