Формування професійної самосвідомості студентів медичних вищих навчальних закладів як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.3:378.4.180.6

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ВНЗ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Постановка проблеми. У наш час особистість лікаря розглядається як центральний компонент системи медичної діяльності, що забезпечує її гуманістичну спрямованість. Реалізація гуманістичного підходу до пацієнта, поглиблене розуміння його психологічних особливостей, ставлення до людини як цінності неможливе без високого рівня особистісної зрілості лікаря, цілісності, гармонійності і несуперечливості його професійної самосвідомості.

Протягом останніх років з'явилася низка досліджень, присвячених як загальним проблемам медичної освіти (В.О. Аверін, Т.Л. Бухаріна, З.С. Кунцевич, І.Н. Косирев та ін.), так і питанням особистісно- професійного розвитку лікарів (Л.Л. Алексеєва, А.Г. Васюк, І.П. Гурвич, М.І. Жукова, В.М. Зайцева, Л.М. Іванов, Г.І. Лернер, С.І. Тихолаз, Н.В. Яковлева, Б.А. Ясько та ін.). Водночас огляд психолого- педагогічної літератури свідчить, що проблема розвитку професійної самосвідомості фахівця-медика вивчена недостатньо. Виконано лише декілька досліджень, в яких тією чи іншою мірою розглядається проблематика становлення професійної ідентичності лікаря на різних етапах професіоналізації (А.Г. Васюк, О.В. Денисова, М.І. Жукова, Т.В. Румянцева, Н.В. Яковлева). М.І.Жукова вивчала самосвідомість як чинник успішності діяльності лікаря. А.Г. Васюк досліджував особливості самовідношення лікарів залежно від їх стажу.

У професіографічних дослідженнях (І.Г. Климкович, Є.О. Климов, Б.А. Ясько) професійна діяльність лікаря визначається як соціотехнічна, багатофункціональна, високоваріативна, мало регламентована, творча, така, що вимагає глибокого професійного самовизначення фахівця, адекватної і стабільної професійної самооцінки, мотивованості на постійне самовдосконалення в професії, високої професійної моральності. В силу історичних традицій до моральних, громадянських і особистісних якостей лікаря суспільством завжди пред'являлися високі вимоги, що знайшло відображення в системі професійної етики, усвідомлення, прийняття і реалізація якої є важливою складової підготовки фахівця-медика. Як відзначають Г.С. Абрамова і Ю.А. Юдчиць, різноманіття професійних ситуацій у медичній діяльності переводить моральні моделі поведінки лікаря в категорію об'єктивної необхідності для медичної професії [1].

Мета нашої статті полягає у з'ясуванні на основі аналізу психолого-педагогічних джерел особливостей професійної самосвідомості фахівців медичного профілю та визначенні перспективних шляхів її формування у студентів вищого медичного навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукових джерел дає змогу визначити основні характеристики професійної діяльності лікаря, а також її особливості, що зумовлюють специфіку змісту його професійної самосвідомості:

- гетерохронний, соціотехнічний характер діяльності, яка постійно ускладнюється і потребує постійного самовдосконалення;

- різноманітність завдань, багатофункціональність професійної діяльності лікаря;

- висока варіативність умов виконання професійних обов'язків і високий рівень невизначеності в ході вирішення професійних проблем обумовлює творчий характер діяльності, необхідність відповідності жорстким вимогам до рівня професіоналізму (діяльнісного і особистісного);

- висока психологічна «ціна» діяльності, яка пов'язана з високою психічною напругою і супроводжується негативними емоційними станами;

- недостатня розробленість критеріїв оцінки ефективності лікарської діяльності;

- високий рівень особистої відповідальності за вирішення складних професійних завдань.

Особливості професійної діяльності лікаря визначають підвищені вимоги до розвитку його

професійної самосвідомості, оскільки, чим більша невизначеність у процесі вирішення професійних завдань, тим більшу роль починають відігравати компоненти професійної самосвідомості, які впливають на визначення ситуативних завдань і способів їх реалізації, відбір професійної інформації, визначення її важливості.

Система професійного спілкування лікаря також характеризується низкою особливостей, які знаходять відображення у його самосвідомості:

- в основі професійного спілкування лікаря лежить ціннісне ставлення до іншої людини, орієнтація на її психологічні особливості, що неможливо без високого рівня розвитку особистості самого лікаря, її цілісності і гармонійності;

- різноманітність функцій професійного спілкування лікаря (інформаційна, психотерапевтична, мотиваційна, організаційна), які визначають високий рівень вимог до комунікативних характеристик фахівця у сфері практичної медицини;

- висока частота контактів з широким колом людей (пацієнтами, сім'єю пацієнтів, колегами, медичним персоналом, керівництвом), необхідність відповідності їх очікуванням і вимогам;

- висока психологічна «цінність» спілкування, висока значущість емоційної складової спілкування як критерію оцінки ефективності діяльності лікаря з боку споживачів медичних послуг.

Важливо зазначити, що для ефективної професійної комунікації необхідно, щоб лікар почував себе психологічно комфортно в процесі спілкування і мав стійку позитивну професійну Я-концепцію. У змісті професійної самосвідомості лікаря особливе значення належить системі професійно значущих морально- етичних якостей. Одним із основних положень медичної етики виступає повага до життя і гідності людини, недоторканості її психологічного і фізичного статусу, що вимагає альтруїстичної спрямованості лікаря, високої міри прийняття ним суб'єктності пацієнта. Від спрямованості і стійкості моральної позиції лікаря залежить також спрямованість його професійної самореалізації як суб'єкта діяльності: у напрямі позитивної самоактуалізації особистісних ресурсів чи за сценарієм негативного самоствердження і професійної маргіналізації.

Суттєве значення мають дослідження особливостей становлення професійної самосвідомості лікарів у період їх професійної підготовки. Навчання у медичному ВНЗ справляє значний вплив на розвиток професійної самосвідомості майбутнього лікаря. У процесі оволодіння професією студенти отримують все більше інформації про майбутню спеціальність, починають більш критично оцінювати свою відповідність професійним вимогам, завдяки чому більш об'єктивно й свідомо оцінюють правильність свого професійного вибору. Під час професійного навчання відбувається порівняння ідеальних уявлень про професію з реальною професійною практикою, внаслідок чого підтверджується або заперечується професійний вибір.

О.В. Денисова вивчала становлення професійної ідентичності студентів-медиків в освітньому процесі ВНЗ [4]. На думку дослідниці, формування професійної ідентичності є однією з найбільш важливих складових професійного розвитку студента-медика. Професійна ідентичність розглядається як «багаторівнева особистісна динамічна структура, яка містить усвідомлювані і неусвідомлювані аспекти, забезпечує внутрішню цілісність, тотожність і визначеність особистості, а також її наступність і стійкість у часі» [4, с. 10]. Професійна ідентичність як соціально-специфічний різновид загальної ідентичності регулює професійну поведінку і стосунки суб'єкта професійної діяльності і складається з структурних компонентів (когнітивного, афективного і поведінкового), що мають професійно обумовлений зміст і визначаються специфікою професійної діяльності та спілкування.

Кожен компонент професійної ідентичності студентів-медиків розглядається О.В. Денисовою з двох поглядів: динамічного (перебіг і розгортання процесу) і результативного (формування певних особистісних властивостей). Когнітивний компонент розкривається через процеси пізнання (самопізнання) і розуміння (саморозуміння), в результаті яких формуються такі особистісні утворення, як образ професії, образ професіонала і образ себе як професіонала. Афективний компонент представлений процесами оцінювання (самооцінювання) і ставлення (самоставлення), у результаті яких формується мотиваційно-ціннісна сфера фахівця, а також емоційно-ціннісне ставлення до професії і до себе як її представника. Поведінковий компонент розкривається через процеси самопрезентації й саморегуляції, що визначають появу таких утворень, як реальна включеність у професійне співтовариство, професійний імідж, професійна інтернальність

Проведене дослідження засвідчило, що розвиток професійної ідентичності студентів-медиків у період професійного навчання має гетерохронний характер. На етапі професійного навчання розвивається переважно онтогенетично більш ранній соціальний аспект професійної ідентичності. Виявилося, що найбільш суттєві зміни відбуваються в таких показниках соціальної складової ідентичності студентів, як образ професії, образ професіонала (ідеального і типового), прийняття професійних норм і вимог, реальне включення студентів у професійне співтовариство.

Становлять інтерес визначені О.В. Денисовою психологічні і педагогічні умови розвитку професійної ідентичності студентів-медиків в освітньому процесі вищого навчального закладу. Психологічними умовами розвитку професійної ідентичності майбутніх лікарів, на думку дослідниці, є: суб'єктивна значущість професії, емоційно-позитивне ставлення до професії і до себе в ній; професійно-орієнтоване інформаційно-насичене навколишнє середовище; активна взаємодія з носіями (трансляторами) професійних норм, цінностей і моделей поведінки; суб'єктна позиція особистості по відношенню до соціальної реальності. До педагогічних умов становлення професійної ідентичності майбутніх лікарів О.В. Денисова відносить: особистісно-орієнтований зміст освіти; раннє включення в процес професійної (квазіпрофесійної) діяльності і спілкування; використання форм і методів навчання, заснованих на високій активності і особистісній включеності студентів в освітній процес; діалогічний підхід у взаємодії викладача і студента, що забезпечує поєднання емоційно-ціннісного і професійно-особистісного досвіду викладача і студента; використання групових методів роботи, що забезпечують повноцінний зворотний зв'язок [4, с. 13].

Проведене О.В. Денисовою дослідження засвідчило, що формування професійної ідентичності студентів медичного ВНЗ суттєвим чином залежить від використовуваних в освітньому процесі технологій. Особистісно орієнтовані технології навчання (проектування змісту курсу, тренінгові й ігрові технології, діалогічні методи навчання, технології формування іміджу, моніторинг професійного розвитку) створюють оптимальні психолого-педагогічні умови для становлення професійної ідентичності студента-медика.

Загалом у психологічній і педагогічній науках накопичений певний обсяг матеріалів щодо особливостей формування професійної самосвідомості майбутніх медичних працівників. Проте, можна констатувати певну однобічність у вивченні цієї проблеми: найбільш повно досліджені різні аспекти розвитку когнітивної складової професійної самосвідомості, менше уваги приділяється становленню афективного і поведінкового аспектів цього складного феномену. Існує також необхідність в уточненні наукових уявлень щодо змісту та особливостей професійної самосвідомості фахівців медичного профілю, етапів і педагогічних умов її розвитку в освітньому середовищі вищого медичного навчального закладу.

На наш погляд, формування професійної самосвідомості студентів медичних ВНЗ потребує розробки цілісної моделі психолого-педагогічної підтримки особистісного становлення майбутніх медичних працівників. Поняття «підтримка» введене в педагогіку відносно недавно О. С. Газманом і набуло розвитку в працях О.Т. Анохіна, О.Г. Асмолова, О.Л. Гончарової, І.В. Дубровіної, Н.М. Загрядської, І.Б. Котової, Н.Н. Михайлової, Л.Я. Оліференко, Л.А. Петровської, Б.Є. Фішман та ін., які визначили основні механізми, види, способи і умови надання підтримки суб'єктам освітнього процесу [2, 3, 5, 7]. Будучи включеними в гуманістичну парадигму освіти, всі види підтримки досліджуються у вітчизняній науці в руслі теорії і практики педагогічної підтримки. Семантично слово «підтримка» означає допомогу, сприяння. Семантичні значення поняття «підтримка» задають певні педагогічні сенси: 1) допомогти іншому набути упевненості; 2) підкріпити те позитивне, що є в особистості; 3) втримати від того, що заважає розвитку, створює проблеми. Сучасна гуманістична парадигма, звертаючись до суб'єктності людини, трактує педагогічну підтримку як сприяння розвитку особистості, підтримку її прагнення до самостійності, саморозвитку і самореалізації. професійний самосвідомість навчальний освітній

Мета педагогічної підтримки полягає в підведенні особистості до усвідомлення того, що для набуття зрілості (особистісної, професійної), необхідно навчитися вирішувати власні проблеми і розуміти, чому вони виникають (тобто займати рефлексивну позицію щодо проблем і на цій основі самостійно будувати діяльність щодо їх вирішення). Діяльність з педагогічної підтримки, безумовно, є формуючою, проте «спосіб формування» в цьому випадку полягає в пробудженні суб'єктності, розвитку реальних можливостей особистості займатися «самоформуванням».

Педагогічна підтримка здійснюється у декілька етапів: діагностичний - фіксація факту, сигналу проблемності, проектування умов діагностики передбачуваної проблеми, вербалізація постановки проблеми, спільна з викладачем оцінка проблеми з точки зору її значущості для студента; пошуковий - організація спільно з студентом пошуку причин виникнення проблеми, погляд на ситуацію його очима; договірний - проектування дій викладача і студента, розподіл функцій і відповідальності за вирішення проблеми, налагодження договірних стосунків; діяльнісний - дії самого студента (з боку викладача - стимулювання, спрямування, сприяння), дії педагога (координація дій усіх фахівців у навчальному закладі, пряма допомога); рефлексія - спільне обговорення успіхів і невдач попередніх етапів, констатація факту вирішення проблеми або переформулювання утруднення, осмислення нової життєдіяльності.

Таким чином, педагогічну підтримку ми розглядаємо як комплекс дій, які забезпечують допомогу студентам в усвідомленні і вирішенні проблем особистісно-професійного розвитку, пов'язаних, зокрема, із становленням професійної самосвідомості. У цьому випадку студенти розглядаються не як об'єкти формуючих впливів педагога, а як суб'єкти особистісно-професійного саморозвитку, здатні до осмислення та подолання труднощів, які виникають у процесі професійного становлення. Функції викладача полягають у наданні необхідної допомоги в формі спільного визначення й аналізу проблем і деформацій у розвитку професійної самосвідомості студентів, з'ясування їх причин, консультування, планування шляхів подолання проблем, координації спільних зусиль, допомоги в реалізації намічених планів, стимулювання особистісно-професійного самовдосконалення майбутніх медичних працівників.

Метою педагогічної підтримки студентів є формування і розвиток адекватного професійного Я- образу та професійної самооцінки: знання і ставлення до себе в системах особистісно-професійного розвитку, взаємовідносин з суб'єктами професійної взаємодії і професійної діяльності. Нові почуття і мотиви студентів, що виникають в процесі підтримки їх професійного розвитку, «приводять до інтеріоризації професійної ролі з її когнітивними, емоційними і конативними компонентами, і людина невдовзі починає бачити себе і ставитися до себе як до носія цих характеристик» [6, с.287].

Розроблена нами модель педагогічної підтримки розвитку професійної самосвідомості майбутніх фахівців медичного профілю передбачає такі основні напрями діяльності:

-діагностичний: з'ясування індивідуальних особливостей професійної самосвідомості студентів, проблем і деформацій в її розвитку, рефлексивний аналіз суб'єктивних уявлень про професійно важливі особистісні якості та самооцінку їх сформованості, оцінка адекватності професійних домагань;

- консультативний: вироблення індивідуальних рекомендацій щодо корекції й розвитку професійної самосвідомості студентів, групове й індивідуальне консультування з проблем професійної самоідентифікації, допомога студентам у розробці індивідуальних програм корекції професійної самосвідомості;

- корекційний: вплив на розвиток професійної самосвідомості студентів з метою ліквідації відхилень в її становленні, уточнення професійної самооцінки, активізації засвоєння професійних еталонів і цінностей, розвиток професійно важливих якостей, формування умінь і навичок особистісно-професійної рефлексії та самовдосконалення;

- орієнтаційний: формування суб'єктної позиції студентів, стимулювання їх прагнення до особистісно-професійного саморозвитку і самовдосконалення.

Формування професійної самосвідомості майбутніх медичних працівників відповідно до розробленої моделі має відбуватися поетапно:

- на діагностично-рефлексивному етапі шляхом проведення діагностичних методик та аналізу їх результатів визначається вихідний рівень професійної самосвідомості студентів, з'ясовуються деформації в розвитку її компонентів, окреслюються завдання щодо їх корекції;

- на розвивально-корекційному етапі у ході аудиторної і позааудиторної діяльності студентів застосовується комплекс форм, методів і прийомів навчально-виховної взаємодії, спрямованих на активізацію особистісно-професійної рефлексії, формування адекватної професійної ідентичності та самооцінки, уточнення професійних уявлень, формування ціннісного ставлення до професійної діяльності як засобу особистісної самореалізації;

- на оцінювально-результативному етапі підводяться підсумки розвивально-корекційної роботи, аналізується динаміка уявлень студентів про професійно важливі якості медичного працівника та їх сформованість у себе, оцінюються зміни у професійних цінностях, самооцінці, ставленні до себе як суб'єкта професійної діяльності, мотивації навчальної діяльності, активності професійного самовдосконалення.

На наш погляд, впровадження розробленої моделі психолого-педагогічної підтримки у навчально- виховний процес вищого медичного навчального закладу дозволить суттєво активізувати й підвищити ефективність формування професійної самосвідомості майбутніх медичних працівників.

Література

1. Абрамова Г.С. Психология в медицине / Г.С.Абрамова, Ю.А.Юдчиц. - М., ЛПА «Кафедра-М», 1998. - 272 с.

2. Анохина Т. В. Педагогическая поддержка как реальность современного образования / Т. В. Анохина // Классный руководитель. - 2000.- №3. - С. 60-63.

3. Гончарова О.Л. Педагогическая поддержка профессионального самоопределения обучающихся в процессе преемственности начального и среднего профессионального образования: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.08 - «Теория и методика профессионального образования» / О.Л. Гончарова. - М., 2010. -20 с.

4. Денисова О.В. Становление профессиональной идентичности студента-медика в образовательном процессе вуза: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / О.В. Денисова. - Екатеринбург, 2008. - 25 с.

5. Михайлова Н.Н. Педагогика поддержки: учебно-методическое пособие / Н.Н. Михайлова, С.М. Юсфин. - М.: Мирос, 2002. - 208 с.

6. Сластенин В.А. Педагогический процесс как система / В.А. Сластенин. - М.: Издательский дом МАГИСТР- ПРЕСС, 2000. - 488 с.

7. Фишман Б.Е. Педагогическая поддержка личностно-профессионального саморазвития педагогов в профессиональной деятельности: автореф. дисс. на соискание науч. степени докт. пед. наук: спец. 13.00.08 - «Теория и методика профессионального образования»/ Б.Е. Фишман. - М., 2004. - 43 с.

Анотація

У статті на основі аналізу психолого-педагогічних джерел з 'ясовано особливості професійної самосвідомості фахівців медичного профілю. Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування професійної самосвідомості майбутніх медичних працівників. Запропоновано модель психолого-педагогічної підтримки розвитку професійної самосвідомості студентів вищого медичного навчального закладу.

Ключові слова: професійна самосвідомість, професійна ідентичність, підготовка медичних працівників, педагогічна підтримка.

В статье на основе анализа психолого-педагогических источников определены особенности профессионального самосознания специалистов медицинского профиля. Проанализировано состояние исследованности проблемы формирования профессионального самосознания будущих медицинских работников. Предложена модель психолого педагогической поддержки развития профессионального самосознания студентов высшего медицинского учебного заведения.

Ключевые слова: профессиональное самосознание, профессиональная идентичность, подготовка медицинских работников, педагогическая поддержка.

On the basis of analysis ofpsychological and pedagogical sources identified features ofprofessional self-consciousness the medical profession. The state of research on the problem offormation of professional self-consciousness of the future health professionals. The model of psychological and pedagogical support of development ofprofessional consciousness of students of higher medical educational institution. Keywords: professional self-consciousness, professional identity, training of medical workers, pedagogical support.