Полікультурна сфера освіти: аспект формування міжособистісних взаємин студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.035.6

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Полікультурна сфера освіти: аспект формування міжособистісних взаємин студентської молоді

Люріна Т. І.

кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри початкової освіти

Анотація

міжособистісний студентський навчальний етикетний

Ключові слова: формування міжособистісних взаємин, вищий навчальний заклад, студент, молодь, полікультурне середовище, мова, етикет

Аннотация

В статье рассматривается социальная значимость и практическая необходимость формирования межличностных отношений студенческой молодежи в поликультурной среде высшего педагогического учебного заведения. Сакцентировано внимание на то, что в формировании коммуникативной компетенции всегда придавался высокий статус культурно-этикетным знаниям как важной составляющей создаваемой наукоемкой и воспитательной картине жизнедеятельности личности, действующему регулятору и коррелятив процесса межличностных взаимоотношений. Указано, что этим знаниям постоянно адресуется приоритетная роль в обогащении и развитии духовно-нравственной и фактологической базы формирования межличностных взаимоотношений молодежи в поликультурной среде.

Ключевые слова: формирование межличностных взаимоотношений, высшее учебное заведение, студент, молодежь, поликультурная среда, язык, этикет

Annotation

The article discusses the sodal importance of and practical necessity of the formation of 'interpersonal relations of students in a multicultural environment of higher pedagogical educational institutions. Also focused on the fact that in the formation of communicative competence was always attached high status cultural etiquette knowledge as an important component of creating knowledge- based and educational picture of the life of the individual, the current regulator and correlative process of interpersonal relationships. Indicated that this knowledge was constantly being called a priority role in the enrichment and development of spiritual, moral and factual bases for the formation of interpersonal relationships of young people in a multicultural environment.

Keywords: interpersonal relationships, high school, student, youth, multicultural environment, language, etiquette

Постановка проблеми. Україна - поліетнічна держава, до складу населення якої входять різні за походженням і ступенем соціально-економічного розвитку етнічні спільноти. Це зумовлює полікультурність суспільного середовища, вимагає підготовки особистості, здатної сприймати і розуміти не лише власні, а й культурні цінності інших народів, спроможної до міжетнічної і міжкультурної комунікації. Зіткнення цивілізаційних, культурних, етнічних інтересів створюють конфліктну ситуацію в межах загального національно-державного простору. У цьому контексті актуалізується проблема формування в сучасної молоді ціннісного плюралізму та культурного релятивізму, толерантності й менталітету співробітництва, становлення „діалогу культур” різних національностей, рас, віросповідань, поглядів, переконань.

Про державний підхід до вирішення проблеми регулювання міжетнічних взаємин засвідчують статті Конституції України, Закони України „ Про освіту”, „ Про національні меншини в Україні”, „ Про мови”, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку Української державності, Програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція національного виховання та інші законодавчі та нормативні акти. «Система сучасної освіти має забезпечувати збереження і продовження української культурно-історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови і культури, історії і культури народів, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних відносин» [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій, на які спирається автор, показав, що деякі аспекти проблеми формування міжособистісних взаємин в умовах полікультурного середовища знайшли відображення у працях філософів, психологів, педагогів. Так, вивченню співвідношення національного та загальнолюдського в освіті присвятили свої праці вчені минулого (М. Бердяєв, В. Біблер, М. Драгоманов, П. Каптєрев, С. Русова, Я. Чепіга та ін.). Історико- педагогічний аспект цієї проблеми висвітлено в наукових доробках Н. Богданець- Білоскаленко, Н. Побірченко, О. Сухомлинської, Є. Сявавко, В. Федяєвої. Змістовий аспект полікультурної освіти, виявлення оптимальних засобів її реалізації на сучасному етапі досліджували В. Болгаріна, Л. Волик, Л. Горбунова, А. Джуринський, Г. Дмитрієв, В. Ковтун, І. Лощенова, А. Солодка та ін. Психолого-педагогічні особливості дітей різного віку досліджували І. Бех, Л. Божович, С. Максименко, які довели, що юнацький вік характеризується єдністю емоційно-вольових та світоглядно-пізнавальних аспектів активної життєдіяльності. Саме тому в цей період акцентується увага на формування міжособистісних взаємин молоді та розвиток повноцінної полікультурної особистості.

Багатоплановий аналіз досліджень Р. Агадулліна, Дж. Бенкса, Л. Голік, А. Джуринського, Г. Дмитрієва, О. Ковальчук, І. Лощенової, С. Наушабаєвої, С. Нієто, А. Перотті, Л. Супрунової, Н. Сейко, П. Фрейре та інших засвідчує, що поняття «формування міжособистісних взаємин молоді» не має єдиного визначення. З'ясовано лише окремі аспекти цієї проблеми. Бракує даних про структуру сформованості міжособистісних взаємин молоді в полікультурному середовищі та особливості її вияву в юнацькому віці, що може стати вагомим підґрунтям для належного розв'язання відповідних освітніх завдань.

Отже, соціальна значущість і практична необхідність полікультурного виховання молоді, формування міжособистісних взаємин студентської молоді в полікультурному середовищі вищого педагогічного закладу, а також наявні суперечності в досягненні кінцевої мети в мікро- та макросоціумі зумовили дослідження даної проблеми.

Мета і завдання дослідження полягають у розгляді деяких аспектів проблеми формування міжособистісних взаємин студентської молоді в умовах полікультурного середовища, значення мовно-етикетних знань у даному процесі.

Виклад основних положень. З-поміж наукових проблем здавна вирізняли такі, що заслуговують на статус акме. Серед них значне місце посідає і проблема формування міжособистісних взаємин людини як безумовної цінності прогресивного суспільства. Закон України „Про освіту”, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ сторіччя) зосереджують увагу освітян на необхідності принципової перебудови системи освіти, починаючи з цілей, економічного фундаменту і закінчуючи системою підготовки та перепідготовки спеціалістів, структурою школи, змістом та технологіями навчання. В умовах демократичного і національного відродження України виникла потреба узгодження цілей, стратегії, тактики педагогічного процесу з демократичною реальністю. Це зумовило спрямування педагогічного процесу на розвиток та формування комунікативної компетентності полікультурної особистості. Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ сторіччя») передбачено, що «система освіти має забезпечувати ... формування культури міжетнічних відносин» [1].

Серед основних цілей і пріоритетів освітньої галузі важливе місце посідає виховання людини демократичного світогляду й культури, що характеризується високим поцінуванням національних здобутків, з повагою ставиться до традицій інших народів та їхніх культур, активно долучається до реалізації ідей культури миру, прагне до толерантної взаємодії зі світовим співтовариством.

Комунікативні міжособистісні взаємини в полікультурній сфері цілеспрямовано формують глибоко аргументовані та постійно апробовані практикою позитивні знання про такі надзвичайно складні об'єкти духовно-морального світу, якими є свідомість, душа і мовно-культурна сфера загалом. Ці знання розкривають сутність і механізми процесів виникнення і полікультурного розвитку особистості, закономірності походження і шляхів еволюції духу української нації як основоположного компонента державотворення, комунікативну роль людського суспільства та багато інших “світових загадок” минулого, теперішнього і майбутнього.

В історії навчання студентської молоді в полікультурному середовищі у формуванні комунікативної компетенції завжди надавався високий статус мовно-етикетним знанням як важливому складнику створюваної наукоємної і виховної картини життєдіяльності особистості, дійовому регулятору і корелятив процесу міжособистісних взаємин.. Тобто цим знанням постійно адресується пріоритетна роль у збагаченні та розвою духовно-моральної та фактологічної бази мовної особистості.

Сама логіка полікультурного розвитку багатомовної особистості на магістралях сучасності та рефлексів багатомовного знання розкривають принципово важливу світоглядну функцію конкретних наук, котра найтіснішим чином пов'язана з опрацюванням загального наукового світогляду, що правомірно спирається на сукупність даних усіх наук, на здобуті знання стосовно законів суспільства, духовно-моральної діяльності людини. Важливо підкреслити, що приклад мовознавчої науки виразно демонструє, яким чином фундаментальні наукові ідеї стають складовими елементами змістовних характеристик наукового світогляду, а освітньо-філософські категорії, принципи, закони втілюються в систему міжособистісної взаємодії, в самий процес формування мовотворчості, виступаючи як своєрідний евристичний каркас усього мовно-етикетного знання, його єдності та цілісності.

Мотиваційно-ціннісні настанови сучасної дидактики вищої школи неодмінно мають погоджуватися з очевидним фактом: тепер мовознавчо-етикетна наука, створюючи загальну культурно-мовну теорію, все виразніше стикається з необхідністю змістовного переосмислення своїх концепцій, принципів і теоретичних узагальнень, їх удосконалення, реалізації прогностичної функції лінгводидактичного знання на підвалині формування якісно нових інтегративних характеристик. Стратегія такого роду нетривіальних наукових шукань, прийняття пріоритетних рішень повинні здійснюватися неодмінно в річищі освітньо- філософського спрямування. Саме цей феномен, достатньою мірою апробований практикою і позитивним досвідом філософії, культурології та мовознавства, сучасною методолого-гносеологічною ситуацією їх розвитку, безпосередньо сприяє прирощенню нового наукового знання про мовний етикет, дієво беручи участь у формуванні оригінальних гіпотез і теорій взаємостосунків, розкриваючи при цьому свої інтегративну і евристичну функції. Одним словом, мовотворчий процес у полікультурному середовищі на основі формування світогляду особистості цілком правомірно є островом і наріжним каменем сучасного стилю мислення студента, виступає як важливий складник інтелектуального, загальнокультурного підґрунтя його діяльності та формуванню комунікативних міжособистісних взаємин загалом.

Разом з тим, сьогодні аж ніяк не можна відстоювати ортодоксальні погляди, винесення за рамки формули світосприймання, світорозуміння, світобачення й світовідтворення через найуніверсальнішу форму їх вираження - мову та всього ірраціонального. Зокрема, необхідно виважено оцінити актуальні модерністські тенденції у філософії Г.С. Сковороди, І.І. Огієнка [3; 4].

Мова йде про “оптимістичні і еволюційні”, формування погляди, у створенні яких широко використані факти мовно-культурного життєпису та які багатьма нашими сучасниками сприймаються такими, що найбільше відповідають гуманітаризації освіти і науки ХХІ століття.

Поглиблюючи змістовні характеристики гуманізації вищої мовно-етикетної освіти, виділяючи її філософсько-світоглядні аспекти, необхідно аргументовано переконувати педагогів у тому, що саме такі освітянські настанови повинні становити основу цілеспрямованості їхньої фахової діяльності з усвідомленим способом бачення, осмислення та оцінки дійсності. Важливо доказово подати принципову значущість філософсько-світоглядних передумов і категорій для визначення предмета й об'єкта досліджень, постановки і розв'язання конкретних і практичних задач, вибору методів дослідження і стратегії подальших висновків та узагальнень результатів пошуку. Зрештою педагоги мають осмислити, що тільки сплав істинно наукового світогляду і справжнього гуманізму може бути справжнім еталоном менталітету українця. Вони мають предметно усвідомити, що саме такі думки доводили своїми працями і діяльністю їхні попередники - видатні, всесвітньовідомі вчені В. Вернадський, А. Кримський, О. Потебня та їхні послідовники [2; 3].

Сьогодні мова йде про реалізацію планетарної програми перетворення земної біосфери на ноосферу, сферу розуму. В цій програмі істотна роль адресується глобальній освіті як пріоритетному напряму сучасної європейської педагогіки, концепції якої зорієнтовані на виховання полікультурної толерантної особистості, людини з гуманістичним мисленням [5; 6].

За визначенням американського вченого Роберта Хенві, “глобальна освіта включає вивчення проблем та питань, які виходять за національні межі й взаємозв'язки систем - екологічної, культурної, економічної, політичної, технологічної. Глобальна освіта включає перспективні дії - погляд на речі через очі та думки інших - і це означає реалізацію того, що доки особистості та групи мають можливість бачити життя з різних точок зору, вони також будуть мати загальні потреби й бажання” [6, с. 317-318].

Існуючі навчально-пізнавальні програми в галузі дидактики мовно-етикетної освіти, потребують всебічного вдосконалення з огляду на національні культурологічні засади і гуманізацію освіти, що визначено стратегією розвитку освіти в Україні. Глибоке усвідомлення кожним нагальної потреби стати направду полікультурною, морально-етичною людиною, певно, найактуальніша проблема сучасності. Бо як людина мислить, так вона й чинить. Мова кардинально визначає систему життєвих вартостей і рівень духовно-моральної мовно-етикетної культури людини. Мовна здатність людини пов'язує її з навколишнім світом. Саме завдяки культуротворчій мовній діяльності людини впорядковуються її ставлення до предметів і явищ, до себе та довкілля. Всі економічні, політичні зміни, які відбуваються в суспільстві впливають на зміни, розвиток у мовній сфері, а отже, мають вплив на формування міжособистісних взаємин студентської молоді в умовах полі культурного середовища, становлення та існування культурномовної особистості. І зворотний зв'язок - розвиток останньої залежить і від рівня й розвитку освіти. Саме вона повинна вплинути на загальне, суспільно-політичне, економічне та соціально-культурне становлення суспільства. Кожен член нашої держави на різних етапах навчання має змогу отримати мовну освіту й вивищити полікультурний рівень, який відповідає потребам і рівню розвитку держави. Сформувати культуромовну компетентність національно свідомої особистості неможливо без оволодіння нею унормованих особливостей державної мови (наприклад, на фонетичному рівні - нормативної постановки наголосу, на лексичному рівні - використання в мовленні власне українських слів, на граматичному - користування під час мовлення складними граматичними та синтаксичними конструкціями). Серед компонентів практичного мовлення, на яких зосереджується увага, виділяються такі: володіння технікою мовлення, що, крім дихання, дикції, сили, чистоти й висоти голосу, передбачає й додержання орфоепічних норм; знання засобів логіко-емоційної виразності мовлення, що включає різновиди пауз, їх тривалість, логічний наголос, зміни тону й темпу мовлення; уміння спеціаліста в процесі підготовки до словесної дії орієнтуватися на особливості різних жанрів публічних виступів: доповідь, промову, лекцію, бесіду тощо. При цьому важливо враховувати специфіку суб'єктів спілкування і створення відповідної мовленнєвої морально-етичної атмосфери. Мистецтву душевного контакту неможливо навчитися за підручником чи звести його до певної суми правил. Його найважливіша передумова - чуйність і душевна відкритість співрозмовника, здатність відповідати. Особливість діяльності студента, як ніяка інша, насичена міжособистісними взаєминами, які одночасно формуються і реалізуються в ній. Нормативний бік даних представлений сукупністю соціально-моральних цінностей, які мають бути свідомо привласнені молодою людиною і складати сутність її особистості.

Висновки

Отже, вища школа має бути орієнтованою на розв'язання головного завдання - виховання не просто спеціаліста високої для своєї галузі знань кваліфікації, а фахівця такого рівня поліетнічної культури, коли вся його діяльність свідомо спрямовується набутими у ВНЗ методологічно ефективними філософсько-світоглядними настановами та психолого-педагогічними орієнтирами щодо формування культурномовної полікультурно компетентної особистості, здатної до здійснення позитивних міжособистісних взаємин в умовах поліетнічного середовища.

Звідси й зростаюча вимогливість до світоглядної та методолого- філософської “навантаженості” викладання дисциплін гуманітарного циклу і постійний вихід у викладанні філософсько-гуманітарного знання на проблемні ситуації сучасної етики. З огляду на це основними концептуальними положеннями в підготовці фахівців є опора на пріоритети загальнолюдських цінностей,необхідністьформування комунікативної полікультурної

компетентності, планетарного мислення, розуміння та відчуття особистості як невід'ємної частини єдиного та взаємозалежного світу, формування позитивних міжособистісних взаємин студентськоі молоді в умовах поліетнічного середовища.

Дослідження цієї складної проблематики потребує подальшого вивчення особливостей як морально-етичних і культурологічних взаємозв'язків, так і системи зв'язків між людською природою і особистісними взаєминами в умовах полікультурності суспільного середовища.

Список використаних джерел

1. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ сторіччя. [Електронний ресурс].- Режим доступу : Ьир://8ІиЬореЬіа.сот.иа/1_10562_1ета--р8іЬоіодіуа-ІУОГсЬіЬ-2ЬіЬпо8Іеу.Ь1ті

2. Кримський А.Ю. Твори в п'яти томах. / А.Ю. Кримський- Т.3. - К: Наукова думка, 1973. - 160 с.

3. Огієнко Іван. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа./ Огієнко Іван - К.: Абрис, 1991. - 128 с.

4. Педагогічні ідеї Г.С.Сковороди / відп. ред.: О. Г. Дзеверін . - Київ : Вища школа, 1972 . -246 с.

5. Gtobal Educatbn Charter, МогШ-ЭоиИп Centre, Соипсіі ої Еигоре, 1997.

6. Hanvey R.G. An attarnable Gtobal Perspective // Босіаі Education 54(5), September 1990, pp.317-318.

Отримано 20.02.2015 р.

Размещено на Allbest.ru