Засоби професійної підготовки майбутніх викладачів педагогічного університету до формування англомовної фонетичної компетентності у студентів іноземної філології

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.147

Засоби професійної підготовки майбутніх викладачів педагогічного університету до формування англомовної фонетичної компетентності у студентів іноземної філології

Бегека Д.А.

В роботі використані комунікативно-орієнтовані засоби (вимоги, підходи, принципи, комунікативно-орієнтовані заняття та ін.), а також традиційні методи формування фонетичної компетентності. Охарактеризовано найважливіші уміння та критерії і показники оцінювання підготовленості досліджуваних майбутніх викладачів у зазначеному контексті. Установлено, що застосування зазначених засобів та читання спеціалізованого навчального курсу підвищило рівень підготовленості майбутніх викладачів до формування фонетичної компетентності у студентів.

Ключові слова: іноземна філологія, майбутній викладач, фонетична компетентність, комунікативно-орієнтовані засоби. фонетичний компетентність викладач

В работе использованы коммуникативно-ориентированные средства (требования, подходы, принципы, коммуникативно-ориентированные занятия и др.), а также традиционные методы формирования фонетической компетентности. Охарактеризованы важнейшие умения, критерии и показатели оценивания подготовленности исследуемых будущих преподавателей в обозначенном контексте. Установлено, что применение указанных средств и преподавание специализированного учебного курса повысило уровень подготовленности будущих преподавателей к формированию фонетической компетентности у студентов.

Ключевые слова: иностранная филология, будущий преподаватель, фонетическая компетентность, коммуникативно-ориентированные средства.

The article deals with the usage of the communicative-oriented methods (requirements, approaches, principles, communicative-oriented classes, etc.) and traditional methods of formation of phonetic competence. Described essential skills, criteria and indicators for assessment of readiness of future teaching assistants in the indicated context. Using these methods and practicing the specialized training course has increased the level of preparedness of future teaching assistants to the formation of the phonetic competence to students - foreign language philologists.

Keywords: foreign philology, the future teaching assistant, phonetic competence, communicative- oriented methods.

До однієї із ознак сформованості професійної компетентності фахівця іноземної філології належить здатність формувати у студентів фонетичну компетентність (ФК). ФК є базовою складовою іншомовної комунікативної компетентності; остання ґрунтується на спроможності особи зрозуміло спілкуватися з носіями мови. Фонетична компетентність майбутньоговикладача іноземної філології передбачає наявність у нього знань, навичок, умінь та здібностей навчати студентів правильного артикуляційного та інтонаційного оформлення іншомовних висловлювань і сприйняттямовлення інших людей.

У педагогічному університеті фонетичний курс з англійської мови викладається на початкових курсах, хоча, як показує практика навчання, ФК формується упродовж всього курсу підготовки фахівця. У значної кількості колишніх учнів, які стали студентами першого курсу університету, фонетична компетентність характеризується недостатньою сформованістю, а набуті ними помилки у середніх навчальних закладах вимагають злагодженої роботи учасників навчального процесущодо усунення їх. Недоліки у вимові складають основу залишкового акценту (fossilized pronunciation), який розглядається як сукупність стійких порушень нормативної вимови [4, с. 3].

Враховуючи лінгвістичну і професійну значущість ФК в оволодінні англійською мовою, важливо виявити і обґрунтувати засоби, що підвищать ефективність підготовки майбутнього викладача педагогічного університету до формування ФК у студентів іноземної філології.

Аналіз наукової і методичної літератури показав, що є значна кількість публікацій, присвячених фундаментальним і практичним питанням звукової системи англійської мови, менша частка - формуванню ФК у студентів та іншим проблемам фонетики. У джерелах [3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13] розглядаються питання про формування вимовних та інтонаційних навичок і умінь за допомогою традиційних методів та інтегрованого викладання, розвиток фонетичного і фонематичного слуху в аудиторній і самостійній роботі студентів, подані відповідні вправи та зосереджена увага на використанні отриманих знань і умінь у педагогічній діяльності.

У нашому дослідженні ставилося завдання обґрунтувати складові педагогічного процесу, що уможливлять більш ефективну підготовку вищезгаданих фахівців до формування ФК у студентів.

Мета дослідження - визначення і аналіз основних комунікативно-орієнтованих засобів для підготовки майбутнього викладача іноземної філології до формування фонетичної компетентності у студентів - іноземних філологів.

Відомо, що навчання особливостей звукової системи мови є необхідним способом вироблення мовленнєвих умінь. Сформована нормативна вимова слугує запорукою стійкого і швидкого засвоєння мовного матеріалу. Правильна, чітка, виразна вимова звуків, важлива складова культури мовлення. Дотримання культури мовлення при підготовці майбутнього викладача англійської філології має на увазі додержання норм сучасної англійської мови, прагнення активно реалізовувати її лексичне багатство, бути точним, правильно і доречно формулювати думки, добирати слова, мовні засоби відповідно до мети і обставин усної чи писемної комунікації [11, с. 169]. Рівень культури мовлення є мірою володіння нормами усної та писемної англійської літературної мови, свідомого, майстерного й критичного використання її мовних засобів відповідно до мети і умов спілкування.

ФК інтерпретуєтеся як здатність індивіда адекватно сприймати на слух автентичне мовлення, коректно оформляти власне мовлення на основі слухо-вимовних та інтонаційних навичок. Підвищення рівня ФК вимагає цілеспрямованої, спеціально організованої діяльності викладача і студента.

Навчання вимови відбувається завдяки засвоєнню системи правил, які визначають правильну вимову звуків, слів і наголошування. Якість і чистота мовлення забезпечується за допомогою систематичних вправ з артикуляції. Для поліпшення вимови важливо контролювати темп мовлення (вимовляти визначену кількість слів за хвилину; уникати швидкого мовлення, оскільки воно може спотворити вимову; не допускати монотонного мовлення; чітко вимовляти склади слів тощо).

Важливе місце у нашому дослідженні відводилося вимогам як обов'язковим умовам при професійній підготовці майбутнього викладача до формування ФК у студентів іноземної філології. Виконання визначених вимог сприяло набуттю особистісних і професійних якостей майбутнім викладачем до визначеної діяльності. Вимоги охоплювали формування загально-педагогічних (науковий світогляд, принципи ідейності і моралі, освіченість і культура, здібності до педагогічної роботи, самовдосконалення тощо) та професійних якостей. Формування останніх ґрунтувалося на дотриманні як формальних вимог (додержання вказівок нормативних документів, навчальних програм, постановка мети і завдання, використання підходів, принципів, методів, визначення змісту, критеріїв, встановлення результатів, та ін.), так і спеціальних вимог. Останні включають уміння формувати фонетичні знання, фонетичні навички, фонетичну усвідомленість; уміння застосовувати комунікативно-орієнтовані підходи, принципи та проводити комунікативно-орієнтовані заняття та ін.

У результаті дослідження до компетентності майбутнього викладача у контексті формування ФК у студентів іноземної філології були віднесені такі уміння:

- визначати мету і завдання та умотивовувати студентів до оволодіння звуковою системою англійської мови та опрацьовувати компоненти звукової системи у процесі активної іншомовної комунікації, у тому числі з носіями мови;

- передавати студентам фонетичні знання, формувати фонетичні навички, здатність усвідомлювати свої фонетичні здобутки та уміння заохочувати студентів до аналогічних дій;

- використовувати і набувати досвід стосовно опрацювання наукової інформації;

- проводити комунікативно-орієнтовані заняття зі студентами та організовувати опрацювання звуків і інтонації (мелодика, пауза, ритм, тембр голосу, темп, фразовий наголос) у процесі англомовної комунікативної взаємодії;

- використовувати комунікативно-орієнтовані підходи, принципи, способи, технології;

- проводити контрольно-оцінювальну роботу.

До загальнометодологічної основи підготовки майбутнього викладача належать комунікативно-орієнтовані підходи як вихідні передумови, стратегічний напрям вироблення у майбутнього викладача умінь формувати у студентів ФК. Кожний з представлених далі підходів у тій чи іншій мірі має комунікативно-орієнтовану спрямованість, що є ефективним засобом при набутті умінь формувати ФК у студентів. Пряму чи опосередковану роль при підготовці майбутнього викладача у зазначеному аспекті відігравали такі підходи, які використовувалися в нашому дослідженні: системний, комунікативно-діяльнісний, компетентнісний,культурологічний, професійно- орієнтований і рефлексивний.

Так, системний підхід відігравав роль як основоположний засіб сприяв взаємопов'язано і послідовноформувати знання та уміння майбутнього викладача з теоретичних і практичних питань звукової системи мови. Реалізація його на заняттях передбачала формування ФК з урахуванням комунікативного і функціонального значення фонетичних компонентів та надавала можливість упорядковати використання інших підходів, організовувати наукове дослідження тощо.

Комунікативно-діяльнісний підхід втілював у собі можливість опрацювання звукової будови мови шляхом реального іншомовного спілкування на заняттях, у самостійній роботі та у контактах з носіями мови.

Компетентнісний підхід використовувався, головним чином, для вироблення у майбутнього викладача практичних умінь з формування фонетичної компетентності (фонетичні навички, фонетичні уміння, фонетична усвідомленість, добір навчального матеріалу, реалізація змісту, взаємодія з носіями мови тощо).

Культурологічний підхід передбачав набуття майбутнім викладачем умінь передавати фонетичні знання, формувати фонетичні навички та створювати фонетичну усвідомленість на основі культурного контексту і діалогу культур і таким чином формувати фонетичний компонент лінгвосоціокультурної компетентності.

Професійно-орієнтований підхід спрямовував майбутнього викладача на збагачення кожного заняття зі студентами змістом професійної діяльності.

Рефлексивний підхід допомагав формувати у майбутнього викладача усвідомлення ефективності своєї роботи зі студентами, здійснення самоконтролю, самооцінки та вдосконалення [5].

Для реалізації визначеної дослідженням мети нами застосовувалися комунікативно- орієнтовані принципи [1, с. 66-70]: мотивації; методичної культури в контексті оволодіння ФК; професійної спрямованості при формуванні ФК; функціональності компонентів звукової системи; принцип концентризму; формування майбутнім викладачем вторинної мовної особистості; іншомовної культурологічної освіти на основі засвоєння країнознавчого, лінгвокраїнознавчогота соціокультурного матеріалу; індивідуального підходу; колективного оволодіння звуковою системою мови; оцінювання і контролю сформованості компонентів фонетичної компетентності.Використовувалися й інші дидактичні, лінгвістичні та психологічні принципи.

Оцінювання підготовленості майбутнього викладача до формування ФК у студентів іноземної філології здійснювалось за допомогою мотиваційно-мобілізаційного, когнітивно-практичного, організаційно-діяльнісного, рефлексивно-оцінювального критеріїв. Кожному критерію відповідали показники (табл. 1).

При підготовці майбутнього викладача англійської філології зверталася його увага на набуття ним навичок і умінь формувати ФК у суб'єктів навчання у таких її компонентах: фонетичні знання, фонетичні навички, фонетична усвідомленість. У сфері фонетичних знань формувалася здатність щодо їх застосування у майбутній викладацькій діяльності. При цьому майбутнього викладача орієнтували на оволодіння уміннями передавати знання студентам про фонеми та їх артикуляційно-акустичні характеристики, визначати модифікацію звуків у потоці мовлення та фонетичну організацію слів, вивчати інтонацію і її компоненти, транскрипцію тощо,а також удосконалювати власну фонетичну усвідомленість на рівні комунікації і формування її у студентів на основі розуміння єдності фізіологічних, акустичних та значеннєвих аспектів звукової будови мови.

Таблиця 1. Відповідність показників критеріям оцінювання підготовки майбутніх викладачів іноземної філології до формування фонетичної компетентності у студентів

Формування фонетичної навички містило в собі вироблення рецептивних і репродуктивних слухо-вимовних, інтонаційних умінь, які ґрунтувалися на формуванні коректної вимови фонем у потоці мовлення та розумінні їх у процесі сприйняття мовлення інших людей.

Фонетична усвідомленість включала власне розмірковування над процесами формування ФК: як краще простимулювати процес оволодіння студентами звукових одиниць, оцінювання своїх можливостей стосовно формування ФК у студентів та відповідного коригування і удосконалення.

У ході комунікативно-орієнтованих занять, які проводив майбутній викладач під час педагогічної практики, обґрунтованим булодотримання комунікативної спрямованості та ситуативно-тематичної обумовленості фонетичного матеріалу; раціонального поєднання свідомості з імітацією; забезпечення наочністю при пред'явлені звуків та інтонем; опори на зразкову вимову, активність і цілеспрямованість дій суб'єктів навчання, використання індивідуального підходу [2].

До числа найважливіших компонентів ФК належить інтонація, яка являє собою ритмомелодійний лад мовлення, що характеризується підвищенням або пониженням тону. В інтонації висота голосу відіграє провідну роль, оскільки вона несе лінгвістичну інформацію. Завдяки інтонації мовець передає розуміння реалій дійсності, суть, важливість та внутрішній зміст предмету, що обговорюється, виражає ставлення до нього, емоції, настрої, наміри тощо. Інтонація полегшує розуміння того, що мовець хоче донести.

Суттєво, щоб різниця у висоті голосу була під контролем мовця, щоб інтонаційна оформленість забезпечувала внутрішню смислову єдність вислову. В англійському мовленні висота голосу навіть у односкладових словах передається різним тоном у залежності від контексту. Наприклад, при вимовлянні, слів “так” чи “ні” носії англійської мови послуговуються у простих розповідних реченнях низхідним тоном; у питальних реченнях - висхідним [13, с. 135].

Майбутнього викладача орієнтували на те, щоб він набував уміння зосереджувати увагу студентів на те, що у англійському мовленні [13, с. 138-139]:

- низхідний тон свідчить про завершеність висловлювання;

- висхідний - про його незавершеність, про необхідність продовження бесіди;

- низхідно-висхідний тон слугує для передачі обмеженої згоди, стриманої відповіді, вагання;

- висхідно-спадний тон застосовується для вираження сильних почуттів (здивування, схвалення, несхвалення та ін.);

- рівний тон - для висловлення перестороги, нудних та нецікавих явищ тощо.

Крім мелодики майбутнього викладача спрямовували на те, щоб при формуванні ФК у студентів була зосереджена належна увага на опрацювання таких компонентів інтонації як: пауза, ритм, тембр голосу, темп, фразовий наголос.

Із сказаного випливають завдання майбутнього викладача англійської філології: уміти навчати студентів сприймати висоту голосу та розпізнавати зміст сказаного, а також правильно застосовувати інтонацію у власних висловлюваннях.

Разом з тим майбутній викладач скеровував студентів на самостійне аудіювання адаптованого і автентичного мовлення, використання акустичних і графічних образів фонетичних явищ; на прослуховування записів з голосами різних дикторів, на освоєння розподілу слів на звуки і склади, виділення, аналіз і запис в орфографії, визначення пауз і їх значення в мовленнєвому потоці. Для успішного оволодіння ФК окрім використання аудіозаписів та друкованих джерел інформації майбутнього викладача спрямовували організовуватисамостійне порівняння студентамисвого мовленняз автентичним, зацікавлення і підтримку їхньої мотиваціїта здійснення самоконтролю.

У підсумку зазначимо, що використання в роботі комунікативно-орієнтованих засобів та сучасних методів формування ФК, а також читання спеціалізованого навчального курсу збільшило зростання величин показників підготовленості майбутніх викладачів іноземної філології до формування ФК у студентів іноземної філології.

1. Визначені і використані у роботі комунікативно-орієнтовані засоби (вимоги, підходи, принципи, комунікативно-орієнтовані заняття та сучасні і традиційні методи формування ФК) були ефективними і можуть бути використані у професійній підготовці майбутніх викладачів до формування ФК у студентів іноземної філології.

2. Опрацьовані основні уміння, критерії та показники оцінювання підготовленості майбутніх викладачів до формування зазначеної компетентності.

Подальший науковий пошук може бути зосереджений на дослідженні положень комунікативної лінгвістики в контексті вивчення мови як діяльності, зокрема, функціональності елементів звукової системи у певних ситуаціях спілкування та спрямованості мовних елементів на повідомлення інформації.

Використана література

1. Бегека Д. А. Принципи професійної підготовки майбутніх магістрів іноземної філології до формування фахової комунікативної компетентності студентів - іноземних філологів педагогічного університету / Д. А. Бегека // Вісник Г лухівського нац. пед. у-тету ім. О. Довженка. - 2016. - Вип. 31. - С. 65-71.

2. Бим И. Л. Личностно-ориентированный подход - основная стратегия обновления школы / И. Л. Бим // Иностранные языки в школе. - 2002. - № 2. - С. 11-15.

3. Бориско Н. Ф. Теоретичні основи створення навчально-методичних комплексів для мовної міжкультурної підготовки вчителів іноземних мов (на матеріалі інтенсивного навчання німецької мови) : автореф. дис. ... д-ра. пед. наук: 13.00.02 / Бориско Наталія Федорівна ; Київський держ. лінгвістичний ун-т. - К., 2000. - 36 с.

4. Долина А. В. Методика вдосконалення фонетичної компетенції у майбутніх учителів англійської мови у самостійній роботі : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / А. В. Долина ; МОНМС України, Київ. нац. лінгв. ун-т. - К., 2012. - 22 с. - укр.

5. Князян М. О. Самостійно-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов : теорія і практика / М. О. Князян. - Ізмаїл : Сміл, 2006. - 242 с.

6. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних ун-тів / О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька та ін. / за загальн. ред. С. Ю. Ніколаєвої. - К. : Ленвіт, 2013. - 590 с.

7. Посібник з практичної фонетики англійської мови / Л. Б. Карпусь. - Ніжин : НДПУ, 2002. - 198 с.

8. Практический курс английского языка. 1 курс / Л. И. Селянина, К. П. Гинтовт, М. А. Соколова [и др.] ; под ред. В. Д. Аракина. - 5-е изд., испр. - М. : ВЛАДОС, 1998. - 536 с.

9. Практическая фонетика английского языка / М. А. Соколова, К. П. Гинтовт, Л. А. Кантер [и др.]. - М. : ВЛАДОС, 2001. - 384 с.

10. Рубінська Б. І. Інтегроване вивчення фонетики англійської мови в процесі спілкування / Б. І. Рубінська. - К. : Вид. центр КДЛУ, 2000. - 88 с.

11. Українська мова. Енциклопедія / за ред. І. В. Муромцева. - К. : Вид-во “Майстер-клас”, 2011. - 400 с.

12. Хомутова А. А. Фонетическая компетенция: структура, содержание / А. А. Хомутова // Вестник Южно-Уральского гос. у-та. - 2013. - Вып. 2. - Лингвистика. - Т. 10. - С. 71-76.

13. Roach P. English phonetics and phonology. A practical course / P. Roach. - Cambridge University Press. - 1998. - 421 c.

Размещено на Allbest.ru