Професійна компетентність працівників соціальної сфери до виконання соціальних ролей в практичній діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО ВИКОНАННЯ СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Н. І. Голова

Актуальність проблеми дослідження. Протягом останніх років динамічно і в той же час суперечливо розвивається соціальна робота, як вид професійної діяльності, що одночасно є спеціальністю в системі вищої освіти. Соціальна робота являється складною, емоційно навантаженою діяльністю, яка потребує до особистості фахівця особливих вимог: об'єктивності, індивідуального та інноваційного підходу через виконання соціальних ролей на практиці. Професійне становлення фахівця соціальної сфери залежить як від особистісних характеристик, якостей, світоглядної сфери і життєвої позиції, так і факторів професійного характеру: теоретичні знання, практичні вміння та навички. Розвиток соціальної роботи в нашій країні з усією очевидністю показав необхідність професіоналізації цієї гуманної практики, що в свою чергу, вимагає підвищеної уваги до формування професійної компетентності соціального працівника, успішного виконання соціальних ролей у своїй діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема професійного становлення і компетентності фахівця соціальної сфери широко обговорюється у науково-професійній літературі. Методологічні й теоретичні аспекти розвитку професійної компетентності розглянуті в роботах С. Харченко, В. Докучаєвої, Н. Краснової, Н. Ларіонової, Д. Разіної, Е. Зєєра, А. Маркової та інших авторів. У соціальних науках пояснення взаємодії особистості і суспільства переважно здійснюється на підходах рольової теорії особистості (Р.Лінтон, Р.Мертон, Дж. Мід, Т.Парсонс та інші). Проблема оволодіння індивідами соціальними ролями розглядається у працях І.Кона, І.Мартинюка, Н.Соболєвої, П.Смирнова, Ю.Платонова. На провідну ознаку соціальної компетентності- продуктивно виконувати різні соціальні ролі - вказують Н.Білоцерківець, С.Краснокутська, В.Цвєтков [4, с. 87]. Рольова компетентність як якісний показник оволодіння особистістю соціальними ролями ґрунтовно досліджується П.Горностаєм. Актуальність нашого дослідження обумовлена особливостями розвитку інституту соціальної роботи в нашій країні, який характеризується розмитими межами професійної компетентності, не визначеними функціями, не обґрунтованими напрямками діяльності соціального працівника. Метою даної статті є аналіз та характеристика професійної компетентності працівників соціальної сфери до виконання соціальних ролей в практичній діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. У структурно- функціональній теоретичній орієнтації роль трактується як складне діяння: по-перше, це активність індивіда, спрямована на досягнення певної мети, тобто цілеспрямована орієнтація; по-друге, роль пропонує засоби для адекватної реакції на ситуацію, що складається, тобто виконує адаптивну функцію; по-третє, роль інтегрує зусилля принаймні двох індивідів у єдине ціле, сприяючи встановленню порядку; по-четверте, роль виконується в межах інституціоналізованої системи цінностей, контролюється та спрямовується нею. Соціальна роль трактується і як соціальна функція особистості, що відповідає прийнятим уявленням людей залежно від їхнього статусу чи позиції в суспільстві, в системі міжособистісних взаємин [4, с. 83].

П.Смирнов визначає роль як спеціалізований вид соціальної діяльності і характеризує її як сукупність цінностей, майстерності (здібностей, знань, вмінь, навичок), повноважень (прав і обов'язків). "Будь-яку роль можна описати, якщо визначити цінності, в ім'я яких вона виконується, з'ясувати необхідний рівень майстерності і виявити заданий суспільством об'єм повноважень, що дозволяють здійснити цю роль... Залежно від професійної компетентності та засвоєння їх компонентів, майстерно виконуються соціальні ролі і формується особистість як соціальний індивід" [4, с. 82-88]. Проаналізувавши наукову та методичну літературу, можна стверджувати, що виконання соціальних ролей в практичній діяльності працівника соціальної сфери залежить від його досвіду, майстерності та професійної компетентності.

У наукових дослідженнях під професійною компетентністю педагога розуміється: "психічний стан, що дозволяє діяти самостійно і відповідально"(А.К. Маркова); "форма виконання суб'єктом педагогічної діяльності, яка обумовлена глибоким знанням властивостей перетворюваних предметів праці, вільним володінням знаряддями виробництва, відповідністю характеру виконуваних робіт професійно важливим якостям вихователя» (Є.М. Павлютенков); "рівень власне професійної освіти" (Б.С. Гершунський) та ін.. [1, с. 23].

Соціальні ролі у професійній соціальній діяльності є досить різноманітними і залежать від стилю, рівня, досвіду діяльності фахівця (див. табл. 1).

Таблиця 1 Діяльність працівника соціальної сфери у різних соціальних ролях

Професійні знання соціального працівника можна представити як певну структуровану ієрархію, яка допомагає у визначені соціальних ролей у кожній конкретній ситуації в роботі із клієнтом, а саме:

Теоретико-методологічні знання: комплексне знання про людину як біопсихологічну істоту; знання закономірностей взаємодії особистості і суспільства, соціальної поведінки і формування особистості; знання закономірностей виховання, навчання розвитку особистості на всіх стадіях онтогенезу, вплив середовища на процес соціалізації особистості.

Методичні: знання основ методики, форм, методів, технологій соціально-педагогічної діяльності з різними категоріями населення, у різних сферах мікросередовища, у різних соціальних інститутах; знання практичних основ прогнозування, проектування, моделювання соціальної діяльності.

Прикладні: знання способів, прийомів, видів соціальної допомоги дітям, сім'ям з особливими потребами; знання освітньо-виховних, оздоровчих, культурно-дозвіллєвих форм соціально-педагогічної діяльності [3, с. 112-117].

Для виконання соціальних ролей важливим також є професійні вміння соціального працівника - це здатність спеціаліста застосувати отримані професійні знання у практиці своєї діяльності. Ці професійні знання можна охарактеризувати за таким переліком: гностичні; проектувальні; конструктивні; організаторські; комунікативні; оціночні; рефлексивні [2, с. 84-85].

Особистісні якості соціального працівника являють собою комплекс характеристик особистості фахівця, які стають підґрунтям його професійної компетентності, до виконання соціальних ролей а саме:

1. Здатність до творчості, артистичність, натхнення. Соціально- консультативна діяльність соціального працівника потребуватиме цих якостей, сформованих на достатньо високому рівні. Творчості у соціальній діяльності навчитися практично неможливо, однак кожна людина може розвинути у собі такі якості.

2. Емпатійність. Це почуття дає можливість створити єднання особистостей, коли соціальний працівник проникає у переживання, почуття вихованця і бажає розділити з ним ці відчуття, чуттєво ототожнюючись з клієнтом. Спеціалісту така якість є необхідною, оскільки за допомогою емпатії можливо пізнати причини страждань чи суперечностей у житті вихованця.

3. Душевне тепло. Воно супроводжується виявом поваги, інтересу та уваги до проблем клієнта і бажання допомогти у їх вирішені Душевне тепло дає можливість соціальному працівнику виявити рівень розуміння, глибини переживань вихованця.

4. Щирість. Ця якість тісно пов'язана з емпатією, яку неможливо виявити без щирості. Якщо клієнт не буде відчувати щирої зацікавленості з боку соціального працівника, останньому буде складно вирішити його проблеми.

5. Ініціативність. Вона є ще одним чинником результативності соціальної діяльності. Соціальний працівник має справу з процесом змін у житті клієнта, тому неможливо постійно слідувати рекомендаціям та інструкціям. Характерними ознаками ініціативності є поєднання знання предмета діяльності з оригінальними підходами до вирішення проблем.

6. Гнучкість і наполегливість. Гнучкість - характерна риса професійної соціальної діяльності, необхідна для досягнення очікуваних змін.

7. Здоровий глузд. Природа дій щодо надання допомоги особистості, кожна з яких є унікальною і неповторною, вимагає вияву цієї особистісної якості на кожному етапі: оцінювання ситуації, обмірковування варіантів виходу, виконання ролей, прогнозування наслідків тощо. Розвинений здоровий глузд впливає на формування професійної зрілості соціального працівника [3, с. 115-117].

Можна стверджувати, що для виконання соціальних ролей у професії соціального працівника поєднуються як особистісні, так і професійні характеристики, причому це поєднання може відбуватися на таких рівнях: соціально-педагогічна діяльність не є значущою для педагога, він виконує її формально-рольовим чином; соціально- педагогічна діяльність - один з особистісних компонентів педагога наряду з іншими, не менш важливими; соціально-педагогічна діяльність - провідний, пріоритетний зміст життя.

Соціальна роль має подібність до акторської. Відповідно до вимог конкретної ролі, соціальний працівник діє за певним сценарієм, розробленим суспільною практикою, так само і актор діє відповідно до сценарію п'єси.

Основними для особистості у сучасному суспільстві є такі ролі: сімейно-побутові, професійні і громадсько-політичні (сім'янин, працівник, громадянин). Суспільство зацікавлене в тому, щоб люди своєчасно опановували, вміло виконували і збагачували соціальні ролі згідно з вимогами життя, тобто здійснювали процес інтерналізації ролей. "Інтерналізована роль - це внутрішнє визначення свого соціального становища і ставлення до цього становища та обов'язків як його наслідку" [3, с. 112]. Інтерналізація - процес, що означає перехід змісту ролі, її вимог у внутрішній світ особистості; завдяки їх своєчасному засвоєнню та успішному виконанню членами суспільства стає можливим нормальне функціонування суспільного організму [1, с. 29]. Ступінь впливу ролі на особистість залежить від того, яку цінність вона представляє для людини, наскільки особистість ідентифікує себе з роллю.

І.Кон вказує, що процес формування особистості означає її вживання у різноманітні соціальні ролі та утворення своєї рольової системи, в якій людина ідентифікує себе з різноманітними ролями [1, с. 23-25].

Засвоєння соціальних ролей безпосередньо пов'язане з процесом соціалізації, тобто механізмом, що забезпечує відтворення суспільства на досягнутому рівні культури. Соціалізація як процес навчання загальноприйнятим способам і методам дій та взаємодій є найважливішим процесом навчання рольової поведінки, у результаті чого індивід стає частиною суспільства [5, с. 67-68]. Тому висловлюємо думку, що основою соціальної компетентності як якісного показника рівня соціалізації особистості є її рольова компетентність.

Питання рольової компетентності у психології ґрунтовно досліджується П. Горностаєм. Ним визначено рольову компетентність як здатність особистості розв'язувати життєві проблеми, пов'язані з рольовою поведінкою, з функціонуванням життєвих ролей [2, с. 84]. У структуру рольової компетентності дослідник включає наступне: рольову варіативність, тобто різноманітність репертуару ролей особистості, багатство її рольової поведінки; рольову гнучкість як уміння легко переходити від однієї ролі до іншої (багато хто не може пристосуватися до нових соціальних ролей, зупиняється на окремих ролях); рольову глибину, тобто розвиненість глибинної структури ролей, рольове переживання, що є показником включеності ролі в життя людини; здатність до рольової децентрації та прийняття ролі інших [1, с. 48].

На думку П.Горностая, чим багатшою є система життєвих ролей людини, тим багато аспектнішим буде її соціальне обличчя, багатограннішою взаємодія з різноманітними соціальними ситуаціями, до яких вона може краще адаптуватися. І чим вища рольова компетентність людини, тим багатограннішим є її функціонування, і тим більше у неї можливостей для творчої самореалізації.

Проблема професійної компетеннтності працівників соціальної сфери до виконання соціальних ролей в практичній діяльності є однією з пріоритетних у сучасній соціально - педагогічній практиці. Надзвичайно важливими є ефективне засвоєння соціальних ролей працівниками соціальної сфери. Цю сформованість визначають такі основні критерії: теоретичні знання, практичні вміння та навички; вміння соціального працівника вибрати соціальну роль згідно з індивідуально- психологічними особливостями клієнта та його соціальними налаштуваннями; рольова варіативність; динаміка оволодіння соціальними ролями; гармонійність виконання соціальної ролі; вміння запобігати рольовим і міжрольовим конфліктам та вміння їх вирішувати, якщо вони виникли. Формування у соціальних працівників соціальної компетентності за допомогою ґрунтовного і творчого засвоєння соціальних ролей сприятиме більш гармонійному функціонуванню його в діяльності, в якому і окрема особистість зможе досягти, що найповнішої самореалізації.

психологічний професійний соціальний працівник

Список використаних джерел

1. Бороздина Л. В. Тестовый материал для лабораторных занятий. В разделе: “Потребности, мотивы, эмоции” курс общей психологии: [методическое пособие] / Л. В. Бороздина. - М., 1994. - С. 23-48.

2. Макрицкий М. В. Категория “педагогическая культура” и ее концептуально-понятийный анализ [Текст] / М. В. Макрицкий // Ученые записки. Общественные и гуманитарные науки. Педагогика. - Т. 2. - 2003. - С. 84-85.

3. Максимова Е. Ю. Формирование профессионально значимых качеств у будущих социальных педагогов: дисс....канд. пед. наук: 13.00.01 / Елена Юрьевна Максимова. - Казань, 1999. - С. 112-117.

4. МарковаА. К. Психологический анализ профессиональной компетентности учителя [Текст] / А. К. Маркова // Советская педагогика. - 1990. - № 8. - С. 82-88.

5. Шадриков В. Д. Психология деятельности и способности человека: [учебное пособие] / В. Д. Шадриков. - [2-еизд., перераб. и доп.]. - М.: Издательская корпорация “Логос”, 1996. - С. 67-72.

Размещено на Allbest.ru