Актуальність дослідження. Кінець ХХ та початок ХХІ ст. характеризуються процесами трансформування окремих суспільних груп в одне багатомовне суспільство, а точніше сказати багатокультурне суспільство. Володіння двома мовами стало необхідністю багатомовного інформаційного простору Білінгви - це такі люди, які своєю самобутністю запобігають утворенню будь-яких стереотипів, викорінюють расизм, а також допомагають зберегти мову, культуру і традиції принаймні двох народів для повноцінного функціонування особистості у сучасному суспільстві. Тому білінгву приділяють так багато уваги. Це поняття не лише акумулює нові знання, а й дає змогу почувати себе впевнено і достойно в багатомовному інформаційному просторі сьогодення. У відповідності до національних засад білінгвальної шкільної освіти, кожна держава дбає про забезпечення певних умов, які б сприяли розвитку особистості, творчої реалізації, ефективним вкладом у майбутнє держави та її кваліфікованих працівників.

Як зазначає Н. Мукан, “основне завдання загальноосвітньої школи полягає у формуванні готовності учнів до розв'язання складних проблем економічного, соціального, полікультурного характеру в повсякденному житті. У розвинутих країнах світу розробляються стандарти шкільної освіти, спрямовані на підвищення якості навчального процесу, що передбачає запровадження змін у змісті навчання й учіння, шкільництва загалом" [3, 3]. Система виховної роботи Великобританії має багатовікові традиції, “які базуються на засадах загальнолюдських та національних цінностей, що дають вагомі позитивні результати як у житті цілої країни, так й у становленні окремої особистості. Тому її вивчення є доцільним і необхідним у процесі модернізації та реформування сучасної освітньо - виховної системи України" [5, 121].

Сучасна білінгвальна освіта бореться за забезпечення різноманітності мови націй, інтернаціоналізму, іммігрантів, політичної та економічної інтеграції, рівності людей та збереження миру Даний феномен багато вивчали впродовж тисячоліть, відтак його продовжують активно досліджувати, виділяючи все нові факти та особливості.

Метою пропонованої статті є аналіз особливостей білінгвальної освіти в Англії та Уельсі в історико-педагогічному та порівняльному аспектах.

Виклад основного матеріалу. Освіта у розвинених англомовних країнах “охоплює національний і міжнародний сутнісні компоненти. Національний компонент відображає потреби країн у реалізації традиційних ціннісних орієнтацій національного характеру; міжнародний компонент уособлює потреби країн у підготовці фахівців до активного життя у глобалізованому світі. Під впливом транснаціональної вищої освіти на національні системи освіти відбуваються глибинні структурні реформи, зумовлені: конкуренцією, зміною попиту на якість знань і умінь на національному і світовому ринках праці, формуванням нового підходу до організації вищої освіти і підвищення кваліфікації фахівців; скороченням державного фінансування сектору освіти; встановленням соціальної рівності в галузі вищої освіти з метою посилення її ролі як засобу досягнення соціальної мобільності й рівноправності” [1, 17]. Білінгвальна освіта, як ніщо інше, забезпечує значущу та неупереджену освіту, так само як і освіту, що формує толерантність до інших лінгвістичних та культурних груп. Такі програми “забезпечують загальну освіту за допомогою двох чи більше мов, розвивають багатостороннє розуміння мов та культур і сприяють комплексному розумінню людської різноманітності. Традиційні програми, що навчають другої чи іноземної мови, часто мають на меті використовувати тільки мову, якої навчають, для викладення матеріалу, тоді як програми білінгвальної освіти завжди використовують другу мову в тій чи іншій формі. Залежно від типу навчальної програми з іноземної мови та типу білінгвальної освіти, інколи важко розмежувати білінгвальну освіту та вивчення другої чи іноземної мови. У ХХІ ст. програми з іноземної мови значно інтегрують мову та контент, а отже стають все більш схожі на білінгвальні програми. Зі свого боку білінгвальні освітні програми все більше звертають увагу на експліцитне навчання мови, чим стають схожими на навчальні програми з іноземної мови [6, 215].

На сучасному етапі в основу виховного процесу середніх навчальних закладів Великої Британії покладено концепцію пасторальної опіки, коріння котрої сягає давніх часів.

Як зазначає О. Рева, “основними цілями цієї концепції на сучасному етапі є: забезпечення особистісного контакту з кожним учнем та їхніми батьками; контроль за розвитком учнів; надання дітям необхідної підтримки; співпраця з більш широкою освітньою, соціальною та громадською спільнотою, яка спрямована на досягнення основних цілей виховання та ін. На основі аналізу різноманітних наукових джерел встановлено, що оновлення освітньо-виховного процесу Великобританії на початку нового тисячоліття зумовлено принципами демократизму, культуровідповідності, систематичності і спрямоване на максимальне сприяння утвердженню загальнолюдських цінностей, виховання толерантних стосунків між різними народами та культурами, формування європейської громадянськості тощо” [5, 120].

За результатами аналізу Н. Нікольської можна прийти до висновку, що шкільна білінгвальна освіта поширюється в Уельсі не лише завдяки усвідомленню жителів необхідності захищати від занепаду древню мову залишену їм у спадок, але і з освітніх, політичних та культурних міркувань. Люди, які володіють двома мовами, мають більше шансів на працевлаштування. До недавнього часу однією з причин, що гальмували розвиток білінгвальної освіти в Уельсі, була відсутність норм літературної валлійської, яка існувала лише у розмовному варіанті, який до того ж мав кілька діалектів, однак сьогодні ситуація змінилася. В результаті роботи групи лінгвістів було створено сучасний стандарт валлійської мови, який об'єднав норми як літературної, так і розмовної валлійської. Саме в такому вигляді мову використовують у освітньому процесі. Але, як свідчать дані досліджень, поки що у різних районах Уельсу рівень знань населення та їх здатності послуговуватися валлійською мовою значно відрізняються. Виходячи з останніх статистичних даних в 2001 році в Уельсі 20,8 % (приблизно 582 тис. осіб) віком від трьох років володіють валлійською мовою не достатньо, 16,3% (приблизно 458 тис. жителів) розуміють, розмовляють, читають і пишуть валлійською, 4,9% (приблизно 138 тис.) тільки розуміють валлійською. Діти віком від 5 до 15 років володіють валлійською мовою найкращим чином, це 40,8 % жителів Уельсу. Статистичний аналіз показує, що рівень знань валлійської мови учнями початкової школи значно зріс з 13,2 % в 1987 році до 16,8 % у 2002 році [4, 138].

Характеризуючи елементарну освіту на початку ХХІ ст., слід зазначити, що в її курикулумі відбулися зміни системного характеру, які охоплюють як підходи до його добору, так і засоби трансляції. На сучасному етапі (2013 р.) головними питаннями щодо конструювання курикулуму початкової освіти є питання про місце наукової складової та навчання ІКТ у предметному блоці; інтеграція базових умінь читання, письма та лічби у викладанні всіх предметів; введення сучасної іноземної мови до стандарту початкової освіти; забезпечення інтегрованого підходу до навчання та сприяння особистісному, соціальному й емоційному розвитку учня. Зміни у курикулумі початкової освіти Сполученого Королівства (Англія, Уельс) є відповіддю як на світові, загальноєвропейські суспільно-економічні трансформації, так і на національні особливості розвитку освіти в країні. Ключем до успіху проголошується віднаходження балансу між урахуванням інтересів кожної окремої дитини і потреб суспільств [2, 62].

Якщо узагальнити прояви реформ освіти Англії та Уельсу, то побачимо, що певні кроки зроблено в бік модернізації та практичного застосування освіти в житті людей, з одного боку, та послаблення контролю освіти з іншого, створивши керівні комітети і Агентства, які характеризуються конкретними напрямами щодо централізованої стандартизації освіти. Система зарекомендувала себе, як досить дієва альтернативна складова освіти.

Освітня політика Англії та Уельсу фокусує свою увагу на створення комфортних, сприятливих умов для суспільства, в якому навчається майбутнє країни. Дієвим виявилися залучення батьків до навчальних індивідуальних програм своїх дітей. Громадські ресурси почали комплексно використовуватися в офіційній системі освіти. Планується поступове збільшення вкладу державних ресурсів в освітні програми для одержання успішних результатів. Слід пам'ятати, що будь-які радикальні переміни вимагають фінансування, а це не аби які грошові витрати, які на даному етапі розвитку української освіти було б проблематично здійснити, навіть при бажанні наслідувати приклад розвитку білінгвальної освіти Англії чи Уельсу. Так чи інакше, незважаючи на країну, оновлення системи освітніх програм залишається актуальним і відкритим питанням, а підготовка вчителів повинна здійснюватися непереривним процесом. Вчителям треба займати активну позицію щодо впровадження нових освітніх програм.

З впровадженням ряду реформ навчальних програм в Англії та Уельсі, система освіти перетворилася “на одну з найбільш централізованих та недемократичних у західному світі" [7]. “Акт Бейкера" повинен був забезпечити “збалансований та широкий зміст освіти”, який би посприяв духовному, культурному, моральному, розумовому і фізичному розвитку учнів у школі та суспільстві загалом, дав змогу підготувати цих учнів до майбутнього дорослого життя, відкритих можливостей, відповідальності та формував би досвід. Такий ряд реформ мав забезпечити потреби і здібності кожного учня зокрема, впроваджуючи настільки суттєво-важливий національний навчальний план [8].

Напрям “Стандарти” передусім передбачав запровадження Національного навчального плану, що відповідно мав забезпечити високий рівень освітніх стандартів. Зміст освіти повинен стати національно-орієнтованим, тобто більш “англійським”. Його ціль - скерувати в бік “відновлення унікальних англійських культурних традицій”, іншими словами - це і мало лягти в основу фундаменту шкільної освіти. Планували більше вивчати релігію, полі культурність проблем міжнародних зав'язків у житті людей. Школа своїм завданням передбачила поворот до класичних методів навчання [9].

Якщо говорити про білінгвізм Англії, то він значною мірою відрізняється від двомовності Уельсу. Доволі часто, хоча і не обов'язково, він проявляється там, де найбільше піклуються про збереження і відновлення мов меншин та корінних народів. В Англії, велике число меншин, які розмовляють рідною мовою вдома, своєму храмі чи обраному за бажанням закладі, висловлюють великий інтерес до білінгвізму. До мов меншин Англії належать: арабська, грецька, хінді, італійська, польська, португальська, іспанська, турецька, українська, мова урду, бенгалі, кантонська, гугераті, мова бенджабі. Впродовж останніх двох десятиліть, положення та практика політики і філософії, почали формувати дещо плюралістичні позиції, щодо білінгвальної шкільної освіти. Останнім часом чисельні звіти та дослідження, так як і активні міри та зміни, запроваджені по школах, пропонують продовжувати рух в напрямку розвитку білінгвальної освіти.

Основними способами підвищення освітніх стандартів консервативних реформ освіти стали: запровадження навчального плану; впровадження національної системи перевірки і оцінювання знань школярів; введення, незалежної від держави, інспекції шкіл; формування порівняльних таблиць успішності шкіл.

Загалом, запровадження реформ національної освітньої системи в Англії та Уельсі було актуальним питанням не лише освіти, але й політики, економіки, а також виступало гостро соціальним питанням, яке вимагало негайного вирішення.

білінгвальна освіта англія уельс

Висновки