Організація практичної підготовки майбутніх фахівців природничих спеціальностей у коледжі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація практичної підготовки майбутніх фахівців природничих спеціальностей у коледжі

Дзіковська М.І.

У статті проаналізовано особливості організації практичної підготовки майбутніх фахівців природничих спеціальностей у коледжі. Автор, на основі аналізу навчального плану, пропонує ґрунтовну характерис-тику різних видів практичної підготовки (навчальну та виробничу), визначає необхід-ність її реалізації на засадах наступності. Охарактеризовано послідовні етапи практичної підготовки, обґрунтовано мету та за-вдання на кожному з них. У статті описані різні види та форми контролю, які використовуються у процесі оцінювання сукупності сформованих практичних умінь, основ професійного досвіду студенів. Розроблені критерії оцінювання знань студентів.

Ключові слова: професійна освіта, практична підготовка, молодші спеціалісти, навчальний план, форми контролю.

Постановка проблеми. В умовах виходу кра-їни з економічної кризи все більше зростає потреба у підготовці висококваліфікованих конку-рентоздатних фахівцях природничих спеціаль-ностей. Саме тому ефективна організація практич-ної підготовки та засвоєння студентами достатнього обсягу знань, визначених програмами навчальних дисциплін, сформованість у них до моменту їхньо-го виходу на практику первинних фахових умінь та компетенцій, отриманих на практичних занят-тях у процесі навчання, будуть провідними чинни-ками, що сприятимуть легкому включенню фахів-ців у виробничу діяльність [1, с. 210].

Оскільки проблемі практичної підготовки фа-хівців саме природничих спеціальностей у нау-ковій літературі ще не приділено достатньо ува-ги, це і зумовило вибір теми нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць учених щодо вирішення актуальних питань практичного навчання сту-дентів у вищих навчальних закладах показав, що даною проблемою займались багато дослідників. Зокрема, у працях таких вчених, як О. Конох, В. Кулько, Л. Шульги, Л. Бражник., С. Бажан, В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, Н. Нич- кало, В. Сидоренко, С. Білевич описані педагогічні умови, особливості організації та проблеми роз-витку практичної та фахової підготовки фахівців різних галузей. Застосування інноваційних мето-дів у практичній підготовці знайшли своє обґрун-тування в публікаціях В. Демченко, Н. Демченко,

О. Антоновського. Дослідженню процесу форму-вання дослідницьких умінь у студентів присвяче-но роботи таких учених, як: І. Артемчук, А. Барна, М. Донченко, С. Дудар, Т. Гладюк, М. Кочерган, В. Курило, Н. Москалюк, І. Омельяненко. Мето-дичні засади активізації наскрізного практичного навчання знайшли свої концептуальні відобра-ження в працях відомих вчених-педагогів С. Си- соєвої, В. Тюриної, А. Сон, Д. Войтюк, М. Барабаш, Я. Михайлович, Т. Іщенко. Особливості формуван-ня професійних компетенцій і компетентностей май бутніх фахівців природничих спеціальностей схарактеризовані в наукових розвідках М. Барни, О. Іванців, А. Степанюк, С. Стрижак.

Мета та завдання нашого дослідження -- ана-ліз особливостей практичної підготовки (зокрема організація проведення різних видів практик у коледжі) майбутніх фахівців природничих спе-ціальностей, зокрема зі спеціальності 102 Хімія. фахівець коледж природничий контроль

Виклад основного матеріалу. Відповідно до за-кону України «Про вищу освіту» освітній процес у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами: навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи [3].

Дуже часто саме термін «практична підготов-ка» ототожнюють з поняттям «практика». На-справді, так не є. Є різні варіації тлумачення самого терміну «практична підготовка». Зокре-ма, у професійній педагогіці термін «практична підготовка» використовується для визначення характеру навчання як складника професійної освіти, що відображає закономірності, зміст, ме-тоди і форми організації процесу формування здатності студентів до кваліфікаційної виробни-чої праці за обраною спеціальністю [4, с. 118].

Також Фалинська З.З. тлумачить означений термін як важливий компо-нент процесу форму-вання професійної компетентності, системи спе-ціальних знань, умінь, навичок [5, с. 2].

Василина М.М. трактує дане твердження як ба-зова ціннісна орієнтація фахівця, що містить у собі сукупність взаємозалежних установок на ставлен-ня до самого себе, до колег, роботодавців, до органі-зації взаємодії й представляє собою найважливішу змістовну характеристику професійної спрямова-ності особистості майбутнього фахівця [6, с. 236].

Ми погоджуємось з вченими Барковською О.Я., Огарь С.В., Гавриш Н.Б., які зазначають, що по-няття «практична підготовка» може розглядати-ся в різних аспектах: як обов'язковий компонент програми професійної підготовки фахівця; як форма організації освітнього процесу; як діяль-ність, спрямована на придбання практичних на-вичок; як комплекс заходів по формуванню моло-дого фахівця, як компонент процесу формування професійної компетентності фахівця [7, с. 52--53].

Дидактичною метою практичної підготовки студентів є оволодіння ними навичками, вміння-ми та способами організації майбутньої профе-сійної діяльності [8, с. 318].

У сучасній освіті переважає така модель ви-пускника, згідно якої підготовка майбутнього фахівця передбачає: загальнотеоретичну (гуманітарна та соціально-економічна, математична та природничо-наукова) й фахову (професійну) підготовки, яка безпосередньо включає практич-ну. Проблема оптимального співвідношення цих циклів у системі підготовки фахівця є однією з основних проблем вищої освіти.

Проаналізуємо особливості професійної підго-товки майбутніх фахівців на прикладі діяльності Природничого коледжу Львівського національ-ного університету імені Івана Франка. Сьогодні при підготовці молодших спеціалісттів в коледжі зі спеціальності 102 Хімія на цикл гуманітарної та соціально-економічної, математичної та при-родничо-наукової підготовки припадає 59 кре-дитів (2124 год.), що становить 33% навчального часу навчально плану, а на практично-професій-ний -- 121 кредит (3630 год.) 67%, з яких лише 27 кредитів (810 год.) -- 13% (від загального об-сягу годин) -- на практичну складову [9].

Ми погоджуємось із твердженням Г. Щуки, що рівень підготовки випускника виявляється в здатності використовувати знання для вирі-шення виробничих завдань, при чому передбача-ється не тільки конструювання моделі виробни-чого процесу, але й управління цією моделлю [4].

Отже, формування готовності майбутніх фа- хівців-хіміків до професійної діяльності -- це, перш за все, нагромадження знань, умінь і на-вичок практичної діяльності протягом навчання.

Ми визначаємо такі послідовні етапи прак-тичної підготовки:

• лабораторні та практичні заняття, на яких починається формування первинних нави-чок (із спеціальних фахових дисциплін);

• навчальна практика, що передбачає озна-йомлення студентів із специфікою майбутньої спеціальності, отримання первинних професійних умінь і навичок із загально-професійних і спеціаль-них дисциплін, робітничих професій, передбачених навчальним планом відповідної спеціальності;

• технологічна практика -- метою якої є ознайомлення студентів-практикантів безпо-середньо на підприємствах, організаціях, уста-новах з виробничим процесом і технологічним циклом виробництва, відпрацювання вмінь і на-вичок з робітничої професії та спеціальності, за-кріплення знань, отриманих при вивченні пев-ного циклу теоретичних дисциплін та набуття первинного практичного досвіду;

• професійна практика, яка є завершаль-ним етапом навчання і проводиться з метою уза-гальнення і вдосконалення знань, практичних умінь та навичок на базі конкретного суб'єкта господарювання, оволодіння професійним досві-дом та готовності майбутнього фахівця до само-стійної трудової діяльності, збору матеріалів для дипломного проекту (роботи).

На основі проаналізованих послідовних ета-пів практичної підготовки ми зазначаємо: у кон-цепції практичної підготовки фахівця основною де термінантною структурою практичної освіти є поетапне засвоєння діяльності. Ця структура є наскрізною, де також доцільно виокремити низку її наскрізних компонентів, які і складають її зміст (програму) кожної окремої практики.

Основними етапами практичної підготовки студентів коледжу є лекційні, практичні (семі-нарські) та лабораторні заняття, навчальні та ви-робнича практики. Методи організації та прове-дення цих форм роботи постійно оновлюються й вдосконалюються [9].

Практична підготовка студентів -- це невід'єм-ний та обов'язковий компонент освітньо-профе-сійної програми підготовки фахівців природни-чих спеціальностей, який сприяє закріпленню професійних знань, умінь та навичок, набутих студентами в коледжі. Метою практичної підго-товки є набуття теоретичних і практичних знань, освоєння нових технологій, формування профе-сійних умінь і навичок для прийняття самостій-них рішень, виховання потреби у систематич-ному оновленні своїх знань для їх практичного застосування, а також психологічна адаптація до конкретних умов фахової діяльності .

В. Шевчук та О. Сідельник зазначають, що за-вдання практичної підго-товки передбачають:

• підготовку фахівців, які спроможні вирі-шувати виробничі завдання в сучасних ринко-вих умовах і володіти прийомами і методами, що є складовими новітніх технологій;

• набуття професійних навичок;

• формування готовності до прийняття са-мостійних рішень, виходячи із конкретної вироб-ничої ситуації;

• формування здатності до впровадження у виробництво прогресивних технологій та ре-зультатів наукових досліджень;

• розвиток компетенцій співпраці з трудо-вим колективом та вміння адаптуватися в ньому;

• набуття відповідної кваліфікації [10, с. 191].

Перелік видів практик для кожного напряму

підготовки та спеціальності, їх форми, тривалість і терміни проведення визначаються навчальним планом та графіком навчального процесу [11].

У межах підготовки висококваліфікованих фа-хівців широко застосовуються різноманітні форми та методи практичної підготовки, які дають мож-ливість студентам за період навчання стати конку-рентоспроможними спеціалістами на ринку праці.

Високий рівень вимог до професійної під-готовки техніка-лаборанта (хімічні та фізичні дослідження) вимагає створення науково-об- ґрунтованої системи виробничого / практичного навчання, яка відображається в наскрізній про-грамі практик -- розгорнутому плані професій-ної підготовки з урахуванням міжпредметних зв'язків, що відображають логічно зв'язану су-купність навчальних предметів та всіх видів на-вчальної і виробничої практик з визначеними тривалістю та термінами їх проведення. Наскріз-ною програмою практики передбачено комплек-сне взаємопов'язане засвоєння основних завдань, виду та змісту діяльності майбутнього фахівця напряму підготовки з урахуванням особливостей підприємств різних форм власності, які визна-чені як бази практик. Студенти проходять прак-тику у спеціалізованих хімічних, навчальних та дослідницьких лабораторіях, де досліджують якість продуктів харчування, аналіз стану на-вколишнього середовища, аналіз і виготовлен-ня фармацевтичних препаратів тощо. Наскріз-на програма є єдиною для всіх видів практики, розрахована на весь період навчання студен-тів, передбачає поступове ускладнення завдань та різновидів практик і призначена забезпечити цілісну підготовку фахівця [11].

У навчальному плані спеціальності 102 Хімія передбачено проходження студентами навчаль-ної і виробничої практики, що входять у загальну структуру практичної підготовки. Метою навчаль-ної практики для студентів І курсу в ІІ семестрі навчання є ознайомлення студента з майбутньою професійною діяльністю, розвиток його творчих здібностей, здатності ділового спілкування, профе-сійних умінь i навичок для прийняття самостійних рішень, виховання особистості для систематично-го поповнення знань та творчого їх застосування у практичній діяльності, підготовка до наступних видів практик. Навчальна практика, яку студенти проходять на другому курсі в IV семестрі навчання в комп'ютерних класах та лабораторіях хімічного відділення, включає наступні елементи: техніка лабораторних робіт, неорганічний синтез, органіч-ний синтез, хімічні методи аналізу [9].

Метою виробничої практики, яку студенти проходять на ІІІ курсі в V семестрі на підпри-ємствах різних форм власності та лабораторіях коледжу, є закріплення і поглиблення теоретич-них знань і практичних навичок, які студенти отримали у процесі вивчення дисциплін циклів спеціальних та професійно-орієнтованих дисци-плін, дисциплін за вибором навчального закладу, а також формування умінь із спеціальності [9].

Варто зазначити, що серед основних чинників, які впливають на рівень практичної підготовки студентів більшість дослідників виокремлюють: технологію підготовки; матеріально-технічну базу навчального закладу; професійно-пізнавальний інтерес та професійну спрямованість особистос-ті студента, його ціннісні орієнтації; пізнавальні та комунікативні здібності студентів; зміст, форми та методи практичного навчання; професійну ком-петентність викладачів; сім'ю, родинні традиції.

Ми погоджуємось із твердженням В. Чебукі- ної, що саме чітка співпраця вищого навчального закладу та підприємств -- баз практик з питань організації та якісного проведення практики сту-дентів, дозволить сформувати професійні компе-тенції молодшого спеціаліста, виховати стійкий інтерес до майбутньої професії, потребу систе-матично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності [1, с. 210].

Система організаційно-методичного забез-печення практичної підготовки студентів у ко-леджах потребує суттєвих змін та ефективного впровадження інноваційних технологій навчан-ня, фахових методик для забезпечення належної практичної підготовки студентів.

Важливим елементом організації освітнього процесу є контроль знань студентів. В універ-ситеті розроблено комп'ютеризовану систему, яка дозволяє вести облік результатів складання студентами сесії. Поточний контроль успішності організовується деканатом та відділеннями коле-джу. Метою контролю і оцінювання знань студен-тів є підвищення їх мотивації до систематичного навчання протягом семестру та навчального року, їхня переорієнтація з отримання позитивної оцін-ки на формування стійких знань, умінь і навичок.

Контроль та оцінювання навчальних досяг-нень студентів здійснюється відповідно до чин-ного законодавства у сфері вищої освіти Укра-їни -- Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р., а також Тимчасового положення про організацію навчального процесу у Львів-ському національному університеті імені Івана Франка від 24.11.2015 р. [13].

Основними напрямами оцінювання знань сту-дентів є:

• виконання студентами завдань, передба-чених навчальними планами та програмами;

• виявлення рівня знань, умінь і навичок студентів за обраним напрямом підготовки (спе-ціальністю);

• відвідуванням усіх видів занять.

Для оцінювання знань студентів використову-ють такі форми контролю:

• поточний (у тому числі модульний) контроль;

• підсумковий (семестровий, заміри залиш-кових знань, державна атестація) контроль.

Виконання розкладу контрольних заходів, який готується на підставі робочого навчального плану, є обов'язковим для всіх учасників освітнього про-цесу. Система комплексного контролю знань сту-дентів з навчальних дисциплін та проходження практик враховує різні типи доказів рівня знань студентів і складається з наступних елементів:

• поточного контролю, який має на меті оцінку роботи студентів за всіма видами ауди- торної роботи (лекції, семінарські, практичні, ла-бораторні заняття) і відображає поточні навчаль-ні досягнення студентів в освоєнні програмного матеріалу дисципліни;

• підсумкового (семестрового) контролю як інтегрованої оцінки засвоєння знань у вигляді се-местрового екзамену чи заліку.

Форми і методи проведення контролю, чіткі критерії оцінювання усіх видів навчальної ро-боти у комплексному контролі знань визначає робоча програма кожної навчальної дисципліни. Поточний контроль, котрий здійснюється ви-кладачами під час проведення практичних, ла-бораторних та семінарських занять, має на меті перевірку рівня підготовленості студента до ви-конання конкретної роботи.

Форму проведення поточного контролю (опи-тування, захист лабораторних робіт, виступи на семінарських і практичних заняттях, експрес- контроль, контроль засвоєння навчального мате-ріалу, запланованого на самостійне опрацювання студентом тощо) визначає відповідна циклова комісія з професійно-орієнтованих дисциплін.

Модульний контроль -- це різновид контроль-них заходів, який прово-диться з метою оцінки результатів навчання студентів на визначених його етапах, а також для встановлення зворотного зв'язку між викладачем, його якістю викладання і рівнем знань і умінь студентів. Це підсумкова оцінка якості засвоєння студентом теоретично-го і практичного матеріалу певного модуля дис-ципліни -- задокументованої завершеної частини освітньо-професійної програми з окремо взятої навчальної дисципліни, що реалізується відпо-відними формами навчального процесу. Модуль-ний контроль здійснюється у формі виконання студентом контрольної роботи, тесту, колоквіуму тощо згідно затвердженого графіку. Форма про-ведення модульного контролю визначається від-повідною цикловою комісією.

Підсумковий контроль, який проводять з метою оцінки результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах, включає семестро-вий контроль та державну атестацію студента. Семестровий контроль проводять у формі се-местрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного на-вчальною програмою, і в терміни, встановле-ні навчальним планом. Семестровий екзамен -- це форма підсумкового контролю засвоєння сту-дентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, як форма підсумкового контролю є обов'язковим для всіх студентів. Студенти складають семе-стровий екзамен під час екзаменаційної сесії від-повідно до затвердженого в установленому по-рядку розкладу. Перелік питань, що охоплюють зміст програми дисципліни, та критерії оціню-вання екзаменаційних завдань визначає цикло-ва комісія з професійно-орієнтованих дисциплін. Вони є складовими робочої програми навчальної дисципліни і їх доводять до відома студентів на початку семестру.

Семестровий диференційований залік -- це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального мате-ріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо). Семестровий диференційований залік не передбачає написан-ня підсумкової семестрової контрольної роботи чи підсумкового семестрового тесту. Остаточною оцінкою з дисципліни за семестр є підсумкова семестрова оцінка, що складається з оцінки по-точного контролю.

Семестровий залік -- це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студен-том навчального матеріалу з певної дисциплі-ни на підставі результатів виконання ним усіх видів запланованої навчальної роботи протя-гом семестру. Семестровий залік не передбачає обов'язкової присутності студентів, і викладач проставляє його за умови, що студент виконав усі види навчальної роботи, визначені робочою навчальною програмою дисципліни, та отримав позитивні підсумкові оцінки під час семестру.

Семестровий залік не передбачає написання підсумкової семестрової контрольної роботи чи підсумкового семестрового тесту. Остаточною оцінкою з дисципліни за семестр є підсумкова семестрова оцінка, що складається з балів поточ-ного (у тому числі модульного) контролю.

Заміри залишкових знань студентів є одним із видів контролю якості освітнього процесу, який проводять у кожному семестрі у вигляді ректор-ської контрольної роботи.

Державну атестацію студента здійснює дер-жавна кваліфікаційна комісія після завершення навчання за певною освітньо-професійною про-грамою з метою встановлення фактичної відпо-відності рівня підготовки вимогам освітньо-ква-ліфікаційної характеристики. Форму державної атестації студентів визначає освітньо-професійна програма підготовки фахівців. Оцінювання рівня якості підготовки молодшого спеціаліста в коле-джі здійснюють члени Екзаменаційної комісії на основі встановлених правил, принципів, критері-їв, системи і шкали оцінювання з використанням форм і методів діагностики, визначених у про-грамі державного екзамену, затверджених Педа-гогічною радою.

Об'єктом оцінювання якості підготовки молод-шого спеціаліста є сукупність знань, умінь і на-вичок, набутої системи компетенцій молодшого спеціаліста, відтворених у процесі розв'язання комплексних кваліфікаційних завдань. Молодші спеціалісти коледжу повинні мати концептуаль-ні знання, здобуті у процесі навчання та профе-сійної діяльності, включаючи знання сучасних інформаційних технологій. Рівень якості підго-товки молодшого спеціаліста в коледжі визна-чається з використанням національної системи оцінювання «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Критерії оцінювання рівня якості підготовки молодшого спеціаліста використовуються дифе-ренційовано залежно від форм і методів держав-ної діагностики, визначених у програмі екзаме-наційної комісії. Підсумкова оцінка комплексного кваліфікаційного випробування на державно-му екзамені складається із сумарної оцінки за кожне з його завдань. Практична підготовка студентів є обов'язковою компонентою освіт-ньо-професійної програми для здобуття освіт-ньо-кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь. Вимоги щодо контролю та оцінювання усіх видів практик визначає Положення про проведення практик студентів Університету. Загальні критерії успіш-ності наведено в таблиці 1.

Висновки з даного дослідження і перспек-тиви. Оскільки освіта в Україні ще знаходить-ся у перманентному стані, ми постійно очікує-мо нових законів та нормативно-правових актів і документів, які врегульовують освітній процес. Але ж освітній процес в навчальних закладах триває постійно, тому ми працюємо за Галузе-вими державними стандартами вищої освіти для освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеці-аліст» (Освітньо-професійна програма, Освітньо- кваліфікаційна характеристика та Засоби діагнос-тики) та інтегрованими навчальними планами, які забезпечують ступневість отримання освіти.

На основі ґрунтовного аналізу навчального плану, навчальних програм практик зі спеціаль-ності 102 Хімія, а також результатів проходжен-ня студентами всіх етапів практичної підготовки, ми зробили деякі висновки. Оскільки основною метою навчання майбутніх фахівців зі спеціаль-ності хімії є формування професійних компетен- цій, набуття комплексу знань і практичних на-вичок у галузі хімічної науки, спрямованих на пізнання, засвоєння та практичне використання основних законів, закономірностей хімічних і фі-зичних явищ та різноманітних методів аналізу хімічних речовин, вважаємо, що однією з най-важливіших складових фахової, якісної підго-товки фахівців є практична підготовка студентів оскільки вона сприяє більш глибокому оволо-дінню обраної студентом спеціальності і швид-шій адаптації випускників до роботи в ринкових умовах. Перспективами подальших наукових розвідок вважаємо теоретико-практичний аналіз зарубіжного досвіду підготовки фахівців в умо-вах коледжу, пошук можливих шляхів для впро-вадження окремих здобутків у практику роботи вітчизняних освітніх інституцій.

Таблиця 1 Критерії оцінювання знань студентів

1. Чебукіна В.А. Особливості організації практичної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації / В.А. Чебукіна // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. - 2013. - Вип. 3(4). - С. 204-210.

2. Колосок І.О. Методика практичної підготовки майбутніх агрономів з механізації сільськогосподарського ви-робництва в умовах вищого навчального закладу: автореферат дисертації на здобуття канд. пед. наук: 13.00.02 / Національний аграрний ун-т. - Київ, 2004.

3. Про вищу освіту [Електронний ресурс]: Закон України від 05 вересня 2017 р. № 1556-VII. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1556-18/.

4. Щука Г.П. Організація практичної підготовки майбутніх фахівців туристичної індустрії / Г.П. Щука / / Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. - 2010. - № 16(203). - С. 117-125.

5. Фалинська З.З. Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах: авто-реферат дисертації на канд. пед. наук: 13.00.04 / Львівський національний ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2006.

6. Поважна Л.І. Організація навчально-виробничої практики май бутніх фахівців сфери туризму / Л.І. Поважна // Педагогіка туризму. - Київ, 2004. - С. 119-137.

7. Барковська О.Я., Огарь С.В., Гавриш Н.Б. Практична підготовка - понятійно-термінологічний аналіз у системі професійної освіти / Барковська О.Я., Огарь С.В., Гавриш Н.Б. // Актуальні питання практичної підготовки студентів НФаУ в Україні та за кордоном. -2016. - 50-53 с.

8. Рацул А.Б., Довга Т.Я., Рацул А.В. Педагогіка: інформативний виклад. Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ, 2015.

9. Навчальний план з галузі знань 10 Природничі науки, спеціальності 102 Хімія [Електронний ресурс]: http://natcollege.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/03/chem1.pdf.

10. Шевчук Т.В., Сідельник О.П. Практична підготовка студентів вищих навчальних закладів як невід'ємна детермінанта формування їхніх професійних компетенцій / Т.В. Шевчук, О.П. Сідельник // Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна. - 2017. - Вип. 27, № 2. - С. 189-193.

11. Програми практик для студентів Природничого коледжу ЛНУ ім. І. Франка [Електронний ресурс]: http://natcollege.lnu.edu.ua/academics/practice/.

12. Тимчасове положення про організацію освітнього процесу у Львівському національному університеті імені Івана Франка [Електронний ресурс]: http://www.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/2015-11-24-polozhennia.pdf.

Размещено на Allbest.ru