Рівень сформованості звукової сторони мовлення у дітей із дитячим церебральним паралічем

Размещено на http://allbest.ru

УДК 376.22

Рівень сформованості звукової сторони мовлення у дітей із дитячим церебральним паралічем

І.І. Глущенко

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) -- одне з важких порушень психофізичного розвитку дітей. Воно виявляється, насамперед, у порушеннях рухових функцій, які часто поєднуються з розладами мовлення, іншими ускладненнями формування психічних функцій та особистості, а нерідко і зниженням інтелекту.

Закономірність розвитку мовлення полягає у формуванні здатності чітко артикулювати звуки, вимовляти звуки, склади, слова, розуміти і сприймати слухові відчуття. Оскільки при дизартрії розлад розбірливого мовлення зумовлений недостатністю інервації мовленнєвого апарату, то першим етапом мовленнєвої підготовки є робота над мовно - руховими здібностями.

Важливою умовою при формуванні різних операцій звукового аналізу, виділення звука в слові, співвідношення слів за виділеними звуками, визначення їх послідовності є чітке промовляння слів і складаючих їх фонем.

В психології встановлений факт, що мимовільні слухові уявлення, потребують обов'язкової участі моторики. В дослідженнях Р.Е.Левіної, Л.К.Назарової, В.І Більтюкова визначена пряма залежність порушення точності формування звукових образів слів від неповноцінного звукопромовляння.

Отже, діти які мають дефекти артикуляції на фоні ДЦП, позбавлені повноцінних умов для своєчасного формування звукового аналізу і неспроможні визначити і відобразити звукову структуру аналізуючого слова.

Кінестетичні відчуття, які відчуває здорова дитина, у дітей із ДЦП недостатньо чіткі і точні, що заважає тонким аналітичним операціям, які сприяють уточненню складу звуків в слові, фіксації їх послідовності.

Поєднання рухової патології з мовленнєвими порушеннями нерідко приводить до відповідних ускладнень в процесі навчання дітей грамоті, ускладнюється процес звукобуквенного аналізу слів в результаті неправильного розвитку первинно збереженої функції слухового аналізатора, обумовленого недостатністю артикуляційної діяльності.

У межах цього дослідження ми мали на меті вивчити стан сформованості звуковимови, фонематичних процесів у дітей старшого дошкільного віку із ДЦП.

Дослідження проводилось на базі Цюрупинської будинку - інтернату для дітей інвалідів. В дослідженні брали участь 33 дитини старшого дошкільного віку із ДЦП, з них 15 дітей старшого дошкільного віку з нормальним психічним розвитком (контрольна група) і 18 старших дошкільників із затримкою психічного розвитку (експериментальна група). За даними логопедичного дослідження в мовленнєвому діагнозі дітей експериментальної групи відмічалися порушення мовлення по типу дизартрії. церебральний фонематичний дошкільний звук

Проводячи етапи експериментального дослідження, ми спирались на наступні положення:

- в ході аномального розвитку поряд з первинними відхиленнями які обумовлені порушеннями рухової функції, формуються вторинні порушення.

- своєрідність порушення мовленнєвого розвитку аномальної дитини особливо яскраво виражається у випадках несвоєчасної і некомпетентно проведеної корекційної роботи

Методика індивідуального експерименту була представлена серією завдань, мета яких полягала в визначенні:

1 Сформованості звукової сторони мовлення;

2. Сформованості фонематичного сприйняття;

3. Сформованості звукового аналізу та синтезу;

- виділення звуку із власного мовлення;

- виділення звуку із мовлення експериментатора.

У дослідженні використовувались методи: бесіда, опитування, тестування.

Результати обстеження учнів фіксувались у протоколах, кількісно та якісно аналізувались.

Методики вивчення кожного з параметрів охоплювали:

- повідомлення дитині конкретного завдання

- інструкція щодо її виконання;

- стимулюючий матеріал ( словесний , дидактичний)

- критерій оцінювання його виконання, який визначае характерні порушення в усному мовленні старших дошкільників.

Для зручності проведення оцінювання результатів ми використовували бальну систему, при цьому оцінка 10-8 балів позначала високий рівень, 7-4 середній рівень, 3-0 низький рівень сформованості мовленнєвих процесів.

Для оцінювання результатів сформованості звуковимови використовували п'яти бальну система, при цьому оцінка 5 позначала норму звукопромовляння, 4 промовляння звуку з призвуком іншого звуку, 3 спотворення звуку, 2 заміна звуку, 1 відсутність звуку.

Дослідження фонематичного сприйняття відбувалось за допомогою слів - паронімів (коза-коса), за допомогою яких з'ясовувалось, наскільки розуміння слів дітьми спиралось на сприйняття фонематичної різниці їх складу.

Після проведеного аналізу експериментальних даних контрольної та експериментальної груп за всіма показниками ми одержали наступні результати.

1. Дослідження звуковимови дало змогу з'ясувати, що діти контрольної групи мають середній рівень сформованості звукової сторони мовлення.

У більшості старших дошкільників експериментальної групи які страждають дизартричними розладами, виявлено поліморфну дислалію. Недоліки звуковимови розповсюджуються на різні фонетичні групи звуків і проявляються у замінах одних звуків іншими, в їх відсутності або в спотвореному промовлянні.

Контрольна група - 4.3 (високий рівень)

Експериментальна група - 2.9 (середній рівень)

2. Дослідження фонематичного сприйняття визначалося на словах - паронімах, за допомогою яких з'ясувалось, наскільки розуміння слів учнями опиралось на сприйняття фонематичних відмінностей їх складу.

Враховуючи той факт, що найбільш контрастними при сприйнятті на слух є такі групи звуків як свистячі і шиплячі, менш контрастні - тверді і м'які, сонорні і шумні, дзвінкі і глухі, і нарешті, близькими в слуховому сприйнятті є зривні та фрикативні, ми прослідкували залежність якості виконання завдання дітьми від акустичної близькості звуків, які входять у склад порівнюючих слів.

З цією метою для акустичної диференціації підбиралися слова, які містять в своєму складі слідуючі пари приголосних звуків: свистячих “с” - шиплячих “ш” (група найбільш контрастних звуків), дзвінкий “з” - глухий “с” (проміжна група), фрикативний “в” - зривний “п” (група найменш контрастних звуків).

Приступивши до аналізу матеріалів експериментального дослідження, ми спробували прослідкувати залежність якості виконання завдання дітьми в залежності від їх мовленнєвого діагнозу. Результати порівнюючого аналізу дозволяють зробити наступні висновки.

* Найбільша кількість труднощів у старших дошкільників із ДЦП виявлені в ході акустичної диференціації слів, які утримують в своєму складі приголосні “с - з”.

Контрольна група 8.2 - високий рівень;

Експериментальна група 5.5- середній рівень.

* Менш складним для диференціації на слух виявились такі слова, які включають в свій склад приголосні “с - ш”.

Контрольна група 7.4 -середній рівень;

Експериментальна група 5.3 - середній рівень.

* Найбільш складним було розрізнити звуки “в - п”

Контрольна група 8.3 - високий рівень;

Експериментальна група 4.6- середній рівень.

Загальний рівень сформованості фонематичних процесів контрольної та експериментальної групи становить:

Контрольна група 8- високий рівень

Експериментальна група 5.7 - середній рівень

3. Дослідження навичок звукового аналізу та синтезу слова. Ми вивчали особливості звукового аналізу слів на дидактичному матеріалі, який був представлений предметними картинками, в назвах яких знаходиться звук “с” в різних позиціях - на початку, в середині або в кінці слова.

Діти повинні були диференціювати звук “с” (відібрати відповідні картинки) від звука “з”, який також зустрічався в деяких назвах. Вибір даного звука обумовлювався артикуляційними причинами. За характером утворення звуки щільові, до числа яких відносився “с” згідно генетичній класифікації, він значно простіше зімкнених, зімкнено-прохідних, дрижачи і африкативних, оскільки поява останніх вимагає наявності сильного видихаючого потоку повітря, а також активного м'язового напруження окремих мовленнєвих органів, які приймають участь в їх утворенні, що викликає труднощі у дітей з церебральним паралічем, у яких відмічаються парези дихальної і артикуляційної мускулатури.

Крім того, приголосний “с” являється глухим звуком, а це значно полегшує його артикуляцію у дітей, які мають парези в фонаційній мускулатурі.

Дослідження функцій фонетико-фонематичної системи показало, що недорозвиток її в учнів проявився по різному.

У 33% досліджених нами дітей, не дивлячись на сформованість і автоматизованість навичок промовляння, виявились труднощі акустичної диференціації слів. Звертав на себе увагу той факт, що в учнів, які мають в мовленнєвому діагнозі дизартрію, артикуляційна не диференційованість звуків, в більшості випадків, супроводжувалась труднощами їх акустичної диференціації. Лише деякі звуки, недиференційовані у вимові, в слуховому сприйняття були розмежовані.

Ми виявили значну кількість розходжень в показниках дітей контрольної групи, які страждали на дизартричні розлади і їх ровесників з нормальним мовленням.

Отримані відповіді мають такі показники:

Контрольна група - 8.4 високий рівень

Експериментальна група - 5.5 середній рівень

Пропонуючи дітям останнє завдання даної серії, ми використовували ту ж саму методику, але вимоги до її виконання були збільшені.

Аналізуючи кожне слово, необхідно було не тільки виявити наявність в ньому даного звуку, але визначити його місце в даному слові. Виконуючи це завдання, учні відбирали тільки ті із запропонованих їм картинок, в назвах яких звук “с” стояв на початку слова.

Отримані відповіді показали наступні результати:

Контрольна група - 7.9 середній рівень

Експериментальна група - 5.1 середній рівень

В дошкільників експериментальної групи з дизартричними порушеннями мовлення та дітей контрольної групи, у яких вони відсутні, одержані були приблизно однакові результати.

Помилки звукового аналізу дітей експериментальної групи пов'язувались виключно з акустичною недиференційованістю звуків, змішаних в промовлянні, що, можливо, пояснюється порушенням процесу взаємодії аналізаторних систем мовлення. Також треба відзначити нечітке слухове розрізнення не тільки дефектно а і вірно артикульованих звуків.

Таким чином, недорозвиток звукового аналізу не пов'язується з недостатністю мовленнєвих аналізаторів, а виявляється порушенням аналітико-синтетичної діяльності учнів.

Порівнювальний аналіз сформованості усного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ДЦП, контрольної та експерименральної групи дозволяють зробити наступні висновки.(Таблиця 1)

Поєднання рухової патології з мовленнєвими порушеннями в дітей дошкільного віку із ДЦП нерідко призводить до відповідних ускладнень в процесі навчання, ускладнюється процес звукобуквенного аналізу слів в результаті неправильного розвитку первинно збереженої функції слухового аналізатора, обумовленого недостатністю артикуляційної діяльності.

Таблиця 1

Рівень сформованості звуковимови і фонематичних процесів у дітей із ДЦП

Аналізуючи результати діагностичного дослідження ми бачимо, що внаслідок наявності відповідних порушень у розвитку язикових засобів, а також недостатніх фонематичні процесів, діти не в змозі без відповідного комплексного корекційного впливу оволодіти мовленням.

Література

1. Ипполитова М.В. Характеристика звукопроизносительной сторони речи у учащихся с церебральным параличем. Сб. -М.: 1989.-С.2-23

2. Іллященко Т.Д. Корекція психосоціального розвитку дітей з церебральним паралічем у реліабітаційному центрі. - К.: 2003.-

3. Мамайчук С.И. Динамика некоторых видов познавательной деятельности дошкольников с ДЦП // Дефектология, 1976. - №3.- С 34-38.

4. Мастюкова Е.М. Развитие познавательной деятельности у детей с церебральними параличами // Дефектология, 1976.- №3.-С 40-42.

Размещено на Allbest.ru