Використання Інтернет-технологій у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців-економістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-ЕКОНОМІСТІВ

Н.О. Васаженко

Постановка проблеми. Стратегією сталого розвитку «Україна - 2020» передбачено створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, розвитку малого й середнього підприємництва, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі та підвищення ефективності ринку праці. Розширення мережі малих і середніх виробничих підприємств дозволить забезпечити економічну стабільність країни, за рахунок створення значної кількості робочих місць. Але створення конкурентоздатних на міжнародному ринку праці підприємств потребує принципово нової системи вищої освіти та підготовки фахівців, які будуть мати достатньо високий науково-технічний потенціал, володіти сучасними технологіями, мати активну життєву позицію та бажання працювати в нових економічних умовах.

Інформаційні технології з технологічного чинника розвитку сучасного суспільства перетворюються на елемент його функціонування, впливаючи не лише на технологічний, але й на соціальний прогрес та конкурентоспроможність країни у світі. Відомий соціолог М. Кастельс вказує на те, що глобальна інформаційна економіка є новою реальністю, яка здатна функціонувати як цілісна система в режимі реального часу в масштабі всієї планети, а мережеві інформаційні ресурси постають одночасно як засіб та результат глобалізації суспільства [2].

Аналіз останніх досліджень. Провідна роль у підготовці компетентних фахівців-економістів відводиться інформаційним технологіям та методам активного навчання. Завдяки їх застосуванню стає можливим активізувати самостійну роботу студентів, залучити молодь до роботи з великими обсягами інформації, пов'язати прогресивні теоретичні розробки з практикою, розвивати уміння, навички та компетенції самостійно приймати рішення та нести відповідальність за їх виконання.

Проблеми інформаційного суспільства, упровадження новітніх інформаційних технологій, їхнього впливу на особистість, на розвиток інтеграційних тенденцій у міжнародному освітньому просторі стали предметом досліджень вітчизняних та закордонних дослідників Б. Гершунського, П. Дракера, С.Дорогунцова, В. Іноземцева, М. Карпенка, М. Кастельса, В. Нечитайла, С. Ніколаєнка, Г.Перлмуттера, А. Сбруєвої, Е. Тоффлера та ін. Відомий дослідник А. Хуторський визначив інформаційну компетентність як одну з ключових і вважає, що до її складу входить володіння сучасними інформаційними технологіями та засобами інформації з пошуку, аналізу та відбору необхідної інформації, її перетворення, збереження та передача під час навчання, професійної діяльності та в довколишньому світі [7].

Мета статті - проаналізувати практичні аспекти формування інформаційної компетентності студентів економічних спеціальностей у фаховій підготовці.

Виклад основного матеріалу. Уплив нових видів конкуренції, використання нових знань, їх швидкий приріст спонукає до перегляду функціональних обов'язків працівників, зменшення кількості робочих місць, підвищення якості роботи, що виконується, адже фахівці одержують більше повноважень, нівелюються межі службової ієрархії, запроваджуються мережеві форми робіт та набувають використання їхні сучасні форми: праця на відстані та часткова зайнятість [8]. Як результат, швидко росте число фахівців, що виробляють та опрацьовують знання.

Відповідно, реформування та модернізація фахової підготовки студентів економічних спеціальностей полягає у вільному доступі студентів і викладачів до навчально-методичних комплексів навчальних дисциплін; запровадженні в навчальний процес інформаційних, комунікаційних та мультимедійних технологій; можливості в режимі он-лайн отримувати групові та індивідуальні консультації кращих викладачів університету. Тому однією з особливостей розвитку системи вищої освіти в інформаційному суспільстві є формування інформаційної компетентності майбутніх фахівців-економістів у процесі професійної підготовки завдяки досконалому володінню інформаційно-комунікаційними технологіями.

За даними опитувань роботодавців, найбільш важливими якостями претендента на посаду є: практично-професійні навички роботи з виробничою технологічною документацією та клієнтами й уміння самостійно розв'язувати проблемні ситуації. А першочерговими проблемами, на думку понад 75% роботодавців, залишаються відсутність практичних знань та уявлень про роботу в компанії, брак професійних компетенцій, відсутність належних соціальних навичок: уміння переконувати, знаходити підхід до людей, лідирувати, міжособистісного спілкування, проведення переговорних процесів, робота в команді, особистісний розвиток, ерудованість, креативність, комунікабельність тощо. Отже, збільшення практичної складової в освітньому процесі та вдосконалення матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів дозволить готувати компетентних фахівців-економістів.

Здобування освіти у вищому навчальному закладі можна поділити на два етапи: отримання фундаментальної теоретичної підготовки та набуття спеціальних навичок і компетенцій для застосування в конкретній професійній діяльності. Відповідно до «Державного стандарту вищої освіти» обов'язковим елементом освітньо-професійної підготовки студентів навчальних закладів усіх рівнів акредитації є практична підготовка. Зміст практики визначається вимогами, що висуваються «Варіативною компонентою освітньо-кваліфікаційної характеристики». Вона повинна відповідати освітньо-професійній програмі підготовки фахівця, а також враховувати специфіку галузей економіки, у яких працюватиме випускник після завершення навчання, особливості підприємств, що є базами практики.

У відповідності до затвердженого МОН України «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України», практика, залежно від конкретної спеціальності чи спеціалізації студентів, може бути навчальною, експлуатаційною, конструкторською, педагогічною, економічною, науково-дослідною і т.п. [6]. Студент-практикант під час проходження виробничої практики проводить комплексне обстеження об'єкта дослідження за всіма напрямами його діяльності, розглядає питання менеджменту та перспективи розв'язання наявних управлінських проблем. Метою практики є збір, обробка, систематизація та аналіз управлінських рішень, розвиток навичок та вмінь інформаційно- аналітичної, проектно-дослідницької, інноваційної та консалтингової діяльності для розв'язання прикладних проблем у підприємницьких організаціях, удосконалення систем управління діяльністю в сучасних умовах господарювання [5]. Обов'язковою вимогою до визначення баз практики є їх відповідність сучасним вимогам до ведення фінансово-економічної діяльності, запровадження систем якості, управління охороною праці тощо. Але доступ сторонніх осіб до таких підприємств часто обмежений, тому студенти проходять практику на підприємствах, які сповідують адміністративно- командні принципи господарювання, будуються на традиційних формах і методах організації виробництва, а персонал не відповідає вимогам до сучасних компетентних працівників. З урахуванням цих обмежень, можна виділити дві основні форми організації виробничої практики [3]. Одна форма реалізується як складова господарської діяльності і, в основному, пов'язана з виробництвом матеріальних цінностей, інша - квазіпрофесійна - може бути створена засобами моделювання з тією або іншою мірою подібності до умов реальної виробничої діяльності (віртуальне підприємство).

Віртуальне підприємство - об'єкт навчального тренінгу - функціонує в режимі реального часу, тобто інформаційна база тренінгу є актуальною, постійно доповнюється та розширюється в часі. Розвиток інформаційної бази діяльності віртуального підприємства забезпечується зусиллями адміністратора бази даних, викладачів - керівників тренінгу, а також самих студентів, які розробляють плани діяльності підприємства, готують відповідне інформаційне забезпечення окремих бізнес-операцій та процесів.

Побудова відносин на віртуальному підприємстві базується на ідеях, компетентності та партнерства студентів, які виступають у ролі співробітників певної бізнес-структури. Віртуальний характер роботи полягає в командній співпраці і внутрішній мотивації, що потребує постійної взаємодії між умовними працівниками та підрозділами для виконання відповідних завдань у межах віртуального підприємства [4].

Віртуальне підприємство реалізується як набір програмних модулів, що забезпечує можливість підготовки та проведення навчального процесу й реалізації функціональних обов'язків будь-якої категорії користувачів за програмою тренінгу. Навчально-виробничий тренінг є перспективною освітянською технологією, призначеного для оволодіння слухачами сучасних методів та прийомів прийняття управлінських рішень з питань загального та функціонального менеджменту, бізнес-планування, економіки, фінансів, бухгалтерського та податкового обліку, маркетингових досліджень, управління персоналом, опанування навичок проведення господарсько-фінансових операцій та виконання службових обов'язків на окремих робочих місцях підприємства.

Основними суб'єктами тренінгу при підготовці й реалізації навчального процесу є викладачі економічних дисциплін і студенти різних форм навчання. Адміністрування віртуального підприємства здійснює базовий навчальний заклад, реалізуючи свою методику навчання [1]. Основною метою використання тренінгових технологій у навчальному процесі є формування необхідних професійних знань, умінь, навичок та розвиток особистісних якостей, необхідних для ефективного формування професійної компетентності майбутніх фахівців-економістів та високого рівня їхньої конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці.

Тренінг організовується на первинних посадах фінансово-економічного апарату віртуального підприємства, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню вищої освіти «бакалавр» і дозволяє забезпечити закріплення знань і набуття навичок, достатніх для виконання завдань та обов'язків відповідного рівня професійної діяльності. Навчальний тренінг повинен мати не локалізований характер розв'язання ізольованих навчальних завдань для певних професій, а комплексний характер, коли студент у ході тренінгу послідовно відпрацьовує повний комплекс завдань у всіх фінансово-економічного підрозділах підприємства, з урахуванням наявних інформаційних взаємозв'язків між ними, компетенцій та відповідальності кожної посадової особи. При цьому в процесі навчального тренінгу потрібно передбачити набуття навичок розв'язання не тільки традиційних завдань, що зазвичай виконуються фахівцями первинних посад фінансово-економічних підрозділів підприємства, а й інноваційних завдань, пов'язаних з розробкою й упровадженням принципово нових проектів, спрямованих на удосконалення діяльності підприємства з урахуванням існуючого стану його зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ефективність створення та використання в підготовці фахівців-економістів віртуальних підприємств знайшла практичне підтвердження в Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне), Київському національному торговельно-економічному університеті, Національному університеті кораблебудування (м. Миколаїв), Українській академії банківської справи НБУ тощо [1; 4]. Адже проведення практичних занять, науково-дослідної роботи та навчально-виробничої практики студентів забезпечує багатогранний уплив на розвиток творчих та професійних здібностей особистості, індивідуальні можливості, формування досвіду та мобільності під час пошуку відповідей на різні завдання. Віртуальне підприємство дозволяє проводити тренінг аналітичних та організаторських здібностей студентів. Раннє залучення студентів до практичної участі у веденні бізнесу зменшує розрив між теорією та практикою економічної діяльності.

Віртуальне підприємство передбачає знання всіх його функцій: операційної, маркетингової діяльності, фінансів, управління людськими ресурсами, а також системного підходу до аналізу та підвищення ефективності функціонування його підрозділів. Студенти, працюючи в кожному з підрозділів віртуального підприємства, використовують інформаційні технології для систематизації і оцінювання інформації; отримують можливість оволодіти сучасними програмними продуктами Project Expert, Microsoft Project 2010, prima Vera Project Planner, 1-С Бухгалтерія; набувають навичок аргументування, прийняття рішень, розв'язання проблем, а також уміння знаходити підхід до людей, налагоджувати ефективну комунікацію, лідирувати, міжособистісного спілкування, ведення переговорних процесів, здібності до співпраці та роботи в команді, особистісний розвиток, ерудованість, креативність тощо [4]. компетентність фаховий тренінговий навчальний

Таким чином, під час проходження практики на віртуальному підприємстві студенти на першому етапі повинні ознайомитися з його діяльністю, розробити організаційну структуру, положення про підрозділи, посадові інструкції; сформувати штатний розпис; на другому етапі - проаналізувати роботу кожного фінансово-економічного підрозділу, зокрема: бухгалтерії, планово-економічного відділу, відділів маркетингу, збуту, постачання та логістики, виробництва, зовнішньоекономічної діяльності та інших. На третьому - основному - виробничому етапі студенти працюють на віртуальних робочих місцях в основних структурних підрозділах. Віртуальне робоче місце складається з двох основних компонентів: робочого місця працівника й корпоративної комп'ютерної мережі віртуального підприємства. На четвертому етапі студенти пропонують і впроваджують заходи з покращення ефективності роботи підприємства. У звіті з практики обов'язковим є підрозділ про розроблені та впроваджені інновації. На підсумковій конференції з практики обговорюються кращі пропозиції студентів.

Отже, побудова виробничих відносин на віртуальному підприємстві базується на ідеях креативності, компетентності та партнерстві практикантів-співробітників. Від компетентного працівника вимагається не стільки вчасне виконання роботи й навіть не поліпшення якості продукту, а вміння зробити вибір стосовно того, яку продукцію випускати, випуск якої скоротити, а від якої відмовитися взагалі; у кого й за якою ціною купувати сировину та замовляти послуги тощо, тобто приймати успішні маркетингові рішення. А сам віртуальний характер роботи полягає у внутрішній мотивації та командній співпраці, що потребує постійної взаємодії між умовними працівниками та основними підрозділами для виконання відповідних завдань у межах віртуальної організації. Фінансово-економічні процеси, як основу технологій створення продуктів чи послуг, потрібно довести до замкнутого циклу, що включає динамічне моделювання й постійне вдосконалення в режимі реального часу.

Успіх віртуального відділу (служби) визначається швидкістю прийняття креативних рішень залежно від завдань, які виконуються в певний момент; розв'язання будь-якої поставленої проблеми; створенні атмосфери довіри та ефективності використання інформації для активного пошуку шляхів виходу з реальної ситуації. Між студентами-співробітниками потрібно розподілити ролі для підвищення ефективності їхньої діяльності і розв'язання як виробничих завдань, так і соціальних питань: одні повинні відповідати за розв'язання завдань, пов'язаних з виробництвом та збутом, а інші - за надання соціально-емоційної підтримки [4].

Висновки

Використання в процесі підготовки фахівців-економістів у вищих навчальних закладах віртуальних підприємств, на яких проводяться практичні заняття, тренінги, курсове та дипломне проектування, також виробнича практика, науково-дослідна та самостійна робота студентів, дозволяє сформувати в них професійну компетентність, удосконалити професійну орієнтацію студентів- менеджерів; забезпечити особистісно орієнтований підхід до кожного студента під час навчання та проходження практики, покращити навчально-матеріальну базу та науково-методичне забезпечення навчального процесу, залучити більшість студентів до науково-дослідної роботи, створювати індивідуальні програми підготовки студентів тощо. Проведення тренінгів на базі віртуального підприємства дозволяє моделювати зміни станів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, які максимально наближені до реалій господарювання. Це, своєю чергою, дозволяє презентувати студенту підприємство як єдину організаційно-економічну систему в складі економічної системи держави та світової економіки й забезпечує формування професійної компетенності студентів-економістів.

Література

1. Голіков В. І. Організаційно-методичні основи створення навчально-тренувальних фірм у вищих навчальних закладах України / В. І. Голіков, І. В. Голіков, М. В. Фатєєв // Електронне видання «Вісник НУК». - Миколаїв : НУК. - 2010. - № 2. - С. 167-175.

2. Кастельс М. Информационная эпоха : экономика, общество и культура / М. Кастельс; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. - М. : ГУВШЭ, 2000. - 608 с.

3. Кобилянський О. В. Теоретико-методичні основи навчання безпеки життєдіяльності студентів економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах : монографія / О. В. Кобилянський. - Вінниця : ВНТУ, 2012. - 590 с.

4. Николаева Т. А. Проектирование и реализация системы подготовки будущих инженеров к обеспечению безопасности жизнедеятельности : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.08 / Николаева Татьяна Алексеевна. - Брянск, 2004. - 693 с.

5. Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования / А. В. Хуторской // Народное образование. - 2003. - № 2. - С. 58-64.

Анотація

Ключові слова: практична підготовка, професійна компетентність, фахівці-економісти, інформаційні технології.

Ключевые слова: практическая подготовка, профессиональная компетентность, специалисты-экономисты, информационные технологии.

Keywords: practical training, professional competence, experts-economists, information technologies (IT).