Методика формування у підлітків мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика формування у підлітків мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом

Іванченко Л.П., Пристинський В.М., Іванченко С.Г., Пристинська Т.М.

У статті представлена методика формування в учнів загальноосвітніх навчальних закладів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Розкриваються психолого-педагогічні умови її реалізації. Означені етапи розвитку мотивації та тривалість кожного з них. Викладена технологія розвитку самосвідомості учнів. Представлений аналіз видів рухової активності школярів та факторів, що на неї впливають.

Ключові слова: мотивація, методика, фізична культура, спорт, рухова активність.

Постановка проблеми. Протягом останніх років в Україні склалася тривожна си-туація в сфері фізичного виховання молоді, що позначилося погіршенням здоров'я та рівня фі-зичної підготовленості дітей та учнівської молоді. Це насамперед пов'язано з кризовим станом сис-теми фізичного виховання населення, яка не від-повідає сучасним вимогам та міжнародним стан-дартам. Основними причинами кризи, на наш погляд, є знецінення соціального престижу фізич-ної культури і спорту, здорового способу життя; бюрократизація процесу підготовки й перепідго-товки кадрів у сфері фізичного виховання; недо-оцінка в навчально-виховних закладах освіти со-ціальної, оздоровчої і виховної цінності фізичної культури; залишковий принцип фінансування розвитку фізичної культури і спорту. А отже, до-сить низький рівень позитивної мотивації до сис-тематичних занять фізичною культурою і спор-том, ведення здорового способу життя в учнів загальноосвітніх закладів, що спонукає науковців до розв'язання даної проблеми [1; 2; 3; 4; 6].

Вивчення особливостей формування мотивації учнів загальноосвітніх навчальних закладів до за-нять фізичною культурою і спортом сьогодні є ак-туальною проблемою. Результати досліджень в цій сфері мають як теоретичний інтерес (вивчення спортивних уподобань учнів, з'ясування факторів, які впливають на формування спортивних інтересів і свідомості школярів тощо), так і суто практичний (обґрунтування психолого-педагогічних механізмів впливу занять на формування мотивації до систе-матичних занять фізичною культурою і спортом, ведення здорового способу життя) [5; 7; 8; 9; 10]. позитивний мотивація самосвідомість учень

Виділення не вирішених раніше частин за-гальної проблеми. У зв'язку з цим зазначимо, що ще й досі недостатньо ґрунтовно розкрито психологічні й педагогічні механізми мотивації щодо сприйняття цінностей фізичної культури як чинника гармонійного розвитку особистос-ті; не з'ясовано структурні елементи свідомого ставлення дітей та учнівської молоді до фізич-ної культури, спорту, здорового способу життя; практична педагогіка, теорія і методика фізич-ного виховання, на наш погляд, потребує на-укового обґрунтування структурних компонентів розвитку позитивної мотивації, а також методи-ки її формування на уроках фізичної культури, в умовах позакласної роботи, при виконанні до-машніх завдань із фізичної культури, в умовах сімейного фізичного виховання.

Метою дослідження є визначення й експери-ментальна перевірка ефективності процесу фор-мування у підлітків загальноосвітніх навчальних закладів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом. У дослі-дженні брали участь 243 учні загальноосвітніх шкіл м. Слов'янська і Краматорська віком 11-17 років.

Виклад основного матеріалу. Для розв'язання цієї проблеми на основі багаторічних теоретич-них та експериментальних досліджень нами була розроблена методика формування в учнів пози-тивної мотивації до систематичних занять фізич-ною культурою і спортом.

У процесі розробки та наукового обґрунтуван-ня означеної методики ми спиралися на поло-ження теорії “мотивованого диференційно-інте- грального системного підходу до психофізичного вдосконалення людини в нормі та патології”, яку розробив В.Г. Григоренко [3, с. 15; 4, с. 11].

Основу авторської методики склала етапна систематизація таких її структурних компонен-тів, як: мета та завдання мотиваційного розви-тку учнів; психологічні й педагогічні механіз-ми сприйняття учнями різного віку фізичної культури і спорту; інформація про якісний стан психофізичного розвитку та стан здоров'я; ре-презентація та сприйняття структурних компо-нентів фізичної культури і спорту (міжпредметні зв'язки); комплексні дидактичні засоби та мето-ди впливу на формування позитивної мотивації.

Структурування компонентів означеної мето-дики було представлено як етапи її практичної реалізації, а саме:

перший -- підготовчо-мотиваційний етап фі-зичного виховання учнів;

другий -- мотиваційно-пізнавальний етап фі-зичного виховання;

третій -- мотивований рефлексійно-оцінний етап фізичного вдосконалення учнів.

Перший етап тривав півтора місяця (12 уроків фізичної культури та 18 навчально-тренуваль-них занять); другий -- три місяці (24 уроки фі-зичної культури та 36 навчально-тренувальних занять); третій -- один місяць (8 уроків фізичної культури та 12 навчально-тренувальних занять).

Протягом кожного етапу вирішувались кон-кретні завдання щодо фор-мування в учнів по-зитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою і спортом з реалізацією на-ступних психолого-педагогічних умов розвитку мотивації, а саме:

— оцінка та свідоме уявлення учнями власних фізичних і психічних можливостей в сфері фі-зичної культури і спорту;

— орієнтація учнів на продуктивну й свідому діяльність в умовах уроків фізичної культури та спортивної підготовки;

— реалізація міжпредметних зв'язків з метою репрезентації рівня фізичної культури і спорту;

— формування позитивних психологічних уста-новок у кожного учня щодо власних психофізич-них можливостей, рівня рухової обдарованості;

— розвиток у кожного учня свідомого ставлен-ня щодо виховних і розвивальних можливостей фізичної культури і спорту;

— систематичне підкріплення успішності ру-хової діяльності учнів стабільною динамікою по-кращення результатів;

— набуття учнями певного ступеня розвитку фізичних якостей, рухових навичок й умінь, на-вичок спілкування з однолітками та дорослими як основи позитивної “Я” концепції дитини;

— інтеграція мотивів до систематичних занять фізичною культурою і спортом в широкі соціаль-ні мотиви підлітка;

— свідоме розуміння учнями причинності влас-них психофізичних досягнень, задоволення від ру-хової діяльності, сподівання у власні можливості.

Методика формування в учнів позитивної мо-тивації до систематичних занять фізичною куль-турою і спортом включала також технологію розвитку самосвідомості. На наш погляд, це є ва-гомим аргументом, так як самосвідомість не фік-сує особистість учня так би мовити в статичному стані, а відображає процес безперервного розви-тку. У зв'язку з цим педагог, розуміючи психо- лого-педагогічні механізми формування уявлень про власні можливості учнів, значущість занять фізичними вправами, має можливість ефективно впливати на самосвідомість учнів і становлення їх особистості, виховувати віру у власні можливос-ті. Це дає підставу розглядати фізичну культуру і спорт не тільки як фактор забезпечення свідо-мості дитини, а й як важливу детермінанту струк-тури мотиваційного компоненту її особистості.

У процесі дослідження було встановлено, що підлітки не мають бути пасивними об'єктами впливу вчителя. Необхідно, щоб вони самі про-являли активність, спрямовану на оволодіння навчальним матеріалом. У зв'язку з цим перед учителем постає завдання щодо забезпечення високої навчальної активності учнів, а отже й по-зитивної мотивації (інтерес до занять фізичними вправами, цілеспрямованість учнів до розвитку вольових, психічних і фізичних якостей, задо-волення від уроків фізичної культури). Важливо при цьому дотримуватись дидактичних принци-пів, які забезпечують не тільки успішне навчан-ня, а й збереження та зміцнення здоров'я учнів.

Активність, яку проявляли учні під час уро-ків, ми поділяли на пізнавальну й рухову:

• пізнавальна активність пов'язана з проявом уваги, сприйняттям навчального матеріалу, осмис-люванням інформації та її запам'ятовуванням і відтворенням;

• рухова активність пов'язана з безпосеред-нім виконанням фізичних вправ.

Під час прояву пізнавальної та руховї актив-ності учнів нас цікавила насамперед психічна активність, що знаходить інтенсивне відображення в моторній активності підлітків.

Турбуючись про підвищення активності учнів на уроці, ми керували цим процесом, підпорядко-вуючи прояв активності педагогічним завданням, тобто стимулювали організовану активність учнів, створювали такі ситуації, щоб в учнів не було при-воду й часу проявляти неорганізовану активність. Нами було встановлено, що чим більше місце за-ймає пізнавальна активність, тим вищий рівень організації уроку. При незадовільній організації уроку понад 50% рухів та рухових дій, які здійсню-ються учнями, не збігається із завданнями уроку.

Для підвищення ефективності уроків нами було реалізовано методичну установку, яка полягала в тому, що організована рухова активність шко-лярів визначає моторну щільність уроку фізичної культури, але при цьому досягнення високої мото-рної щільності не повинно бути самоціллю для вчи-теля. У зв'язку з цим, по-перше, необхідно виходи-ти із завдань уроку, а саме з того, що підвищення рухової активності школярів не повинно впливати на їхню пізнавальну активність; по-друге, врахо-вувати рівень фізичних можливостей (необхідність інтервалів відновлення після виконання серії фі-зичних вправ). Тому педагогічна щільність уроків знаходилася в межах 85-90%, а моторна -- 55-60%.

Соціальна та біологічна сутність активності люди-ни визначала й чинники, що впливають на навчальну активність школярів на уроці фізичної культури.

До соціальних чинників ми віднесли оцінку діяльності учня на уроці вчителем та одноклас-никами (81,7%); задоволеність учня уроками фі-зичної культури (83,4%); наявність в учня інтер-есу до фізичної культури (57,5%). До біологічних чинників було віднесено потребу в рухах (72,8%) та стимулювання моторно-вісцеральних і вісце- ро-моторних рефлексів (65,7%).

Отже, ступінь активності учня на уроці ви-значається сукупністю цих факторів, однак про-відними для різних учнів можуть бути й різні фактори. Це спонукало нас прояву індивідуаль-ного підходу в управлінні активністю школярів (аналіз чинників, які викликають пасивність од-ного учня або високу активність іншого).

Висновки і пропозиції. Таким чином, резуль-тати проведеного дослідження показали досить високий рівень ефективності авторської методики формування в підлітків мотивації до систематич-них занять фізичною культурою і спортом. Так 79,7% хлопців і 67,4% дівчат експериментальної групи розпочали систематичні заняття фізичними вправами (контрольна група 34,8% і 23,5% відпо-відно, t=11,3; Р<0,001); показник пропущених за-нять знизився в хлопців на 76,7%, у дівчат на 81,2% (контрольна група 37,3% і 29,6% відповідно; t=10,7; Р<0,001); 84,7% хлопців і 78,9% дівчат обрали осно-вними формами фізичного вдосконалювання уроки фізичної культури та спортивні секції (контроль-на група 14,2% і 13,5% відповідно; t=12,6; Р<0,001); показник інформованості щодо цінностей фізичної культури і спорту збільшився на 78,8% у хлопців і 81,4% у дівчат (контрольна група 33,8% і 29,7% відповідно; t=14,2; Р<0,001); показник аргумента-ції щодо позитивного впливу занять збільшився на 86,7% у хлопців і 83,9% у дівчат (контрольна група 17,2% і 16,4% відповідно; t=11,8; Р<0,001); професійна привабливість діяльності учителя фізичної культури зросла на 28,5% у хлопців і 18,9% у дівчат (контрольна група 4,2%, і 2,4% відповідно; t=13,6; Р<0,001); 89,4% хлопців і 91,3% дівчат кри-тично ставляться до рівня власного фізичного роз-витку та прагнуть удосконалити конституцію тіла (контрольна група 33,5% і 27,8% відповідно; t=17,1; Р<0,001); 77,5% хлопців і 73,4% дівчат позбулися шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголь тощо), а в контрольній групі цей показник становив 21,4% і 17,2% відповідно (t=13,5; Р<0,001).

За показниками функціональної діагностики в експериментальних групах відбувся статично достовірний перерозподіл досліджуваних щодо стану здоров'я, а саме 67,8% хлопців і 59,7% дівчат віднесено до групи з «високим рівнем» (контроль-на група 11,5% і 7,2% відповідно; t=10,4; Р<0,001); 20,8% хлопців і 27,2% дівчат мають «середній рі-вень» (контрольна група 29,4% і 27,5% відповідно; t=12,8; Р<0,001); 11,4% хлопців і 13,1% дівчат від-несено до групи з «низьким рівнем» (контрольна група 59,1% і 65,3% відповідно; t=15,8; Р<0,001).

Відтак, формування домінуючих мотивів є до-сить ефективним чинником, що стимулює інте-гральну фізичну й психічну діяльність підлітків в галузі фізичної культури і спорту.

Перспективу подальших досліджень в дано-му напрямі вбачаємо в дослідженні вікових за-кономірностей формування мотивації в школярів молодшої та старшої вікових груп на основі пси- холого-педагогічних механізмів свідомого сприй-няття структурних компонентів фізичної куль-тури і спорту, здорового способу життя.

Список літератури

1. Вишневский В.А. Здоровьесбережение в школе (педагогические стратегии и технологии) / В.А. Вишнев-ский. - М.: Теория и практика физической культуры, 2002. - 270 с.

2. Гаврильченко Л. Соціальна функція мотивації у системі фізкультурно-оздоровчої діяльності особистості: зб. наук. пр. : Педагогічні науки / Л. Гаврильченко. - Херсон, 2000. - С. 141-143.

3. Григоренко В.Г. Профессионально-педагогическая мотивация и технология ее формирования / В.Г. Григо- ренко. - Бердянск: Модем, 2003. - 148 с.

4. Григоренко В.Г. Теория дифференциально-интегральных оптимумов педагогических факторов в физической и социальной реабилитации человека / В.Г. Григоренко. - М.: изд-во ФСИ, 1993. - 170 с.

5. Інформаційно-комунікаційні технології фізкультурно-спортивної спрямованості в соціалізації учнівської молоді : навч.-метод. пос. за ред. О.А. Качана, В.М. Пристинського. - Слов'янськ: вид. Б.А. Маторіна, 2017. - 160 с.

6. Іванченко Л.П. Соціально-педагогічний підхід до формування у пі-длітків мотивації до занять фізичною культурою і спортом / Л.П. Іванченко / / Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. - Спецвип. 13. - Слов'янськ: ДДПУ, 2013. - С. 113-122.

7. Круцевич Т.Ю. Оцінка як один із факторів підвищення мотивації учнів до фізичної активності / Т.Ю. Кру- цевич //Фізичне виховання в школі. - 2003. - № 1. - С. 47-50.

8. Маркова А.К. Учебно-познавательные мотивы и пути их исследования / А.К. Маркова // Формирование учебной деятельности школьников. - М.: Просвещение, 1982. - С. 163-169.

9. Подласый И.П. Педагогика : учебник [для студ. пед. вузов] / И.П. Подласый. - М.: Гуманит. изд. центр «ВЛА- ДОС», 1999. - 576 с.

10. Столітенко Е.В. Виховання позитивного ставлення до фізичної культури учнів 5-7 класів / Е.В. Столітенко // Фізичне виховання в школі. - 2001. - № 3. - С. 40-45.

Размещено на Allbest.ru