Імітаційне моделювання в процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів тактичного рівня як науково-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імітаційне моделювання в процесі професійної підготовки майбутніх офіцерів тактичного рівня як науково-педагогічна проблема

Постановка проблеми

Традиційний підхід до організації навчання майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах є достатньо ефективним, але зростає очевидність того, що нові підходи до підготовки офіцерів також потребують розвитку. Одним із шляхів підвищення ефективності навчання є впровадження імітаційного моделювання як альтернативи усталеним підходам до організації навчально-виховного процесу військових вишів [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій Психо- лого-педагогічні та дидактичні умови застосування імітаційного моделювання в навчальному процесі досліджувались у різних аспектах, а саме: впровадження інформаційних технологій у навчальний процес вищих військових навчальних закладів (В.Є. Краснопольський, О.С. Мартишок, Ж.А. Мельникова, А.М. Сільвейстр та ін.); створення електронних підручників, програмних засобів та web- орієнтованих систем оцінки знань (Л.Е. Гризун, В.Б. Івасик, І.В. Лупан, Н.О. Макоєд та ін.); розробка комп'ютерних (О.Ю. Бабела, О.В. Вітюк та ін.) та інформаційних технологій (Т.В. Дубов, Т.В. Зайцева, В.І. Клочко, В.П. Муляр, О.А. Смалько та ін.); застосування засобів комп'ютерного (імітаційного) моделювання (І.А. Левіна, В.Г. Пінькас, І.О. Теплицький, Л.М. Ямпольский та ін.).

Окремої уваги заслуговують праці американських вчених, серед них: В. Кельтон, А. Лоу, M. Мейджі, Р. Шенон, П. Сейворі, Г. Макулак, Дж. Тейлор, Е. Матют, Т. Депюі, А. Вілсон, Дж. Белліс, А. Ток, Г. Кахн та І. Менн, що досліджували розв'язання проблемних питань імітаційного моделювання в процесі професійної підготовки військових фахівців.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Разом з тим, нагальна потреба у формуванні професійних якостей у майбутніх офіцерів, в першу чергу тактичного рівня, обумовлена залученням частин та підрозділів Збройних Сил України до участі в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, необхідністю пошуку оптимальних шляхів вирішення конкретних бойових ситуацій в умовах невизначеності, швидкої зміни обстановки та нетипових дій супротивника. Пошук шляхів впровадження та ефективного використання імітаційного моделювання потребує чіткого визначення наукових підходів до його використання.

Моделювання -- це метод рішення задач, при використанні якого досліджувана система замінюється простішим об'єктом, що описує реальну систему і зветься моделлю. Моделювання застосовується у випадках, коли проведення експериментів над реальною системою неможливе або недоцільне: наприклад, внаслідок крихкості або дорожнечі створення прототипу або через довго- тривалість проведення експерименту в реальному масштабі часу [6].

Мета імітаційного моделювання полягає у відтворенні поведінки досліджуваної системи на основі результатів аналізу найбільш істотних взаємозв'язків між її елементами або, інакше кажучи, -- розробці симулятора досліджуваної наочної сфері для проведення різних експериментів.

Машинна імітація в усьому світі набула значного поширення при дослідженні складних систем завдяки важливим перевагам, що їх мають користувачі цього методу:

1. Виникає можливість відповісти на багато запитань, що постають на ранніх стадіях задуму і попереднього проектування систем, уникнувши застосування методу спроб і помилок, пов'язаного із значними витратами.

2. Метод дає змогу досліджувати особливості функціонування системи за будь-яких умов, зокрема й тих, які не реалізовані у натурних експериментах. При цьому параметри системи і навколишнього середовища можна варіювати у надзвичайно широких межах, відтворюючи довільну обстановку.

3. Стає можливим прогнозувати поведінку системи у близькому та у віддаленому майбутньому, екстраполюючи на моделі результати натурних випробувань. У такому разі дані, зібрані раніше, поповнюються завдяки застосуванню статистичного підходу.

4. Імітаційні моделі технічних і технологічних систем і пристроїв дають змогу у багато разів скоротити час їх випробування.

5. За допомогою методу машинної імітації можна штучним чином швидко та у великому обсязі отримати потрібну інформацію, що відображає хід реальних процесів, уникнувши дорогих, а часто й неможливих випробувань цих процесів у реальному середовищі.

6. Імітаційна модель є надзвичайно гнучким пізнавальним інструментом, здатним відтворювати будь-які реальні та гіпотетичні ситуації.

7. З'являється можливість моделювати і програвати «аварійні» ситуації, що є унікальною властивістю цього методу навчання.

8. Виникає можливість повторювати експеримент довільну кількість разів, що дозволяє формувати у користувачів стійкі навички правильних дій у характерних випадках.

Для найбільш розвинених країн світу, таких, як США, Австралія, Великобританія, Франція, імітаційне моделювання бойових дій стало потужним інструментом, який надає можливість здійснювати оперативну підготовку органів управління в динамічних умовах, максимально наближених до бойових.

Для успішного формування таких здібностей у курсантів військового вишу необхідна актуалізація потреби курсантів у подоланні професійних проблем у майбутній діяльності. В іншому випадку неузгодженість у курсантів мотиваційної та операційної сфер професійної діяльності спровокує стан, коли випереджатимуть здібності й можливості, тобто у курсанта, який ще не адаптувався та не пристосовувався до вимог професійної сфери, виникне бажання якнайшвидше приступити до реалізації творчих потреб у професії. При цьому ймовірна ситуація, коли курсант виявиться неспроможним до творчих дій та до подолання професійних проблем водночас.

Отже, для реалізації цього в навчально-виховному процесі військового вишу необхідно забезпечити: роз'яснення необхідності формування здібностей до подолання професійних труднощів шляхом проведення зустрічей з курсантами старших курсів, випускниками -- учасниками АТО, викладацьким складом військового вишу; безпосередню участь курсантів в обробці наукового матеріалу, підготовку виступів за відповідною тематикою; участь у розробці та проведенні окремих елементів практичних та навчальних занять; участь у підведенні підсумків навчальної діяльності.

Наукові дослідження та досвід переконують у тому, що формування здібностей до подолання професійних труднощів у курсантів буде неможливим, якщо не забезпечити у них в процесі навчальної діяльності впевненості в собі при вирішенні професійних завдань. Проблеми, які мають місце у підготовці професійних офіцерів, необхідність реформування силових структур у відповідності до сучасних викликів та загроз, перехід до нової системи підготовки військ зумовлюють зростання вимог до змісту і якості підготовки військових фахівців.

Разом з тим, аналіз результатів їхньої професійної діяльності дозволяє зробити висновок про те, що рівень підготовленості офіцерів не повною мірою відповідає сучасним вимогам, при цьому основними недоліками в їх підготовці продовжують залишатися недостатньо міцні навички з управління підрозділами як у повсякденній діяльності, так і при виконанні бойових завдань.

Аналіз існуючих недоліків в системі тактичної та тактико-спеціальної підготовки показує, що традиційне навчання не може забезпечити реалізацію сучасних вимог до рівня і якості підготовки офіцерів.

Специфіка завдань управління підрозділами в бою порівняно з іншими завданнями професійної діяльності командирів обумовлює специфічність вимог до їх тактичної підготовки, які у вигляді спільної мети можуть бути сформовані як уміння самостійно готувати, приймати і реалізовувати рішення на бій. Незважаючи на те, що в практиці викладання загальнонаукових дисциплін успішно реалізується методологія системного підходу, то щодо дисциплін загальновійськової підготовки ці підходи майже не застосовуються.

Структурний підхід визначає педагогічну систему як безліч взаємопов'язаних структурних елементів, що підпорядковані меті навчання. При цьому функції системи є сукупністю функцій її складових. Крім того, при структурному моделюванні, як правило, розглядаються елементи і функції власне системи підготовки (не включаючи систему професійного використання або включаючи її в якості підпорядкованої), що робить нерозв'язними питання подолання суперечності між теорією і практикою вже на етапі моделювання.

Функціональний підхід орієнтований на виділення структурних елементів за ступенем їх впливу на досягнення цілей навчання і характеризує систему перш за все з точки зору її здатності перебувати в певних відносинах з існуючими поза нею предметами. Але реалізація мети залежить від структури, способів об'єднання елементів в систему. Побудова функціональних моделей йде, в основному, по кібернетичному шляху -- функції педагогічних систем прирівнюються до функцій управління (за етапами управлінського циклу). Разом з тим управління процесом засвоєння повинно відображати специфіку саме засвоєння, в той час як загальна теорія управління -- закономірності керованого процесу, які в загальному випадку не збігаються. Одиницею аналізу має бути керована ситуація -- процес засвоєння, що виступає як момент взаємодії об'єкта і суб'єкта управління.

Використання структурно-функціонального підходу до моделювання та аналізу педагогічних систем повною мірою забезпечує реалізацію цих вимог, інваріантність по відношенню до профілю підготовки фахівців, змісту та етапам навчання. Структурно-функціональний підхід орієнтований на виділення і формалізацію характеристик (параметрів і структури тактичних задач, показників якості їх вирішення), що визначають ефективність діяльності тих, кого навчають за рішенням задач управління підрозділом у бою. При цьому процес засвоєння діяльності описується з двох сторін: структурної -- характеристики тактичних задач, що підлягають розв'язанню, з урахуванням мети та умов діяльності та функціональної характеристики самого процесу засвоєння (параметри, показники, критерії, що описують процес засвоєння діяльності, методика їх визначення), які обумовлені функціонуванням системи підготовки.

Та обставина, що гармонійний педагогічний процес можливий тільки як точне відтворення заздалегідь спланованої педагогічної технології, тобто чітко поставлених дидактичних завдань в сукупності з адекватною технологією їх вирішення, дозволяє перетворити процес навчання в проектований.

Постановка завдання проектування процесу навчання змушує говорити про необхідність проведення декомпозиції його елементів, аналізу та оцінки усіх структурних і функціональних характеристик процесу та окремих його компонентів.

Для створення проекту педагогічного процесу необхідним є побудова адекватної йому моделі. В цьому випадку можна говорити про педагогічне проектування як про визначення умов і етапів реалізації моделі якої-небудь педагогічної системи. Така модель може бути побудована на основі структурно-функціонального підходу, найбільш повно дозволяє здійснити узгодження цілей навчання з функціями, завданнями, процедурами і взаємозв'язками всіх структурних елементів системи.

Імітаційні моделі краще, ніж будь-які інші, дозволяють вирішувати такі завдання аналізу структури досліджуваної системи, як: визначення структурних факторів, що роблять найбільш істотний вплив на ефективність функціонування системи; встановлення характеру взаємозв'язків між елементами системи. В імітаційному моделюванні комплексно поєднуються якісні особливості об'єкта, що моделюється, з його кількісними і структурними характеристиками. Імітаційні моделі дають можливість аналітичної оцінки різних програм навчання. На відміну від експериментального навчання вони не вимагають підготовки значної кількості експериментальних матеріалів (пробних підручників, методичних рекомендацій тощо); забезпечують педагогічну безпеку (можна розглядати різноманітні варіанти навчання); дають можливість розгляду в короткі терміни великої кількості різних варіантів навчання.

Застосування імітаційної моделі загальновійськового бою як елементу фахової підготовки офіцера тактичного рівня, що відображає основні елементи цілеспрямованої діяльності командира з управління підрозділом під час бойових дій, в сукупності з класифікаційними схемами її декомпозиції дозволяє здійснювати відбір, систематизацію та структурування знань з урахуванням їх ролі і місця у вирішенні практичних завдань, а також побудувати процес навчання, спрямований на засвоєння універсальних алгоритмів діяльності, що забезпечує формування умінь по перенесенню засвоєних знань на нові умови діяльності, розвиток творчого мислення.